Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №366/1419/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1419/26

Провадження № 2/366/1273/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,

за участі секретаря судових засідань Німченко Н.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду із даною позовною заявою до ОСОБА_2 (далі – Відповідач), у якому просив:

стягнути з відповідача на своє утримання аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до закінчення навчання.

Позов мотивований тим, що позивач є сином Відповідача.

На даний час Позивач навчається на стаціонарній (денній формі) в вищому державному навчальному закладі Національній Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультеті ракетних військ і артилерії з 25.07.2023 по червень 2027.

Позивача повністю матеріально забезпечує матір, ОСОБА_3 , яка надає йому грошові кошти на навчання та інші потреби.

В добровільному порядку Відповідач коштів на утримання Позивача не надає, що і стало підставою для звернення до суду.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дітей регулюється главою 16 Сімейного кодексу України яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть матеріальну допомогу надавати, шляхом сплати аліментів відповідно до ст. 199 СК України.

ІІ. Рух справи

02.06.2026 позовна заява надійшла до суду.

08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 06.07.2026.

06.07.2026 справу призначено до розгляду по суті на 04.08.2026, відкладено на 15.09.2026, 07.10.2026.

ІІІ. Позиції сторін

Позивач у судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся вчасно та належним чином, причин своєї неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляв, як і не подав відзив на позовну заяву.

Судові повістки про виклик Відповідача у судові засідання та поштова кореспонденція з копію позовної заяви та доданими до неї документами повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Позначка на поштовому відправленні про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з такою причиною як «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (касаційне провадження № 61-185св23).

Крім цього, Відповідач про дату, час і місце судових засідань повідомлений додатково шляхом розміщення оголошення про його виклик до суду на сайті судової влади України, тому, відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України він є повідомленим належним чином.

IV. Встановлені обставини та застосовані норми права

У зв`язку з неявкою учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України (далі — СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За змістом статті 199 СК України обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності таких юридичних фактів: вік повнолітньої дитини від 18 до 23 років; продовження нею навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає виникнення відповідного аліментного обов`язку.

Судом встановлено, що позивач є курсантом факультету ракетних військ та артилерії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, куди його зараховано 25.07.2023 строком на 4 роки на денну форму навчання.

Згідно з наданою позивачем довідкою № 474 від 20.03.2024, суд враховує, що зазначена довідка видана 20.03.2024, тоді як позивач звернувся до суду 02.06.2026.

Таким чином, вказаний документ підтверджує факт навчання позивача у військовому навчальному закладі та перебування на державному забезпеченні станом на дату його видачі.

Водночас зазначення у довідці орієнтовного строку закінчення навчання у червні 2027 року саме по собі не підтверджує фактичного продовження навчання позивачем на час звернення до суду та вирішення справи.

Актуальних документів навчального закладу, які б підтверджували продовження навчання позивачем у 2026 році, матеріали справи не містять.

Визначаючи правовий статус позивача, суд керується ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої курсанти вищих військових навчальних закладів є військовослужбовцями, які проходять військову службу за призовом або за контрактом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Враховуючи специфіку статусу курсанта військового навчального закладу, витрати на його безпосереднє навчання, проживання, харчування та речове забезпечення повністю покриваються за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, отримання позивачем щомісячного грошового забезпечення як військовослужбовцем свідчить про наявність у нього регулярного самостійного доходу.

Смислове та правове навантаження норми ст. 199 СК України полягає в захисті прав повнолітніх осіб, які через навчання на денній формі позбавлені об`єктивної можливості працювати, самостійно забезпечувати свої базові життєві потреби та змушені нести витрати на проживання, підручники, харчування тощо.

Натомість перебування повнолітньої особи на повному державному забезпеченні із набуттям статусу військовослужбовця повністю нівелює ознаку «потреби у матеріальній допомозі» з боку батьків. Аналогічний підхід узгоджується зі сталою судовою практикою Верховного Суду щодо відсутності підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітніх осіб, які перебувають на повному утриманні держави чи спеціальних установ.

Суд зазначає, що сам по собі факт досягнення повнолітньою дитиною відповідного віку та продовження навчання не зумовлює безумовного виникнення у батьків обов`язку зі сплати аліментів.

Необхідною умовою застосування статті 199 СК України є встановлення потреби повнолітньої дитини в матеріальній допомозі саме у зв`язку з продовженням навчання.

Із наданої позивачем довідки вбачається, що під час навчання у військовому навчальному закладі він перебував на повному державному забезпеченні, яке включало безоплатне харчування, проживання, речове забезпечення, а також отримував щомісячне грошове забезпечення.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли встановити актуальний обсяг матеріального забезпечення позивача, його необхідні витрати, пов`язані з навчанням, та наявність потреби в додатковій матеріальній допомозі.

Посилання позивача на те, що його матеріально забезпечує мати, за відсутності інших доказів не є достатнім підтвердженням передбаченої статтею 199 СК України потреби в матеріальній допомозі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами сукупності обставин, з якими закон пов`язує виникнення обов`язку відповідача утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання.

За таких обставин правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Висновок, що стягнення аліментів із батька-військовослужбовця суперечить справедливості та добросовісності.

При цьому положення статті 200 СК України можна залишити в загальному правовому обґрунтуванні, але без висновків про матеріальні можливості відповідача, якщо доказів його доходів немає.

Керуючись статтями 7, 199, 200 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на його утримання, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до закінчення навчання - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 07.10.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Н.П. Слободян