Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №718/3492/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №718/3492/25

провадження №22-ц/822/1568/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Височанської Н. К.,

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 01 червня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Іщенко І.В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі по тексту АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилалося на те, що 26 листопада 2021 року відповідачка підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank», чим приєдналася до Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank та Тарифів. На підставі укладеного договору їй було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 , у розмірі 90 000 грн. Відповідачка не виконувала зобов`язань щодо сплати щомісячних мінімальних платежів, станом на 27 листопада 2024 року прострочення перевищило 90 днів, а з 27 грудня 2024 року кредит перейшов у форму «на вимогу», що стало підставою для звернення до суду.

Зазначає, що відповідач користувався послугами банку, однак не виконував умов кредитного договору належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед банком в сумі 101 642,3 грн.

Просили стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 листопада 2021 року станом на 21 жовтня 2025 року у розмірі 101 642,30 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 01 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість у розмірі 101 642,3 грн.. за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.11.2021 року, а також витрати пов`язанні із сплатою судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 червня 2026 року в рішенні Чернівецького районного суду міста Чернівців по справі №718/3492/25 виправлено допущену описку, а саме дату розгляду справи з «01.05.2026 року» на «01.06.2026 року»; місце проживання відповідача з « АДРЕСА_1 » на « АДРЕСА_1 ».

Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішення суду відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Біла У.М., сформувала в системі «Електронний Суд» 01 липня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Вказує, що зазначене рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, а також неврахування актуальної судової практики в даній категорії справ.

Суд у своєму рішенні всупереч вимогам ст. 89 ЦПК України жодним чином не мотивував відхилення доводів ОСОБА_1 , а також окремих доказів чи їх сукупності, які були надані представником відповідачки на підтвердження своїх заперечень.

Вказує, що ОСОБА_1 не здійснювала спірних платежів 08 квітня 2024 року з рахунку НОМЕР_2 .

Згідно руху коштів по картці від 21.10.2025, станом на 03.04.2024 залишок після операції на рахунку НОМЕР_2 становив 51 грн. 72 коп.

Після цього, 08.04.2024 ОСОБА_1 отримала сповіщення від банку про списання коштів.

Так, 08.04.2024 невідомі особи здійснили списання коштів з банківської картки № НОМЕР_1 наступними сімома транзакціями в сумі: 1) 3178 грн. 65 коп., дата та час операції: 08.04.2024 об 06:16:38; 2) 31786 грн. 12 коп., дата та час операції: 08.04.2024 об 06:16:59; 3) 31786 грн. 52 коп., дата та час операції: 08.04.2024 об 06:17:33; 4) 14858 грн. 90 коп., дата та час операції: 08.04.2024 об 06:18:04; 5) 6098 грн. 71 коп., дата та час операції: 08.04.2024 об 06:18:36; 6) 1196 грн. 91 коп., дата та час операції: 08.04.2024 об 06:19:32; 7) 901 грн. 72 коп., дата та час операції: 08.04.2024 об 06:19:49, що підтверджується квитанцією №6208-4EK8-HB8B-20BA від 08.04.2024, квитанцією №H00B-A62H-9X1B-8MC8 від 08.04.2024, квитанцією №CHMBC1BH-5CM1-5P04 від 08.04.2024, квитанцією №657H-E0HK-MA42-4PT5 від 08.04.2024, а також загальним рухом коштів по картці від 29.12.2025.

Так, залишок коштів після вказаних операцій становив - (мінус) 89755 грн. 81 коп.

З вищезазначених квитанцій від 08.04.2024 вбачається, що операції зі списання коштів були здійснені протягом короткого проміжку часу, інтервал між операціями коливався від 21 секунди до 56 секунд.

Крім того, в таблиці Руху коштів по картці у колонці “деталі операції” міститься позначка “Авто” щодо кожної з семи транзакцій, що свідчить про той факт, що Відповідачці не надходили сповіщення від АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК” чи у мобільний додаток “Monobank” для підтвердження вказаних транзакцій.

Більше того, одержувачем вказаних семи транзакцій від 08.04.2024 є PEOPEGTEUMINGKWANGTAKKOTI, адреса терміналу GYEONGGI-DO, тобто Кьонгі-до або Кьонгі (провінція Республіки Корея).

Так, валютою запиту у наведених квитанціях вказано KRW, тобто південнокорейська вона — офіційна валюта ОСОБА_2 .

Втім, 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 перебувала на території України, що підтверджуються відсутністю відповідних відміток про перетин кордону у її паспорті громадянина України для виїзду за кордон, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

09 квітня 2024 року відповідачка повідомила службу підтримки банку в чат-боті про списання коштів третіми особами без її згоди, а 01 червня 2024 року звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї шахрайських дій.

Після виявлення списання коштів з власної банківської карти № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 негайно звернулась на гарячу лінію банку та направила звернення до АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК”.

Крім того, 01 червня 2024 року за фактом вчинених щодо неї шахрайських дій ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького РУП Головного управління національної поліції в Чернівецькій області із заявою про вчинене кримінальне правопорушення.

Чернівецьким РУП Головного управління національної поліції в Чернівецькій області 01 червня 2024 року було відкрито кримінальне провадження №12024262020002229 за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство з використанням електронно-обчислювальної техніки).

У витязі з ЄРДР у вищезазначеному кримінальному провадженні наведено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

АТ «Універсал Банк» не було вжито жодних заходів з метою захисту коштів відповідачки та не направлено відповідачці жодного сповіщення для підтвердження спірних операцій.

Так, пунктом 4.1 Розділу 4 “Права та обов`язки сторін” Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank визначено, що Банк зобов`язаний відмовитися від

встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта є неможливим або якщо у Банка виникає сумнів стосовно того, що клієнт виступає від власного імені; у разі встановлення факту подання клієнтом недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Проте, зазначені факти взагалі не були взяті до уваги при розгляді справи, натомість з оскаржуваного рішення вбачається, що судом встановлено обставини на підставі тверджень та доказів, які були надані саме позивачем.

З наданих банком технічних даних вбачається, що перед додаванням платіжної картки до сервісу Apple Pay на фінансовий номер відповідача +380954837376 було направлено одноразовий код підтвердження, який необхідно було ввести для завершення процедури підв`язки картки, зазначений номер телефону зареєстрований у системі банку за відповідачем.

Проте, позиція, викладена у судовій практиці, на яку посилався позивач, стосувалася саме застосування емітентом картки технології 3D-Secure (направлення додаткового запиту для підтвердження використання картки) з метою захисту коштів клієнта під час “онлайн оплати”, а не додавання картки до гаманця Apple Pay.

Натомість, банк не застосував зазначену технологію 3D-Secure з метою захисту коштів клієнта під час здійснення спірних операцій, а саме списання коштів 08 квітня 2024 року, в той час як одноразовий код був направлений банком на фінансовий номер відповідачки ще 20.03.2024 та був використаний для додавання картки до платіжного сервісу і не має жодного відношення до спірних операцій від 08.04.2024 і згоди клієнта на їх здійснення.

Більше того, АТ “Універсал Банк” на своєму офіційному веб-сайті у розділі “Безпека” визнає, що направлення коду підтвердження на фінансовий номер через sms-повідомлення є незахищеним каналом передачі інформації, та повідомляє користувачів про нову технологію - 3D-Secure, зазначаючи на веб-сайті наступне: “Посилений 3D Secure – підтвердження платежів без необхідності використовувати незахищений канал SMS-повідомлень.

Підтверджуйте транзакції через захищений канал зв`язку з застосунком” (знімок екрана з офіційного веб-сайту Monobank, розділ Безпека за посиланням https://monobank.ua/security).

Так, зазначена технологія 3D-Secure впроваджена з метою ідентифікації власника картки, який здійснює операцію, та максимально знизити ризик шахрайства. Для власника картки банку, що підтримує 3DSecure, в процесі оплати онлайн до раніше необхідної інформації додається додатковий запит на підтвердження використання картки, чого не було зроблено позивачем при здійсненні семи послідовних спірних операцій.

Також, додавання платіжної картки до сервісу Apple Pay на фінансовий номер відповідача +380954837376 та отримання одноразового коду підтвердження для додавання даної картки до сервісу Apple Pay жодним чином не повинно підтверджувати згоду клієнта банку на всі подальші операції та списання коштів, які можуть відбуватися з даної картки. Адже такий одноразовий код підтвердив лише реєстрацію карти в сервісі Apple Pay, натомість у випадку, якби банк направляв повідомлення з кодом на фінансовий номер відповідача +380954837376 з метою підтвердження списання вищевказаних кредитних коштів, то таке списання взагалі б не відбулося, що свідчить про неналежний захист банком коштів, які знаходяться на рахунках його клієнтів.

