Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №642/7890/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 642/7899/25 Головуючий І-ї інстанції – Ольховський Є.Б.

Провадження № 33/818/1295/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Ракитянської К.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Ракитянської К.К. на постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 03 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 02.12.2025 року о 23 год. 38 хв. в м. Харків, вул. Євгена Котляра, б.8/10, водій ОСОБА_1 керував т.з. Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у закладі охорони здоров`я КНП «ХОР ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 03 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Ракитянська К.К. просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та винести нову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що справу було розглянуто у її відсутність та у відсутність її підзахисного, не дивлячись на заздалегідь подану нею заяву про відкладення судового розгляду. При цьому, звертає свою увагу, що судове засідання, призначене на 03.04.2026 року об 11 год. 00 хв., розпочалось об 11 год. 19 хв., тобто, із запізненням. Відсутність своєчасного початку розгляду справи та її належного інформування про зміну часу його проведення автоматично позбавило строну захисту можливості належним чином реалізувати право на участь у судовому засіданні.

Вказує, що поліцейський не проінформував ОСОБА_1 про підстави його зупинки відповідно до вимог, встановлених ст.35 ЗУ «Про національну поліцію».

Зазначає, що ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, був згоден пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак, висловив бажання проїхати до медичної установи з іншим екіпажем патрульної поліції. При цьому, звертає свою увагу, що останній за увесь час спілкування із співробітниками поліції жодного разу не висловив чіткої відмови щодо проходження відповідного огляду.

Разом із цим, поліцейським була озвучена можливість відмовитись від проходження огляду як повноцінна альтернатива його проходження. Такі дії службової особи, на її думку, ввели її підзахисного в оману.

Також, після перевірки документів ОСОБА_1 поліцейські не висловили до нього жодних претензій, тим більше, не виявили жодних ознак наркотичного сп`яніння, але потім фактично зініціювали повторну перевірку, що, на її переконання, свідчить про упередженість дій зі сторони інспекторів патрульної поліції.

Водночас, на момент повторного звернення поліції до ОСОБА_1 , останній вже не здійснював керування транспортним засобом.

Поряд із цим, просить врахувати результати лабораторних досліджень №700848 від 03.12.2025 року (довідка за формою 209/0), за результатами яких встановлено відсутність у біоматеріалі ОСОБА_1 (сечі) будь-яких наркоитчних речовин.

Також, у результаті огляду, проведеного лікарем КНП ХОР «ОКНЛ» 08.12.2025 року, ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 виявлено не було.

Відеозапис події, на її думку, не є належним доказом у справі з огляду на неповноту та небезперевність відеофіксації.

Просить врахувати дані про особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, працює машиністом автомобільного крану, за місцем роботи характеризується позитивно

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Ракитянської К.К. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, як встановлено судом, 02.12.2025 року о 23 год. 38 хв. в м. Харків, вул. Євгена Котляра, б.8/10, водій ОСОБА_1 керував т.з. Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у закладі охорони здоров`я КНП «ХОР ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №530126 від 03.12.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, який беззаперечно доводить зазначені в протоколі події та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 02.12.2025 року о 23 год. 50 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;

- рапортом поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Капусти О.О. від 03.12.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Ракитянська К.К. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити. Також, зазначили, що спочатку після зупинки ОСОБА_1 та перевірки його документів у співробітників поліції не було до нього жодних претензій,зокрема, з приводу наявності у нього ознак наркотичного сп`яніння. Водночас, коли поліцейські повторно звернулись до ОСОБА_1 , останні почали з`ясовувати у нього, ким він працює, чому у нього брудні руки та коли востаннє вживав (маючи на увазі заборонені речовини). Крім того, вказали, що ОСОБА_1 має право як пройти огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, так і відмовитись, ніби це тягне за собою однакові наслідки.

Як пояснив ОСОБА_1 , він погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак, інспектори поліції зазначили, що вже піздно, так як вже складався протокол за ст.130 КУпАП.

Разом із тим, просив врахувати, що працює машиністом крану, приймає участь у розборі завалів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та сторони захисту, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи рішення про розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до аміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, суд першої інстанції виходив із того, що останній, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, до суду не з`явився. При цьому, його захисник Ракитянська К.К. у судове засідання, призначене на 03.04.2026 року в режимі відеоконференції, на відеозв`язок не вийшла, подала клопотання про відкладення розгляду справи

Погоджується з такими висновкам районного суду і суд апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції неодноразово призначались судові засідання у вказаній справі, зокрема, на 12.01.2026 року, на 13.02.2026 року, на 17.03.2026 року, на 26.03.2026 року та на 03.04.2026 року, більшість з яких були відкладені саме за клопотаннями ОСОБА_1 та його адвоката. (а.с.9, 10-11, 51)

Як самостійно вказує апелянт, 02.04.2026 року нею було подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03.04.2026 року, з тих підстав, що її підзахисний ОСОБА_1 отримав спортивну травму (а.с.60), яке стало вже третім клопотанням сторони захисту про перенесення розгляду справи.

Також, як убачається з матеріалів судового провадження, 03.04.2026 року адвокат Ракитянська К.К. у судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на зв`язок не вийшла (протокол судового засідання в режимі конференції №6195867, а.с.63, довідка, а.с.64)

При цьому, посилаючись на те, що судове засідання розпочалось на 19 хв. пізніше, аніж призначено, про що їй не було відомо, захисник не надає жодних підтверджень з приводу того, що вона авторизувалася в підсистемі ВКЗ з метою участі у призначеному на 03 квітня 2026 року о 11 год. 00 хв. судовому засіданні.

Поряд із цим, апеляційний суд враховує, що 23.12.2025 року ОСОБА_1 знайомився з матеріалами справи, оримав копію відеозапису (а.с.9), 11.02.2026 року захисник Ракитянська К.К. подала письмові пояснення у справі, які були прийняті судом (а.с.18-24), а 17.03.2026 року і ОСОБА_1 , і його захисник Ракитянська К.К. приймали у часть у судовому засіданні, де надавали власні пояснення, які були враховані судом при винесенні оскаржуваної постанови (а.с.45-49).

Водночас, факт розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника не спростовує правильність висновків суду першої інстанції, а апелянт, посилаючись на зазначене, не вказує, яким саме чиним розгляд справи у їх відсутність вплинув на висновки районного суду з огляду на те, що і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, і його захисник мали можливість надати в суді власні пояснення та долучити докази.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 було надано можливість реалізувати свої права як особи, яка притягається до до адміністративної відповідальності – як особисто, так і через свого захисника, якими він та сторона захисту на власний розсуд не побажали скористатися належним чином, а тому доводи апелянта у цій частині апеляційний суд визнає неспроможними.

Також, заперечуючи проти протоколу, захисник Ракитянська К.К. вказує, що на момент повторного звернення поліції до ОСОБА_1 (з приводу наявності у нього ознак наркотичного сп`яніння), останній вже не здійснював керування транспортним засобом. На переконання суду апеяційної інстанції, такі аргументи адвоката є безпідставними з огляду на наступне.

Записом з відеореєстратора службового авто поліції убачається рух автомобіля Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_1 , о 23 год. 37 хв. – 23 год. 38 хв. 02.12.2025 року, який зупиняється на вимогу поліції. Особу водія було встановлено як ОСОБА_1 .

Згідно відеозапису з бодікамер поліції, який розпочинається о 23 год 39 хв., після перевірки документів останнього, поліцейські повертаються до службового авто, коли один з інспекторів висловлює бажання продовжити спілкування з водієм з приводу підозри, яка виникла у нього щодо наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння.

При цьому, між першою розмовою поліції з ОСОБА_1 та їх повторним спілкуванням пройшло буквально 5-10 секунд, а тому твердження захисника з приводу того, що за обставин, викладених у протоколі, її підзахисний не виконував функції водія є недоречними.

Доводи апелянта про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 також є неспроможними за таких підстав.

Відповідно до рапорту поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Капусти О.О. від 03.12.2025 року (а.с.5), автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на підставі п.2 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», який дозволяє поліцейському зупиняти транспортний засіб, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Згідно відеозапису події убачається, що підставою для зупинки транспортного засобу Mondeo, д.н.з. НОМЕР_1 , стало порушення ОСОБА_1 п.31.3а та п.19.6 ПДРУ, а саме – непрацююча задня фара та увімкнені протитуманні. При цьому, останній не заперечував, що одна фара у нього несправна, однак, наполягав на тому, що працює інша, яка є основною (з його слів), а протитуманні фари він увімкнув, щоб покращити видимість.

Зважаючи на викладене, співробітники поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Щодо посилань захисника відносно того, що поліцейські фактично не виявляли у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є:

-наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

-звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

-сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

-почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. (а.с.1)

Аналогічні ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені інспекторами патрульної поліції у ОСОБА_1 , відображені і у направленні на огляд у медичному закладі. (а.с.4)

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого останній відмовився.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме наркотичного сп`яніння, про що йому, згідно відеозапису, і було повідомлено, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляд уна стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, також не є слушними.

Як зафіксовано відеозаписом події, що мала місце 02.12.2025 року, ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що останній, заперечуючи факт вживання ним будь-яких заборонених речовин, спочатку зазначав, що він не проти такого огляду, однак, напротязі тривалого часу не здійснював жодних активних та свідомих дій для його проходження, продовжуючи сперечатись з поліцією з приводу наявності у нього ознак наркотичного сп`янніня, а також підстав його зупинки. Врешті, на чергову пропозицію інспектора пройти огляд за встановленою законом процедурою, ОСОБА_1 відповів, що наркотичні речовини він не вживав, але з ними (поліцеськими) їхати не хоче, після чого йому було повідомлено про складення щодо нього протоколу за ст.130 КУпАП та роз`яснені його права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.

Разом із тим, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноруч та без зауважень по суті інкримінованого йому правопорушення. (а.с.1)

Водночас, відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Разом із тим, слід зауважити, що що відповідно до п.2.5 ПДР України, водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку, тобто, своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння (у даному випадку), за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.

Поряд із цим, доводи ОСОБА_1 про те, що він погодився пройти огляд на стан наркоичного сп`яніння за встановленою законом процедурою, є неспроможними, оскільки така позиція була висловлена водієм вже після фіксації його відмови від проходження такого огляду та початку складення поліцейськими протоколу, що, фактично, у своїх поясненнях не заперечує у сам ОСОБА_1 .

Посилання апеляційної скарги на неповноту та небезперевність відеофіксації також не є спроможними, оскільки наявним відеозаписом зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано.

При цьому, зафіксовані технічні розриви відео мають фрагментарний характер та не припадають на ключові процесуальні дії (пропозиції огляду, роз`яснення прав, попередження про наслідки, фіксацію відмови) і не спотворюють загальної послідовності події; відображений перебіг підтверджується іншими безперервними фрагментами відео та письмовими матеріалами (протоколом, рапортом, направленням), тому надійність і повнота доказової картини не порушені.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції здійснювалася фіксація події за допомогою технічних засобів відеозапису б/к 47108, 475500, 471605, 70mai, відеозапис долучено до матеріалів справи. При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито, проти чого ОСОБА_1 не заперечував.

Результати лабораторних досліджень №700848 від 03.12.2025 року (довідка за формою 209/0), за результатами яких встановлено відсутність у біоматеріалі ОСОБА_1 (сечі) будь-яких наркоитчних речовин, та висновок КНП ХОР «ОКНЛ» №2897 від 08.12.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 не перебуває у стані наркотичного сп`яніння, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки останньому інкримінується порушення п.2.5 ПДРУ, який визначає обов`язок водія пройти медичний огляд для перевірки на стан наркотичного сп`яніння (у даному випадку), що є самостійним складом адміністративного правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, ОСОБА_1 самостійно не побажав спростувати наявіність у нього таких ознак, відмовившись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядлку, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Щодо посилань ОСОБА_1 та його захисника на те, що останній працює машиністом крану, та позбавленян його права керування фактично позбавить його можливості працювати, слід зазначити, що штраф і позбавлення права керування транспортними засобами є обов`язковим видом стягнення при порушенні ч.1 ст.130 КУпАП, санкція даної статті не передбачає накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Тобто, санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульоване главою 4 КУпАП.

При цьому нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Ракитянської К.К. залишити без задоволення.

Постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 03 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик