Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №643/8651/13-ц — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 643/8651/13-ц

провадження № 22-ц/818/4046/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 25 березня 2026 року в складі судді Крівцова Д.А.

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В., звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що 24.02.2015 Московським районним судом міста Харкова ухвалено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-701/336/2008 від 04.06.2008 в розмірі 3194911,49 грн.

28.08.2015 Апеляційним судом Харківської області ухвалено рішення, яким рішення Московського районного суду міста Харкова змінено в частині сум стягнення, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-701/336/2008 від 04.06.2008 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом в розмірі 630037,34 грн, заборгованість по простроченим відсоткам 56589,74 грн, пеню 630037,34 грн.

На виконання рішення суду видано виконавчий лист № 643-8651-13-ц від 21.09.2015.

Зазначило, що рішення суду на сьогодні не виконано, відкрито виконавче провадження № АСВП 64311811.

Вказало, що 14.05.2024 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та заявником укладено договір факторингу № 08/2024/1-ДФ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № ML-701/336/2008 від 04.06.2008 та за договором поруки № SR-701/336/2008 від 04.06.2008.

Просило замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчому провадженні № 64311811.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 25 березня 2026 року заяву ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження – задоволено, замінено стягувача з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчому провадженні № 64311811 з виконання виконавчого листа № 643/8651/13-ц, виданого 21.09.2015 Московським районним судом міста Харкова.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист видано 21.09.2015 зі строком пред`явлення його до виконання до 28.08.2016, однак вперше виконавче провадження відкрито у 2021 році, тобто більше ніж через п`ять років з дати його видачі. Зазначила, що виконавчий лист має відмітку про його повернення стягувачу, однак в матеріалах справи відсутні постанови про повернення виконавчого документу та про закінчення виконавчого провадження. Також відсутні докази відкриття виконавчого провадження у 2015 році. Стверджувала, що у період з 21.09.2015 по 27.01.2021 відносно неї не було відкрито жодного виконавчого провадження, де стягувачем виступало ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Посилалась на те, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження у 2021 році, оскільки виконавчий лист був пред`явлений із пропуском строку. Вважала, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» безпідставно пропустило строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази поважності підстав, які спричинили пропуск такого строку.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду – залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що право вимоги за кредитним договором № ML-701/336/2008 від 04.06.2008 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», що є підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2015 року у справі № 643/8651/13-ц позов ТОВ «ОТП Факторінг Україна» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-701/336/2008 від 04.06.2008 року у розмірі 3 194 911,49 грн і за кредитним договором №ML-701/041/2006 від 10.03.2006 року у розмірі 1 403 619,37 грн; стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» судовий збір в сумі 850,00 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60,00 грн в рівних долях з кожного, тобто по 405,00 грн (а.с.32-35).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2015 року змінено в частині сум стягнення, позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL-701/336/2008 від 04 червня 2008 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом 630037,34 грн, заборгованість по простроченим відсоткам 56589,37 грн, пеню 630037,34 грн; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL-701/041/2006 від 10 березня 2006 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом 295110,09 грн, заборгованість по простроченим відсоткам 6627,74 грн, пеню 295110,09 грн; рішення суду в частині стягнення судового збору залишено без змін (а.с.36-49).

На виконання вказаного судового рішення 21.09.2015 Московським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 643/8651/13-ц, згідно з яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-701/336/2008 від 04.06.2008 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» заборгованість за кредитом 630037,34 грн, заборгованість по простроченим відсоткам 56589,37 грн, пеню 630037,34 грн. Боржницею вказана ОСОБА_2 . Зазначено, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 28.08.2016. Також у відмітках зазначено про повернення виконавчого листа 19.12.2018 (а.с.10-11).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. від 27.01.2021 відкрито виконавче провадження № 64311811 з виконання виконавчого листа № 643/8651/13-ц від 21.09.2015, де боржницею вказана ОСОБА_2 (а.с.18-19).

Згідно з наданим суду витягом (Результат пошуку виконавчих проваджень в АСВП), станом на 04.02.2026 виконавче провадження № 64311811 є відкритим. Учасниками вказаного виконавчого провадження є боржник ОСОБА_2 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», орган ДВС-приватний виконавець: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. (а.с.9).

