Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №136/139/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/139/26

провадження № 2/136/55/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Діденко Наталію Петрівну, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в якому просив:

- припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на частку у спільній сумісній власності подружжя шляхом компенсації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на її користь коштів у сумі 1200 американських доларів, що у гривневому еквіваленті становить 50 400, 00 (гривень) та визнати житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивовано тим, що 15 вересня 2018 року між сторонами було укладено шлюб Липовецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, який розірвано рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року. 08 липня 2024 року сторони придбали житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , які були зареєстровані за відповідачкою. Згідно з розпискою, наданою представником продавця ОСОБА_3 , при укладенні договору кожна зі сторін окремо сплатила по 1200 доларів США особистих коштів за придбання майна. Оскільки вартість майна становила 4000 доларів США, залишок у розмірі 1600 доларів США сплачується продавцю особисто позивачем після розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу позивач має намір вирішити питання поділу спільного майна, однак добровільно врегулювати спір сторонам не вдалося. З огляду на те, що кожним із подружжя було сплачено по 1200 доларів США, а залишок боргового зобов`язання у розмірі 1600 доларів США сплачується позивачем особисто, позивач просить припинити право власності відповідачки на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя шляхом виплати їй компенсації у сумі 1200 доларів США, що становить 50 400 грн, та визнати житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , його особистою приватною власністю.

Ухвалою суду від 11.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились.

Представник відповідача надав до суду заяву, у якій повідомляє, що сторони дійшли згоди щодо мирного врегулювання спору і відповідач отримала від позивача грошові кошти в сумі 53 400 гривень. Враховуючи сплату коштів, відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову. Одночасно повідомляю, що відповідач заперечує проти стягнення з неї судових витрат так як спір фактично вирішений шляхом мирного врегулювання.

З огляду на те, що в судове засідання сторони не з`явились, а відповідач визнала позовні вимоги у повному обсязі, тому суд проводить розгляд справи у даному підготовчому судовому засіданні (відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України), на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 16.05.2025 року (справа № 137/312/25) шлюб між сторонами розірвано. (а.с.7-8)

Проживаючи разом, як одна сім`я, подружжя набуло у власність спільне майно, а саме: 08.07.2024 року сторонами було придбано земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (в подальшому – земельна ділянка) і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на цій земельній ділянці під номером 29. Земельна ділянка, площею – 0. 1500 га, кадастровий номер – 0522210100:01:004:1128. За домовленістю Сторін продаж земельної ділянки та житлового будинку вчиняється за 120000 тисяч гривень 00 копійок, які сплачено Покупцем (відповідачем) Продавцю в повному обсязі. (а.с.9-10) Земельна ділянка та житловий будинок були оформлені на відповідача приватним нотаріусом Мельник М.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74082406 від 12.07.2024 07:37:41.(а.с.14-15)

Також було придбано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 0522210100:01:004:1129, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (в подальшому – земельна ділянка). За домовленістю Сторін продаж земельної ділянки та житлового будинку вчиняється за 4000 тисячі гривень 00 копійок, які сплачено Покупцем (відповідачем) Продавцю в повному обсязі. (а.с.11-12) Земельна ділянка була оформлена на відповідача приватним нотаріусом Мельник М.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74082421 від 12.07.2024 07:44:07.(а.с.13)

Відповідно до копії розписки, представником продавця - ОСОБА_3 при укладенні Договору кожним із сторін окремо (і позивачем, і Відповідачкою) було сплачено по 1200 американських доларів особистих коштів за придбання майна. Так як сума предмету купівлі складала 4000 американських доларів, тому борг 1600, який залишився сплачується Продавцю особисто позивачем після розірвання шлюбу. (а.с.16)

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором або законом (стаття 70 Сімейного кодексу України, стаття 372 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, вказаною нормою права та нормами статті 60 Сімейного кодексу України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. При цьому, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Тлумачення наведених вище норм сімейного та цивільного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Окрім того у правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2024 у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23) зазначено, що «…вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.

Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном.

Згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.

Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.

Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність…».

Судом встановлено, що сторонами спору в період шлюбу було придбано майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та дві земельних ділянки, що підтверджено належними та допустимими доказами, при цьому реєстрація права власності лише на одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша та друга статті 71 Сімейного кодексу України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно є неподільним, а сторони фактично досягли домовленості щодо способу його поділу, за яким право власності на спірне майно залишається за позивачем, а відповідач отримує грошову компенсацію.

Представником відповідача подано до суду заяву, відповідно до якої відповідач підтвердила отримання від позивача грошових коштів у сумі 53 400 гривень, визнає позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач фактично погодилася на припинення належного їй права на 1/2 частку у спірному майні за умови отримання грошової компенсації, що відповідає положенням статті 71 Сімейного кодексу України та статті 364 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При цьому суд враховує, що спірне майно було набуте сторонами під час шлюбу, а тому відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи вищевикладене, а також визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 0522210100:01:004:1128, та земельну ділянку з кадастровим номером 0522210100:01:004:1129, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з виплатою їй грошової компенсації.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 142 ЦПК У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову,

Враховуючи, що відповідач визнала позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1680 грн, 50 відсотків якого становить 840 грн.

Відповідно, інші 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 840 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 317, 321, 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 356 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно, набуте сторонами під час шбу, а саме:

1.житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

2.земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 0522210100:01:004:1128, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

3.земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522210100:01:004:1129, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 0522210100:01:004:1128, та земельну ділянку з кадастровим номером 0522210100:01:004:1129, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень сплаченого ним при поданні позову, згідно квитанції №51 від 22.01.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 );

Суддя Дмитро КРИВЕНКО