Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №930/1197/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1197/26

Провадження 1-кп/930/189/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницькій області в складі :

головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Немирів обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №62026240040000909 від 25.02.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Миколаївка Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не одруженого, військовослужбовця, раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Так, будучи підозрюваним у кримінальному провадженні № 12025020070000308 від 03.11.2025 за фактом самовільного залишення розташування базового табору військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , солдат ОСОБА_4 повідомив, що бажає продовжити проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , на що отримав згоду від командира зазначеної частини. Враховуючи вище наведене 09.12.2025 Барським районним судом Вінницької області постановлено ухвалу (справа №125/2291/25), якою ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільнено та зобов`язано останнього невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.

Всупереч вимогам ухвали Барського районного суду Вінницької області, яка набрала законної сили 17.12.2025, 20.12.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому в ході досудового розслідування місці, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_2 не прибув, таким чином не з`явившись до місця несення служби без поважних причин та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту його виявлення працівниками поліції, а саме 05.05.2026.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

06.10.2026 року між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 на підставі статей 468,469,472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. При вирішенні питання щодо виду та міри покарання обвинуваченому, сторони враховують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що належить до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обставин, що його обтяжують. На підставі наведеного сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за ч.5 ст.407 КК України у вигляді 5 /п`ять/ років позбавлення волі.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав за обставин, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Також пояснив, що він цілком розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення за ч.5 ст.407 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст.476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні даної угоди.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисним та прокурором.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України. Просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.

Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, думку прокурора, дослідивши зміст укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 468 КПК України визначено, що в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді. Обвинувачений цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п.1 ч.4ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Узгоджені сторонами вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_4 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Оцінивши в сукупності наведені вище обставини, зважаючи на те, що укладена між прокурором та ОСОБА_4 угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК та КК України, не суперечить інтересам суспільства, не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приходить до висновку, що вона може бути затверджена судом.

Оскільки ОСОБА_4 призначається узгоджене покарання у виді позбавлення волі реально, тому останньому, з метою забезпечення виконання судового рішення до набрання вироком законної сили, слід залишити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК України в разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається початок строку відбування покарання та рішення про залік досудового тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, згідно протоколу затримання, ОСОБА_4 затримано 05 травня 2026 року о 20 годині 27 хвилин, в порядку ст.208 КПК України.

Таким чином, на підставі ч.5 ст.72 КК України слід зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання з 05 травня 2026 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся,процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.368,370,371,394,395,475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 06.10.2026 року, укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5ст. 407 КК України та призначити йому покарання, затверджене угодою, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Обраний щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу-залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі частини п`ятої статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , строк попереднього ув`язнення з 05 травня 2026 року по день набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1