Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №725/4997/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/4997/26

провадження № 22-ц/822/1845/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 липня 2026 року

головуюча у суді першої інстанції – суддя Стоцька Л. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2018 року, від яких у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із матір`ю, а відповідач належного та систематичного матеріального утримання у добровільному порядку не надає.

Позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 липня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 22 липня 2026 року виправлено описку в мотивувальній частині рішення, викладено правильно: «За таких обставин, враховуючи рівень доходу, який отримує відповідач, суд вважає за можливе стягувати з відповідача на користь позивачки на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) останнього, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно».

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , а тому відповідно до вимог сімейного законодавства зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Суд врахував вік дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який офіційно працевлаштований, є особою з інвалідністю та здійснює догляд за матір`ю пенсійного віку.

Водночас суд не прийняв до уваги надані ОСОБА_2 банківські виписки, зазначивши, що вони не підтверджують здійснення відповідних витрат саме на утримання дитини, а також критично оцінив надані ним фотографії спільного дозвілля з донькою, оскільки з них неможливо встановити час та дату здійснення фотознімків.

Врахувавши встановлені обставини, рівень доходу відповідача, необхідність забезпечення належного рівня утримання та гармонійного розвитку дитини, а також матеріальний стан платника аліментів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_2 посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду доказам та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд не встановив, з ким фактично проживає дитина, хоча відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 314/5990/24, право вимагати аліменти має той із батьків, з ким дитина фактично проживає.

Стверджує, що дочка проживає з ним, а позивачка не надала доказів свого проживання разом із дитиною.

Вказує, що 03 липня 2026 року подав до суду першої інстанції клопотання про долучення акта № 690, яким, за його твердженням, підтверджено проживання його та дочки за однією адресою. Суд це клопотання окремо не вирішив і оцінки акту не надав.

Також зазначає, що представник позивачки одержав його відзив 26 червня 2026 року, проте відповідь на відзив було направлено лише 07 липня 2026 року, а він одержав її 17 липня 2026 року, після ухвалення рішення. Унаслідок цього він був позбавлений можливості подати заперечення та додаткові докази щодо права власності на квартиру, проживання з дочкою та участі у її вихованні.

Апелянт не погоджується з оцінкою банківських виписок, квитанцій та фотографій. Наголошує, що оплачує дитячий садок, випускний, комунальні послуги, купує дитині речі та продукти, а тому належно виконує обов`язок щодо її утримання.

Крім того, ОСОБА_2 вважає, що суд формально згадав, але не врахував його інвалідність II групи, витрати на лікування та перебування на його утриманні матері з інвалідністю. Посилається також на борги позивачки та ризик використання присуджених коштів не в інтересах дитини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , просить рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 липня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Посилається на те, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, судом дотримано норми процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Зазначає, що протягом тривалого часу апелянт, попри зареєстроване місце проживання, не проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Натомість, за вказаною адресою ОСОБА_1 проживає з малолітньою дочкою ОСОБА_3 .

Звертає увагу, що ОСОБА_2 не приймає участі у матеріальному забезпеченні щоденних потреб дитини: харчування, ліки, іграшки тощо.

Вказує, що створила нову сім`ю та перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що виключає спільне проживання з відповідачем.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 8).

28 квітня 2026 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 4).

Згідно з Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради № 768359 від 12 березня 2026 року, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 10).

Відповідно до висновку ЛКК № 393 від 28 січня 2026 року ОСОБА_8 є особою з порушенням функцій організму, через які не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує стороннього догляду (а. с. 22).

ОСОБА_8 є особою з інвалідністю довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 (а. с. 30).

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , термін дії до 31 січня 2028 року, Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 73/26/65В від 05 січня 2026 року (а. с. 31, 65).

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 (а. с. 32).

Згідно з квитанціями до платіжних інструкцій ОСОБА_2 здійснював платежі на рахунок ЗДО № 28 «СвітЛичка», а саме: № НОМЕР_8 від 19 грудня 2025 року - 168 гривень; № НОМЕР_9 від 28 лютого 2025 року - 245 гривень; № НОМЕР_10 від 13 січня 2026 року - 308 гривень 50 копійок (а. с. 75, 76).

26 березня 2026 року ОСОБА_2 здійснював платежі за оплату електропостачання та газопостачання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 864 гривні та 1511 гривень 80 копійок відповідно, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 9410-1522-9694-5069 та № 9410-1523-6649-3156 (а. с. 88).

Згідно з довідкою № ПО00-000003 від 08 червня 2026 року ОСОБА_2 працює в ФОП ОСОБА_9 з 18 березня 2025 року. За період з 01 січня по 31 травня 2026 року його дохід становить 23 418 гривень 18 копійок, а після вирахування ПДФО та військового збору – 18 032 гривні (а. с. 89).

З банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 за період з 01 січня по 26 червня 2026 року вбачається, що загальна сума надходжень за рахунком становила 69 934 гривні 40 копійок, загальна сума витрат - 69 913 гривень 94 копійки (а. с. 33-52).

У виписці міститься зарахування коштів із призначенням платежу «Пенсія», окремі платежі категорії «Комуналка та Інтернет», а 25 квітня 2026 року - переказ у розмірі 1 200 гривень ОСОБА_10 з коментарем до платежу «На випускний за ОСОБА_11 ».

Так, ОСОБА_2 за період з 01 січня по 26 червня 2026 року зараховано коштів із призначенням платежу «Пенсія»: 23 лютого 2026 року - 4 855 гривень 16 копійок, 06 березня 2026 року - 2 595 гривень, 07 квітня 2026 року - 2 595 гривень, 08 квітня 2026 року - 1 500 гривень, 07 травня 2026 року - 2 595 гривень та 05 червня 2026 року - 2 595 гривень.

ОСОБА_2 за рахунок власних коштів здійснено оплату комунальних та телекомунікаційних послуг, а саме: 07 лютого 2026 року - 240 гривень за послуги Opticom Plus, 03 березня 2026 року - 260 гривень за послуги Opticom Plus та 25 березня 2026 року - 864 гривні за електропостачання. Загальна сума таких платежів становить 1 364 гривні.

З банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_8 за період з 01 січня по 26 червня 2026 року вбачається, що загальна сума надходжень за рахунком становила 32 243 гривні 28 копійок, загальна сума витрат - 31 297 гривень 04 копійки. За цей період на її рахунок зараховано пенсійні виплати на загальну суму 30 751 гривню 58 копійок. З виписки ОСОБА_8 не встановлено зарахувань, у яких ОСОБА_2 зазначений відправником коштів (а. с. 53-63).

ОСОБА_8 систематично здійснювала оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема за утримання будинку, водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання та розподіл природного газу. Загальна сума відображених у виписці платежів за цією адресою за січень-червень 2026 року становить 12 396 гривень 36 копійок.

Зокрема, 25 січня 2026 року нею сплачено 411 гривень 29 копійок за утримання будинку, 1 432 гривні 24 копійки за газопостачання та 399 гривень 99 копійок за розподіл природного газу; 11 лютого 2026 року - 125 гривень 28 копійок за електропостачання; 25 лютого 2026 року - 707 гривень 08 копійок за утримання будинку; 25 березня 2026 року - 399 гривень 99 копійок за розподіл природного газу та 507 гривень 07 копійок за утримання будинку; 25 квітня 2026 року - 345 гривень 60 копійок за електропостачання та 1 074 гривні 18 копійок за газопостачання; 29 квітня 2026 року - 399 гривень 99 копійок за розподіл природного газу; 30 квітня 2026 року - 497 гривень 55 копійок за утримання будинку; 21 травня 2026 року - 517 гривень 20 копійок за газопостачання та 399 гривень 99 копійок за розподіл природного газу; 26 травня 2026 року - 403 гривні 92 копійки за електропостачання та 697 гривень 55 копійок за утримання будинку; 24 червня 2026 року - 278 гривень 49 копійок за газопостачання та 399 гривень 99 копійок за розподіл природного газу; 25 червня 2026 року - 306 гривень 72 копійки за електропостачання та 397 гривень 55 копійок за утримання будинку.

Також ОСОБА_8 щомісячно оплачувала з власного рахунку послуги водопостачання та водовідведення за особовим рахунком ОСОБА_2 : 25 січня 2026 року - 227 гривень 46 копійок, 25 лютого 2026 року - 224 гривні 15 копійок, 25 березня 2026 року - 504 гривні 15 копійок, 29 квітня 2026 року - 920 гривень 03 копійки, 26 травня 2026 року - 505 гривень 99 копійок та 25 червня 2026 року - 312 гривень 91 копійку, всього 2 694 гривні 69 копійок.

Водночас виписка містить окремі платежі ОСОБА_8 за житлово-комунальні послуги за адресою її зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

У відзиві на позов ОСОБА_2 зазначив, що він, позивачка та їхня дочка проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Отже, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заперечував фактичного проживання малолітньої дитини разом із матір`ю, а стверджував, що в тому самому житлі проживає і він та бере участь у витратах на дитину.

ОСОБА_1 заперечувала ведення з відповідачем спільного побуту та зазначала, що саме вона забезпечує повсякденні потреби дочки, тоді як допомога батька має епізодичний характер.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення за результатом вирішення спору відповідає цим вимогам.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною шостою статті 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Відповідно до вимог статей 141, 150 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до частин першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц зазначив, що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Також у постанові від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19 Верховний Суд виходив із того, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.

У постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 314/5990/24 (провадження № 61-16072св25), на яку посилається апелянт, Верховний Суд підтвердив, що право звернутися з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким дитина фактично проживає, і це право не залежить від попереднього вирішення окремого спору про місце проживання дитини. До вирішення такого спору дитина не може бути позбавлена належних засобів для існування, оскільки її право на гідне життя, розвиток і забезпечення базових потреб є безумовним та підлягає першочерговому захисту. Обов`язок утримання дитини має пріоритетний характер і не може бути поставлений під сумнів або обмежений.

Щодо процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції

З матеріалів справи вбачається, що встановлений судом строк для подання відповідачем доказів закінчився 29 червня 2026 року, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 отримав у підсистемі «Електронний суд» 13 червня 2026 року, тоді як клопотання про долучення акта № 690 подано 02 липня 2026 року.

Частиною восьмою статті 83 ЦПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Невирішення судом першої інстанції цього клопотання окремою процесуальною ухвалою є недоліком розгляду справи, однак він не призвів до неправильного вирішення спору.

При цьому, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 хоч і посилається на невирішення цього клопотання судом першої інстанції, однак не ставить перед судом апеляційної інстанції питання про прийняття до розгляду Акта № 690, у зв`язку із чим, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для надання оцінки зазначеного доказу.

Колегія суддів також враховує, що відповідь на відзив була направлена позивачкою з пропуском установленого строку та вручена відповідачу після ухвалення рішення. Проте ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні, виклав суду свою позицію щодо проживання з дитиною, матеріальної допомоги, стану здоров`я й утримання матері, а суд першої інстанції навів ці заперечення у рішенні та надав їм оцінку.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Такого причинного зв`язку апелянт не довів, а обов`язкових підстав для скасування рішення, передбачених частиною третьою статті 376 ЦПК України, колегія суддів не встановила.

Щодо фактичного проживання дитини

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У відзиві на позов ОСОБА_2 зазначив, що він, позивачка та їхня дочка з 2018 року і до часу розгляду справи проживають в одній квартирі АДРЕСА_1 та ведуть спільний побут. У судовому засіданні відповідач підтримав позицію про проживання його разом із позивачкою та дитиною в одній квартирі, що підтверджується протоколом судового засідання № 6755351 (а. с. 101 з).

Отже, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач визнавав фактичне проживання малолітньої дитини разом із матір`ю. Його твердження про те, що він також проживає у цьому житлі та бере участь у витратах на дитину, не спростовує визнаної ним обставини проживання дочки з позивачкою.

У зв`язку із чим, наведений висновок Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 314/5990/24 не підтверджує доводів ОСОБА_2 про відсутність у позивачки права на стягнення аліментів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на фактичне проживання дочки разом із ним та недоведеність позивачкою свого проживання разом із дитиною. Однак перебування батька й дочки за однією адресою не спростовує факту проживання дитини разом із матір`ю. Доказів того, що позивачка фактично проживає окремо від дитини, матеріали справи не містять.

Відомості про реєстрацію відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджують відповідні юридичні факти, але не доводять, що позивачка не проживає у цій квартирі разом із дочкою або що дитина перебуває виключно на утриманні батька.

Зазначене узгоджується з наданими ОСОБА_2 документами про оплату 26 березня 2026 року електропостачання та газопостачання у цій квартирі, а також із банківською випискою ОСОБА_8 , яка свідчить про систематичну оплату нею житлово-комунальних послуг, що здійснювалися за адресою: АДРЕСА_3 за окремим особовим рахунком ОСОБА_2 . У сукупності з відомостями про його зареєстроване місце проживання та власними поясненнями у відзиві ці докази дають підстави вважати, що у період січня-червня 2026 року ОСОБА_2 проживав у зазначеному житлі. Разом із тим ця обставина не спростовує проживання у тій самій квартирі малолітньої дитини разом із матір`ю.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 723/3193/19 (провадження № 61-11454св20), відхиляючи посилання касаційної скарги на те, що позивач з 2015 року по січень 2019 року проживав разом з відповідачем і брав активну участь у вихованні, належному матеріальному забезпеченні сина, що є обставиною, яка має істотне значення та є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, зазначив, що отримання аліментів на дитину одного із подружжя, не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.

Отже, спільне проживання ОСОБА_2 з дочкою та її матір`ю в одному житлі не усуває його обов`язку утримувати дитину та не є підставою для відмови у позові про стягнення аліментів.

Також укладення ОСОБА_1 нового шлюбу не свідчить про припинення її спільного проживання з дочкою.

За таких обставин відсутність окремого судового рішення про визначення місця проживання дитини не перешкоджає висновку, що на час звернення з позовом малолітня дитина фактично проживала разом із ОСОБА_1 , а тому остання мала право звернутися з цим позовом.

Щодо добровільної участі батька в утриманні дитини

Надані відповідачем банківські документи підтверджують здійснення ним окремих платежів, серед яких є оплата дитячого садка, комунальних послуг, придбання окремих речей та участь у витратах на заходи для дитини. Фотографії підтверджують спілкування батька з дочкою.

Ці обставини справді свідчать про виконання батьком його батьківського обов`язку.

Додатково банківська виписка ОСОБА_2 підтверджує переказ 25 квітня 2026 року у розмірі 1 200 гривень із коментарем «На випускний за Ватаманюк Емму» (а. с. 37). Водночас численні платежі у супермаркетах, аптеках, магазинах одягу та інші побутові витрати не дають можливості встановити, що відповідні товари чи послуги придбавалися саме для малолітньої дитини, а зняття готівки не дозволяє визначити її подальше цільове використання.

Окремо колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 систематично здійснювала значну частину житлово-комунальних платежів за адресою: АДРЕСА_3 . Тому здійснення відповідачем окремих комунальних і побутових платежів не підтверджує, що всі витрати на утримання відповідної квартири він ніс самостійно.

Окрім того колегія суддів також враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20), в якій наголошено, що надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину.

Тобто окремі добровільні витрати не є підставою для відмови у позові про стягнення аліментів.

Щодо розміру аліментів і матеріального становища сторін

Відповідно до частин першої, другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року у справі № 755/18195/21 (провадження № 61-16120св23) предметом розгляду, зокрема, були зустрічні вимоги батьків про стягнення аліментів на утримання спільних дітей. Мати просила стягнути аліменти з батька, тоді як батько, заперечуючи проти цих вимог, посилався на те, що діти проживають у належній йому квартирі разом із ним та фактично перебувають на його повному матеріальному забезпеченні, у зв`язку з чим заявив зустрічний позов про стягнення аліментів з матері на свою користь.

Суд першої інстанції встановив, що малолітня дитина проживає в одній квартирі разом з батьком та матір`ю та перебуває на утриманні і вихованні обох батьків. Водночас суд стягнув з батька на користь матері аліменти на двох дітей у розмірі по 1 500 гривень щомісячно на кожну дитину, виходячи з того, що обоє батьків проживають з дітьми, однак матеріальне становище матері не дозволяє їй без участі батька повною мірою забезпечувати дітей усім необхідним. У задоволенні зустрічного позову батька про стягнення аліментів з матері відмовлено через недоведеність підстав для його задоволення.

За результатами апеляційного перегляду розмір аліментів було збільшено до 3 000 гривень на кожну дитину, оскільки на час вирішення спору діти вже проживали з матір`ю та перебували на її повному матеріальному утриманні. Верховний Суд погодився з таким підходом та зазначив, що питання щодо визначення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.

Тому участь ОСОБА_2 в окремих витратах на дитину підлягає оцінці у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами та доказами і не є окремою підставою для відмови у позові про стягнення аліментів, з підстав спільного проживання з дитиною, на які посилається відповідач.

Суд першої інстанції врахував наявність у ОСОБА_2 інвалідності II групи, стан здоров`я його матері, яка є особою з інвалідністю та потребує стороннього догляду, а також те, що відповідач офіційно працевлаштований та отримує дохід.

Визначений судом розмір аліментів, а саме 1/4 доходу на одну дитину відповідає характеру аліментного обов`язку, віку дитини та критеріям статей 182, 183 СК України. Апелянт не довів, що такий розмір є надмірним або порушує справедливий баланс між потребами дитини та його реальними матеріальними можливостями.

Згідно з довідкою № ПО00-000003 від 08 червня 2026 року ОСОБА_2 з 18 березня 2025 року офіційно працевлаштований адміністратором у ФОП ОСОБА_9 .

За період з 01 січня по 31 травня 2026 року його дохід становив 23 418 гривень 18 копійок, а після вирахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору - 18 032 гривні. Крім того, за цей період ОСОБА_2 отримав пенсійні виплати у загальному розмірі 14 140 гривень 16 копійок. Отже, сукупний дохід ОСОБА_2 за січень-травень 2026 року після оподаткування з урахуванням отриманої пенсії становив 32 172 гривні 16 копійок, тобто в середньому 6 434 гривні 43 копійки на місяць. Відповідно, 1/4 такого середньомісячного доходу становить 1 608 гривень 61 копійку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років складає 3 512 гривень.

Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину відповідного віку, який становить 50% прожиткового мінімуму, для шестирічної ОСОБА_12 у 2026 році складає 1 756 гривень.

Оскільки 1/4 частка середньомісячного доходу ОСОБА_2 , розрахованого за січень-травень 2026 року, становить 1 608 гривень 61 копійку, що є меншим за мінімальний гарантований розмір аліментів, за наведеного рівня доходу розмір аліментів не може бути меншим ніж 1 756 гривень щомісячно. Водночас у разі збільшення доходу платника розмір аліментів визначатиметься у розмірі 1/4 частки його фактичного заробітку (доходу). За таких обставин визначений судом першої інстанції розмір аліментів не може вважатися завищеним.

Також колегія суддів зазначає, що у разі зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів чи погіршення стану його здоров`я після ухвалення рішення він не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про зміну розміру аліментів на підставі статті 192 СК України.

Щодо доводу про перебування матері на утриманні ОСОБА_2 .

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю та за станом здоров`я потребує стороннього догляду. Водночас потреба у сторонньому догляді та фактичне матеріальне забезпечення особи є різними обставинами, які підлягають окремій оцінці.

Надані банківські виписки не підтверджують доводу ОСОБА_2 про перебування ОСОБА_8 на його матеріальному утриманні. З виписки його матері вбачається наявність у неї власного регулярного доходу у виді пенсії: за січень-червень 2026 року відображено пенсійні зарахування на загальну суму 30 751 гривню 58 копійок, тоді як загальна сума всіх надходжень за її рахунком за цей період становила 32 243 гривні 28 копійок.

Крім того, ОСОБА_8 за власний рахунок систематично оплачувала житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , на загальну суму 12 396 гривень 36 копійок, що становить понад 40% її пенсійних надходжень. Одночасно виписка містить платежі ОСОБА_8 за житлово-комунальні послуги за її зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

У банківській виписці ОСОБА_2 не встановлено переказів, у яких ОСОБА_8 прямо зазначена одержувачем коштів, а у виписці ОСОБА_8 не встановлено зарахувань, у яких ОСОБА_2 прямо зазначений відправником. Так само зняття відповідачем готівки не підтверджує передачу цих коштів матері. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

За таких обставин надані банківські документи не підтверджують доводу апелянта про перебування матері на його матеріальному утриманні. Навпаки, вони свідчать про наявність у ОСОБА_8 власного регулярного доходу та її самостійну фінансову участь у витратах, пов`язаних із утриманням житла за адресою, яку ОСОБА_2 зазначав як своє місце проживання.

Щодо доводів апеляційної скарги про можливість нецільового використання аліментів

Посилання на виконавчі провадження щодо позивачки та припущення про можливе спрямування аліментів на погашення її особистих боргів не може бути підставою для позбавлення дитини належного утримання.

За частинам першою, другою статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Стаття 186 СК України передбачає, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

У постанові від 08 квітня 2019 року у справі № 711/11054/17 (провадження № 61-42009св18) Верховний Суд зазначив, що контроль за цільовим витрачанням аліментів покладено на орган опіки та піклування, а в разі встановлення їх нецільового використання платник вправі звернутися до суду з вимогами, передбаченими статтею 186 СК України. Аналогічний підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 29 липня 2026 року у справі № 756/12781/23 (провадження № 61-227св26).

У зв`язку із чим, колегія суддів вважає, що припущення апелянта про майбутнє нецільове використання ОСОБА_1 аліментів не усуває обов`язку відповідача утримувати дочку, а закон надає йому спеціальні засоби контролю й захисту.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення від 09 липня 2026 року з додержанням норм процесуального права та правильним застосування норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 07 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді : Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ЛИТВИНЮК