Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №727/12590/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №727/12590/25

провадження №22-ц/822/1534/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.,

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі – Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, Чернівецьке міське комунальне підрядне шляхово-експлуатаційне підприємство

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства та Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 20 травня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Чебан В.М.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до Департаменту інфраструктури та благоустрою ЧМР, Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства (Чернівецького міськ ШЕП).

Посилались на те, що 05 квітня 2025 року близько 21 год. 20 хв. по вул. Героїв Майдану, 56, у м. Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «KIA SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , який частково провалився в оглядовий колодязь через неналежне закріплення кришки люка та відсутність огородження небезпечної ділянки дороги, внаслідок чого вищевказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Постановами Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 червня 2025 року у справі №727/6779/25 та від 28.07.2025 року у справі №727/6964/25, які набрали законної сили, встановлено наявність дорожньо-транспортної пригоди, протиправну бездіяльність посадових осіб Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міськ ШЕП щодо неналежного утримання елементів дорожньої інфраструктури, а також причинно-наслідковий зв`язок між такою бездіяльністю та настанням вищевказаної ДТП.

Власником вищезазначеного транспортного засобу марки «KIA SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 являється позивачка ОСОБА_1 .

Стверджують, що за результатами проведеного автотоварознавчого дослідження розмір матеріальних збитків, завданих позивачці ОСОБА_1 внаслідок вищевказаного ДТП становить 296050,22 грн. Крім того, позивачкою було понесено витрати на проведення експертизи у розмірі 4775,40 грн.

Також, вказують, що внаслідок пошкодження вищевказаного належного позивачці ОСОБА_1 транспортного засобу остання зазнала моральних страждань, пов`язаних із втратою можливості вільного пересування, зміною звичного способу життя та психологічними переживаннями.

Крім цього, зазначають, що під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05 квітня 2025 року транспортним засобом керував позивач ОСОБА_2 , який внаслідок ДТП зазнав погіршення стану здоров`я та поніс витрати на лікування у розмірі 9891,00 грн.

Також, вказують, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 зазнав моральних страждань, пов`язаних із погіршенням його стану здоров`я, проходженням лікування, страхом керування транспортними засобами та зміною звичного активного способу життя.

Просили суд стягнути солідарно з відповідачів: Департаменту інфраструктури та благоустрою ЧМР та Чернівецького міськ ШЕП на користь позивачки ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 300825,62 грн., з яких: 296050,22 грн. – вартість матеріального збитку, що була понесена позивачкою внаслідок пошкодження її автомобіля; 4775,40 грн. – понесені позивачем витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, а також моральну шкоду в сумі 95000,00 грн.; стягнути солідарно з відповідачів: Департаменту інфраструктури та благоустрою ЧМР та Чернівецького міськ ШЕП на користь відповідача ОСОБА_2 , матеріальну шкоду в сумі 9891,00 грн. та моральну шкоду в сумі 75000,00 грн.

Просили суд стягнути з відповідачів на користь позивачів сплачений останніми при зверненні до суду з позовом судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 20 травня 2026 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 300825,62 (триста тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень (шістдесят дві) копійки, з яких: 296050,22 (двісті дев`яносто шість тисяч п`ятдесят) гривень (двадцять дві) копійки – вартість матеріального збитку, що була понесена позивачкою внаслідок пошкодження її автомобіля; 4775,40 (чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривень (сорок) копійок – понесені позивачем витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, а також моральну шкоду в сумі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень.

Стягнуто солідарно з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 9891,00 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одна) гривня та моральну шкоду в сумі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень.

Стягнуто з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 4056,37 (чотири тисячі п`ятдесят шість) гривень (тридцять сім) копійок, а саме по 2028,19 (дві тисячі двадцять вісім) гривень (дев`ятнадцять) копійок з кожного.

Стягнуто з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ОСОБА_2 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1593,94 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто три) гривні (дев`яносто чотири) копійки, а саме по 796,97 (сімсот дев`яносто шість) гривень (дев`яносто сім) копійок з кожного.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Повне рішення складено судом 29 травня 2026 року.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 20 травня 2026 року клопотання представника позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - адвоката Шеромова Владислава Дмитровича про стягнення витрат на правничу допомогу – задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ОСОБА_3 понесені позивачкою у ході розгляду вищевказаної цивільної справи судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5040,00 (п`ять тисяч сорок) гривень, а саме по 2520,00 (дві тисячі п`ятсот двадцять) гривень з кожного.

Стягнуто з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ОСОБА_2 понесені позивачем у ході розгляду вищевказаної цивільної справи судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2820,00 (дві тисячі вісімсот двадцять) гривень, а саме по 1410,00 (одній тисячі чотириста десять) гривень з кожного.

В іншій частині вимог клопотань – відмовлено.

Повне додаткове рішення складено судом 12 червня 2026 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг та позиції інших учасників

Не погоджуючись із рішення суду від 20 травня 2026 року, відповідач Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, інтереси якого представляє Філіп М.О. сформував в системі «Електронний Суд» 26 червня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до Департаменту.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Департамент не є балансоутримувачем вулично-дорожньої мережі, відповідальність за її стан несе балансоутримувач, а ділянка дороги перебувала на гарантійному обслуговуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд-Центр» (далі - ТОВ «Техно-Буд-Центр») за договором від 23 червня 2022 року № 127.

Причинного зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою та захворюванням ОСОБА_2 (простатит, везикуліт) немає, оскільки згідно з клінічними настановами Міністерства охорони здоров`я України це захворювання має інфекційну природу.

Розмір моральної шкоди завищений і не підтверджений доказами.

Водій ОСОБА_2 у порушення Правил дорожнього руху перетнув правими колесами суцільну лінію дорожньої розмітки, в межах якої розташований люк, що свідчить про його грубу необережність у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Суд безпідставно відмовив у залученні до участі у справі третіх осіб ТОВ «Техно-Буд-Центр» та комунального підприємства «Чернівціводоканал». Стягнувши на користь власника вартість фізично знищеного автомобіля, суд мав одночасно вирішити питання про передачу його залишків відповідачам, про що Департамент заявляв.

Витрати на експертизу є судовими витратами і не могли включатися до ціни позову.

Не погоджуючись із рішення суду від 20 травня 2026 року, відповідач Чернівецьке міське комунальне підрядне шляхово-експлуатаційне підприємство, інтереси якого представляє адвокат Головач О.О. сформував в системі «Електронний Суд» 25 червня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові до Чернівецького міськШЕП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на ділянці дороги в межах гарантійного строку проводилися роботи ТОВ «Техно-Буд-Центр», тому саме підрядник є безпосереднім заподіювачем шкоди. Чернівецьке міськШЕП не є стороною договору №127, не надавало дозволів на роботи і не знало про незакріплену кришку люка, оскільки звернень до нього не надходило.

Згідно з протоколом наради від 06 липня 2021 року № 02 відповідальним за встановлення та заміну кришок люків оглядових колодязів є комунальне підприємство «Чернівціводоканал». Суд неправильно зазначив, що представник Чернівецького міськШЕП визнав підприємство балансоутримувачем люків. У діях водія є ознаки вини. Моральна шкода не доведена медичними документами, а її розмір завищений.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

16 липня 2026 року представник позивачів адвокат Шеромов В.Д. подав відзив на апеляційну скаргу Чернівецького міськШЕП, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що проведення будь-яких гарантійних робіт на місці дорожньо-транспортної пригоди не доведено: ТОВ «Техно-Буд-Центр» на адвокатський запит повідомило, що робіт за адресою вулиця Героїв Майдану, 56 не проводило, оскільки Департамент не склав передбачений пунктом 2.5 договору акт про порядок і строки усунення недоліків. Кришка оглядового колодязя є елементом автомобільної дороги, а обов`язок постійного контролю за станом усіх елементів дороги покладено на балансоутримувача незалежно від звернень третіх осіб. Твердження про вину водія є припущенням: працівники патрульної поліції порушень Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_2 не встановили. Моральна шкода не обов`язково має підтверджуватися медичними документами.

Відзив на апеляційну скаргу Департаменту до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до частин першої, другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Апеляційні скарги подано на рішення суду від 20 травня 2026 року, додаткове рішення від 09 червня 2026 року не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 05 квітня 2025 року близько 21 години 20 хвилин по вулиці Героїв Майдану, 56 у місті Чернівцях автомобіль «KIA SPORTAGE», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, який належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_2 наїхав на незакріплену кришку люка оглядового колодязя на проїзній частині. Ділянка не була огороджена, попереджувальні дорожні знаки встановлені не були. Автомобіль отримав механічні пошкодження.

Рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 26 серпня 2021 року № 397 вулично-дорожню мережу комунальної власності міста Чернівців, до якої належить вулиця Героїв Майдану, з 01 жовтня 2021 року закріплено на праві господарського відання за Чернівецьким міськШЕП. Це підтверджено також довідкою Управління комунальної власності Чернівецької міської ради від 11 лютого 2022 року № 14/02/290.

17 березня 2025 року між Департаментом як замовником і Чернівецьким міськШЕП як виконавцем укладено договір № 125 на послуги з утримання вулично-шляхової мережі на території Чернівецької міської територіальної громади.

Відповідно до пункту 2.1.5 Положення про Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 26 серпня 2021 року № 382, до основних завдань Департаменту належить організація виконання робіт з утримання та ремонту вулично-дорожньої мережі та контроль за їх виконанням.

23 червня 2022 року між Департаментом і ТОВ «Техно-Буд-Центр» укладено договір № 127 на надання послуг з благоустрою - поточний ремонт вулиці Героїв Майдану (відновлення ділянки верхнього шару дорожнього покриття від будинку АДРЕСА_1 ). Роботи прийнято в липні 2022 року. Пунктом 2.4 договору встановлено гарантійний строк три роки з моменту прийняття послуг, а пунктами 2.5-2.8 - порядок усунення недоліків: у разі їх виявлення замовник зобов`язаний негайно повідомити виконавця та скласти за його участі акт про порядок і строки усунення недоліків.

20 березня 2025 року, тобто за шістнадцять днів до дорожньо-транспортної пригоди, Департамент листом № 23/01-12/1234 повідомив ТОВ «Техно-Буд-Центр» про виявлені в межах гарантійного строку недоліки робіт за чотирма договорами, у тому числі за договором № 127, зокрема просідання люків і решіток та деформацію окремих ділянок асфальтного покриття, і просив їх усунути. Акт про порядок і строки усунення недоліків Департамент не склав, а Чернівецькому міськШЕП доручення щодо цієї ділянки не надавав.

Постановою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 24 червня 2025 року у справі № 727/6779/25, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 липня 2025 року, особу, яка з 01 квітня 2025 року виконувала обов`язки головного інженера Чернівецького міськШЕП, притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що вона допустила утримання оглядового колодязя на проїзній частині АДРЕСА_2 з неналежно закріпленою кришкою люка та не встановила попереджувальних дорожніх знаків, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «KIA SPORTAGE» під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 28 липня 2025 року у справі №727/6964/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною четвертою статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо першого заступника директора Департаменту закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з висновком експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 22 квітня 2025 року № СЕ-19/126-25/4865-АВ вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 317 026 гривень 58 копійок і перевищує його ринкову вартість станом на 05 квітня 2025 року, яка становить 296 050 гривень 22 копійки, тому розмір матеріального збитку визначено рівним ринковій вартості автомобіля. Сторони погодилися, що автомобіль є фізично знищеним. У письмовій заяві свідка, поданій у порядку статті 93 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 погодилася після відшкодування шкоди передати автомобіль відповідачам.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що факт неналежного утримання вулично-дорожньої мережі, невиконання посадовими особами обох відповідачів обов`язків щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та причинний зв`язок між цими порушеннями і дорожньо-транспортною пригодою встановлено постановами у справах про адміністративні правопорушення № 727/6779/25 та № 727/6964/25, які відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України повторному доказуванню не підлягають. Шкода є неподільною і завдана сукупністю бездіяльності відповідачів, тому вони несуть солідарну відповідальність на підставі статей 1166, 1172, 1174, 1190 Цивільного кодексу України. Причинний зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_2 суд визнав доведеним консультативним висновком лікаря від 17 квітня 2025 року, випискою та направленням обласного комунального некомерційного підприємства «Буковинський клінічний онкологічний центр» від грудня 2025 року і платіжними документами. Суд дійшов висновку, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до спірних правовідносин не застосовується, а питання передачі залишків автомобіля не є предметом спору.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду з наступним підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги Чернівецького міськШЕП

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з частиною першою статті 1172 цього Кодексу юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху. Частиною третьою статті 12 цього Закону на посадових осіб, які відповідають за експлуатацію та утримання доріг і вулиць, покладено обов`язок своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а в разі неможливості - невідкладно позначати їх дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, на власників дорожніх об`єктів, уповноважені ними органи та дорожньо-експлуатаційні організації покладено обов`язок постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів, негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості - невідкладно позначати їх дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими пристроями, а також відшкодовувати власникам транспортних засобів збитки, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг і вулиць.

Відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її ухвалено, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою у справі № 727/6779/25, яка набрала законної сили, встановлено, що посадова особа Чернівецького міськШЕП, відповідальна за технічну експлуатацію доріг, які обліковуються на балансі підприємства, допустила утримання оглядового колодязя на проїзній частині з незакріпленою кришкою люка та не встановила попереджувальних дорожніх знаків. Ця бездіяльність вчинена під час виконання службових обов`язків, тому відповідальність за завдану нею шкоду відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України несе Чернівецьке міськШЕП.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність має нести ТОВ «Техно-Буд-Центр», колегія суддів відхиляє. Чернівецьке міськШЕП не надало доказів того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ТОВ «Техно-Буд-Центр» проводило на цій ділянці будь-які роботи, зняло або порушило кріплення кришки люка.

Навпаки, ТОВ «Техно-Буд-Центр» у відповіді на адвокатський запит від 02 травня 2025 року (лист № 70/1, у реквізитах якого помилково зазначено дату «14 лютого 2023 року»); повідомило, що лист Департаменту № 23/01-12/1234 отримало без актів обстеження та дефектних актів і що 05 квітня 2025 року робіт з ліквідації просідань люків та решіток за адресою вулиця Героїв Майдану, 56 не проводило. Сам лише гарантійний строк за договором підряду, стороною якого Чернівецьке міськШЕП не є, не звільняє балансоутримувача від передбаченого законом обов`язку постійно контролювати стан дороги та позначати небезпечні ділянки. Верховний Суд у постанові від 13 січня 2026 року у справі №278/1722/21 (Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду) зазначив, що невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й доводи про те, що люк перебуває на експлуатаційному утриманні комунального підприємства «Чернівціводоканал» відповідно до протоколу наради від 06 липня 2021 року № 02.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 639/2132/18 виснував, що кришка оглядового колодязя є елементом автомобільної дороги, а відповідальність за шкоду, завдану через її незадовільний стан, несе дорожньо-експлуатаційна організація - балансоутримувач дороги. Колегія суддів враховує, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2026 року у справі № 910/6332/25 зазначив, що сама по собі належність дороги певному балансоутримувачу не є достатньою підставою для покладення на нього обов`язку відшкодувати шкоду, завдану через дефект інженерної споруди, і необхідно встановлювати, хто відповідав за технічний стан конкретного люка.

Проте в цій справі відповідальність Чернівецького міськШЕП ґрунтується не на самій лише належності дороги, а на встановленій судовою постановою конкретній бездіяльності його посадової особи: небезпечну ділянку не було огороджено й позначено дорожніми знаками. Обов`язок огородити та позначити перешкоду на проїзній частині лежить на дорожньо-експлуатаційній організації незалежно від того, хто є балансоутримувачем каналізаційної мережі.

Колегія суддів враховує й лист комунального підприємства «Чернівціводоканал» від 12 травня 2025 року № 01/1/257/0/2-25, у якому зазначено, що каналізаційна мережа по вулиці Героїв Майдану перебуває на балансі цього підприємства, проте до 05 квітня 2025 року його працівники жодних робіт з люком оглядового колодязя біля будинку № 56 не проводили, повідомлень про просідання люка не надходило, а заявку про відсутність кришки люка отримано лише о 22 годині 58 хвилин 05 квітня 2025 року, тобто після дорожньо-транспортної пригоди. У цьому ж листі вказано, що люки оглядових колодязів, розташовані на проїзній частині, є невід`ємною частиною дорожнього покриття, вимоги до експлуатаційного стану якого встановлює ДСТУ 3587:2022. Чернівецький апеляційний суд у постанові від 21 липня 2025 року у справі № 727/6779/25 уже оцінював цей довід і зазначив, що перебування люка на утриманні комунального підприємства «Чернівціводоканал» не знімає відповідальності з посадової особи Чернівецького міськШЕП за невжиття заходів щодо огородження небезпечної ділянки та встановлення дорожніх знаків.

Посилання на те, що до Чернівецького міськШЕП не надходило звернень щодо стану люка, не звільняє його від відповідальності, оскільки обов`язок контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дороги є постійним і не залежить від повідомлень третіх осіб. Не має значення й довід про те, що суд неправильно відобразив позицію представника відповідача щодо балансової належності люків: факт закріплення вулиці Героїв Майдану за Чернівецьким міськШЕП на праві господарського відання підтверджено рішенням Чернівецької міської ради від 26 серпня 2021 року № 397.

Доводи обох апеляційних скарг про вину водія колегія суддів оцінює критично.

Відповідно до частини другої статті 1193 Цивільного кодексу України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Обов`язок довести грубу необережність потерпілого покладається на відповідача.

Матеріали справи не містять жодного рішення про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а постановами у справі №727/6779/25 причиною дорожньо-транспортної пригоди визнано незакріплену кришку люка та відсутність попереджувальних знаків.

Довід Департаменту про перетин водієм суцільної лінії розмітки у відзиві Департаменту на позовну заяву не наводився і належними доказами (зокрема схемою місця дорожньо-транспортної пригоди чи висновком автотехнічної експертизи) не підтверджений.

Колегія суддів дослідила відеозаписи, долучені позивачами до клопотання від 04 листопада 2025 року. На записі з відеореєстратора автомобіля (відеозапис №2) зафіксовано, що автомобіль рухався в темну пору доби вулицею зі штучним освітленням; згідно з даними, що відображаються на відеозаписі, його швидкість становила 43-46 кілометрів на годину, тобто не перевищувала дозволеної в населеному пункті.

Рух був рівномірним, без маневрів та зміни положення на проїзній частині. Протягом усього запису положення автомобіля відносно суцільної лінії розмітки залишається незмінним. Огородження чи попереджувальних дорожніх знаків перед місцем події не видно.

Темна пляма в місці розташування люка, безпосередньо біля суцільної лінії розмітки, стає помітною на записі менш ніж за секунду до удару, тобто водій об`єктивно не мав змоги своєчасно виявити перешкоду й уникнути наїзду. Відеозапис не дає змоги достовірно встановити, чи знаходилися колеса автомобіля на лінії розмітки, а висновку автотехнічної експертизи щодо цього в матеріалах справи немає.

Навіть якщо колесо автомобіля і заїхало на лінію розмітки, це само по собі не свідчить про грубу необережність, тобто про свідоме нехтування водієм очевидною небезпекою: незакріплену кришку люка в темну пору доби водій не міг і не повинен був передбачити.

Отже, апеляційна скарга Чернівецького міськШЕП в частині підстав його відповідальності є необґрунтованою. Доводи щодо моральної шкоди колегія суддів оцінює нижче, разом з аналогічними доводами Департаменту.

Щодо доводів апеляційної скарги Департаменту про його відповідальність

Колегія суддів погоджується з доводом про те, що суд першої інстанції помилково надав преюдиційного значення постанові у справі №727/6964/25. Провадження в тій справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а таке рішення не вирішує питання винуватості особи. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 березня 2026 року у справі № 207/5014/24 зазначив, що в разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання вини підлягає встановленню судом безпосередньо у цивільній справі на підставі всіх наявних доказів.

Водночас ця помилка не призвела до неправильного вирішення спору в частині відповідальності Департаменту, оскільки протиправність бездіяльності Департаменту та її причинний зв`язок із дорожньо-транспортною пригодою підтверджуються іншими доказами, дослідженими у цій справі.

Департамент як виконавчий орган Чернівецької міської ради, на який Положенням про Департамент покладено організацію робіт з утримання та ремонту вулично-дорожньої мережі і контроль за їх виконанням, є замовником послуг з утримання вулично-шляхової мережі за договором від 17 березня 2025 року № 125 та робіт з ремонту вулиці Героїв Майдану за договором від 23 червня 2022 року № 127. Не пізніше 20 березня 2025 року Департаменту було відомо про просідання люків і деформацію покриття на об`єктах, відремонтованих за договором № 127, до яких належить і ділянка біля будинку АДРЕСА_2 .

Однак Департамент не склав передбаченого пунктом 2.5 договору акта про порядок і строки усунення недоліків, не доручив Чернівецькому міськШЕП як виконавцю послуг з утримання вулично-шляхової мережі вжити заходів на цій ділянці і не проконтролював забезпечення безпеки руху. Ці обставини підтверджуються листами Департаменту від 20 березня 2025 року № 23/01-12/1234 і від 11 квітня 2025 року № 23/01-10/1689, листом ТОВ «Техно-Буд-Центр» від 14 травня 2025 року та дорученням Департаменту від 24 березня 2025 року № 145/0/82-25, яке не містить вказівки про складення акта.

Сам Департамент у листі від 11 квітня 2025 року № 23/01-10/1689 повідомив Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, що ремонт кришки люка за цією адресою станом на 10 квітня 2025 року виконало ТОВ «Техно-Буд-Центр», тобто вже після дорожньо-транспортної пригоди. Це додатково свідчить, що Департамент мав повноваження організувати усунення дефекту, але не зробив цього до 05 квітня 2025 року.

Таким чином, бездіяльність Департаменту, який, знаючи про просідання люків на ділянці, не вжив заходів у межах своїх повноважень, разом із бездіяльністю Чернівецького міськШЕП спричинила дорожньо-транспортну пригоду. Департамент не довів відсутності своєї вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів наголошує, що відповідальність Департаменту ґрунтується не на праві власності на дорогу, яка належить Чернівецькій міській територіальній громаді, а на його власній протиправній бездіяльності як юридичної особи, на яку покладено організацію робіт з утримання та ремонту вулично-дорожньої мережі і контроль за їх виконанням, яка є замовником за договорами від 17 березня 2025 року № 125 та від 23 червня 2022 року № 127 і яка, знаючи про дефекти люків на цій ділянці, не вжила заходів у межах своїх повноважень. Тому Департамент є належним відповідачем за вимогами про відшкодування шкоди, завданої такою бездіяльністю.

Посилання Департаменту на гарантійні зобов`язання ТОВ «Техно-Буд-Центр» не звільняють його від відповідальності перед позивачами, які не є сторонами договору № 127. Департамент не позбавлений права звернутися з регресною вимогою до підрядника в разі доведення неналежного виконання ним договору.

Відповідно до частини першої статті 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Шкода позивачам є неподільною і настала внаслідок поєднаної бездіяльності обох відповідачів: бездіяльність кожного з них сама по собі не призвела б до шкоди без бездіяльності іншого, а визначити частку участі кожного відповідача в її заподіянні неможливо. Позивачі просили саме про солідарне стягнення. За таких умов суд першої інстанції обґрунтовано застосував солідарну відповідальність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18.

З урахуванням наведеного мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні: висновок про протиправну бездіяльність Департаменту ґрунтується не на преюдиційному значенні постанови у справі № 727/6964/25, а на сукупності доказів, оцінених колегією суддів.

Щодо доводів про відмову в залученні третіх осіб

Ухвалою від 09 грудня 2025 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ТОВ «Техно-Буд-Центр» та комунального підприємства «Чернівціводоканал» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Згідно з частиною другою статті 352 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України обов`язковою підставою для скасування рішення є випадок, коли суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Оскаржуване рішення не вирішує питання про права чи обов`язки ТОВ «Техно-Буд-Центр» або комунального підприємства «Чернівціводоканал». Можливе право відповідачів на зворотну вимогу (регрес) до цих осіб у разі доведення їх вини не є підставою для залучення їх до участі у справі. Відсутність пояснень цих осіб не перешкоджала встановленню обставин, від яких залежить відповідальність відповідачів перед позивачами. Тому підстав для скасування рішення з цих мотивів немає.

Щодо відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 1195 Цивільного кодексу України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, зобов`язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Підставою такої відповідальності є доведення того, що ушкодження здоров`я настало саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, а заявлені витрати були необхідними для лікування цього ушкодження.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідно до частини шостої статті 81 цього Кодексу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час дорожньо-транспортної пригоди 05 квітня 2025 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. У постановах у справах про адміністративні правопорушення та в складених поліцією документах відомостей про травмування водія немає. За медичною допомогою безпосередньо після події він не звертався, судово-медична експертиза не проводилася.

Консультативний висновок лікаря-уролога фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від 17 квітня 2025 року містить діагноз «простатит (везикуліт)», а в анамнезі зазначено, що хворіє близько тижня; відомості про дорожньо-транспортну пригоду записано зі слів пацієнта. Висновку про те, що захворювання спричинене дорожньо-транспортною пригодою, лікар не робив. Виписка № 15339 із медичної карти стаціонарного хворого обласного комунального некомерційного підприємства «Буковинський клінічний онкологічний центр» (стаціонарне лікування з 02 по 03 грудня 2025 року, тобто майже через вісім місяців після події) містить діагноз «новоутворення невизначеного чи невідомого характеру сечового міхура (D41.4)», скарги на тягнучі болі над лоном і домішки крові в сечі. За результатами патогістологічного дослідження біопсійного матеріалу від 03 грудня 2025 року виявлено ектопію простатичних залоз із слабковираженою запальною інфільтрацією, негативно щодо злоякісного росту і дисплазії. Жоден із цих документів не містить згадки про травму чи про зв`язок захворювання з дорожньо-транспортною пригодою.

Висновок суду першої інстанції про наявність причинного зв`язку ґрунтується на поясненнях представника позивача про те, що до дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 не хворів, та на його молодому віці. Такі обставини є припущеннями і не можуть замінити доказів. Встановлення причинного зв`язку між механічною травмою та захворюванням сечостатевої системи потребує спеціальних знань, однак клопотання про призначення судово-медичної експертизи позивач не заявляв.

Крім того, частина витрат не пов`язана з рекомендаціями лікаря: чек аптеки від 17 квітня 2025 року містить, крім призначених препаратів, засіб «Лінорм екстра» та пакет; документ ТОВ «Подорожник Чернівці» від 01 вересня 2025 року на 660 гривень є службовим документом, який, як зазначено в ньому самому, не є фіскальним чеком, і підтверджує повторне придбання препарату «Простазан уроплюс» через чотири місяці після тридцятиденного курсу, призначеного 17 квітня 2025 року; в оскаржуваному рішенні дату чека фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на 6 000 гривень помилково зазначено як 22 лютого 2025 року, тоді як чек датований 22 травня 2025 року.

Отже, позивач ОСОБА_2 не довів, що погіршення стану його здоров`я та понесені витрати на лікування в розмірі 9 891 гривня перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові (пункт 3 частини першої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України).

Щодо моральної шкоди

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а також у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, та інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційних скарг про те, що моральна шкода має підтверджуватися лише медичними документами чи психологічними висновками, є необґрунтованими. Закон не встановлює таких обмежень щодо засобів доказування, а душевні страждання у зв`язку зі знищенням майна чи участю в дорожньо-транспортній пригоді можуть бути встановлені з урахуванням характеру події та її наслідків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц виклала підходи до визначення моральної шкоди та її розміру з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості.

Щодо ОСОБА_1 колегія суддів враховує, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів належний їй автомобіль фізично знищено і вона понад рік позбавлена можливості ним користуватися. До того ж ОСОБА_1 постійно доглядає за своїм 83-річним батьком, особою з інвалідністю II групи та ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС I категорії, і раніше використовувала автомобіль для такого догляду, що підтверджується копіями посвідчень і паспорта, долученими до матеріалів справи. Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування в 30 000 гривень, що становить менше третини заявленої суми, відповідає характеру та тривалості її душевних страждань і засадам розумності та справедливості. Підстав для його зменшення колегія суддів не вбачає.

Щодо ОСОБА_2 суд першої інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди насамперед з урахуванням погіршення стану його здоров`я та необхідності тривалого лікування. Оскільки причинний зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та захворюванням не доведено, ці обставини не можуть враховуватися при визначенні розміру моральної шкоди. Водночас доведено, що ОСОБА_2 як водій безпосередньо пережив дорожньо-транспортну пригоду, під час якої автомобіль частково провалився в оглядовий колодязь, що об`єктивно спричиняє переживання та стрес. З урахуванням характеру події, відсутності тілесних ушкоджень, вимог розумності та справедливості колегія суддів вважає справедливим розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 в 10 000 гривень. Тому рішення в цій частині підлягає зміні, а доводи апеляційних скарг обох відповідачів про завищений розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2 , є частково обґрунтованими.

Щодо передачі залишків фізично знищеного автомобіля

Відповідно до статті 22 та частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується в повному обсязі, однак таке відшкодування не повинно призводити до безпідставного збагачення потерпілого. Стягнувши на користь ОСОБА_1 повну ринкову вартість фізично знищеного автомобіля, суд першої інстанції залишив у її власності залишки цього автомобіля, які мають певну вартість, хоча Департамент у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні просив вирішити питання про їх передачу, а ОСОБА_1 письмово погодилася передати автомобіль після відшкодування шкоди.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23) виснувала, що в разі економічної необґрунтованості ремонту транспортний засіб вважається фізично знищеним, а потерпілий має передати залишки транспортного засобу особі, відповідальній за шкоду, і тим самим набуває права на відшкодування шкоди в розмірі вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, яке не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Висновок суду першої інстанції про те, що це питання не є предметом спору, є помилковим. Визначивши розмір збитку як повну вартість автомобіля, суд мав одночасно вирішити питання про передачу його залишків, оскільки від цього залежить сам розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Отже, резолютивну частину рішення слід доповнити положенням про обов`язок ОСОБА_1 після отримання в повному обсязі відшкодування вартості автомобіля передати його залишки у власність Департаменту разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та ключами. Саме Департамент заявив вимогу про передачу; таке формулювання забезпечує однозначне виконання рішення і перереєстрацію транспортного засобу, а розрахунки між солідарними боржниками з урахуванням вартості залишків вирішуються в порядку регресу (стаття 544 Цивільного кодексу України) і не є предметом цього спору.

Таке питання вирішується за заявою особи, відповідальної за шкоду, без пред`явлення нею зустрічного позову, і в цій справі таку заяву Департамент зробив у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні 05 лютого 2026 року.

Щодо інших доводів

Обґрунтованим є довід Департаменту про те, що витрати на проведення експертизи в розмірі 4 775 гривень 40 копійок є судовими витратами, а не збитками. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з проведенням експертизи, належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) виснувала, що витрати на експертизу, проведену до подання позову, відшкодовуються як судові витрати, якщо вони пов`язані з розглядом справи. Висновок експерта від 22 квітня 2025 року № СЕ-19/126-25/4865-АВ є доказом розміру шкоди, на якому ґрунтується рішення, тому витрати на його отримання пов`язані з розглядом справи. Рахунок-фактуру Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України на суму 4 775 гривень 40 копійок виписано на ОСОБА_1 , а оплату за ним здійснено 08 квітня 2025 року (квитанція АТ «Ощадбанк» № 104) в її інтересах, тому ці витрати є витратами позивачки ОСОБА_1 .

Отже, суд першої інстанції помилково включив 4 775 гривень 40 копійок до складу матеріальної шкоди і стягнув їх солідарно. Оскільки вимоги ОСОБА_1 про відшкодування вартості автомобіля, для підтвердження розміру яких проведено експертизу, задоволено повністю, ці витрати відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідачів на її користь у повному обсязі. Солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, тому їх слід стягнути з кожного відповідача в рівних частках, по 2 387 гривень 70 копійок. Рішення в цій частині підлягає зміні.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, пункт 58) обов`язок суду обґрунтовувати рішення не можна тлумачити як вимогу детально відповідати на кожен аргумент.

Щодо судових витрат

Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

ОСОБА_2 при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 3 391 гривня 36 копійок, за вимогами про стягнення моральної шкоди та стягнення матеріальної шкоди на загальну суму 84 891 грн.

Його вимоги задоволено на суму 10 000 гривень, тобто на 11,78%. Тому на його користь із відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 399,50 грн., по 199,75 грн. з кожного.

ОСОБА_1 при поданні позову сплатила судовий збір у розмірі 4 829 гривень 01 копійка за вимогами на загальну суму 395 825 гривень 62 копійки. Суд першої інстанції, розподіливши судовий збір пропорційно до задоволених вимог (84%), стягнув на її користь 4 056 гривень 37 копійок.

Оскільки 4 775 гривень 40 копійок є судовими витратами, а не ціною позову, її вимоги становлять 391 050 гривень 22 копійки, з яких задоволено 326 050 гривень 22 копійки (296 050 гривень 22 копійки матеріальної та 30 000 гривень моральної шкоди), тобто 83,38%. Тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 026 гривень 42 копійки, по 2 013 гривень 21 копійка з кожного відповідача.

Чернівецьке міськШЕП за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 9 864 гривні 45 копійок. Його апеляційну скаргу задоволено в частині зменшення розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2 , тобто щодо 20 000 гривень із 370 716 гривень 62 копійок, стягнутих оскаржуваним рішенням, що становить 5,39%. Тому ОСОБА_2 має відшкодувати Чернівецькому міськШЕП судовий збір у розмірі 531,69 грн.

Частина 10 ст.141 ЦПК України вказує на те, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З метою спрощення виконання судового рішення та уникнення зустрічних виконавчих проваджень щодо незначних сум колегія суддів вважає за необхідне застосувати таке зарахування між ОСОБА_2 і кожним із відповідачів.

За наведеного, слід здійснити взаємозалік судових витрат між сторонами та стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь Чернівецьке міськШЕП судовий збір у розмірі 331,94 грн (531,69 – 199,75).

Департамент за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір загалом 12 273 гривні 26 копійок.

Апеляційну скаргу Департаменту задоволено щодо вимог на суму 29 891 гривня (9 891 гривня матеріальної та 20 000 гривень моральної шкоди) із 370 716 гривень 62 копійок, стягнутих оскаржуваним рішенням, тобто на 8,06%. Тому ОСОБА_2 має відшкодувати Департаменту судовий збір у розмірі 989,22 грн.

Здійснивши взаємозалік судових витрат між сторонами, слід стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь Департаменту судовий збір у розмірі 789,47 грн (989,22 – 199,75).

Додаткове рішення не оскаржувалося, набрало законної сили, і колегія не переглядає його з огляду на межі перегляду за частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України.

Заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, учасники справи не подавали.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої та частини четвертої статті 376 цього Кодексу підставами для скасування рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, апеляційну скаргу Чернівецького міськШЕП слід задовольнити частково в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2 , а апеляційну скаргу Департаменту - задовольнити частково: рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позову; змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2 , зменшивши її до 10 000 гривень; змінити мотивувальну частину щодо підстав відповідальності Департаменту; змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на проведення експертизи, стягнувши їх як судові витрати з кожного відповідача в рівних частках; доповнити резолютивну частину положенням про передачу залишків автомобіля. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства та Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 травня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо підстав відповідальності Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради в редакції цієї постанови.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 травня 2026 року в частині солідарного стягнення з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 9 891 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одна) гривня скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 травня 2026 року в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає солідарному стягненню з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 44327100) та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства (код ЄДРПОУ 03357562) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), з 30 000 (тридцяти тисяч) гривень до 10 000 (десяти тисяч) гривень.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 травня 2026 року в частині солідарного стягнення з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди з 300 825 (трьохсот тисяч восьмисот двадцяти п`яти) гривень 62 копійок до 296 050 (двохсот дев`яноста шести тисяч п`ятдесяти) гривень 22 копійок.

Доповнити резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 травня 2026 року абзацом такого змісту: «Зобов`язати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) після отримання в повному обсязі стягнутого на її користь відшкодування вартості автомобіля в розмірі 296 050 (двісті дев`яносто шість тисяч п`ятдесят) гривень 22 копійки передати у власність Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 44327100) залишки автомобіля «KIA SPORTAGE», державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , 2006 року випуску, разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та ключами».

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 44327100) та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства (код ЄДРПОУ 03357562) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на проведення експертизи в розмірі 4 775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривень 40 копійок, по 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок з кожного.

Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ОСОБА_3 , судовий збір за подання позову в розмірі 4 026 гривень 42 копійки, по 2 013 гривень 21 копійка з кожного відповідача.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради судовий збір за результатами розгляду справи в апеляційній інстанції в розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства судовий збір за результатами розгляду справи в апеляційній інстанції в розмірі 331 (триста тридцять одну) гривню 94 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 07 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.Б. Перепелюк