14.05.2024 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладен о договір факторингу № 08/2024/1-ДФ, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору право грошової вимоги, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, та набуває прав кредитора за кредитними договорами. Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом передачі грошових коштів в розпорядження клієнта за відступлення прав вимоги за плату, відповідно до умов цього договору. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами. Клієнт зобов`язаний відступити (передати) права за всіма договорами забезпечення, укладеними боржниками/майновими поручителями для забезпечення виконання боржниками зобов`язань за кредитними договорами, права вимоги за якими належить клієнту.

Відповідно до пункту 1.5 цього договору права вимоги за кредитними договорами переходять до фактора з моменту виконання зобов`язання щодо перерахування всіх платежів, визначених п.7 цього договору, на підставі акту приймання-передачі Реєстру боржників.

Пунктом 6.2.3 цього договору передбачено, що права вимоги переходять до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, та за умови виконання зобов`язання щодо перерахування всіх платежів, визначених п.7 цього договору, і підписання акту приймання-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно з пунктами 7.1-7.2 цього договору сторони домовились, що станом на дату підписання сторонами цього договору сума фінансування складає 1993498,00 грн, без ПДВ. Актор здійснює фінансування клієнта шляхом перерахування 100% суми фінансування на банківський рахунок клієнта одним платежем не пізніше 16.05.2024 (а.с.24-28).

Відповідно до додатку 1 до договору факторингу № 05/2024/1-ДФ від 14.05.2024, ТОВ «Діджи Фінанс» набуває право грошової вимоги до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитними договорами № ML-701/336/2008 від 04.06.2008 та № ML-701/041/2006 від 10.03.2006 (а.с.20-21).

Матеріали справи містять копію платіжного інструкції № 8262 від 15.05.2024 про сплату ТОВ «Діджи Фінанс» на рахунок ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 1993498,00 грн, призначення платежу: плата згідно договору факторингу № 05/2024/1-ДФ від 14.05.2024 (а.с.23).

14.05.2024 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» складено Акт № 1 приймання – передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу № 08/2024/1-ДФ від 14.05.2024 (а.с.22).

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає з пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 та від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зробив висновок, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення пункту 2 договору відступлення права вимоги.

На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження № 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, провадження № 14-181цс20.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26 січня 2022 року у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання рішення суду у справі № 643/8651/13-ц 21.09.2015 видано виконавчий лист, згідно з яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-701/336/2008 від 04.06.2008 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» заборгованість за кредитом 630037,34 грн, заборгованість по простроченим відсоткам 56589,37 грн, пеню 630037,34 грн. Боржницею вказана ОСОБА_2 .

З даного виконавчого листа вбачається, що він перебував на виконанні та був повернутий стягувачу 19.12.2018 на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній станом на 19.12.2018, визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Отже, відповідно до статті 12 та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання у строк до 19.12.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи після повернення виконавчого листа його повторно пред`явлено до примусового виконання 27.01.2021.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2021 незаконною не визнана.

Виходячи з наведеного, строк повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа № 643/8651/13-ц, після його повернення 19.12.2018, на день подання ТОВ «Діджи Фінанс» заяви про заміну стягувача, пропущено не було.

Таким чином посилання ОСОБА_2 на те, що стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання є безпідставними.

В свою чергу, докази у справі достовірно вказують на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло права кредитора за вказаним правочином в порядку відступлення права вимоги.

Судом не встановлено, що договір факторингу оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсними, тобто діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

В силу частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, матеріали справи містять належні та достатні докази обставин здійснення повної оплати за договорами відступлення права вимоги.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що заявником надано належні та допустимі докази, які підтверджують перехід прав та обов`язків від первісного кредитора до нового кредитора, що є підставою для його заміни як стягувача у виконавчому провадженні № 64311811 за виконавчим листом № 643/8651/13-ц виданого 21.09.2015 Московським районним судом м. Харкова відносно боржниці ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 25 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина