Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №127/6785/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6785/26

Провадження № 2/127/1932/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Вінницької міської ради (ЄДРПОУ 25512617, вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, Вінницька область) до ОСОБА_1 (остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

встановив:

Вінницька міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 грудня 2001 року між Приватним малим виробничим підприємством «Фірма «Шафранського» та виконавчим комітетом Вінницької міської ради укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва вбудованого приміщення в 46-квартирному житловому будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 687,8 кв. м.

Рішенням Вінницької міської ради від 04 квітня 2008 року № 1845 зазначений об`єкт включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці, а рішенням від 30 серпня 2019 року № 1933, зі змінами, підтверджено його перебування у комунальній власності.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19 вересня 2019 року № 2384 вказаний об`єкт передано на баланс комунального підприємства «Агенція муніципальної нерухомості» Вінницької міської ради.

Під час проведення заходів щодо обліку комунального майна встановлено, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 червня 2023 року № 337009324 право приватної власності на нежитлове приміщення № 47, загальною площею 687,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2006 року № 795, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу Альохіною Н. С., із датою державної реєстрації речового права 23 березня 2020 року. При цьому підставою для проведення державної реєстрації стали документи, доступ до яких було отримано на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2020 року у справі № 127/3269/20.

Позивач зазначає, що Вінницькою міською радою рішень про продаж, приватизацію чи інше відчуження спірного нерухомого майна не приймалося, а відомості про присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню № 47 у КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» відсутні, що підтверджується листом від 12 липня 2023 року № 326.

Крім того, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД» (код ЄДРПОУ 11476002), зазначене продавцем у договорі купівлі-продажу від 02 червня 2006 року, станом на дату його укладення не було зареєстроване. На підтвердження обставин вибуття майна з комунальної власності поза волею територіальної громади позивач також посилається на матеріали кримінального провадження № 12017020010001570, зокрема лист старшого слідчого від 17 липня 2025 року № 21241-2025, відповідно до якого державним реєстратором на підставі поданих документів зареєстровано право приватної власності на спірне приміщення за відповідачем. Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно належить до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади, вибуло з її володіння без відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та перебуває у власності відповідача без належних правових підстав, позивач просить витребувати у ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради нежитлове приміщення № 47, загальною площею 687,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2062571905101, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 49 669,63 грн.

В судове засідання представник позивача не з"явився, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просить суд позов задовольнити, не заперечує щодо заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування позовних вимог не надав, заяв чи клопотань, які б свідчили про заперечення проти позову, до суду не надходило.

Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на наявність передбачених законом умов суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28 грудня 2001 року між Приватним малим виробничим підприємством «Фірма «Шафранського» в особі директора Шафранського Олега Васильовича та виконавчим комітетом Вінницької міської ради в особі заступника міського голови Михайлюка Івана Архиповича укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва ( а.с.11-12).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору продавець продав, а покупець придбав об`єкт незавершеного будівництва — вбудоване приміщення в 46-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 .

У договорі зазначено, що об`єкт незавершеного будівництва належав продавцю на підставі розпорядження виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20 травня 1997 року № 278-р.

Згідно з пунктом 1.2 договору право власності на об`єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору вартість об`єкта становить 50 000 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено обов`язок продавця передати об`єкт покупцю протягом трьох днів із моменту укладення договору.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Оцінюючи зазначений договір, суд враховує, що його укладено 28 грудня 2001 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Отже, правові підстави набуття майна за договором від 28 грудня 2001 року підлягають оцінці з урахуванням законодавства, чинного на момент його укладення.

Зокрема, відповідно до статті 128 ЦК Української РСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Оскільки сторони в пункті 1.2 договору визначили момент переходу права власності до покупця з моменту підписання договору, суд враховує зазначене положення під час оцінки підстав набуття відповідного майна виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

Надалі зазначений об`єкт нерухомості обліковувався органом місцевого самоврядування як майно комунальної власності.

Так, відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» станом на 8 серпня 2016 року, проведено технічну інвентаризацію вбудованих-прибудованих приміщень за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.13-17).

Замовником виготовлення технічної документації зазначено територіальну громаду міста Вінниці в особі Вінницької міської ради.

Рішенням Вінницької міської ради від 4 квітня 2008 року № 1845 затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Вінниці.

Надані матеріали свідчать, що за адресою АДРЕСА_4 обліковувалися об`єкти комунальної власності ( а.с.18-19).

Рішенням Вінницької міської ради від 30 серпня 2019 року № 1933 затверджено перелік об`єктів нерухомого майна комунальної власності Вінницької міської об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до додатка до зазначеного рішення до переліку об`єктів комунальної власності включено об`єкт незавершеного капітального будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 687,8 кв. м. ( а.с.20-22).

Зазначеним рішенням підтверджується здійснення Вінницькою міською радою обліку спірного об`єкта як майна, що належить до комунальної власності територіальної громади.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19 вересня 2019 року № 2384 «Про передачу на баланс об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2 » вирішено передати з балансу комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Вінниці» на баланс комунального підприємства «Агенція муніципальної нерухомості» Вінницької міської ради об`єкт незавершеного капітального будівництва загальною площею 687,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . ( а.с.23).

Таким чином, зазначеним рішенням орган місцевого самоврядування реалізував повноваження щодо управління спірним нерухомим майном, визначивши комунальне підприємство, на балансі якого воно має обліковуватися.

Суд враховує, що передача майна на баланс комунального підприємства не є самостійною підставою виникнення права власності, однак у сукупності з договором придбання та іншими рішеннями органу місцевого самоврядування підтверджує здійснення територіальною громадою повноважень щодо управління відповідним об`єктом.

Надалі рішенням Вінницької міської ради від 27 січня 2023 року № 1456 затверджено перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом аукціону у 2023 році.

Відповідно до пункту 10 додатка до зазначеного рішення до переліку включено об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 687,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .( а.с.24-25).

Отже, станом на 27 січня 2023 року Вінницька міська рада продовжувала обліковувати зазначений об`єкт як комунальне майно та визначила можливість його приватизації у встановленому законом порядку.

Таким чином, надані позивачем договір купівлі-продажу від 28 грудня 2001 року, технічна документація та рішення органу місцевого самоврядування у своїй сукупності підтверджують правові підстави набуття та подальший облік відповідного нерухомого майна як об`єкта комунальної власності.

Судом також встановлено, що під час здійснення заходів щодо оформлення технічної документації на спірний об`єкт було виявлено відомості про державну реєстрацію права приватної власності на нього за відповідачем.

Так, відповідно до листа КП «Агенція муніципальної нерухомості» Вінницької міської ради від 16 червня 2023 року № 377 під час підготовки до виготовлення технічної документації на об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 687,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , представниками підприємства було з`ясовано, що право власності на зазначений об`єкт оформлено за ОСОБА_1 ( а.с.26).

Зокрема, у листі зазначено, що 13 червня 2023 року представники підприємства провели телефонну розмову з головою ОСББ «Садиба Вишня» Кунцовим Сергієм Олександровичем, який повідомив про реєстрацію права приватної власності на відповідне нерухоме майно за відповідачем.

У зв`язку з виявленими обставинами підприємство повідомило про неможливість здійснення обстеження та виготовлення технічної документації до з`ясування правового статусу об`єкта.

Згідно з листом КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 12 липня 2023 року № 326 в облікових даних підприємства відсутні відомості щодо присвоєння поштової адреси приміщенню АДРЕСА_5 ( а.с.27).

Із інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 березня 2026 року № 466183101 встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення, групу нежитлових приміщень № 47, загальною площею 687,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.28).

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна — 2062571905101.

Державну реєстрацію права власності проведено 23 березня 2020 року державним реєстратором Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Святою Катериною Миколаївною.

Підставою державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу від 2 червня 2006 року, зареєстрований за № 795, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу Альохіною Н. С.( а.с.28).

Отже, державну реєстрацію права приватної власності відповідача здійснено на підставі правочину, датованого 2006 роком, тобто після придбання органом місцевого самоврядування відповідного об`єкта нерухомості у 2001 році.

При цьому у договорі купівлі-продажу від 2 червня 2006 року продавцем зазначено ТОВ «СХІД», а покупцем — ОСОБА_1 .

Водночас із наданих позивачем документів не вбачається, що Вінницька міська рада приймала рішення про відчуження спірного майна на користь ТОВ «СХІД» або передавала зазначеному товариству повноваження щодо розпорядження відповідним об`єктом.

Також матеріали справи не містять документів, які б підтверджували набуття ТОВ «СХІД» права власності на спірне нерухоме майно на законних підставах.

Відповідно до листа старшого слідчого слідчого відділення Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області від 17 липня 2025 року № 21241-2025 у межах кримінального провадження № 12017020010001570 здійснювалося досудове розслідування обставин державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення № 47 за адресою: АДРЕСА_2 .

Із зазначеного листа вбачається, що підставою для проведення державної реєстрації права власності за відповідачем став договір купівлі-продажу від 2 червня 2006 року № 795, відповідно до якого продавцем виступало ТОВ «СХІД».

При цьому слідчим повідомлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань ТОВ «СХІД», код ЄДРПОУ 11476002, станом на дату укладення зазначеного договору не було зареєстроване ( а.с.29-31).

Суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно з частиною четвертою статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення.

Таким чином, за відсутності державної реєстрації юридичної особи на дату укладення договору така особа не могла виступати самостійним суб`єктом цивільних правовідносин та здійснювати відчуження належного їй нерухомого майна.

Судом встановлено, що право приватної власності відповідача зареєстровано на об`єкт нерухомості, який раніше був придбаний органом місцевого самоврядування та обліковувався Вінницькою міською радою як майно комунальної власності.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним.

За змістом статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, рухоме і нерухоме майно, що перебуває у власності територіальних громад.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно зі статтею 327 ЦК України в комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що перебуває у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 26 зазначеного Закону вирішення питань щодо відчуження відповідно до закону комунального майна належить до виключної компетенції міської ради.

Отже, відчуження об`єкта комунальної власності повинно здійснюватися відповідно до закону та за наявності волевиявлення уповноваженого органу місцевого самоврядування.

За змістом статей 316, 317, 319 ЦК України право власності є правом особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою відповідного речового права, однак сама по собі не становить самостійної підстави його набуття.

Отже, наявність запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем не усуває необхідності перевірки правових підстав виникнення такого права.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, закон передбачає можливість витребування майна навіть від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею та наявні інші передбачені законом умови.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц зазначила, що застосування статей 387, 388 ЦК України залежить від правових підстав набуття майна відповідачем, його добросовісності та обставин вибуття майна з володіння власника.

Аналогічний підхід відображений у постанові Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 15/68-10(902/1563/23), у якій наголошено, що право власника на витребування майна залежить передусім від підстав набуття майна відповідачем та обставин його вибуття з володіння власника.

При цьому добросовісність набувача підлягає оцінці саме під час вирішення віндикаційного спору.

У постанові від 29 травня 2024 року у справі № 910/5808/20 Верховний Суд зазначив, що власник за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від останнього набувача незалежно від кількості попередніх відчужень.

Водночас суд повинен дослідити обставини вибуття майна, добросовісність набувача та пропорційність втручання в його майнові права.

Зокрема, відсутність волевиявлення власника на відчуження майна має істотне значення для визначення правових наслідків відповідного правочину та способу захисту порушеного права.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд виходить із того, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення належності спірного майна територіальній громаді, відсутності волевиявлення власника на його відчуження та перебування відповідного об`єкта у зареєстрованому володінні відповідача.

Як встановлено судом, Вінницька міська рада не приймала рішення про відчуження спірного нерухомого майна на користь відповідача або ТОВ «СХІД».

Не встановлено також здійснення передбаченої законом процедури приватизації спірного об`єкта, за результатами якої право власності на нього могло перейти до відповідача.

Натомість надані документи свідчать про те, що після укладення договору від 28 грудня 2001 року відповідне майно обліковувалося органом місцевого самоврядування як об`єкт комунальної власності, передавалося між комунальними підприємствами та включалося до переліку об`єктів, що підлягали приватизації.

За таких обставин суд приходить до висновку, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади без належного волевиявлення уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Щодо добросовісності набувача

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Добросовісність набувача передбачає, що на момент придбання майна він не знав і не міг знати про відсутність у відчужувача права на його відчуження.

Суд враховує, що державну реєстрацію права власності за відповідачем проведено на підставі договору купівлі-продажу від 2 червня 2006 року, продавцем за яким зазначено ТОВ «СХІД».

При цьому матеріали справи не містять доказів належності спірного майна зазначеному товариству.

Крім того, відповідно до відомостей, наведених у листі старшого слідчого від 17 липня 2025 року № 21241-2025, на дату укладення договору товариство не було зареєстроване як юридична особа.

Зазначені обставини ставлять під обґрунтований сумнів наявність у продавця правових підстав для відчуження нерухомого майна.

Водночас суд враховує, що неподання відповідачем заперечень не є самостійною підставою для висновку про його недобросовісність.

Разом із тим навіть за умови добросовісності відповідача положення пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачають можливість витребування майна, яке вибуло з володіння власника поза його волею.

Отже, у спірних правовідносинах визначальне значення має відсутність волевиявлення територіальної громади на відчуження майна, а не виключно встановлення суб`єктивного ставлення відповідача до обставин його придбання.

Щодо пропорційності втручання у право мирного володіння майном

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Втручання у це право повинно бути законним, переслідувати легітимну мету та забезпечувати справедливий баланс між суспільними інтересами та правами особи.

Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 910/5808/20 наголосив на необхідності оцінки пропорційності втручання у право власності набувача під час вирішення питання про витребування майна.

У цій справі втручання у зареєстроване право власності відповідача ґрунтується на положеннях статей 387, 388 ЦК України.

Метою такого втручання є відновлення права комунальної власності територіальної громади на нерухоме майно, яке вибуло з її володіння без належного волевиявлення уповноваженого органу.

Суд враховує, що спірний об`єкт є нерухомим майном загальною площею 687,8 кв. м, яке відповідно до рішень органу місцевого самоврядування обліковувалося як комунальна власність та підлягало використанню в інтересах територіальної громади.

Захист права комунальної власності у цьому випадку спрямований на забезпечення законності розпорядження майном територіальної громади.

При цьому відповідачем не надано доказів обставин придбання спірного майна, здійснення оплати за договором, характеру його використання чи інших обставин, які могли б мати значення для оцінки індивідуального тягаря, пов`язаного з витребуванням майна.

Суд не ототожнює відсутність таких доказів із доведеністю недобросовісності відповідача, однак оцінює пропорційність втручання на підставі фактичних обставин, установлених за наявними матеріалами справи.

З огляду на відсутність підтвердженого волевиявлення власника на відчуження спірного майна, характер відповідного об`єкта та необхідність захисту права комунальної власності, суд приходить до висновку, що за встановлених обставин витребування нерухомого майна переслідує легітимну мету та не порушує справедливого балансу між інтересами територіальної громади і майновими правами відповідача.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 49 669,63 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 89,141,258,259,263-265,268,273,280-284 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння — задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 25512617) нежитлове приміщення № 47, загальною площею 687,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2062571905101.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 25512617) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 49 669 (сорок дев`ять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 63 копійки.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.10.2026 року.

Суддя: