Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №372/5136/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/5136/26

Провадження 2-а-100/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Висоцької Г.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2026 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: поновити пропущений строк на звернення до суду, як такий що пропущений з поважних причин; визнати протиправною та скасувати постанову від 08 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення №П26/403, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити; провести розподіл судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 від 08.07.2026 у справі №П26/403, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч. З ст. 210-1 КУпАП за те, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці на 17.10.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин. Позивача не викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд справи про адміністративне правопорушення та він не отримував копію постанови від 08 липня 2026 року. 11 серпня 2026 року позивач виявив, що в нього заблоковані банківські рахунки, та з метою з`ясування причин накладення арешту звернувся до Обухівського ВДВС в Київській області ЦМУЮ (м. Київ), де дізнався, що на примусовому виконанні у відділі перебуває вищевказана постанова відповідача і в той же день йому було вручено копію постанови по справі про адміністративне правопорушення від 08.07.2026 року. Позивач, не отримував жодної повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 ні засобами поштового зв`язку, ні особисто. Також Позивачу, не надходило в застосунку «Резерв+» сповіщення про направлення йому повістки Укрпоштою. Варто зазначити, що позивач ОСОБА_1 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та має оформлену у встановленому порядку відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач неодноразово безпосередньо звертався до Відповідача для оформлення відстрочки на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а в подальшому для її продовження. Таким чином, у позивача ОСОБА_1 не було причин не з`являтися за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки позивач, ОСОБА_1 не отримував у встановленому порядку повістку №76402, а тому йому було невідомо про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.10.2025 року, в протилежному випадку Позивач неодмінно б з`явився. Не зважаючи на безпідставність винесення оскаржуваної постанови від 08 липня 2026 року, вона була також винесена з порушенням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови від 08.07.2026 року в повістці про виклик було зазначено про необхідність з`явитися Позивачу до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.10.2025 року. В свою чергу Відповідач в оскаржуваній постанові безпідставно зазначає, що 25 червня 2026 року о 14 год. 11 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено правопорушення, а саме ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці на дату 17.10.2025 року. Вказана Відповідачем дата виявлення правопорушення 25 червня 2026 року нічим не обґрунтована та не підтверджена. Посадові особи Відповідача мали об`єктивну можливість виявити порушення 18 жовтня 2025 року, оскільки Позивач на 17.10.2025 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не зрозуміло чому відповідач виніс оскаржувану постанову лише 08.07.2026 року, після спливу майже дев`яти місяців з дня об`єктивної можливості виявлення правопорушення.

17.08.2026 ухвалою судді прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомлення (виклику) учасників справи, копії документів направлено сторонам, визначено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В матеріалах справи наявна розписка про отримання 02.09.2026 року уповноваженим представником відповідача судової повістки, копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додаткам

Позивач у судове засідання не з`явився, представниця подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань до суду не подав, правом подати відзив не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 від 08.07.2026 у справі №П26/403, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці на 17.10.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, чим порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач зазначає, що він у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 ані особисто, ані засобами поштового зв`язку не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з`явитися, а також мету такої явки.

Позивача не викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд справи про адміністративне правопорушення та він не отримував копію постанови від 08 липня 2026 року.

Також Позивачу, не надходило в застосунку «Резерв+» сповіщення про направлення йому повістки Укрпоштою.

11 серпня 2026 року позивач виявив, що в нього заблоковані банківські рахунки, та з метою з`ясування причин накладення арешту звернувся до Обухівського ВДВС в Київській області ЦМУЮ (м. Київ), де дізнався, що на примусовому виконанні у відділі перебуває вищевказана постанова відповідача і в той же день йому було вручено копію постанови по справі про адміністративне правопорушення від 08.07.2026 року.

Позивач ОСОБА_1 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та має оформлену у встановленому порядку відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач неодноразово безпосередньо звертався до Відповідача для оформлення відстрочки на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а в подальшому для її продовження.

Таким чином, у позивача ОСОБА_1 не було причин не з`являтися за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2

Оскаржувана постанова винесена суб`єктом владних повноважень з грубими процесуальними порушеннями чинного законодавства, що призвело до порушення його прав.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, одним із доказів порушення позивачем законодавства про мобілізацію є рекомендований лист з поміткою «Повістка ТЦК» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», за що притягнутий до адміністративної відповідальності.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до ТЦК та СП або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою

Відповідно до п. 28 Порядку зазначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно абз. 1 п.33 Порядку визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Згідно абз. 2 п. 33 також зазначено, що уразі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 повістки про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 на будь-яку дату, окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження вручення повістки позивачу.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Інші доводи та аргументи, враховуючи встановлене судом, не мають правового значення для вирішення цього спору.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа №201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа №524/7184/16-а).

Оскільки позивач, ОСОБА_1 не отримував у встановленому порядку повістку №76402, а тому йому було невідомо про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.10.2025 року, в протилежному випадку Позивач неодмінно б з`явився.

Оскаржувана постанова від 08 липня 2026 року також винесена з порушенням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови від 08.07.2026 року в повістці про виклик зазначено про необхідність з`явитися Позивачу до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.10.2025 року.

В свою чергу Відповідач в оскаржуваній постанові безпідставно зазначає, що 25 червня 2026 року о 14 год. 11 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено правопорушення, а саме ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці на дату 17.10.2025 року.

Вказана Відповідачем дата виявлення правопорушення 25 червня 2026 року нічим не обґрунтована та не підтверджена.

Посадові особи Відповідача мали об`єктивну можливість виявити порушення 18 жовтня 2025 року, оскільки Позивач на 17.10.2025 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у підтвердження правомірності прийнятого рішення не надано суду належних, допустимих, переконливих доказів.

За вищезазначених обставин суд дійшов висновку, що постанову у справі №П26/403 від 08.07.2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 винесену на підставі матеріалів, складених та розглянутих з істотним порушенням вимог КУпАП, у зв`язку з чим наявні законні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови як протиправної та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, оскільки відповідачем належним чином не доведено належними і допустимими доказами факту вчинення позивачем правопорушення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо поновлення ОСОБА_1 строку для подання позовної заяви суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За змістом ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач зазначив, що фактично дізнався про постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 11.08.2026, коли на підставі постанови державного виконавця були заблоковані його розрахункові рахунки.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що строк для звернення до суду, пропущено з поважної причини.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач, поніс судові витрати, пов`язані з розглядом справи які складаються із судового збору у розмірі 665,60 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 72, 77, 79, 159, 250, 251, 255, 286, 293 КАС України,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви з вимогою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 08 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення №П26/403, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Висоцька