З матеріалів справи вбачається, а також підтверджено у відповіді на відзив самим позивачем, що 09.04.2024 о 00:44 картка ОСОБА_1 була заблокована банком у зв`язку з тим, що після виявлення списання коштів без її згоди ОСОБА_1 звернулась до служби підтримки банку в чат-боті з повідомленням про те, що не проводила операції за 08.04.2024.

Враховуючи те, що інтервал між спірними фінансовими операціями тривав від 21 до 56 секунд, ОСОБА_1 була позбавлена можливості повідомити банк про неправомірне списання коштів у перервах між такими транзакціями, а тому виконала обов`язок щодо негайного повідомлення служби підтримки, коли виявила сім послідовних списань коштів, які вона не здійснювала та не підтверджувала.

Крім того, судом першої інстанції були безпідставно взяті до уваги твердження позивача щодо ігнорування ОСОБА_1 push-повідомлень щодо відхилення банком оплати на суму 140.00 EUR та здійснення переказів на картки інших осіб до проведення спірних списань.

Зазначає, що направлене банком сповіщення стосувалось відхилення спроби провести оплату 21.03.2024, тобто зовсім іншої фінансової операції, та не має жодного відношення до спірних списань коштів 08.04.2024, а також не виправдовує бездіяльність банку у вигляді невжиття ніяких заходів з метою захисту коштів на рахунку клієнтки.

Просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал банк» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що відповідачка пройшла дистанційну ідентифікацію та верифікацію, підписала анкету-заяву цифровим власноручним підписом, отже, договір укладено належним чином і його умови є обов`язковими для виконання. Відповідачка не вносила щомісячні мінімальні платежі, що призвело до істотного порушення умов договору та виникнення заборгованості у розмірі 101 642,30 грн, правильність розрахунку якої відповідачка не спростувала.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до частин першої, другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Щодо можливості розгляду справи за відсутності учасників справи

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (том 2 а.с.17-20).

До початку розгляду справи від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Білої У.М. надійшло клопотання з проханням розглядати справу у її відсутність. Вказали, що докази понесених витрат будуть подані протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення.

Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності представника позивача. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що справу можливо розглянути за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписала цифровим власноручним підписом у мобільному застосунку monobank анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою просила відкрити їй поточний рахунок НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному застосунку. За цим рахунком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Станом на квітень 2024 року розмір кредитного ліміту становив 90 000 грн.

Як убачається з руху коштів по картці від 29 грудня 2025 року, станом на 20 год. 55 хв. 03 квітня 2024 року залишок на рахунку становив 90 051,72 грн, з яких власні кошти відповідачки – 51,72 грн, а решта – невикористаний кредитний ліміт. Тобто станом на цю дату заборгованості за кредитом у відповідачки не було.

20 березня 2024 року о 21 год. 28 хв. 26 сек. у мобільний застосунок відповідачки здійснено біометричний вхід з її пристрою iPhone 13 Pro Max. О 21 год. 30 хв. 25 сек. та о 21 год. 31 хв. 34 сек. на фінансовий номер телефону відповідачки НОМЕР_3 банк направив SMS-повідомлення з кодом для додавання картки до сервісу Apple Pay, а о 21 год. 32 хв. картку додано до Apple Pay на пристрої з назвою «iPhone» з присвоєнням токена № 4428450021431310. Ці обставини банк підтверджує знімками екрана зі своєї інформаційної системи та листом від 29 травня 2024 року № OEVR-20240529-14794735.

21 березня 2024 року о 19 год. 51 хв. 42 сек. з використанням зазначеного токена через мережу Інтернет була здійснена спроба оплати на суму 140 EUR (6 012,97 грн) на користь «Revolut**1693*» з адресою термінала Dublin (Ірландія), яку система безпеки банку відхилила з причиною «#BFG blocked 8». О 19 год. 51 хв. 43 сек. того ж дня банк направив відповідачці push-повідомлення «Ольго, ваш останній переказ виглядає підозрілим – є ризик втратити гроші, тому ми відхилили його», а 22 березня 2024 року о 09 год. 05 хв. – повідомлення з питанням, чи вважає вона цей платіж підозрілим, яке, за даними банку, має позначку «Відкрито: Так». Блокування токена чи картки банк при цьому не здійснив.

У період з 20 березня 2024 року до 07 квітня 2024 року відповідачка регулярно (20, 21, 23, 24, 25, 26, 27 та 31 березня, 01, 02, 03 та 06 квітня 2024 року) входила до мобільного застосунку зі свого пристрою iPhone 13 Pro Max та здійснювала звичайні операції з рахунком. При цьому 24 березня 2024 року о 19 год. 37 хв. 06 сек. зафіксовано дві невдалі спроби біометричного входу з IP-адреси НОМЕР_4 зі статусом «499», а 02 квітня 2024 року о 19 год. 50 хв. – 19 год. 52 хв. – замовлення та підтвердження одноразового пароля з подальшим входом за ПІН-кодом з IP-адреси НОМЕР_5 .

08 квітня 2024 року з картки відповідачки з використанням токена № 4428450021431310 (метод проведення оплати – Apple Pay, спосіб оплати – безконтакт PAY_PASS) на користь одержувача «PEOPEGTEUMINGKWANGTAKKOTI» з адресою термінала GYEONGGI-DO, країна еквайра – Південна Корея, проведено сім операцій: о 06 год. 16 хв. 38 сек. на суму 3 178,65 грн, о 06 год. 16 хв. 59 сек. на суму 31 786,12 грн, о 06 год. 17 хв. 33 сек. на суму 31 786,52 грн, о 06 год. 18 хв. 04 сек. на суму 14 858,90 грн, о 06 год. 18 хв. 36 сек. на суму 6 098,71 грн, о 06 год. 19 хв. 32 сек. на суму 1 196,91 грн та о 06 год. 19 хв. 49 сек. на суму 901,72 грн, а всього на суму 89 807,53 грн, з яких 51,72 грн – власні кошти відповідачки, а 89 755,81 грн – кредитні кошти. Усі операції проведені без введення ПІН-коду (позначка «Ознака введення пін-коду: Ні»), а в інформаційній системі банку щодо кожної з них зазначено: «Тип шахрайства: 9996 – A_la-OLX fraud, merchandise not provided», «Ознака ролі: Жертва».

Після виявлення списань відповідачка звернулася до служби підтримки банку з повідомленням про те, що не здійснювала операцій 08 квітня 2024 року, і 09 квітня 2024 року о 00 год. 44 хв. банк заблокував картку, що визнає і сам позивач.

У листі від 29 травня 2024 року № OEVR-20240529-14794735 банк повідомив відповідачку, що оскаржити операції через міжнародну платіжну систему неможливо, оскільки вони проведені з використанням технології Apple Pay, рекомендував звернутися до правоохоронних органів і запропонував реструктуризацію заборгованості. У листі від 21 червня 2024 року № II-61 банк повторно відмовив у поверненні коштів.

01 червня 2024 року відповідачка звернулася до Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, на підставі якої внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024262020002229 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. У короткому викладі обставин зазначено, що 08 квітня 2024 року близько 06 год. 16 хв. невідома особа за допомогою електронно-обчислювальної техніки отримала доступ до застосунку «Монобанк» ОСОБА_1 , «а саме остання вказала на сайті https://xpressdhl.life/de/ номер банківської картки, CVV-код та термін дії картки», після чого з картки знято 89 807 грн сімома транзакціями. Відомості щодо результатів досудового розслідування в матеріалах справи відсутні.

З 01 червня 2024 року банк нараховував на заборгованість відсотки (зокрема, 01 червня 2024 року списано відсотки за травень у сумі 4 891,10 грн). Відповідно до пояснення банку до виписки, заборгованість у розмірі 101 642,30 грн складається з повністю використаного кредитного ліміту в сумі 90 000 грн та овердрафту в сумі 11 642,30 грн, який утворився внаслідок спрямування банком кредитних коштів на погашення відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки.

Відомостей про те, що з 08 квітня 2024 року відповідачка використовувала кредитні кошти для власних потреб, матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що наявні у справі докази свідчать про те, що тільки відповідачка мала можливість отримати та використати одноразовий код підтвердження, а тому саме її дії створили умови для проведення спірних операцій. Суд також зазначив, що у період з 20 березня 2024 року по 08 квітня 2024 року відповідачка здійснювала перекази коштів, що потребувало входу до мобільного застосунку, банк неодноразово надсилав їй push-повідомлення щодо відхилення платежу на суму 140 EUR, однак вона на них не відреагувала, а невжиття нею своєчасних заходів щодо повідомлення банку свідчить про недотримання обов`язку забезпечувати належне зберігання та використання платіжного інструменту.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо норм права, які підлягають застосуванню

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України).

Банк може списати грошові кошти, що знаходяться на рахунку клієнта, на підставі його розпорядження (частина перша статті 1071 Цивільного кодексу України). У разі безпідставного списання банком з рахунку клієнта грошових коштів банк зобов`язаний негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта (стаття 1073 Цивільного кодексу України).

Оскільки спірні операції здійснено 08 квітня 2024 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про платіжні послуги», який набрав чинності 01 серпня 2022 року, та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Національного банку України. Посилання позивача на пункт 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є безпідставним, оскільки зазначений Закон на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність.

Відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент зобов`язаний забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, а за пунктом 4 частини двадцятої цієї статті користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день.

Пунктом 29 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, встановлено, що умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту. Згідно з пунктом 146 цього Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Положенням про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 03 травня 2023 року № 58, передбачено обов`язок надавачів платіжних послуг використовувати механізми і процедури моніторингу операцій для виявлення несанкціонованих або шахрайських платіжних операцій, які мають ґрунтуватися на аналізі операцій з урахуванням типових для користувача умов та факторів ризику.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 лютого 2018 року у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) виснував, що наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності таких обставин необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) зазначено, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання банківської операції не може достовірно підтверджувати цю обставину; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23.

Ці правові висновки підтримано і в останній практиці Верховного Суду. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 401/1658/23 (провадження № 61-13689св25) зазначено, що банк, який не довів, що свідомі або необережні дії чи бездіяльність позивача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не може покладати на користувача відповідальність за такі операції.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2026 року у справі № 439/977/23 (провадження № 61-5186св25) наголошено, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 лютого 2025 року у справі №947/24403/23, на яку посилався і позивач, відмовив банку в позові про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок несанкціонованих операцій, з тих підстав, що банк не довів сприяння клієнта незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі №953/5904/22 зроблено висновок, що заборгованість, яка виникла внаслідок несанкціонованого списання коштів з рахунку, зокрема нараховані на неї відсотки, не може покладатися на користувача, якщо банк не довів його вини.

Оцінка доводів апеляційної скарги та обставин справи

Предметом спору є стягнення заборгованості, яка, як встановлено вище, виникла виключно внаслідок семи операцій 08 квітня 2024 року та нарахованих після цього відсотків і неустойки. До цих операцій відповідачка заборгованості за кредитом не мала, а її кредитний ліміт був невикористаним. За таких обставин вирішальне значення для справи має не сам факт укладення договору, а те, чи є спірні операції такими, що ініційовані відповідачкою або стали можливими внаслідок її дій чи бездіяльності, доведених банком.

Суд першої інстанції цих обставин належним чином не встановив.

В оскаржуваному рішенні не наведено оцінки доказів, поданих відповідачкою, та мотивів відхилення її доводів, що суперечить вимогам статті 89 та пункту 3 частини четвертої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України. Висновок суду про те, що «тільки відповідач мала можливість отримати та використати одноразовий код підтвердження, а тому саме її дії створили умови для проведення спірних операцій», дослівно відтворює позицію позивача з відповіді на відзив і не ґрунтується на дослідженні конкретних доказів, тоді як згідно з частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що спірні операції не були ініційовані відповідачкою. Їх проведено о 06 год. 16 хв. – 06 год. 19 хв. за допомогою платіжного термінала, розташованого в Республіці Корея, у валюті цієї держави, сімома послідовними платежами з інтервалом від 17 до 56 секунд, загальна сума яких фактично дорівнює всьому доступному кредитному ліміту. Відомостей про перебування відповідачки 08 квітня 2024 року за межами України матеріали справи не містять, а позивач цього не стверджує. Сам банк у своїй інформаційній системі класифікував кожну з цих операцій як шахрайську («A_la-OLX fraud, merchandise not provided») з позначкою щодо відповідачки «Ознака ролі: Жертва». Відповідачка в найкоротший строк після виявлення списань повідомила банк, а згодом – правоохоронні органи, і за її заявою розпочато кримінальне провадження за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.

Доводи позивача про те, що спірні операції стали можливими виключно внаслідок повідомлення відповідачкою третім особам одноразового коду, направленого 20 березня 2024 року для додавання картки до сервісу Apple Pay, не підтверджені належними та допустимими доказами. Надані банком знімки екрана його внутрішньої інформаційної системи свідчать лише про те, що коди були направлені на фінансовий номер телефону відповідачки і що картку додано до Apple Pay на пристрої з назвою «iPhone». Проте ці докази не підтверджують, ким і на якому саме пристрої було введено код, чи збігається пристрій, на якому створено токен, з пристроєм відповідачки iPhone 13 Pro Max, з якого вона зазвичай входила до мобільного застосунку, та чи передавала відповідачка код будь-кому. Ідентифікаційних даних пристрою, на який було випущено токен, банк не надав. Факт направлення коду на номер телефону клієнта, як і факт коректного введення коду, сам по собі не доводить, що клієнт розголосив цей код (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22).

Колегія суддів враховує, що в короткому викладі обставин кримінального правопорушення у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначено, що відповідачка вказала на сторонньому вебсайті номер банківської картки, CVV-код і строк її дії. Разом з тим, за поясненнями самого позивача, цих реквізитів було недостатньо для додавання картки до сервісу Apple Pay, для чого обов`язково потрібно було ввести одноразовий код, направлений банком. Доказів того, що відповідачка повідомила третім особам саме цей код, у справі немає, а витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань таких відомостей не містить. Крім того, короткий виклад обставин у витягу є лише фіксацією змісту заяви потерпілої та не є встановленим у передбаченому законом порядку фактом. За таких обставин зазначений витяг не є доказом, який безспірно свідчить про те, що саме дії відповідачки стали причиною проведення спірних операцій.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що банк мав реальну можливість запобігти спірним операціям. Уже 21 березня 2024 року, тобто наступного дня після створення токена, з його використанням була здійснена спроба оплати через мережу Інтернет на користь платіжного сервісу в Ірландії, яку система безпеки банку сама визнала підозрілою та відхилила. Отже, з цього моменту банк володів інформацією про те, що токен міг бути скомпрометований, однак не заблокував його та не вжив заходів для повторної автентифікації клієнта. 08 квітня 2024 року з використанням того самого токена протягом трьох хвилин було проведено сім операцій у ОСОБА_3 на суму, що фактично дорівнювала всьому кредитному ліміту, без введення ПІН-коду та без будь-якого додаткового підтвердження з боку клієнта, хоча такі операції за всіма ознаками (країна, валюта, час, частота, сума) суттєво відрізнялися від звичайної поведінки відповідачки. Невикористання банком наявних у нього механізмів моніторингу та посиленої автентифікації за таких обставин не може бути перекладене на споживача.

Не можуть бути підставою для покладення на відповідачку відповідальності і доводи позивача про те, що вона протягом 19 днів не реагувала на push-повідомлення. Повідомлення від 21 березня 2024 року інформувало відповідачку про те, що банк уже відхилив підозрілий платіж, а повідомлення від 22 березня 2024 року містило лише питання про оцінку цього платежу. Жодне з них не повідомляло про те, що картку додано до гаманця на сторонньому пристрої, та не містило рекомендації заблокувати картку чи токен. Зміст push-повідомлення про додавання картки до гаманця 20 березня 2024 року також не дозволяв відповідачці дійти висновку про компрометацію картки, оскільки в ньому не зазначено, на який пристрій її додано. Сам банк у цей період не вважав за потрібне заблокувати токен. Спірні операції були проведені протягом трьох хвилин о 6-й годині ранку, а відповідачка повідомила банк про них того ж дня після їх виявлення, тобто об`єктивної можливості запобігти їм шляхом повідомлення банку вона не мала.

Ураховуючи споживчий характер правовідносин, нерівність правових і фактичних можливостей сторін щодо доведення обставин, пов`язаних із функціонуванням інформаційних систем банку, та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду, одноразового коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції. Тому відповідальність за ці операції не може бути покладена на відповідачку, а заборгованість, що виникла внаслідок цих операцій, у тому числі нараховані на неї відсотки та неустойка, стягненню з неї не підлягає.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо належного укладення договору та обов`язковості його умов висновків колегії суддів не спростовують, оскільки сам факт укладення договору відповідачка не оспорює, а спір стосується не дійсності договору, а того, на кого покладається ризик несанкціонованих операцій.

Доводи представника відповідачки щодо неукладеності кредитного договору та непогодження сторонами умов кредитування, викладені у відповіді на відзив, не були предметом апеляційної скарги, а тому відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України апеляційним судом не оцінюються.

Щодо судових витрат

Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 4 542 грн. Тому з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню вказаний судовий збір.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України залишається за позивачем.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають цим обставинам, та не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 01 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 листопада 2021 року у розмірі 101 642,30 грн відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 07 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.Б. Перепелюк