Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №129/2531/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/2531/26

Провадження № 2/147/961/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

у червні 2026 року ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11.10.2024 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» був укладений кредитний договір № 60578687, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Згідно з п.1.1 кредитного договору № 60578687 від 11.10.2024, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму, але відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

Сума заборгованості відповідача становить 23850,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 15600,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 750,00 грн, прострочена заборгованість за штрафами 2500,00 грн.

Також позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 2381/24031622 від 22.05.2026.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_1 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 02.07.2026 цивільну справу №129/2531/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено до Тростянецького районного суду Вінницької області за підсудністю. Справа надійшла до суду 04.08.2026.

Ухвалою судді від 06 серпня 2026 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС». Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 27.08.2026 та 08.10.2026 повторно не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2025 у справі №706/208/15-ц (61-11296св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 725/7357/21, від 29 січня 2025 року у справі №752/5046/22, 05 лютого 2025 року у справі №128/240/20 (провадження №61-10183св24).

Крім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 08.10.2026 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11.10.2024 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 60578687 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором e95tZyH4. Додатками до договору визначено загальну вартість кредиту.

Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі – кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі – плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.2.1договору сума кредиту становить 5000,00грн у валюті: українська гривня.

Одночасно з підписанням даного кредитного договору ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту.

В подальшому, 09.11.2024 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено угоду про внесення змін до договору про споживчий кредит № 60578687 від 11.10.2024, відповідно до умов якої було продовжено строк повернення кредиту до 04.11.2025.

Факт укладення договору підтверджено довідкою про ідентифікацію.

Факт перерахунку коштів позичальнику ОСОБА_1 за кредитним договором №60578687 від 11.10.2024 підтверджено листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 20.04.2026 вих.№ 306244-1490120231-20042026, в якому зазначено, що 11.10.2024 06:27 год. на карту НОМЕР_1 перераховано 5000,00 грн, № транзакції 1490120231, призначення платежу: видача кредитних коштів.

Із розрахунку заборгованості за договором №60578687 від 11.10.2024, зробленого станом на 05.10.2025 вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 23850,00 грн, а саме: заборгованість за кредитом 5000,00 грн, залишок відсотків 15600,00 грн, залишок комісії 750,00 грн, штрафи 2500,00 грн.

Розрахунок заборгованості за договором відповідачем не спростований.

Також позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було надіслано вимогу про дострокове повернення кредиту.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина п`ята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем у справі було надано договір про споживчий кредит №60578687 від 11.10.2024, угоду про внесення змін до договору про споживчий кредит № 60578687 від 11.10.2024, довідку про перерахування суми кредиту №1565-8789 від 19.06.2025.

Окрім того встановлено, що усі документи підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, стороною позивача доведено укладення кредитного договору між сторонами.

Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

У ході розгляду справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування суми боргу та здійснення оплати передбачених кредитним договором платежів.

Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно з ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач умови укладеного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами за встановленим графіком платежів, у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

Дослідивши наданий розрахунок заборгованості, суд погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 тіла кредиту, відсотків та комісії в розмірі 21350,00грн (5000,00 грн + 15600,00 грн + 750,00 грн = 21350,00 грн, що становить 89,52%).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок заборгованості за штрафами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафами в розмірі 2500,00 грн слід відмовити, оскільки розрахунок проведений в період дії на території України воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №2717 від 25.06.2026 позивачем при зверненні до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2381,53 грн (21350,00 грн (сума задоволених вимог) / 23850,00 грн (сума заявлених вимог) х 2662,40 грн).

Згідно з ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно із ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025, акт №2382 наданих послуг від 28.05.2026, детальний опис наданих послуг до акту №2382 від 28.05.2026.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача підлягають до стягнення витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7161,60 грн (8000,00 грн х 89,52% / 100%=7161,60 грн).

Керуючись ст. ст. 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909) заборгованість за договором про споживчий кредит №60578687 від 11.10.2024 у розмірі 21350,00 грн (двадцять одна тисяча триста п`ятдесят гривень 00 коп.), витрати зі сплати судового збору у розмірі 2381,53 грн (дві тисячі триста вісімдесят одна гривня 53 коп.), та 7161,60 грн (сім тисяч сто шістдесят одна гривня 60 коп.) витрат за надання правничої допомоги.

У решті позовних вимог відмовити.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім’ я сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя А.М. Мудрак