Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №389/3304/25 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/464/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Ябчик Н. М.

Справа № 389/3304/25 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Іващенка О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Іващенка О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 05.09.2025 о 16:18 год. по автодорозі Н-01 (287 км.), керував транспортним засобом «ВАЗ-2107» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), з ознаками алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням газоаналізатора алкотестер Драгер 6820 (прилад ARLJ-0494, тест 1347), який показав 2.52‰. З результатом був не згоден та від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП "Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка" відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

При таких обставинах, постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2026 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

У апеляційній скарзі адвокат Іващенко О.П. просить постанову стосовно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом не враховано, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не доведена, а протокол не відповідає фактичним обставинам події та не відповідає вимогам Закону.

Зокрема на переконання адвоката Іващенко О.П. відеозаписи не є допустимими доказами, оскільки вони отримані з порушенням вимог закону.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся, але в зв`язку з погіршенням стану здоров`я, прохав викликати автомобіль швидкої медичної допомоги.

З`ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника - адвоката Іващенка О.П. та ОСОБА_1 , які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративної справи та зваживши доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких обставин.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом положень ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами п.п 6, 7 Розділу 1 Інструкції 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Працівники поліції при встановленні порушення та складанні протоколу про адміністративне правопорушення повинні неухильно дотримуватись Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про національну поліцію", інструкцію (затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в МЮ України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853) з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в якій в розділі IX викладені особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи та їх об`єктивна оцінка свідчать про те, що ОСОБА_1 , 05.09.2025 о 16:18 год. по автодорозі Н-01 (287 км.), керував транспортним засобом «ВАЗ-2107» з явними ознаками алкогольного сп`яніння та умисно відмовився на вимогу поліцейського від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З відеозапису убачається, що на автодорозі увагу працівників поліції привернув транспортний засіб «ВАЗ-2107» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який мав технічні несправності відсутність правої фари. На відеозапису з реєстратора патрульного автомобіля видно як був зупинений автомобіль «ВАЗ-2107» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 . Далі на відео зафіксовано, як працівники поліції роз`яснюють ОСОБА_1 причини зупинки, повідомляють про наявність у нього конкретних ознак алкогольного сп`яніння і неодноразово пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Потім огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням газоаналізатора алкотестер Драгер 6820, який показав 2.52‰. З результатом ОСОБА_1 був не згоден. Надалі працівниками поліції неодноразово запропоновано водію ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, проте останній виявляв згоду, проте потім останній відмовився пройти в службовий автомобіль працівників поліції та жодним чином не реагував, продовжував знаходитися в автомобілі, що обґрунтовано розцінено поліцейськими, як відмова від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після цього відносно водія ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, а саме за відмову на вимогу поліцейського від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння.

При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та його винуватість є правильними і такими, що ґрунтуються на сукупності належних та допустимих доказах по справі а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №444559 від 05.09.2025, який складено у відповідності до вимог до ст.ст.256, 266 КУпАП та в якому зазначено обставини вчинення останнім адміністративного правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння – 2.52‰ алкоголю в крові; направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом працівника поліції від 05.09.2025.

В даному випадку, апеляційний суд з об`єктивністю констатує, що з урахуванням серйозних фінансових санкцій та наслідків, ОСОБА_1 при бажанні мав право та можливість спростувати всі пред`явленні йому обвинувачення у керуванні автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння та спростувати у разі незгоди результат газоаналізатора алкотестер Драгер 6820 (прилад ARLJ-0494, тест 1347), який показав 2.52‰, шляхом проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

Однак, ОСОБА_1 своїм правом не скористався, явно ухилявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

З долучених до матеріалів справи записів вбачається фіксування всього перебігу подій: рух транспортного засобу, його зупинка, подальше спілкування з водієм та складання за його результатами адміністративного протоколу. Відеозаписи із нагрудного відеореєстратора інспектора, якими зафіксовано обставини, є доказом, котрий може підтверджувати факт вчинення водієм порушення ПДР України. Наявний в матеріалах справи відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого правопорушення.

Апеляційні доводи захисника про те, що відеозапис отриманий з порушенням вимог закону не є підставою для визнання вказаного доказу недопустимим, оскільки вказаний відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП містить фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, файли, які містяться на диску є безперервними по часу. Будь яких ознак у втручання у їх цілісність чи/або монтажу, суд не вбачає. Тому вказаний відеозапис є доказом у відповідності до приписів ст. 251 КУпАП.

За таких обставин доводи захисника щодо сумнівності наявних у справі відеозаписів є безпідставними.

Безпідставними є апеляційні доводи стосовно неналежних та недопустимих доказів, що зібрані по справі. Оскільки досліджені судом першої інстанції докази є належними та допустимими, взаємоузгоджуються між собою та повністю підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, який встановлений судом першої інстанції та який знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Підстави для визнання зібраних по справі доказів неналежними та недопустимими відсутні.

Також є непереконливими доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 не відмовлявся, але в зв`язку з погіршенням стану здоров`я, прохав викликати автомобіль швидкої медичної допомоги. Оскільки з долученого відеозапису вбачається, що на прохання ОСОБА_1 працівниками поліції було викликано швидку, при цьому ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово пропонувалось проїхати з ними в лікарню для проходження огляду та надання у разі необхідності медичної допомоги, проте останній відмовився.

В апеляційній скарзі містяться також інші твердження, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

За результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд з об`єктивністю констатує, що дані протоколу про адміністративне правопорушення, у сукупності з іншими доказами, у тому числі відеозаписом обставин події, чітко відображають повну картину фактичних обставин цієї справи, які свідчать про те, що ОСОБА_1 , 05.09.2025 о 16:18 год. по автодорозі Н-01 (287 км.), керував транспортним засобом «ВАЗ-2107» з явними ознаками алкогольного сп`яніння та умисно відмовився на вимогу поліцейського від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Будь-яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів, вказували про порушення вимог ст.266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність дій поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно ОСОБА_1 не встановлена.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Іващенко О.П. про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутність у матеріалах справи достовірних доказів та необґрунтованість судового рішення, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, під час апеляційного розгляду, а тому законні підстави для скасування постанови судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Іващенко О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов