Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №537/3879/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/3879/26 Номер провадження 33/814/905/26Головуючий у 1-й інстанції МАРТИШЕВА Т. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Алексеєнко Ю.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представника – адвоката Гайтоти І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Крюківського районного суду м. Кременчук від 20 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за постановою серії ЕНА №7014413 від 13 квітня 2026 року за ч.2 ст.126 КУпАП, діючи повторно протягом року, 07 червня 2026 року о 21 годині по вул. Івана Приходька, 102 у м. Кременчук у порушення вимог п.2.1 «а» ПДР України керував транспортним засобом «OPEL COMBO», н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчук від 20 липня 2026 року та ухвалити нове рішення без позбавлення його права керування транспортними засобами. Свої вимоги мотивує тим, що відеозаписом поліції не зафіксовано факт перебування його за кермом транспортного засобу.

Під час провадження в суді апеляційної інстанції сторона особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала доповнення до апеляційної скарги, в яких порушується питання про скасування постанови місцевого суду й закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Такі вимоги обґрунтовано тим, що місцевий суд надав неправильну оцінку доказам по справі, безпідставно не допитав працівників поліції та не врахував те, що: матеріали справи не містять належних доказів щодо: керування транспортним засобом ОСОБА_1 , його зупинки поліцією та належного роз`яснення йому прав, передбачених ст.ст.59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП; відеозаписи з нагрудних камер є неналежними доказами, оскільки не містять факту керування автомобілем ОСОБА_1 ; його не було залучено до процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення; ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу у зв`язку з допущеними поліцейськими процесуальними порушеннями та невідповідністю протоколу дійсним обставинам.

Суд апеляційної інстанції заслухав позицію ОСОБА_1 та його представника на підтримку апеляційної скарги з доповненнями, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги з доповненнями та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог п.2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії (абз.13).

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП - повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом, будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними по справі належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №686743 ОСОБА_1 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за постановою серії ЕНА №7014413 від 13 квітня 2026 року за ч.2 ст.126 КУпАП, діючи повторно протягом року, 07 червня 2026 року о 21 годині по вул. Івана Приходька, 102 у м. Кременчук Полтавської обл. у порушення вимог п.2.1 «а» ПДР України керував автомобілем «OPEL COMBO», н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом (а.с.1).

Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, зі змісту яких убачається те, що 07 червня 2026 року приблизно о 21 годині по вул. Івана Приходька, 102 у м. Кременчук Полтавської обл. поліцією було зупинено автомобіль «OPEL COMBO», яким керував ОСОБА_1 . Сам ОСОБА_1 на місці зупинки підтвердив факт керування ним зазначеним вище транспортним засобом і те, що він посвідчення водія на право керування транспортними засобами не має та не отримував (а.с.7).

Окрім того, в суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив те, що він 07 червня 2026 року у вечірній час доби по вул. Івана Приходька в м. Кременчук Полтавської обл. керував транспортним засобом, не маючи права на керування транспортними засобами, й був зупинений поліцією, посвідчення водія ним не отримувалось, що підтверджується записом судового провадження в місцевому суді.

Таким чином, ОСОБА_1 у своїх судових показаннях у місцевому суді підтвердив факт порушення ним вимог п.2.1 «а» ПДР України.

Посилання сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 , надаючи показання, переплутав обставини даної справи зі справою №537/3832/26 щодо нього є неспроможними, адже у справі, що наразі є предметом апеляційного розгляду, ОСОБА_1 в суді першої інстанції чітко підтвердив та ідентифікував те, що він керував транспортним засобом по вул. Івана Приходька, в той час як у справі №537/3832/26 відповідно до наданої стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови Крюківського районного суду м. Кременчук від 18 серпня 2026 року ОСОБА_1 керував автомобілем по просп. Свободи, 7-Б.

За таких обставин, твердження ОСОБА_1 й доводи апеляційної скарги з доповненнями про те, що він не керував автомобілем за встановлених у постанові місцевого суду обставин є неспроможними, оскільки спростовуються даними відеофіксації, а також показаннями самого ОСОБА_1 в суді першої інстанції.

Наведені ж вище докази знаходять своє підтвердження в змісті довідки ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП від 08 червня 2026 року про те, що відповідно до облікових баз даних Національної поліції України ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, тобто не мав його, в тому числі станом на момент керування транспортним засобом 07 червня 2026 року (а.с.6).

За постановою поліцейського роти №3 БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області серії ЕНА №7014413 від 13 квітня 2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а саме за те, що він 13 квітня 2026 року о 02 годині по вул. Алітуській, 4 у м. Кременчук Полтавської обл. керував транспортним засобом «Opel Combo», н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, що підтверджується копією цієї постанови та довідкою ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП від 08 червня 2026 року (а.с.5-6).

Даних щодо оскарження та скасування зазначеної вище постанови поліції матеріали справи не містять та апелянтом і його представником не надано й не наведено. Окрім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив те, що він сплатив призначений йому штраф у розмірі 3400 гривень за вказаною вище постановою поліції.

Тобто вчинене ОСОБА_1 07 червня 2026 року порушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, а саме те, що він керував автомобілем «Opel Combo», н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, у межах справи, що є предметом апеляційного розгляду, було повторним протягом року, у зв`язку з чим такі дії ОСОБА_1 охоплюються диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП і були правильно кваліфіковані місцевим судом за цим законом.

Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Належних, мотивованих і достатніх підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів не встановлено.

Усупереч доводам апелянта, перевіркою матеріалів провадження, в тому числі даних відеофіксації не встановлено допущення поліцією порушень вимог законодавства, в тому числі при оформленні матеріалів провадження щодо ОСОБА_1 , які би ставили би під сумнів правильність, законність та обґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу.

Відеозаписами підтверджено, те, що під час процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз`яснено його права, які передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, у тому числі право на юридичну допомогу, яке передбачене також ст.59 Конституції України. Про те, що роз`яснення прав не було формальним свідчить і відповідь ОСОБА_1 про зрозумілість йому роз`яснених йому поліцейським прав. Про бажання скористатися цими правами ОСОБА_1 жодним чином не повідомляв на місці події.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує те, що можливість реалізації прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, ОСОБА_1 було надано під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, якими він і скористався в повному обсязі в спосіб, який уважав за необхідне. При цьому, в ході апеляційного провадження ОСОБА_1 та його представник – адвокат Гайтота І.М., зокрема, мали можливість навести доводи щодо безпідставності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП. Разом з тим, ці доводи не знайшли свого підтвердження.

Тому зазначені вище посилання сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про неналежне роз`яснення ОСОБА_1 його прав не знайшли свого підтвердження, є необгрунтованими та не встановлено існування обставин, які би свідчили про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Також неспроможними апеляційний суд уважає посилання представника на те, що місцевий суд безпідставно не допитав поліцейських.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема: відеозаписи, копія постанови серії ЕНА №7014413, довідка ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП містять необхідні відомості для повного й усебічного з`ясування обставин справи, перевірки узгодженості доказів між собою. Ними зафіксовано обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутність у нього права на керування транспортними засобами, процедуру оформлення матеріалів провадження щодо нього поліцією. При цьому, дії та розмови поліцейських фіксувались на їх нагрудні відеокамери, відеозаписи з яких долучено до матеріалів справи. Таким чином, із матеріалів справи не вбачається та апелянтом не обґрунтовано, що поліцейські могли повідомити суду невідомі або ж інші відомості, які мали б значення для встановлення суттєвих обставин учиненого правопорушення чи процедури оформлення матеріалів провадження і були відсутніми в матеріалах провадження. Тобто доцільність і необхідність допиту поліцейських, за вказаних вище обставин, відсутня.

Водночас, що стосується доводів, пов`язаних із обставинами зупинки автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , то вони за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з доповненнями, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Також неспроможними є доводи апелянта про необхідність ухвалення нового рішення без позбавлення його права керування транспортними засобами.

Санкцією ч.5 ст.126 КУпАП передбачено стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Аналіз наведеної вище законодавчої конструкції свідчить про те, що перелік трьох видів стягнень за вчинення цього адміністративного правопорушення, має єднальний (кон`юнктивний) характер. Тобто санкція ч.5 ст.126 КУпАП не містить альтернативних стягнень, натомість підлягає застосуванню лише шляхом накладення штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом із оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого вилучення. І щодо такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами не передбачено альтернативи (з таким чи без такого), на відміну від оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно з вимогами п.2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

При цьому, відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п.20).

Правова природа стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті глави 10 КУпАП, і полягає в забороні керувати транспортними засобами.

Окрім того, в приписах ст.30 КУпАП також не встановлено обмежень щодо призначення стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами або були позбавлені цього права.

Навпаки, в силу ч.3 ст.30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ч.1 ст.24 КУпАП. У контексті цього питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Унаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею ПДР України в майбутньому, а також із метою дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпеку дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди в такому випаду є значно вищою, через це попереджувальна мета стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення.

На необхідність застосування судами такого підходу орієнтувала й об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в судовому рішенні (постанові) від 04 вересня 2023 року (справа №702/301/20), яке хоча й ухвалене за правилами кримінального судочинства, але з огляду на схожість логіки правозастосування та юридичних висновків є релевантним для врахування у справі щодо ОСОБА_1 . Таку правову позицію було ухвалено з метою забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності та єдності судової практики шляхом аналізу двох протилежних позицій колегій суддів касаційного суду щодо можливості застосування до особи, в якої відсутнє посвідчення водія, позбавлення права керувати транспортними засобами, та об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду виснувала, що суд може застосувати позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Отже, виходячи із аналізу наведених вище положень закону та практики касаційного суду, суд накладає на особу, яка керувала транспортним засобом, за ч.5 ст.126 КУпАП стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Ураховуючи викладене вище, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. При цьому, альтернативне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу місцевий суд не застосовував.

Призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення, яке є мінімальним і найменш суворим за санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, законне, справедливе, необхідне й достатнє для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та сприятиме меті адміністративного стягнення.

Отже, апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу з доповненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчук від 20 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун