Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №129/3867/26 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3867/26

Провадження по справі № 1-кп/129/746/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

розглянув у приміщенні суду у м. Гайсині у спрощеному провадженні (порядку) без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026025090000043 про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

- у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, -

установив:

ОСОБА_2 відповідно судового наказу Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.03.2023 р. зобов`язаний сплачувати кошти (аліменти) на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи, стягнення з дня подачі заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 11.05.2023 року, і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Так, ОСОБА_2 , знаючи про необхідність сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини заробітку, але у розмірі, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в період часу з 11.05.2023 по 31.08.2026, будучи дієздатною працездатною особою, отримуючи офіційні доходи, мав можливість сплачувати аліменти, однак, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання, аліменти щомісячно та в повному обсязі не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості, внаслідок чого порушив та продовжує порушувати право дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток, передбачене ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), ратифікованою постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХІІ від 27.02.1991, відповідно до яких батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціальнго розвитку дитини.

Встановлено, що ОСОБА_2 з метою ухилення від сплати коштів на утримання дитини (аліментів) в період з 11.05.2023 по 31.08.2026 умисно вчиняв дії, спрямовані на невиконання рішення суду, а саме: в період часу з лютого по вересень 2025 року, отримавши виплату за проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в загальній сумі 591 193 грн. 87 коп., про суми заробітку та Джерела доходів державного виконавця не повідомляв, заходів до погашення виниклої заборгованості по сплаті аліментів не вживав, та починаючи з 11.05.2023 р. аліменти на утримання дитини взагалі не сплачував, тобто умисно, злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості по сплаті аліментів станом на 31.08.2026 у розмірі 239 669 грн. 58 коп., що перевищує суму виплат більше ніж за три місяці.

Дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ч.1 ст.164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захист якого здійснював захисник - адвокат ОСОБА_6 , звернувся до суду із заявою, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі, просить призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду.

Законний представник малолітніх потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_7 та потерпілі звернулися до суду із заявою, в якій вони зазначили, що не заперечують проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

За таких обставин, відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України суд визнає встановленими обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та підтверджують винуватість ОСОБА_2 у скоєнні поставленого йому за вину кримінального правопорушення.

Цивільний позов не заявлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових кримінальних проступків заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Обираючи покарання ОСОБА_2 , за відсутності обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обвинуваченого обставин, суд враховує відсутність у нього судимості.

Крім зазначеного, суд при призначенні покарання ОСОБА_2 враховує його особу, який є осудним, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, розлучений, є несудимим, за місцем служби характеризується посередньо, військовослужбовець.

За таких встановлених обставин у їх сукупності, враховуючи характер скоєного кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком стосовно ст. 12 КК України, з урахуванням особи обвинуваченого, який є осудним, раніше несудимий, розлучений, по місцю служби характеризується посередньо, військовослужбовець, беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, – суд визнає, що виправити ОСОБА_2 і запобігти скоєнню ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання у виді пробаційного нагляду із покладенням обов`язків, передбачених ч.2, п.4) ч.3 ст. 59-1 КК України, яке буде достатнім для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та при цьому не порушить справедливий баланс між вказаними інтересами суспільства та правами обвинуваченого.

До набуття вироком законної сили відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу не обирати.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 369-370, 373-374, 376, 381-382 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

Згідно з ч.2, п.4) ч.3 ст. 59-1 КК України, зобов`язати ОСОБА_2 протягом строку пробаційного нагляду, виконувати такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з дня прибуття і постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

До набуття вироком законної сили запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 не обирати.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Відповідно до ч. 4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Гайсинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів.

Суддя: