Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №645/6801/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/6801/26 Головуючий суддя І інстанції Спесивцев О. В.

Провадження № 22-ц/818/5679/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Люшні А.І., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мосейчука Антона Михайловича на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 28 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник- адвокат Мосейчук Антон Михайлович, до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник- адвокат Мосейчук Антон Михайлович, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» в якому просить: стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 55950,00 грн.; стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» на користь ОСОБА_1 , витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 9 000, 00 грн.; стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» на користь ОСОБА_1 витрати на евакуацію в розмірі 2200,00 грн.; стягнути солідарно з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.; стягнути солідарно з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 45 000,00 гривень; стягнути солідарно з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 20.07.2026 року позовну заяву залишено без руху. Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що зі змісту позовної заяви, позивач вказує адресу відповідача - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 . Згідно довідки про зареєстрованим у житловому приміщенні від 20.07.2026, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані інші особи. Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3054723 від 20.07.2026, зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_3 . З відповіді №3054752 від 20.07.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 як ВПО є АДРЕСА_4 . Тобто, позивачем в позовній заяві вказано невірну адресу місце проживання відповідача. За таких обставин, позивачу слід усунути вказаний недолік та подати уточнену позовну заяву із зазначенням вірної адреси місця проживання відповідача. Також оскільки згідно долучених до позову документів, копія позовної заяви та доданих до неї документи направлялись за адресою: АДРЕСА_2 , яка, як було встановлено вище, не є місцем проживання чи перебування відповідача. Таким чином, надані позивачем документи не підтверджують факт належного виконання ч. 1 ст. 177 ЦПК України щодо надання доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення. Встановлено позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Немишлянського районного суду м.Харкова від 28 липня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Мосейчук А.М. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконання зазначеної ухвали 21.07.2026 представник позивача- адвокат Мосейчук А.М. подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої додав, зокрема, квитанцію ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2167196 від 21.07.2026 та опис вкладення від 21.07.2026, якими підтверджується, що рекомендований лист з описом вкладення та оголошеною цінністю було направлено відповідачу ОСОБА_2 саме за адресою: АДРЕСА_5 - тобто саме за тією адресою, яку суд першої інстанції в ухвалі від 20.07.2026 визнав вірною адресою місця проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи.

Отже, недолік щодо направлення документів за належною (уточненою) адресою відповідача ОСОБА_2 позивачем усунуто в повному обсязі, що прямо підтверджується наявними у справі поштовими документами.

Позивач об`єктивно не мав і не міг мати доступу до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру чи Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо зареєстрованого чи фактичного місця проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи, а керувався єдиним доступним йому джерелом адресою, зазначеною самим відповідачем власноруч у процесуальному документі, складеному за його участю. За таких обставин позивач направив позовну заяву з додатками на останню відому йому адресу відповідача, підтверджену безпосередньо самим відповідачем ОСОБА_2 .

Вимога суду довести засобами поштового опису вкладення, яка саме редакція позовної заяви (з вірною чи невірною адресою відповідача) була фактично вкладена до конверта та надіслана відповідачу, є вимогою, яку позивач об`єктивно позбавлений процесуальної можливості виконати, оскільки жоден з передбачених законодавством засобів фіксації поштового відправлення (опис вкладення, квитанція, накладна) не призначений і не може бути використаний для підтвердження змісту чи редакції вкладеного документа та суперечить самої ж ухвалі суду першої інстанції, оскільки направлена саме на ту адресу, яку зазначив суд, зокрема: АДРЕСА_4 .

Іншими доказами, крім наданих, для підтвердження цієї обставини позивач об`єктивно володіти не міг і не може. 2.4. За таких обставин покладення на позивача обов`язку надати доказ, отримання якого об`єктивно неможливе, та повернення з цієї підстави позовної заяви є проявом надмірного формалізму, що суперечить завданню цивільного судочинства справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав (стаття 2 ЦПК України), а також принципу верховенства права і праву на доступ до суду, гарантованому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 2 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про повернення заяви заявникові, оскарження якої передбачено п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, без повідомленням учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає.

Повертаючи заяву суд зазначив, що вимоги ухвали суду в повному обсязі не виконані, а саме не подано до суду уточненої позовної заяви із зазначенням вірної адреси місця проживання відповідача. В заяві представник позивача вказує, що позивачу слід усунути вказаний недолік та подати уточнену позовну заяву із зазначенням вірної адреси місця проживання відповідача. Проте, на виконання ухвали суду надав суду лише докази направлення позовної заяви з переліком документів на адресу ОСОБА_2 як ВПО, а саме АДРЕСА_4 . При цьому, згідно наданого представником позивача опису не вбачається можливим визначити, яку саме позовну заяву було направлено відповідачу, а саме первинну (із невірною адресою місця проживання відповідача) або уточнену (із зазначенням вірної адреси місця проживання відповідача).

Із заявою про продовження строку усунення недоліків представник позивача не звертався.

Таким чином, вимоги ухвали у встановлений судом строк в повному обсязі не виконані, недоліки позовної заяви не усунуто.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 20 липня 2026 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвала мотивована тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вказує адресу відповідача - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про зареєстрованим у житловому приміщенні від 20.07.2026, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані інші особи.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3054723 від 20.07.2026, зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_3 .

З відповіді №3054752 від 20.07.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 як ВПО є АДРЕСА_4 .

Тобто, позивачем в позовній заяві вказано невірну адресу місце проживання відповідача.

За таких обставин, позивачу слід усунути вказаний недолік та подати уточнену позовну заяву із зазначенням вірної адреси місця проживання відповідача.

Згідно долучених до позову документів, копія позовної заяви та доданих до неї документи направлялись за адресою: АДРЕСА_2 , яка, як було встановлено вище, не є місцем проживання чи перебування відповідача.

Таким чином, надані позивачем документи не підтверджують факт належного виконання ч. 1 ст. 177 ЦПК України щодо надання доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

21 липня 2026 року представником позивача була подана заява про усунення недоліків з зазначенням усіх сторін та відповідно нової адреси відповідача ОСОБА_2 та додано до заяви докази направлення позовної заяви з переліком документів на адресу ОСОБА_2 як ВПО, а саме АДРЕСА_4 .

Проте, повертаючи позовну заяву позивачу на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що такі дії не свідчать про повне усунення недоліків, оскільки інші вимоги ухвали залишилися невиконаними, а саме не подано уточнену позовну заяву. За таких обставин місцевий суд, керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачу.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з таким підходом суду першої інстанції з огляду на його необґрунтованість та внаслідок цього надмірно формальний характер та невідповідність завданню цивільного судочинства.

Так, аналіз змісту поданого клопотання про усунення недоліків свідчить про те, що позивач фактично відреагував на ухвалу суду та надав докази надсилання позовної заяви на нову адресу відповідача ОСОБА_2 , тобто вжив заходів для приведення позовної заяви у відповідність до вимог процесуального закону.

За таких обставин та відсутності даних про те, що позивач діє недобросовісно – надає суду недостовірну інформації щодо цих обставин, у суду не було достатніх підстав.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт не викладення всіх необхідних відомостей у новій редакції позовної заяви не може розцінюватися як достатня підстава для її повернення, якщо такі відомості викладені в іншому поданому до суду процесуальному документі та дають змогу суду з`ясувати зміст і підстави позову.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не в повній мірі усунула недоліки позовної заяви, по суті є необґрунтованим припущенням та передчасним, оскільки не враховує фактичні дії позивача, спрямовані на їх усунення, та є надмірно формальним підходом до оцінки способу виконання ухвали. За таких обставин повернення позовної заяви як неподаної не відповідає вимогам процесуального закону та призвело до необґрунтованого обмеження права особи на доступ до суду.

Крім того, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, зокрема якщо позивач не надіслав копію позову з доданими документами на дійсну адресу відповідача, - постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. . Якщо позивач усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. . Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч.ч. 11-13 ст. 187 ЦПК України).

Суд першої інстанції вказаних норм цивільного процесуального права у даному випадку не дотримався, внаслідок чого передчасно повернув позовну заяву.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є формальним та не відповідає порядку, визначеному вказаними нормами цивільного процесуального права.

За таких обставин, слід визнати, що наведені в апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув позивачу позовну заяву, з підстав не усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції від 13 листопада 2025 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона відповідно до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, , 381,382,384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мосейчука Антона Михайловича задовольнити.

Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 28 липня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді А.І.Люшня.

Н.П.Пилипчук