Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №464/1782/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/1782/25 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/811/3875/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

18.03.2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її діда – ОСОБА_5 , який помер приблизно у 2018 році.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що у серпні 2023 року виявлено тіло померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , точна дата і причина смерті якого не встановлена через муміфікацію, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 11.08.2023 року та довідкою про причину смерті від 11.08.2023 року.

У свідоцтві про смерть вказано, що ОСОБА_5 помер приблизно у 2018 році.

Згідно із заповітом від 10.09.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кривицьким С.Ю. та зареєстрованим у реєстрі за №1732, ОСОБА_5 усе своє майно заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, заявою від 22.01.2024 року, зареєстрованою в реєстрі за №2-49 державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н.Б., ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 і зазначила, що на оформлення своїх спадкових прав не претендує і не буде звертатись до суду з питань визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Син спадкодавця ОСОБА_5 – ОСОБА_4 , який є батьком позивачки, вже більше 15 років постійно проживає в російській федерації і заявою від 21.03.2024 року, посвідченою нотаріусом м. Тули, підтвердив, що йому відомо про відкриття спадщини після смерті батька, однак, у спадщину він не вступив і не вступатиме, а також не буде звертатися до суду з питань визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В свою чергу, вона (позивачка) на момент смерті діда була неповнолітньою, а коли батьки розлучилися – ще зовсім маленькою, увесь час вона вважала, що її дід переїхав до батька на постійне місце проживання в росію і не підтримує з нею зв`язку через збройну агресію росії проти України.

Про своє право на спадкування позивачка дізналася на початку червня 2024 року, оскільки її батько не повідомив про відмову від спадщини, однак, звернувшись до державного нотаріуса Першої львівської державної нотаріальної контори Сулими Н.Б., останній у листі від 04.06.2024 року роз`яснив, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті діда, тому їй необхідно звернутись до суду з відповідним позовом.

Позивачка наголошує, що прийняття нею спадщини безпосередньо залежало від неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом – ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом – ОСОБА_4 , а відтак, вона звернулася до нотаріуса в межах тримісячного строку, який вона відраховує з 21.03.2024 року – дати відмови її батька від спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачка називає те, що до жовтня 2023 року вона не мала жодної інформації щодо смерті свого діда, оскільки його муміфіковане тіло виявили лише у серпні 2023 року, окрім того, у період з 2018 року до 29.04.2020 року вона була неповнолітньою, також хворіє тяжкою хворобою – розсіяним склерозом, у зв`язку з чим отримала групу інвалідності з дитинства, систематично має вкрай погане самопочуття, змушена проходити стаціонарне лікування, а після повідомлення про смерть діда, у зв`язку із зволіканням батька та через війну, внаслідок чого було припинено логістичне сполучення між російською федерацією та Україною, вона тривалий час очікувала документи, які необхідні були для оформлення спадкових прав.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер приблизно у 2018 році, тривалістю три місяці, який розпочинається з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду оскаржила Львівська міська рада – відповідач у справі, просила його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачка у встановлений законом шестимісячний строк не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого діда ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що як за його життя, так і після смерті, не цікавилася своїм дідусем.

При цьому, відповідач наголошує, що відсутність інформації про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Додає, що судом не прийнято до уваги, що труп померлого лежав у його ж квартирі розкладеним упродовж п`яти років і весь цей період ніхто не мав намірів відшукати ОСОБА_5 .

Зазначає, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 вказано те, що вона хворіє розсіяним склерозом, у зв`язку з чим змушена постійно проходити лікування, що не дозволяє їй вести повноцінний спосіб життя, однак, позивачка не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку, як передбачено пунктом 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, чинної на час відкриття спадщини, також, позивачка є студенткою Львівського університету внутрішніх справ, що не позбавляє її права на спілкування в соціумі.

Вважає, що підстави для визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_5 відсутні.

Звертає увагу, що причини, які зазначені в оскаржуваному рішенні суду, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

16.12.2025 року позивачка в особі свого представника – адвоката Гнитки Т.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апелянта.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони позивача, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 01.10.2026 року о 12:50.

Заслухавши пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, лише порушене, невизнане або оспорюване цивільне право особи підлягає захисту в судовому порядку у визначений законом спосіб.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення її померлою (ч.2 ст.1220 ЦК).

Згідно з ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261 – 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги належать діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1265 ЦК України, внуки спадкодавця відносяться до п`ятої черги спадкоємців за законом.

У відповідності до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою – четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.2 ст.1269 ЦК).

Згідно зі ст.1270 ЦК України, така заява повинна бути подана протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ч.2 ст.1272 ЦК).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, законом визначено порядок прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове майно, якого повинні дотримуватись спадкоємці.

За обставинами справи, що переглядається апеляційним судом, позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, в якому її батьком записаний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.104-106), та свідоцтвом про народження батька позивачки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому його батьком записаний ОСОБА_5 (а.с.16-18).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9), помер у м. Львові, дата смерті – приблизно 2018 рік, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.10.2023 року, та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.10, 102-103).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №1050/23 від 11.08.2023 року та довідки про причину смерті №1050/23 від 11.08.2023 року (а.с.11-12), дата смерті – приблизно 2018 рік, причина смерті невизначена через муміфікацію.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена 03.06.2024 року Першою львівською державною нотаріальною конторою на підставі заяви позивачки ОСОБА_2 від 03.06.2024 року (а.с.99).

ОСОБА_5 був власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 10.09.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кривицьким С.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за №1729 (а.с.38-41), що підтверджується також Витягом про державну реєстрацію прав від 01.10.2012 року (а.с.42).

На момент смерті, ОСОБА_5 був зареєстрований один у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою ЛКП «Бондарівка» №441 від 21.05.2012 року (а.с.43) і додатково наданою Львівською міською радою на вимогу апеляційного суду інформацією про зареєстрованих осіб за вказаною адресою на дату смерті ОСОБА_5 – станом на 2018 рік (а.с.213-216).

Отже, на момент смерті, ОСОБА_5 був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ним до дня смерті (приблизно 2018 рік) зареєстрованих осіб не було.

За життя, ОСОБА_5 склав заповіт на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений 10.09.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кривицьким С.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за №1732 (а.с.8), однак, ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріуса за місцем відкриття спадщини у встановлений законом строк не зверталася і 22.01.2024 року засвідчила державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н.Б. заяву, в якій повідомила, що до суду з питань визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини звертатись не буде і на оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_5 не претендує (а.с.15, 100).

Аналогічного змісту заяву подав спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 – ОСОБА_4 (а.с.19-21).

Отже, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 в силу закону (ч.4 ст.1268 ЦК України), є його онука – позивачка ОСОБА_2 , оскільки така на момент його смерті у 2018 році була неповнолітньою.

Таким чином, з наведених вище мотивів відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого діда.

При цьому, колегія суддів враховує, що позивачці листом Першої львівської державної нотаріальної контори від 04.06.2024 року №586/02-14 (а.с.13, 108) було лише роз`яснено право на звернення до суду, однак, не відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , що не перешкоджає їй повторно звернутися до нотаріуса із заявою про видачу такого свідоцтва, а відтак, підстав для висновку про порушення прав позивачки немає.

Саме з цієї підстави необхідно відмовити позивачці у задоволенні її позову, а не так, як просила в апеляційній скарзі Львівська міська рада, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Однак, у зв`язку з тим, що позивачка подала безпідставний позов до відповідача Львівської міської ради, тому понесені Львівською міською радою судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 грн. 50 коп. підлягають стягненню з позивачки.

Суд першої інстанції в повній мірі не врахував усіх обставин, що мають значення для справи, не дав належної правової оцінки доказам у їх сукупності, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення даного спору і є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого приблизно у 2018 році, – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич