Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №635/4570/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 635/4570/26

провадження № 22-ц/818/4484/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії – Яцини В.Б., Маміної О.В.

за участю секретаря – Муренченко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Держаної іпотечної установи про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , Держаної іпотечної установи про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Держаної іпотечної установи про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності передано за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.

28.05.2026 справа відповідно до розпорядження керівника апарату Дергачівського районного суду Харківської області № 01-07/37/2026 надійшла у провадження судді Пруднікової О.В.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2026 року про направлення справи за підсудністю до Дергачівського районного суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю на розгляд до Дергачівського районного суду Харківської області, суд першої інстанції виходив із того, що позов подано за місцем знаходження житлового будинку, вартість якого є найбільшою та розташованого с. Черкаська Лозова, а тому зазначений спір не знаходиться в межах юрисдикції Харківського районного суду Харківської області, між тим основна частина майна, вартість якої є найбільшою, знаходиться у Шевченківському районі м. Харкова. Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про направлення справи за виключною підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області, оскільки основна частина спірного майна знаходиться у Шевченківському районі м. Харкова, а тому даний спір підсудний Шевченківському районному суду м. Харкова.

Представник ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що звертаючись до суду з позовом, Позивач керувався тим, що позовні вимоги стосуються кількох об`єктів нерухомого майна, які мають різне місцезнаходження та вартість. Кожен із об`єктів нерухомого майна, який є предметом позовних вимог, має статус окремого об`єкта нерухомого майна, які не утворюють єдиного цілого в контексті ст. 188 «Складні речі» Цивільного кодексу. Жодна із квартир, яка є предметом позовних вимог, також не є основною або додатковою складовою частиною інших об`єктів нерухомого майна в контексті ст. 187 «Складові частини речі» Цивільного кодексу. Той факт, що декілька квартир знаходяться на території одного району м. Харкова, не є підставою для висновків про їх об`єднання в єдине сукупне ціле або в один об`єкт нерухомого майна. При цьому, положення процесуального законодавства також не передбачають, що Позивач для визначення підсудності справи може на власний розсуд комбінувати та поєднувати вартість декількох об`єктів нерухомого майна на території одного району, щоб подати позов за місцезнаходженням цієї групи окремих об`єктів нерухомого майна. Безпосереднє тлумачення ч. 1 ст. 30 ЦПК вказує на те, що спір має розглядатися за місцезнаходженням 1-го об`єкта, вартість якого є найвищою, а не множини об`єктів, що знаходяться в межах одного району і сукупна вартість яких є найвищою.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до наступних висновків.

Суд першої інстанції, передаючи справу до Дергачівського районного суду Харківської області, посилався на те, що місцезнаходженням будинку є с. Черкаська Лозова, тобто будинок розташований на території, на яку не поширюється юрисдикція Харківського районного суду Харківської області, отже вказана справа не підсудна цьому суду та повинна бути передана за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За змістом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

За змістом ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що позовні вимоги стосуються об`єктів нерухомого майна, які мають різне місцезнаходження та вартість. Беручи до уваги той факт, що серед заявленого списку нерухомого майна вартість житлового будинку є найбільшою, що підтверджується Звітом про оцінку майна станом на 14.04.2026 р., тому позов подано за місцем знаходження будинку, а саме до Харківського районного суду Харківської області.

Частиною 1 статті 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, позови, що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Разом з тим, статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, оскільки серед заявленого у позові нерухомого майна вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є найбільшою (1 861 500 грн.), що підтверджується Звітом про оцінку майна станом на 14.04.2026 р., тому справа підсудна Дергачівському районному суду Харківської області.

Доказів того, що вартість іншого майна, зазначеного у позові перебільшує вартість вказаного будинку матеріали справи не містять.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» утворено в Харківській області: Харківський район (з адміністративним центром у місті Харків) у складі територій Безлюдівської селищної, Височанської селищної, Вільхівської сільської, Дергачівської міської, Липецької сільської, Люботинської міської, Малоданилівської селищної, Мереф`янської міської, Нововодолазької селищної, Південноміської міської, Пісочинської селищної, Роганської селищної, Солоницівської селищної, Харківської міської, Циркунівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 125 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

У ст. 21 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Відповідно до п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року№ 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року№ 64/2022"Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX.

На даний час не змінено систему місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів, водночас, до ухвалення Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX с. Черкаська Лозова відносилось до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передачу справи до Дергачівського районного суду Харківської області.

Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду про передачу справи до іншого суду, а також порушення норм процесуального та матеріального права при її постановленні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – Н.П. Пилипчук

Судді – О.В. Маміна

В.Б. Яцина