Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №462/9496/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/9496/25 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/811/911/26 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,

встановив:

01.12.2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

09.02.2026 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив: визнати особистою власністю ОСОБА_1 наступне майно: квартиру, загальною площею 100,8 кв.м., житловою площею 56,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат та кухні, комори в підвалі №31, площею 29,9 кв.м., комори в підвалі №1, площею 7,0 кв.м.; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 4623655500:02:002:0050, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль легковий седан-В, BMW 745i, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_1 на наступне майно: 1/2 будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 4623655500:02:002:0050, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_2 на наступне майно: 1/2 будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 4623655500:02:002:0050, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити ОСОБА_2 у власність наступне майно: автомобіль легковий седан-В, BMW 745i, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 ; в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 155104 грн. в якості грошової компенсації 1/2 вартості вказаного автомобіля.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 лютого 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Ухвалу суду оскаржив позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що повернення первісного позову не є перешкодою для прийняття зустрічної позовної заяви, якщо вона була подана до моменту такого повернення, оскільки зустрічний позов є самостійним способом захисту прав і підлягає розгляду, якщо він пов`язаний з предметом первісного.

Наголошує, що зустрічна позовна заява була подана до суду 09.02.2026 року, у строк для подання відзиву на позовну заяву, по формі та змісту відповідала вимогам до позовної заяви, а тому безпідставно повернута судом першої інстанції 24.02.2026 року, одночасно з поверненням позовної заяви ОСОБА_2 .

Вказує, що суд першої інстанції фактично констатував порушення вимог ч.2 ст.193 ЦПК України і застосував наслідки, передбачені ч.3 ст.194 ЦПК України, – повернув зустрічну позовну заяву.

На переконання апелянта, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до порушення гарантованого Конституцією України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права заявника на судовий захист.

Додає, що повторне звернення до суду, право на яке роз`яснено заявнику судом першої інстанції, необґрунтовано призведе до надмірних витрат на повторну сплату судового збору, який було сплачено при зверненні із зустрічним позовом, а також додаткових витрат на оплату послуг адвоката за повторну підготовку та подання позовної заяви про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вказує, що постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення зустрічної позовної заяви, не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, не змінює вимоги пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та не може бути перешкодою в реалізації права особи на апеляційне оскарження судового рішення.

Вважає, що наведені обставини свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22.09.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 02.10.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно положень частини 2, 3 статті 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18, взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто підстави їх виникнення є такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Судом встановлено, що 01.12.2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду позовом, в якому просила: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку цієї квартири; визнати в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку цієї квартири.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна – залишено без розгляду.

Повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи неможливість об`єднання зустрічного позову з первісним позовом, який залишено без розгляду, зустрічну позовну заяву необхідно повернути заявнику.

При цьому, суд роз`яснив ОСОБА_1 , що повернення зустрічного позову в межах даної справи не позбавляє його права пред`явити такий позов на загальних підставах.

Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі узгоджується з наведеними вище нормами статті 193 ЦПК України щодо прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом, а тому, у випадку залишення первісного позову без розгляду до вирішення судом питання про об`єднання первісного та зустрічного позовів в одне провадження, відсутні підстави для прийняття зустрічного позову.

Отже, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного питання, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 жовтня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич