Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №404/11466/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/11466/25

провадження № 22-ц/4809/1628/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковського О.Л.., Карпенко О.Л.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»;

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року (суддя Кратко Д.М.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з позовом, яким просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 21 750,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову вказує, що 02.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит № 104096104, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти на картковий рахунок позичальника.

27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т, за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 21750,00 грн, що складається з: 5000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 1000,00 грн — комісія за надання кредиту; 15 750,00 грн — заборгованість за процентами.

Крім того, позивач просить стягнути понесені судові витрати: 2422,40 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відзив на позовну заяву

09.02.2026 відповідач ОСОБА_1 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Відповідач вказує на відсутність належних доказів укладення кредитного договору саме з ним та відсутність доказів перерахування йому коштів, необґрунтованість розрахунку заборгованості, а також просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності (3 роки), оскільки строк виконання зобов`язання закінчився у 2021 році.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25.05.2026 позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 104096104, укладеним 02.10.2021 в розмірі 21750 (двадцять одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень 00 копійок.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору про споживчий кредит між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. ТОВ «Мілоан», правонаступником якого у зобов`язанні є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», належним чином виконувало свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконує свої обов`язки за договором.

Доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем за вищевказаним договором суду не надано, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов`язань за вказаним договором, у зв`язку з чим порушення зобов`язання визнається судом таким, що сталося з його вини. В зв`язку з чим, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення районного суду у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити. Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у кредитному спорі предметом доказування є не абстрактна наявність транзакції на певну картку, а факт надання саме кредитодавцем грошових коштів саме позичальнику за конкретним кредитним договором. Надана позивачем роздруківка або повідомлення про успішність операції не є повноцінною платіжною інструкцією первісного кредитодавця. Відповідь АТ «Універсал Банк» також не є платіжною інструкцією ТОВ «Мілоан» і не містить відомостей, що платником було саме ТОВ «Мілоан». У відповіді банку не зазначено, від кого саме зайшли кошти, з якого рахунку вони були відправлені, яким надавачем платіжних послуг платника проведено переказ, яке призначення платежу було в первинному платіжному документі.

На переконання відповідача, за фактичних обставин справи неможливо встановити ані отримувача коштів, ані факт надходження, ані сам факт видачі кредиту відповідачу. Крім того, суд прийняв розрахунок позивача фактично без оцінки первинних документів і без перевірки правових підстав і періоду нарахування відсотків; відповідності розрахунку умовам договору; відповідності вимогам належності та допустимості доказів.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 06.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 21.08.2026 закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Протоколом вовторного авторозподілу від 07 жовтня 2026 року змінений склад колегії суддів. з підстав визначених розпорядженням керівника аперату суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.07.2021 у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 104096104. Договір підписано в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (алфавітно-цифрової послідовності) S82511, надісланого SMS-повідомленням на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.2 Договору сума кредиту становить 5 000,00 грн. Строк кредитування — 10 днів (п. 1.3). Комісія за надання кредиту становить 1 000,00 грн (п. 1.5.1). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).

Відповідно до п. 2.3.1.2 договору передбачені умови пролонгації на стандартних (базових) умовах. Позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку пролонгації на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 Договору (5,00 % на день).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало 02.10.2021 грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на банківську картку ОСОБА_1 . Факт видачі коштів підтверджується платіжним дорученням № 33252146 від 02.10.2021.

Згідно з повідомленням АТ «Універсал банк» № БТ/Е-11280 від 01.04.2026, за результатами ініційованої банком детальної перевірки встановлено наступне: банківська картка № НОМЕР_2 була емітована АТ «Універсал банк» на ім`я ОСОБА_1 ; транзакція, здійснена 02.10.2021 на суму 5000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , була успішною; грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_2 ; верифікація особи власника вказаної банківської картки проводилась згідно з регламентом банку.

Згідно із відомістю про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 104096104, боржнику ОСОБА_1 заборгованість за процентами формувалася за такими періодами та на підставі наступних умов договору: у період з 02.10.2021 по 12.10.2021 нарахування здійснював первісний кредитор ТОВ «Мілоан» в межах початкового строку кредитування (10 днів). Проценти нараховувалися за ставкою 1,50% на день (згідно з п. 1.5.2 договору), що складало 75,00 грн щоденно. З 13.10.2021 по 11.12.2021 нарахування здійснювалось за ставкою 5,00% на день (згідно з п. 1.6 та п. 2.3.1.2 у разі автоматичної пролонгації на стандартних умовах, яка не може перевищувати 60 днів), що складало 250,00 грн щоденно. За даними відомості, загальна сума нарахованих та непогашених процентів склала 15 750,00 грн, сума комісії — 1 000,00 грн, а сума заборгованості за тілом кредиту — 5 000,00 грн. Разом — 21 750,00 грн.

27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор) було укладено Договір відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т від 27.01.2022, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 104096104 від 02.10.2021 в загальному розмірі 21 750,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5 000,00 грн; заборгованість по комісії в сумі 1 000,00 грн; заборгованість за процентами 15 750,00 грн. Факт передачі реєстру підтверджується Актом приймання-передачі від 27.01.2022.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає не у повній мірі, враховуючи наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо доведення наявності договірних відносин між сторонами, укладення Кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Мілоан». Також є встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5000,00 грн за Кредитним договором.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав, кредитні кошти в сумі 5000,00 грн у межах встановленого договором строку, не повернув.

Щодо доводів скаржника про відсутність доказів наявності у позивача права вимоги до відповідача за Кредитним договором, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договір відступлення права вимоги від 27.01.2022 № 79-МЛ/Т є договором факторингу.

Так, відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Колегією суддів зважено на те, що Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

У справі, що переглядається, позивачем на підтвердження набуття права вимоги до відповідача за Кредитним договором надано до суду засвідчені копії: договору відступлення права вимоги від 27.01.2022 № 79-МЛ/Т між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал; витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 27.01.2020 № 79-МП, що містить інформацію, зокрема, щодо боржника, Кредитного договору, розміру заборгованості та її складових.

Таким чином, оскільки доказів належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права дійсної вимоги за Кредитним договором, колегія суддів погоджується із доводами позивача щодо наявності у останнього права вимоги до відповідача за Кредитним договором.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, суму отриманих коштів не повернув, апеляційний суд погоджується про наявність визначених законом підстав для стягнення з Позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 5000,00 грн.

Апеляційний суд вважає обґрунтованим також висновок місцевого суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача комісії у сумі 1000,00 грн.

Як було встановлено, згідно з пп. 1.5.1 Кредитного договору комісія за надання кредиту складає 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Колегією суддів враховано, що 10.06.2017 у набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Оскільки, нарахування комісії у сумі 1000,00 грн не суперечить вимогам закону, у матеріалах справи відсутні докази сплати Позичальником комісії за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позову у цій частині.

Разом з тим, задовольняючи у повному обсязі вимоги позову про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції вимог процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судового рішення не дотримався.

Так, переглядаючи оскаржуване рішення на предмет його законності та обґрунтованості в частині вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, колегія судів виходить з наступного.

У ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У справі, що переглядається, задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції помилково керувався положеннями пп. 2.3.1.2 Кредитного договору та безпідставно погодився з доводами позивача про пролонгацію строку кредитування за договором на 60 днів.

Разом з тим, умови пролонгації кредиту (строку кредитування) погоджено сторонами у п. 2.3. Кредитного договору сторонами, за яким Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: 3 дні за умови сплати 3% від поточного залишку кредиту; 7 днів за умови сплати 5% від поточного залишку кредиту; 15 днів за умови сплати 10% від поточного залишку кредиту. За наявності між сторонами відповідної домовленості (акцептованої Позичальником пропозиції Позикодавця відповідно до розділу 6 Правил), а також на підставі п. 3.2.7. договору, пролонгація може здійснюватись на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.1.4 Правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5. Договору.

Відповідачем на виконання наведеної вище умови Кредитного договору комісія за пролонгацію не сплачувалась, а тому нарахування відсотків за користування кредитом має здійснюватись за період з 02.10.2021 по 12.10.2021 (строк кредитування згідно з п. 1.4. Кредитного договору).

Колегією суддів зауважено, що відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за період з 02.10.2021 по 12.10.2021 включно нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось згідно з умовами пп. 1.5.2 договору за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту. Іншого розрахунку заборгованості позивачем до суду надано не було.

Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, помилково розпочавши з 13.10. 2021 нарахування відсотків за ставкою, яка визначена у п. 1.6 Кредитного договору, та порушивши таким чином принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, сума відсотків за користування кредитом, обов`язок зі сплати яких виник у відповідача за Кредитним договором, складає 7 500,00 грн відповідно до наступного розрахунку: (5000,00 грн х 1,5% х 10 днів)

Подальше, поза строком кредитування, нарахування відсотків за користування відповідачем кредитними коштами за Кредитним договором було необґрунтованим, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, однак, не може погодитись із присудженим до стягнення розміром таких відсотків, а тому до оскаржуваного рішення суду підлягає застосуванню вимоги ст. 376 ЦПК у відповідній частині. Таким чином, апеляційна скарга скаржника підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

Щодо витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції, відшкодування яких покладено судом першої інстанції на відповідачку, необхідно зазначити наступне.

Місцевий суд, вирішуючи відповідне питання, дійшов висновку, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн, які з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги та обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, слід стягнути з відповідача.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи скасування апеляційним судом оскаржуваного судового рішення, понесені позивачем у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки пропорційно задоволеним вимогам (31%), а саме у сумі 1240,00 грн.

У відповідності до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційним судом також здійснений відповідний перерахунок витрат сторін зі сплати судового збору.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» код ЄДРПОУ 35234236 заборгованість за кредитним договором № 104096104 від 02 жовтня 2021 року у розмірі 6 750,00 грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 750,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 1000,00 грн – сума заборгованості за комісією.

У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» ЄДРПОУ 35234236 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 750,94 грн, а також витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1 240,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» ЄДРПОУ 35234236 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 507,18 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Карпенко

О. Л. Дуковський