Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №129/2100/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 129/2100/26

Провадження №2/135/791/26

РІШЕННЯ

іменем України

05.10.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2026 року до Ладижинського міського суду Вінницької області з Гайсинського районного суду Вінницької області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.02.2023 ОСОБА_2 ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту, після чого підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, у якій погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн, тип кредитної картки: Картка «Універсальна»; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка – 42% річних; сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу – 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00%. Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписана у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строком дії до 10/26, тип «Універсальна». Згодом відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані такі картки: кредитну картку № НОМЕР_2 , строком дії до 10/27, тип «Універсальна».

Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Станом на 07.05.2026 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.02.2023 становить 61 729,10 грн, в тому числі: 48 210,82 грн – заборгованість за тілом кредита; 13 518,28 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 19.02.2023 року у розмірі 61 729,10 грн, а також стягнути судові витрати у сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 24.07.2026 відкрито провадження у цивільній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу ОСОБА_1 в ухвалі суду було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ), проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

28.07.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем ОСОБА_1 поданий відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позову відмовити повністю, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відмовити в задоволенні вимог про стягеннян прострочених процентів в розмірі 13 518,28 грн як недоведених, а також перевірити правильність розміру суми основної суми заборгованості. Так, позивач просить суд стягнути 61 729,10 грн, з яких 48 210,82 грн становить заборгованість за кредитом, а 13 518,28 грн — заборгованість за простроченими процентами. Відповідач не погоджується із зазначеним розрахунком, оскільки він не відповідає вимогам належності, допустимості та достатності доказів, визначених статтями 76–80 ЦПК України, та не дає можливості перевірити правильність заявлених до стягнення сум. Зокрема, із наданого розрахунку неможливо встановити: яким чином сформовано залишок основної заборгованості у сумі 48 210,82 грн; які саме платежі були зараховані на погашення тіла кредиту, а які на погашення процентів; у якій черговості здійснювалося зарахування платежів; яким чином після здійснення значної кількості операцій сформувався кінцевий залишок заборгованості; дату виникнення прострочення виконання основного зобов`язання; порядок формування кожної складової заявленої до стягнення суми. Таким чином, відповідач вважає, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2023 відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту та Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, у якій погодив наступні умови кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн, тип кредитної картки: Картка «Універсальна»; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка – 42% річних; сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу – 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від суми простроченої заборгованості в розмірі 60,00%.

Паспорт кредиту і Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг підписана відповідачем в систему самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля, використання якого погоджено відповідачем у Анкеті-Заяві від 29.10.2020, підписаної відповідачем ОСОБА_1 власноручно.

Суд вважає, що підписавши Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідач ОСОБА_1 погодився із запропонованими умовами кредитування, оскільки в даному випадку, всі умови та правила містяться в одному документі, а не є окремим додатком до договору.

Отже, між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети - заяви про приєднання до умов та правил банківських послуг було укладено договір про надання банківських послуг.

З виписки за договором б/н за період з 01.02.2023 по 07.05.2026 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 знімав кошти через банкомат, розраховувався кредитною картою за покупки в торговельній мережі, поповнював карту та інше. Крім цього, відповідач частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. Всі ці операції підтверджують факт отримання кредитної картки та її використання, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Банківська виписка має статус первинною документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. №578/5.

Відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання своєчасно не виконував, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками вносив не в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 07.05.2026 становить 61 729,10 грн, що складається із: 48 210,82 грн – заборгованість за тілом кредита; 13 518,28 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Кредитний договір у встановленому законом порядку позичальником не оспорювався та не визнавався недійсним, власного розрахунку заборгованості відповідачем не надано, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, щодо наявності підстав для стягнення заборгованості і розміру цієї заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором б/н від 19.02.2023, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 61 729,10 грн.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені в повному обсязі, розмір сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк«ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 19.02.2023 в розмірі 61 729 (шістдесят одну тисячу сімсот двадцять дев`ять) гривень 10 копійок, в тому числі: 48 210,82 грн – заборгованість за тілом кредита; 13 518,28 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк«ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова