Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №713/729/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №713/729/26

провадження №22-ц/822/2095/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

Суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову – приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Войціховський Андрій Васильович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Сирота Михайло Ілліч на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Кибич І.А.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позову та рух справи в суді першої інстанції

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Вижницького районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Войціховський А.В., у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0349 га, кадастровий номер 7320555300:01:004:0097, укладений 25 січня 2021 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А.В. та зареєстрований у реєстрі за №210.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка з 26 вересня 1964 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; спірна земельна ділянка набута під час шлюбу; позивачка, вважаючи, що укладається договір довічного утримання, надала згоду на укладення договору, а про те, що укладено договір купівлі-продажу, дізналася лише 29 листопада 2024 року після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Як на правові підстави позивачка посилалася на статті 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України.

Надалі представник позивачки адвокат Каліч Є.А. подав заяву про зміну підстав позову, у якій зазначив, що в момент вчинення правочину позивачка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними через перенесений нею внутрішньомозковий крововилив, що спричинив тимчасовий психічний розлад (стаття 225 Цивільного кодексу України).

16 липня 2026 року представник позивачки подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій, крім визнання недійсним договору купівлі-продажу, просив визнати недійсними довіреність від 30 грудня 2020 року, посвідчену приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А.В. та зареєстровану в реєстрі за №3833, 3834, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , а також заяву ОСОБА_3 , вчинену від імені ОСОБА_1 , про надання згоди на продаж її чоловіком ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,0349 га (кадастровий номер 7320555300:01:004:0097) та площею 0,3648 га (кадастровий номер 7320555300:01:004:0649), засвідчену приватним нотаріусом Войціховським А.В. 25 січня 2021 року та зареєстровану в реєстрі за № 203. Одночасно подано клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_3

27 липня 2026 року представник позивачки подав клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання: 1) чи мала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психічний розлад діяльності та поведінки на момент посвідчення приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А.В. довіреності 30 грудня 2020 року, зареєстрованої в реєстрі за № 3833, 3834; 2) чи могла ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними на момент посвідчення цієї довіреності. Проведення експертизи просив доручити Чернівецькій філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року клопотання – задоволено.

Призначено по справі судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

1) чи мала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , психічний розлад діяльності та поведінки на момент посвідчення приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським Андрієм Васильовичем довіреності 30.12.2020 року та зареєстрованої в реєстрі за №3833, №3834?

2) чи могла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними на момент посвідчення приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським Андрієм Васильовичем довіреності 30.12.2020 року та зареєстрованої в реєстрі за №3833, №3834?

Проведення експертизи доручено експертам Чернівецької філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», юридична адреса: м. Чернівці, вул. Е. Кольбенгаєра, 2, і надано в їх розпорядження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , з медичними документами щодо її захворювання.

Для проведення експертизи надано доступ експертам до медичної документації стосовно підексертної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , яка перебуває, чи може перебувати в ОКНП "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги".

Оплату за проведення експертизи покладено на позивачку ОСОБА_1 .

Роз`яснено сторонам положення ст.109 ЦПК України, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Надано експерту матеріали цивільної справи №713/729/26 з наданням дозволу використання усіх матеріалів, що містяться у ній і необхідних для дослідження.

На час проведення експертизи підготовче провадження по справі зупинено.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Сирота М.І. подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду.

В апеляційній скарзі адвокат Сирота М.І. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання представника позивачки про призначення судово-психіатричної експертизи, а судові витрати покласти на позивачку.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що законність та дійсність довіреності від 30 грудня 2020 року, як і психічний стан позивачки під час її видачі, вже були предметом судового розгляду: постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі №713/431/22 (провадження № 61-11882св22) скасовано рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 серпня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу.

Верховний Суд установив, зокрема, що перед посвідченням довіреності нотаріус з`ясував, чи розуміє ОСОБА_1 значення своїх дій, прочитав їй довіреність уголос, вона була при свідомості, а довіреність посвідчено з дотриманням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. На думку апелянта, ці обставини відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України не підлягають доказуванню, а тому підстави для призначення експертизи за статтями 76, 103 Цивільного процесуального кодексу України були відсутні; клопотання позивачки спрямоване на перегляд постанови Верховного Суду та на затягування розгляду справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

23 вересня 2026 року представник позивачки адвокат Каліч Є.А. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить поновити строк на його подання, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що підставою позову з урахуванням заяви про зміну підстав є стаття 225 Цивільного кодексу України, для встановлення психічного стану позивачки необхідні спеціальні знання; у справі № 713/431/22 були інші позовні вимоги, інший склад учасників та інші підстави позову (відсутність волевиявлення, підписання довіреності невідомою особою, порушення вимог щодо форми та посвідчення), а обставина неусвідомлення позивачкою значення своїх дій як підстава позову не заявлялася і не досліджувалася.

Щодо строку подання відзиву представник позивачки зазначає, що ухвала про відкриття апеляційного провадження від 04 вересня 2026 року доставлена до його електронного кабінету 04 вересня 2026 року о 22 год. 46 хв., тому вважається врученою 07 вересня 2026 року, а останнім днем подання відзиву було 22 вересня 2026 року; строк пропущено на один день у зв`язку з участю представника в судових засіданнях. На підтвердження надано судову повістку Херсонського міського суду Херсонської області про виклик ОСОБА_8 як представника позивача у справі № 766/7605/24 на 22 вересня 2026 року о 12 год. 35 хв. та телефонограму Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2026 року про розгляд 22 вересня 2026 року о 14 год. 30 хв. справи про адміністративне правопорушення № 33/812/397/26, у якій Каліч Є.А. є захисником.

Щодо строку на подання відзиву

Відповідно до частини першої статті 127 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною другою статті 126 Цивільного процесуального кодексу України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Враховуючи, що строк пропущено на один день, а в останній день строку представник позивачки брав участь у судових засіданнях в інших судах, що підтверджено судовою повісткою та телефонограмою, колегія суддів вважає причини пропуску строку поважними та поновлює строк на подання відзиву.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції призначаючи експертизу вказав, що з урахуванням підстав позову та заявлених вимог для з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи, необхідні спеціальні знання, а відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» призначення експертизи є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї сторони, якщо необхідно встановити психічний стан особи. Зупинення провадження суд обґрунтував пунктом 5 частини першої статті 252, пунктом 9 частини першої статті 253 Цивільного процесуального кодексу України та тривалістю проведення експертизи.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Згідно з частиною першою статті 103 Цивільного процесуального кодексу України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Пунктом 2 частини першої статті 105 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами або хоча б однією стороною, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Відповідно до частини першої статті 225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правила статті 225 Цивільного кодексу України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін (відповідне правило нині закріплене у пункті 2 частини першої статті 105 Цивільного процесуального кодексу України). Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2021 року у справі №727/9908/17 виходив з того, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено, а висновок судово-психіатричної експертизи оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Як убачається з матеріалів справи, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та заяви про збільшення позовних вимог позивачка обґрунтовує свої вимоги, зокрема, частиною першою статті 225 Цивільного кодексу України і стверджує, що на момент посвідчення довіреності 30 грудня 2020 року не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу. Відповідно до виписки № 12594 із медичної карти стаціонарного хворого Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 13 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року з діагнозом: внутрішньомозковий субкортикальний крововилив у півкулю, гіпертонічна хвороба III ст., ГПМК (13 грудня 2020 року) за геморагічним типом в басейні лівої СМА, виражений правобічний геміпарез, моторна афазія; при надходженні свідомість - оглушення; при виписці за шкалою Ренкіна mRS 4 бали. Довіреність від 30 грудня 2020 року посвідчено в приміщенні зазначеної лікарні та підписано за позивачку у зв`язку з її хворобою іншою особою ( ОСОБА_7 ).

Отже, психічний стан позивачки на момент вчинення оспорюваного правочину (видачі довіреності) входить до предмета доказування у справі, його встановлення потребує спеціальних знань у галузі психіатрії, а клопотання про призначення експертизи заявлено стороною у справі. За таких умов призначення судово-психіатричної експертизи в силу пункту 2 частини першої статті 105 Цивільного процесуального кодексу України є обов`язком, а не правом суду.

Наявний у матеріалах справи висновок експерта № 147 Обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації (експертиза розпочата 26 грудня 2023 року, закінчена 11 січня 2024 року), складений у кримінальному провадженні № 12022203060000025, є висновком комісійної судово-медичної експертизи, яким вирішувалося питання щодо можливості функціонування верхніх кінцівок ОСОБА_1 , зокрема виконання письмових текстів (підписів), і не містить відповіді на питання щодо її психічного стану. Тому він не є висновком експерта «із цих самих питань» у розумінні пункту 2 частини першої статті 103 Цивільного процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги про те, що обставини психічного стану позивачки під час видачі довіреності вже встановлені постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 713/431/22 і в силу частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України не підлягають доказуванню, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас відповідно до частини сьомої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Із тексту постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі №713/431/22, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що позов ОСОБА_1 у тій справі обґрунтовувався відсутністю її волевиявлення на видачу довіреності, підписанням довіреності невідомою їй особою та порушенням вимог щодо її форми та посвідчення; висновки Верховного Суду щодо стану позивачки ґрунтувалися на показаннях свідка ОСОБА_2 та виписці № 12594 з медичної карти стаціонарного хворого. З тексту зазначеної постанови не вбачається, що у справі №713/431/22 призначалася чи проводилася судово-психіатрична експертиза, а підставою позову не була стаття 225 Цивільного кодексу України.

Питання про те, чи мають обставини, встановлені у справі № 713/431/22, преюдиційне значення для цієї справи, в якій інший склад відповідачів та інша підстава позову, і в якому обсязі, є питанням оцінки доказів та правової кваліфікації спірних правовідносин, яке суд першої інстанції вирішує під час ухвалення рішення по суті спору (статті 263-265 Цивільного процесуального кодексу України). Вирішення цього питання на стадії призначення експертизи означало б передчасну оцінку доказів і фактичне вирішення спору до розгляду справи по суті. Призначення експертизи саме по собі не є переглядом постанови Верховного Суду і не визначає наперед результату вирішення спору, а висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється в сукупності з іншими доказами (стаття 110 Цивільного процесуального кодексу України).

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 607/6215/23 та постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц щодо поняття преюдиційності висновків колегії суддів не спростовують, оскільки загальні правила про преюдицію не скасовують імперативного обов`язку суду, встановленого пунктом 2 частини першої статті 105 Цивільного процесуального кодексу України, а питання про преюдиційність конкретних обставин підлягає вирішенню під час розгляду справи по суті.

Доводи про затягування розгляду справи також не є підставою для скасування ухвали, оскільки призначення експертизи у цьому випадку є обов`язковим в силу закону, а питання про строки її проведення та про зупинення провадження у справі апеляційною скаргою не оспорюються.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, зафіксувавши в ухвалі заперечення представника відповідачів щодо преюдиційного значення постанови Верховного Суду у справі № 713/431/22, не надав цим доводам окремої оцінки. Водночас такий недолік мотивування не призвів до неправильного вирішення процесуального питання, оскільки призначення експертизи у цьому випадку є обов`язковим в силу пункту 2 частини першої статті 105 Цивільного процесуального кодексу України, а порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише тоді, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (стаття 376 Цивільного процесуального кодексу України). Відповідну оцінку доводам апелянтів надано апеляційним судом у цій постанові.

Зупиняючи провадження у справі на час проведення експертизи, суд першої інстанції діяв у межах повноважень, передбачених пунктом 5 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки матеріали справи передано в розпорядження експертів, а вирішення спору по суті без висновку експерта є неможливим. Окремих доводів щодо незаконності зупинення провадження апеляційна скарга не містить.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 08 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак