Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №644/2590/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 644/2590/26

провадження № 22-ц/818/4955/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

суб`єкт, дії якого оскаржуються – заступник начальника відділу Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Форсюк К.А.,

стягувач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 05 червня 2026 року в складі судді Саркісян О.А.

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання – заступника начальника відділу Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Форсюк Крістіни Артурівни.

Скарга мотивована тим, що 07.07.2021 Орджонікідзевським (Індустріальним) районним судом м. Харкова видано судовий наказ по справі № 644/5700/21 про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку, починаючи з 22.06.2021, до досягнення дитиною повноліття.

18.11.2025 заступником начальника відділу Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Форсюк К.А. відкрито виконавче провадження № 79617060 з примусового виконання зазначеного судового наказу.

05.12.2025 виконавцем виконано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за період з листопада 2023 по листопад 2025 у сумі 74 203,72 грн, відповідно до якого він не сплачував аліменти у жовтні 2023 та у період з 01.12.2023 – 01.06.2025.

16.02.2026 він звернувся до державного виконавця із заявою про перерахунок заборгованості з урахуванням сум аліментних платежів, сплачених згідно банківської виписки та платіжних інструкцій, доданих до заяви; також просив зняти арешт з його рахунків та майна. Однак 03.03.2026 виконавцем відмовлено у перегляді розрахунку з тих підстав, що у наданих боржником платіжних інструкціях відсутні призначення та отримувач такого платежу.

Зазначив, що до пред`явлення виконавчого листа до виконання сума аліментів добровільно щомісячно перераховувалась ним шляхом карткового переказу на картку стягувача. При цьому призначення платежу зазначалась ним у коментарі до платежу, а саме сплата аліментів. На вимогу виконавця ним надано відповідні квитанції із призначенням платежу за 01.11.2023 та за період з липня 2025 по листопад 2025 включно, які були прийняті та зараховані виконавцем у якості аліментів.

Однак надати такі ж квитанції за період з листопада 2023 по травень 2025 він не зміг, оскільки технічні можливості мобільного застосунку дозволяють роздрукувати квитанції тільки за останні пів року. В банківській виписці коментар до платежу не відображений, відповідно виписка не містить призначення платежу.

Посилався на те, що весь період часу аліменти сплачувались ним в одній і тій же сумі та одним і тим же способом; він зазначав призначення платежу як сплата аліментів; він виконував судове рішення і в добровільному порядку, за відсутності відкритого виконавчого провадження; платежі здійснювались щомісяця, носили регулярний, систематичний характер; він почав здійснювати платежі після видачі судового наказу; ніяких інших правовідносин, окрім аліментних між ним та стягувачем не існує; відсутнє об`єктивне пояснення стягувача щодо призначення платежів за спірний період.

Просив визнати незаконним розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 05.12.2025, виконаний заступником начальника відділу Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Форсюк К.А. у межах виконавчого провадження № 79617060; зобов`язати заступника начальника відділу Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Форсюк К.А. здійснити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів, з урахуванням сум аліментних платежів (загальна сума 64000,00 грн), сплачених згідно банківської виписки та платіжних інструкцій, доданих до заяви про перерахунок від 16.02.2026 у межах виконавчого провадження № 79617060.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 05 червня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним розрахунок заборгованості від 05.12.2025 заступниці начальника відділу Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Форсюк К.А. щодо обчислення розміру заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №79617060 з примусового виконання судового наказу по справі №644/5700/21 від 07.07.2021 виданий Індустріальним районним судом м. Харкова; зобов`язано заступницю начальника відділу Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Форсюк К.А. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням коштів сплачених ОСОБА_1 на підставі платіжний інструкцій № 655155079350 від 29.11.2023; № 643006096171 від 29.12.2023; № 10084182886 від 30.01.2024; № 10215573483 від 29.02.2024; №10360822742 від 01.04.2024; № 10507754829 від 30.04.2024; № 10657276985 від 29.05.2024; № 10823841185 від 01.07.2024; № 10989834783 від 01.08.2024; № 11149202686 від 31.08.2024; № 11317159496 від 30.09.2024; № 11497147995 від 31.10.2024; № 11660641818 від 30.11.2024; № 11864123123 від 03.01.2025; №12022664660 від 01.02.2025; № 12186354918 від 01.03.2025; № 12368859807 від 31.03.2025; № 12558600070 від 30.04.2025; № 12753790449 від 31.05.2025.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вона повідомляла суду про ту обставину, що в дійсності боржник неодноразово порушував її права, під примусом змушував її відкликати виконавчий документ, погрожуючи викраданням коштів, в той час якісь транзакції намагається наразі трактувати як часткове виконання рішення суду. Посилання боржника на нібито «технічні несправності застосунку» - є цілковитим введенням в оману і спотворенням обставин. Скаржником пропущено строки на оскарження дій державного виконавця без поважних причин. Розрахунок датовано 05.12.2025, в той час як скарга з вимогами його скасувати подана 12.03.2026, тобто через три місяці, а не через 10 днів. При цьому, в матеріалах скарги боржником не вказано дату отримання такого розрахунку. В судовому засіданні представник скаржника чітко і по суті не вказала конкретну дату отримання розрахунку, що підтверджується фіксацією розгляду справи.

Зазначила, що транзакції, на які посилається боржник були без призначення платежу як сплата аліментів. Навіть відсутність між сторонами інших боргових зобов`язань трактувати такі сплати як аліменти не можна. Наявні в матеріалах справи відповіді банку жодним чином не вказують на факти несправності застосунку, а лише чітко дають відповідь на попередньо поставлені питання представника боржника про наявне призначення (або його відсутність). В дійсності, жодних подібних «технічних несправностей» не існує та сам банк їх також не визнає, про що боржнику достеменно відомо. Більш того, саме під час ініціювання в залі судового засідання огляду застосунку банку АТ «ПУМБ» на предмет будь-яких «технічних несправностей» сторона боржника різко відмовилась від вчинення таких дій.

20.07.2026 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду – залишити без змін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що судовим наказом Орджонікідзевського районного суду від 24 червня 2021 року у справі № 644/5700/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 22.06.2021 до досягнення дитиною повноліття; вирішено питання щодо судового збору (а.с.82).

Постановою заступника начальника відділу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Форсюк К.А. відкрито виконавче провадження №79617060 з примусового виконання судового наказу № 644/5700/21 від 07.07.2021 виданий Індустріальним районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку, починаючи з 22.06.2021 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с.83).

Відповідно до вимоги виконавця, останній вимагав надати повну інформацію про сплачені аліменти ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.10.2023 та до подачі виконавчого документа на виконання, а саме до 17.11.2025 (а.с.84).

ОСОБА_2 на вимогу державного виконавця надала відповідь, в якій зазначила, що в межах виконавчого провадження грошові кошти у добровільному порядку вона не отримувала. Більш того, боржник неодноразово позичав грошові кошти стягувача та не повертав завчасно і у повному обсязі, в той час як зараз якісь транзакції намагається трактувати як часткове виконання рішення суду (а.с.50-51,85).

02.12.2025 ОСОБА_1 надав виконавцю квитанції про сплату аліментів від 01.11.2023, 01.07.2025, 30.08.2025, 01.08.2025, 30.09.2025, 01.11.2025, 01.12.2025 та повідомив, що для отримання дублікатів квитанцій за інший період звернувся до банку, після їх отримання надасть виконавцю (а.с.55-61,86-89).

02.12.2025 до відділу надійшло пояснення боржника ОСОБА_1 , до яких додано платіжних інструкцій про перерахування щомісяця коштів кожна на суму 3200,00 грн за період з жовтня 2023 року по травень 2025 року (а.с.90,62).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 05.12.2025 станом на 01.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 74203,72 грн. З розрахунку вбачається, що виконавцем враховано платежі від 01.11.2023, 01.07.2025, 10.08.2025, 01.09.2025, 01.11.2025 (а.с.91).

22.12.2025 представник ОСОБА_1 на адресу АТ «ПУМБ» направив адвокатський запит із проханням повідомити, чи є технічна можливість у банку надати документальне підтвердження сплати боржником аліментних платежів (з обов`язковим зазначенням коментарю до кожного платежу) за період з жовтня 2023 по травень 2025 року включно (а.с.48,-49105).

У відповіді на зазначений запит № КНО-56.3.2/10648 від 30.12.2025 АТ «ПУМБ» повідомив, що у банку відсутня технічна можливість надати квитанції карткового переказу з інформацією, що зазначалась ОСОБА_1 у призначенні платежу (а.с.52,107).

16.02.2026 до відділу надійшла заява від боржника про перегляд розрахунку заборгованості від 05.12.2025, з урахуванням платіжних інструкцій та виписок з банківської установи про сплату аліментів, а саме: №655155079350 від 29.11.2023 на суму 3200,00 грн; №643006096171 від 29.12.2023 на суму 3200,00 грн; №10084182886 від 30.01.2024 на суму 3200,00 грн; №10215573483 від 29.02.2024 на суму 3200,00 грн; №10360822742 від 01.04.2024 на суму 3200,00 грн; №10507754829 від 30.04.2024 на суму 3200,00 грн; №10657276985 від 29.05.2024 на суму 3200,00 грн; №10823841185 від 01.07.2024 на суму 3200,00 грн; №10989834783 від 01.08.2024 на суму 3200,00 грн; №11149202686 від 31.08.2024 на суму 3200,00 грн; №11317159496 від 30.09.2024 на суму 3200,00 грн; №11497147995 від 31.10.2024 на суму 3200,00 грн; №11660641818 від 30.11.2024 на суму 3200,00 грн; №11864123123 від 03.01.2025 на суму 3200,00 грн; №12022664660 від 01.02.2025 на суму 3200,00 грн; №12186354918 від 01.03.2025 на суму 3200,00 грн; №12368859807 від 31.03.2025 на суму 3200,00 грн; №12558600070 від 30.04.2025 на суму 3200,00 грн; №12753790449 від 31.05.2025 на суму 3200,00 грн (а.с.112).

У зазначених вище платіжних інструкціях у графі призначення платежу вказано: «списання коштів Money Transfer» та вказані останні чотири цифри TO CARD * 6849; карта * (а.с.38-47,95-104).

03.03.2026 державний виконавець направила боржнику повідомлення, що у державного виконавця відсутні додаткові відомості про сплату боржником аліментів для перегляду розрахунку по аліментам від 05.12.2025, оскільки як вбачається з платіжних інструкцій, які були додані до заяви, в призначенні платежу зазначено «списання коштів Money Transfer», тобто не вказано, що перерахування коштів є сплатою аліментів, та є не зрозумілим хто саме отримувач коштів, оскільки відсутнє ПІБ отримувача (в графі отримувач вказано АТ «ПУМБ»), тому врахувати ці квитанції не вбачається можливим (а.с.113-114).

Стаття 129 Конституції України визначає, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (частини перша і третя статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Положення статей 180, 181 СК України визначають, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що: виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника; розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: - звіту про здійснені відрахування та виплати; - квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; - заяв та (або) розписок стягувача; - інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; - інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів; у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Згідно з частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно, законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У постанові від 10 серпня 2023 року в справі № 206/2658/22 (провадження № 61-4693св23) Верховний Суд зазначив, що «ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги на дії державного виконавця посилався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дитини, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку доньки ОСОБА_3 . Заявник звертав увагу суду на те, що грошові перекази здійснені без позначки «аліменти», проте з метою виконання обов`язку з утримання дитини. Суди першої та апеляційної інстанцій, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані учасниками справи, зробили обґрунтовані висновки про те, що оскільки ОСОБА_1 до 07 червня 2022 року, тобто до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження у справі, не був ознайомлений із рішенням суду від 11 червня 2014 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, тому він у здійснених грошових переказах не зазначав відомості про таке призначення платежу як «аліменти», проте не зазначення таких даних у квитанціях не спростовує того, що перерахунок коштів на користь стягувача боржник здійснював саме з метою надання утримання дитини».

У постанові від 08 квітня 2024 року у справі № 522/19803/15-ц (провадження № 61-18661св23) Верховний Суд зазначив, що «у справі відсутні докази існування інших боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2. Реалізовуючи стандарт переважаючої переконливості в оцінці обставин справи, що переглядається, та доказів, поданих учасниками справи, квитанції без зазначення призначення платежу «аліменти», надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, також мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови останньої від отримання грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , є саме аліментами на дитину».

Подібний правовий висновок викладено у Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц (провадження 61-26229св18), від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконанні у Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №79617060 з примусового виконання судового наказу № 644/5700/21 від 07.07.2021 виданий Індустріальним районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку, починаючи з 22.06.2021 року, до досягнення дитиною повноліття.

Постановою заступника начальника відділу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Форсюк К.А. відкрито виконавче провадження №79617060.

Також матеріали справи свідчать про те, що після ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, він з жовтня 2023 року по травень 2025 року включно здійснював перекази грошових коштів на банківську картку ОСОБА_2 .

З платіжних інструкцій вбачається, що вказані платежі мали систематичний (кожного місяця або двічі на місяць) характер.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 підтвердила отримання грошових переказів від ОСОБА_1 .

Суми грошових коштів, перерахованих боржником стягувачу систематично, в період з листопада 2023 року по травень 2025 року були без зазначення призначення платежу саме як «аліменти».

Між тим, не зазначення відомостей про призначення платежу в квитанціях не спростовує обставин того, що перерахунок коштів на користь стягувачки боржник здійснював саме з метою надання утримання дитини. ОСОБА_2 не спростувала, що кошти за переказами, здійсненими ОСОБА_1 на її рахунок, мають інше призначення, ніж аліменти.

Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 686/17977/22 (провадження № 61-2723св26).

Суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані її учасниками, зробив правильний висновок про те, що перераховані ОСОБА_1 за платіжними інструкціями № 655155079350 від 29.11.2023; № 643006096171 від 29.12.2023; № 10084182886 від 30.01.2024; № 10215573483 від 29.02.2024; №10360822742 від 01.04.2024; № 10507754829 від 30.04.2024; № 10657276985 від 29.05.2024; № 10823841185 від 01.07.2024; № 10989834783 від 01.08.2024; № 11149202686 від 31.08.2024; № 11317159496 від 30.09.2024; № 11497147995 від 31.10.2024; № 11660641818 від 30.11.2024; № 11864123123 від 03.01.2025; №12022664660 від 01.02.2025; № 12186354918 від 01.03.2025; № 12368859807 від 31.03.2025; № 12558600070 від 30.04.2025; № 12753790449 від 31.05.2025, на рахунок ОСОБА_2 є аліментами.

Посилання ОСОБА_2 на те, що транзакції, на які посилається боржник були без призначення платежу як сплата аліментів; навіть відсутність між сторонами інших боргових зобов`язань трактувати такі сплати як аліменти не можна, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки платіжні інструкції сукупно з судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року у справі № 644/57700/21 про стягнення коштів на утримання дитини свідчить про переказ коштів скаржником саме на виконання боржником обов`язку зі сплати аліментів. При цьому, доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем або іншої домовленості між сторонами у матеріалах справи немає, тому грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , є саме аліментами на дитину.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заявлених вимог та необхідності зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості по аліментам за спірний період.

Доводи ОСОБА_2 про те, що заявником пропущено установлений для звернення процесуальний строк, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки 03.03.2026 державним виконавцем відмовлено заявнику у перегляді розрахунку заборгованості по аліментам, а з даною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 12.03.2026, тобто у строк, встановлений ст.446 ЦПК України

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , – залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 05 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина