Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №675/1077/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1077/26

Провадження № 2/675/1080/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"06" жовтня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Пашкевича Р. В.,

за участі: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №716626 від 19.03.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 19.03.2019, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 716626 та надану позику у сумі 4 000,00 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п. 2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

Надалі 21.08.2019 укладено додаткову угоду № 24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 21.08.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 716626 від 19.03.2019 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», який 25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

В позовній заяві позивач вказує, що Договір про надання фінансового кредиту № 716626 від 19.03.2019 укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту №716626 від 19.03.2019 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 4 000,00 грн, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Він Фінанс».

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 14 424,00 грн, яка складається з:- суми основного боргу - 4 000,00 грн;- сума боргу за процентами - 8 424,00 грн; - сума боргу за пенею і штрафами - 2 000,00 грн.

Позивач просить суд поновити строк позовної давності для подання позову.

Також, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, що стало підставою для утворення заборгованості, ТОВ «Він Фінанс» просить стягнути з боржника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми. Загальна сума заборгованості становить 18 482,88 грн, а саме:

-заборгованість відповідача за кредитним договором № 716626 від 19.03.2019 - 14 424,00 грн;

-сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 234,14 грн;

-сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 2 824,74 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Романенко М. Е. у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказує, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини свого неприбуття суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідно до змісту частини 7 статті 128, пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із відповіді № 3015090 від 10 липня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у АДРЕСА_1 .

Надіслана ОСОБА_1 за вказаною адресою судова повістка повернулася до суду із повідомленням про причини повернення «адресат відсутній». Такі дані вказані у поштовому повідомленні, яке повернулося до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки на 06 жовтня 2026 року на 15 год 00 хв.

Іншої адреси свого місця проживання чи перебування ОСОБА_1 суду не повідомлено.

Тому у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації суд вважає, що останній повідомлений належним чином.

У відповідності до положень статей 223 частини 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд установив наступні обставини.

Позивач ТОВ «Він Фінанс», обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 19.03.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 716626, на підтвердження укладення якого позивачем не надано:

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» (без дати та номера) позичальником ОСОБА_1 використано для підписання кредитного договору одноразовий ідентифікатор «А335302», який було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 , та 19.03.2019 зазначено суму кредиту - 4 000, 00 грн, стандартна процентна ставка в день - 1,80%.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 716626 від 19.03.2019, наданого позивачем, заборгованість відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» становить 14 424,00 грн, яка складається з: 4 000 грн - сума боргу за тілом кредиту, 8424,00 грн - сума боргу за відсотками, 2000,00 грн - сума боргу за пенею та штрафами.

Як посилається позивач, 21.08.2019 укладено додаткову угоду № 24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр права вимоги № 24 від 12.08.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 716626 від 19.03.2019 перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».

У реєстрі прав вимоги від 21.08.2019, номер якого № 759, зазначено кредитний договір №716626 відповідача ОСОБА_1 .

Як визначено у статтях 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1049 ЦК України).

У статті 1077 ЦК України визначено поняття договору факторингу. Договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не надано належних доказів в підтвердження своїх вимог, а саме кредитного договору № 716626 від 19.03.2019, та договору факторингу № 1 від 12.04.2018.

Отже, суд позбавлений можливості пересвідчитися в умовах зобов`язання, розмірі процентів, комісій, неустойки у кредитному договорі № 716626 від 19.03.2019, а також самого факту набуття ТОВ «Авентус Україна» статусу кредитора.

Крім того, позивачем не надано договору факторингу №1 укладено 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», лише долучено ряд додаткових угод до нього.

За вказаних обставин суд не може встановити чи перейшло право вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», починаючи ще з 12.04.2018, в той час, коли кредитний договір ще не був укладений, адже укладений він 19.03.2019, тобто майже через рік після укладення договору факторингу.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідним від кредитного договору, а отже можуть виникати виключно після укладення кредитного договору і лише за зобов`язаннями строк виконання яких настав.

Тобто Договір факторингу №1 було укладено 12.04.2018, а сам кредитний договір 19.03.2019, отже не виключено, що на момент укладення Договору факторингу № 1, на умовах якого, строк виконання за Кредитним договором ще не настав, оскільки правовідносини за кредитним договором № 716626 виникли тільки 19.03.2019, тобто значно пізніше ніж було укладено Договір факторингу.

Матеріали справи не містять відомостей, що станом на момент укладення договору факторингу № 1 від 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до нового кредитора перейшло право грошової вимоги первісного кредитора до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 716626 від 19.03.2019 на дату відступлення прав вимоги, позаяк такого зобов`язання на той момент ще не існувало.

Суд констатує, що надані позивачем докази, не містять будь-яких даних щодо розміру наданого кредиту (встановленого кредитного ліміту), власне як і даних щодо процентної ставки за користування коштами.

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів кредитного зобов`язання відповідача по кредитному договору №716626 від 19.03.2019, позивачем надано лише копію додаткової угоди № 24 до договору факторингу №1 від 12.04.2018, копію додаткової угоди б/н до договору факторингу №1 від 12.04.2018, витяг від 21.08.2019 з реєстру прав вимог №24 та розрахунки заборгованості відповідача.

Безумовно, передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника є його заява із зазначенням банківського карткового рахунку, на який позикодавець має перерахувати необхідні позичальнику кошти.

На підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу, АТ «Державний ощадний Банк України», на виконання ухвали суду, надало копію меморіального ордеру №5229669123 від 21.03.2019 на суму 4000,00 грн.

Разом з тим з даного меморіального ордеру неможливо встановити походження даних коштів, оскільки кредитного договору позивачем не долучено до матеріалів справи.

У зв`язку із ненаданням позивачем кредитного договору, та договору факторингу, не можливо пересвідчитись щодо процентної ставки процентів за користування коштами за кредитним договором № 716626 від 19.03.2019, підстави для задоволення позову відсутні.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № 716626 від 19.03.2019, а також факту укладення кредитного договору у передбаченому законом порядку. У зв`язку з цим позовні вимоги ТОВ «Він фінанс» задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності (постанова від 22 травня 2018 у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанови від 14 листопада 2018 у справі № 183/1617/16).

Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ТОВ «Він Фінанс», що має наслідком відмови у задоволенні позову, питання щодо строків позовної давності до вимог позивача вирішенню судом не підлягає.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно частин першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові, на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для розгляду питання про судові витрати понесені позивачем, відсутні.

На підставі пункту 2 частин першої статті 141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10, 12, 13 76-81, 89, 141, 264, 279 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місце знаходження 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя: Р.В. Пашкевич