Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №134/1886/21 — Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/2/2026

Справа № 134/1886/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 жовтня 2026 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді: Лабая О.В.

з участю секретаря судового засідання: Трачук С.В.

розглянувши відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Крижопіль, Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відсотків за борговою розпискою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відсотків за борговою розпискою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 січня 2021 року він дав в борг відповідачу грошові кошти в сумі 10600,00 гривень. Відповідач зобов`язувався повернути кошти до 30 січня 2021 року, однак до теперішнього часу борг не повернув. Про отримання боргу відповідач написав відповідну розписку від 25.01.2021. Позивач просить стягнути дану суму в судовому порядку та 651,23 гривень інфляційних витрат, 228,26 гривень -3 % річних.

Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року було відкрито провадження за правила спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 травня 2022 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року відновлено провадження у справі.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, попередньо подав заяву, у якій позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з розпискою від 25 січня 2021 року, ОСОБА_2 паспорт ІР № НОМЕР_1 виданий 16.11.2020, орган, що видав 0522. Отримав в борг у ОСОБА_1 кошти в сумі 10600 (десять тисяч шістсот) гривень та зобов`язується повернути до 30 січня 2021 року (а.с.30).

Отже, з матеріалів справи видно, що відповідач взяв в борг у позивача 10600,00 грн. та станом на день звернення до суду позичених коштів не повернув.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 у справі № 369/3340/16-ц, де Верховний Суд зазначив, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Таким чином, дослідивши боргову розписку відповідача , судом встановлено, що він позичив (взяв в борг) у позивача кошти в сумі 10600,00 грн., зміст розписки також підтверджує факт укладення та зміст умов договору, обов`язок повернення коштів, строк позики, тобто між сторонами було укладено договір позики.

Відповідно до статей 526, 527, 530, 599 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1статті 549 ЦК України передбачено, що Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник, зобов`язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також, відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованість відповідно до ст. 625 ЦК України становить 651,23 гривень інфляційних витрат, 228,26 гривень -3% річних.

Враховуючи, що доказів виконання боргового зобов`язання відповідачем не надано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі в сумі 11479,49 гривень, що складається із 10600,00 гривень суми боргу, 651,23 гривень інфляційних витрат, 228,26 гривень -3% річних.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 908,00 грн., які у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 141, 142, 200, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою в сумі 11479,49 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 49 коп

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач.: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), житель АДРЕСА_2

Суддя: