Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №645/492/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/492/26 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/818/1194/26 Мартинова О.М.

Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП Доповідач – Кружиліна О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

прокурора - Кубаха М.А.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - Григор`єва Б.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича на постанову судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 10 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-6 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 10.03.2026 об`єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-6 КУпАП справа № 645/492/26, провадження № 3/645/324/26, та за частиною 1 статті 172-6 КУпАП справа № 645/493/26, провадження № 3/645/325/26.

Об`єднаному провадженню присвоєно номер справи 645/492/26, провадження № 3/645/324/26.

Постановою судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 10.03.2026 визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 – адвокат Апазіді К.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП та у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги захисник посилається на незаконність та необґрунтованість постанови судді, яка винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 умислу на несвоєчасне подання декларацій, а у протоколі № 64 не наведено обставин, які б підтверджували умисну форму вини.

За доводами захисника, несвоєчасне подання декларації при звільненні зумовлене перебоями в електропостачанні у м. Харкові та хворобою малолітньої дитини ОСОБА_1 , прострочення становило три дні.

Захисник зазначає, що повідомлення НАЗК від 11.11.2024 стосується протоколу № 63, а лист НАЗК від 26.11.2025 – протоколу № 64, і вважає, що ці відомості свідчать про виявлення правопорушень раніше дати складення протоколів 22.01.2026.

Таким чином, як на підставу закриття провадження захисник посилається на закінчення строків, передбачених частиною 4 статті 38 КУпАП, та зазначає, що дату складення протоколу неправильно ототожнено з датою виявлення правопорушення.

В обґрунтування пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді захисник зазначає, що повний текст постанови від 10.03.2026 доставлено до його електронного кабінету лише 19.03.2026.

Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Апазіді К.Ю. підлягає задоволенню.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурор зазначає про її необґрунтованість, наголошуючи, що адміністративне стягнення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 у межах строків, установлених статтею 38 КУпАП. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування об`єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному поданню декларацій.

До початку судового розгляду, захисником ОСОБА_1 – адвокатом Апазіді К.Ю. було подано заяву про розгляд без його участі.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Григор`єва Б.П., які апеляційну скаргу підтримали, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Визнаючи винною та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП, суддя виходив з того, що ОСОБА_1 , будучи 06.02.2024 звільненою з посади провідного інспектора Шевченківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, являючись суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно подала без поважних причин декларацію при звільненні за період з 01.01.2024 по 06.02.2024 та щорічну декларацію після звільнення за 2024 рік.

З зазначеними висновками судді апеляційний суд погоджується, вважає їх правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають наявним в матеріалах справи доказам.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підпунктом «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700-VII) визначено суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону, зокрема посадових та службових осіб інших державних органів.

Частиною 2 статті 45 Закону № 1700-VII встановлено, що особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили таку діяльність, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати декларацію за минулий рік.

Відповідальність за частиною 1 статті 172-6 КУпАП настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи 06.02.2024 звільненою з посади провідного інспектора Шевченківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, несвоєчасно, а саме: 12.03.2024 о 19:27, подала без поважних причин декларацію при звільненні за період з 01.01.2024 по 06.02.2024, яку необхідно було подати протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Крім того, 09.01.2026 о 21:02 подала без поважних причин щорічну декларацію за 2024 рік, яку необхідно було подати до 01.04.2025.

Апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , які пов`язані з корупцією, суддею відповідно до статей 251, 252 КУпАП, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність умислу ОСОБА_1 та наявність поважних причин несвоєчасного подання декларації при звільненні, апеляційний суд не бере до уваги з огляду на таке.

ОСОБА_1 , будучи провідним інспектором Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», будучи обізнаною про обов`язок, покладений на неї щодо своєчасного подання таких декларацій, не дотрималась вимог антикорупційного законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною 4 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Так, початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано, проаналізовано фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу.

Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складення можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складанні протоколу.

Таким чином, датою виявлення правопорушення є дата складення протоколу, тобто момент з`ясування всіх необхідних даних, оскільки лише після їх отримання можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення.

Іншими словами виконавши вимоги частини 2 статті 251 КУпАП, встановивши особу правопорушника, зібравши всі докази по справі, у уповноважених осіб на складання протоколу виникає обов`язок на складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статей 254, 255, 256 КУпАП.

У даному випадку дії уповноважених осіб до складення протоколів №№ 63, 64 від 22.01.2026 стосовно ОСОБА_1 свідчать свідчать лише про проведення процесуальних дій для отримання відомостей, які підтверджують чи спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 10.03.2026, тобто в межах процесуальних строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Такий висновок узгоджується із викладеними висновками Верховного Суду в листі від 09.04.2021 № 1089/0/2-21 про те, що виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення.

Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо).

Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги захисника, зокрема, щодо невідповідності протоколу № 64 вимогам статті 256 КУпАП та дати виявлення правопорушення, не спростовують встановлених суддею обставин і зводяться до незгоди з оцінкою доказів та особистого тлумачення норм права.

У зв`язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Апазіді К.Ю., апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до пунктів 1, 7 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 1, 7, 23, 36, 38, 1726, 245, 247, 254-256, 268, 271, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 10 березня 2026 року – задовольнити, та поновити такий строк.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича – залишити без задоволення.

Постанову судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 10 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду О.А. Кружиліна