Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №717/1030/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа № 717/1030/26

Провадження №22-ц/822/1861/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О.,

за участю секретаря судового засідання:

учасники справи:

позивач – акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Туржанський В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року АТ «А–Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що АТ «Акцент-Банк» зазначило, що 19 березня 2018 року відповідачка приєдналася до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі відповідної анкети-заяви банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. а відповідачка зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідачка не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 21 травня 2026 року виникла заборгованість у розмірі 174 430,27 грн, яка складається з 134 001,42 заборгованості за кредитом і 40 428,85 грн заборгованості по відсоткам.

Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2018 року у розмірі 174 430,27 грн.

Заочним рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» 100 098,87 грн заборгованості за кредитним договором

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 19 березня 2018 року, за яким ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Надані Акціонерним товариством «Акцент-Банк» Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника ОСОБА_1 .

Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розуміла відповідачка, була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Також у анкеті-заяві ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 19 березня 2018 року відсутні відомості про встановлення відсотків за користування кредитними коштами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем у рахунок погашення заборгованості за відсотками були сплачені грошові кошти у розмірі 33902,55 грн, оскільки заява-анкета не містить умов щодо відсоткової ставки, 33902,55 грн підлягають зарахуванню у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту 134001 гривня 42 копійки - 33902 гривні 55 копійок кошти зараховані як сплата процентів за користування кредитом = 100098 гривень 87 копійок.

Отже, заборгованість відповідачки за заявою-анкетою становить 100 098,87 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями суду першої інстанції, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що вказана заява, Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Вказує, що відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту, в якому визначені всі умови кредитування, в тому числі щодо розміру, підстав і порядку нарахування процентів. Відповідачка своїм підписом підтвердила, що вона ознайомилася і погоджується із запропонованими позивачем умовами кредитування. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачці кредит, однак остання не виконала зобов`язання з повернення коштів і сплати процентів. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не врахував правові позиції Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні процентів та в частині визначення розміру тіла кредиту, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між АТ «А - Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 19 березня 2018 року укладено договір шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банку», за яким ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Договір складається з анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті.

Згідно із пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

За довідкою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надано картки остання із яких картка зі строком дії до грудня місяця 2031 року.

На підставі довідки Акціонерного товариства «Акцент-Банк» ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 березня 2018 року без номеру встановлено кредитний ліміт, який 25 травня 2025 року збільшено до 134 100 гривень.

За змістом виписки Акціонерного товариства «Акцент-Банк» по картці за рахунком № НОМЕР_2 , за період з 19 березня 2018 року по 21 травня 2026 року сума витрат становить 1043242 гривні 48 копійок, сума зарахувань складає 864936 гривень 38 копійок, сума комісії дорівнює 24477 гривень 31 копійка, сума кешбеку 344 гривні 31 копійка.

Згідно з розрахунком, наданим Акціонерним товариством «Акцент-Банк», за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 від 19 березня 2018 року без номеру заборгованість за кредитом складає 134001,42 грн, за процентами - 40428 гривень 85 копійок.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою, цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зібрані докази вказують на те, що між АТ «Акцент-Банк» і відповідачкою був укладений договір про надання банківських послуг, у рамках якого банк надав відповідачці кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 19 березня 2018 року, яка підписана відповідачкою, свідчить про укладення договору у письмовій формі. Зазначена анкета-заява не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів.

Надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» Тарифи по картці визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.

Натомість, указані документи не підписані відповідачкою, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» підписані відповідачкою, водночас указаний паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).

Отже за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, порядок і строки його повернення, розмір і порядок нарахування процентів, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 виходила з того, що умови договору приєднання, розроблені банком, мають бути доведені до відома споживача, а банк повинен підтвердити, що на час укладення конкретного договору діяли саме ті умови, на які він посилається. Мінливі за своїм змістом тарифи та умови, щодо яких не доведено ознайомлення й погодження позичальником, не можуть автоматично вважатися частиною підписаного кредитного договору.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2025 року у справі № 202/8160/22 вказано, якщо в підписаній анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, а банк не довів, що конкретні умови та тарифи були погоджені позичальником, відсутні підстави вважати погодженим розмір договірних процентів.

Посилання апелянта на фактичне користування кредитом, рух коштів за рахунком та здійснення платежів не спростовує наведеного. Такі обставини підтверджують сам факт існування кредитних правовідносин та користування коштами, який у цій справі не заперечується, однак не є доказом погодження конкретної процентної ставки. Верховний Суд у справі № 202/8160/22 окремо вказав, що висновки постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16 стосувалися ситуації, коли необхідно було встановити сам факт існування кредитних зобов`язань, тоді як у спорі про правомірність нарахування процентів вирішальним є доведення погодження відповідної ставки.

Не змінюють цього висновку й посилання банку на постанови Верховного Суду у справах № 760/21863/16-ц та № 331/2974/23, оскільки в тих справах процентна ставка була безпосередньо визначена у підписаних сторонами документах, тобто фактичні обставини не є подібними до обставин цієї справи.

У даній справі визначальним є те, що підписана 19 березня 2018 року заява-анкета ставки не містить, а належних доказів включення конкретних тарифів до договору банк не надав. Сам по собі Паспорт споживчого кредиту виконує переддоговірну інформаційну функцію і за відсутності підтвердження включення його конкретних умов до договору не доводить погодження процентної ставки, що також узгоджується з постановою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року у справі № 202/8160/22.

Надані позивачем докази не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору.

Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не довело укладення з відповідачкою договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові.

Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості за договором від 19 березня 2018 року достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачкою зобов`язання та є неналежним доказом.

Суд першої інстанції дослідив усі зібрані докази та дійшов правильного висновку про часткове невиконання відповідачкою зобов`язання за кредитним договором. Також суд обґрунтовано керувався тим, що право позивача на проценти не доведено.

Посилання АТ «Акцент-Банк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

Посилання АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 2 грудня 2020 року (справа №284/157/20), щодо форми кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.

Так, за обставинами названої справи, у якій Верховний Суд висловив правову позицію, факт укладення сторонами кредитного договору на заявлених банком умовах був доведений, у той час як у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, ця обставина не підтверджується належними та допустимими доказами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

О. О. Одинак