Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №151/698/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 151/698/26

Провадження № 1-кп/144/131/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

учасників судового провадження:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції із прокурором та захисником обвинуваченого кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026240040002717 від 20.04.2026, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, розлученого, непрацюючого, раніше судимого 26.12.2025 Брусилівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 121 КК України до п`яти років 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, о 08 годині 00 хвилин 12.02.2026 вчасно не прибув з відпустки, до розташування 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 , та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи у не встановленому місці, до 20.06.2026, коли був виявлений працівниками правоохоронного органу на території м. Гнівань Вінницького району Вінницької області, чим фактично припинено вчинення ним кримінального правопорушення.

За час відсутності у розташуванні 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про не з`явлення вчасно до розташування військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез`явлення вчасно на службу з відпустки без поважних причин, вчинене військовослужбовцем, тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

У судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення.

Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, запропонував обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням окремих письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також матеріалів, необхідних для вирішення питання стосовно процесуальних витрат та речових доказів.

Обвинувачений та його захисник підтримали думку прокурора, не заперечували проти запропонованого прокурором порядку та обсягу дослідження доказів.

Беручи до уваги, що фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу та доказів, що стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

При цьому, суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними фактичних обставини справи.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові докази, які характеризують особу ОСОБА_5 , суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена та кваліфікує його умисні дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу з відпустки, без поважних причин, вчинене військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України є його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Разом з тим, при обранні міри покарання, суд бере до уваги обставини кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, вину визнав, у вчиненому розкаявся, за повідомленнями лікувальних закладів за медичною допомогою не звертався, за місцем служби характеризується посередньо.

Крім того, судом враховано позицію прокурора та сторони захисту, які просили врахувати щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення, викладене стосовно ОСОБА_5 в обвинувальному акті, та просив визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та за цією санкцією призначити обвинуваченому мінімальне покарання у виді п`яти років позбавлення волі. Остаточне покарання призначити з врахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України.

З огляду на безальтернативний характер санкції ч. 5 ст. 407 КК щодо виду покарання, суд призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті ч. 5 ст. 407 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК (за сукупністю вироків) до призначеного за цим вироком покарання, суд частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.12.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України.

На переконання суду, таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Даних про процесуальні витрати та речові докази матеріали кримінального провадження не містять.

ОСОБА_5 затриманий 30 червня 2026 о 10 годині 00 хвилин в порядку ст. 615 КПК України.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовуються щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

З огляду на наведене, у строк покарання обвинуваченого необхідно зарахувати попереднє ув`язнення у період з 30.06.2026 до набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі у відповідності до положення ч. 5 ст. 72 КК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований стосовно ОСОБА_5 - залишити незмінним.

Керуючись ст. ст. 71, 100, 124, 174, ч. 3 ст. 349, 368 - 371, 373, 374 КПК, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.12.2025 за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання – 30.06.2026 і по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_5 на виконання вироку Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.12.2025 строк перебування його під вартою під час затримання у порядку ст. 208 КПК України з 23.06.2024 по 25.06.2024 з розрахунку один день затримання за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований стосовно ОСОБА_5 - залишити незмінним.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.

Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Суддя ОСОБА_1