Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №398/1539/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/1539/26

провадження № 22-ц/4809/1723/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Карпенко О.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2026 року (суддя Гайдар Н.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1554-1712 від 18.05.2025 в розмірі 20752,56 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1554-1712. Вказаний електронний Договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа. Так, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А4189, для підписання Кредитного договору № 1554-1712 від 18.05.2025 року, а також підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 4500,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 29 днів; комісія за видачу кредиту –15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,0 % в день; стандартна % ставка: 1,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Водночас, відповідачка порушила умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала у повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за Кредитним договором.

Вказав, що станом на 15.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 20752,56 грн., а саме: заборгованість за кредитом – 5300,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 12007,56 грн., заборгованість по комісії – 795,00 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 2650,00 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1554-1712 продукту «ManiKasa» від 18.05.2025 у розмірі 11395,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 5300 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками - 5300 гривень 00 копійок, заборгованість по комісії - 795 гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також стягнуто на користь позивача судовий збір у сумі 1461,92 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в апеляційній скарзі просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1554-1712 від 18.05.2025, у розмірі 20 752,56 гривень.

Обґрунтовує апеляційні вимоги тим, що рішення прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Вказав, що суд належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів, які просив стягнути Позивач, а також неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та як результат неправильно застосовано норми матеріального права. Зазначає, що комісія за видачу кредиту нараховувалась одноразово при видачі кредиту, відповідно до умов Договору, та не застосовувалась як санкція до Відповідача за невиконання зобов`язань. При цьому судом першої інстанції не враховано, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми, за наступною ставкою: 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення додаткової угоди. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії додаткової угоди і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). В свою чергу, згідно наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості за договором 1554-1712 від 18.05.2025 року, станом на 15.01.2026 р. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.10. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.14. Договору), що погоджений між сторонами.

Відповідно до розрахунку заборгованості, товариством не здійснювалось нарахування (штрафу, пені) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Згідно наданого розрахунку заборгованості, Товариство здійснювало нарахування по процентам (згідно п. 4.10. та 10.2. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.14. Договору), що погоджений між сторонами. В результаті неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив хибний висновок, що відсотки за користування кредитними коштами є несправедливими та не відповідають вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка зазначила, що рішення суду першої інстанції законним, ухваленим із повним з`ясуванням обставин справи та дотриманням норм матеріального і процесуального права. Суд ретельно дослідив матеріали справи та прийняв справедливе рішення, правомірно задовольнивши позов лише в частині та відмовивши в іншій частині вимог позивача. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 18.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1554-1712 продукту «ManiKasa», в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачці кредит у сумі 4500,00 грн., строком на 365 днів з умовою сплати процентів (стандартна ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом), комісії за видачу кредиту - 15,0 % відсотків від суми виданого Кредиту, дата повернення (виплати) кредиту - 17.05.2026. Загалом договір передбачав загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору у розмірі 19571,57 грн.

Відповідно до п.8.2 договору, у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та/або комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотки від неповернутої Позичальником суми Кредиту. Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

Відповідно до п.8.3 договору, у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо умови Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом, до настання дати повернення кредиту. (п.4.14).

За вказаним договором позичальник отримав кредитні кошти, що підтверджується листом ТОВ "ФК "Контрактовий дім" від 19.01.2026 вих. №19439 та довідкою про перерахування суми кредиту №№1554-1712 від 18.05.2025.

За таких обставин, на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції вірно вважав доведеними факт укладання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальниці у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою кредитних коштів та сплати процентів за користування ними і на такі обставини позивачка не посилалась.

Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку за кредитним договором №1554-1712 від 18.05.2025 станом на 15.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 20752.56 грн., що складається із 5300,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 12007,56 грн. заборгованість за відсотками, 795,00 грн. заборгованості по комісії, 2650,00 грн. заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

З огляду на вищевикладені вимоги закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5300,00 грн.

Також обґрунтованим є висновок місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 2650,00 грн., оскільки вказана заборгованість виникла в період дії на території України воєнного стану, під час якого нарахування вказаних сум за кредитними договорами (договорами позики) не допускається та які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Доводи викладені в апеляційній скарзі такого висновку суду першої інстанції не спростовують.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що надмірна тривалість дії кредитного договору (365 днів) та встановлена процентна ставка (стандартна ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом) призвели до виникнення заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 12007,56 гривень. Місцевий суд вважав, що такий розмір відсотків є вочевидь непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Так, пунктом 4.10 укладеного сторонами Договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, в наступних розмірах:

Стандартна процентна ставка 1.0% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії додаткової угоди і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Отже, умови договору щодо розміру процентних ставок, періодів їх застосування та кінцевої дати виконання зобов`язань сформульовані сторонами безпосередньо в тексті кредитного договору та його додатках і не містять внутрішньої суперечності чи двозначності. Зміст цих умов дає можливість однозначно визначити як розмір процентної ставки, що підлягає застосуванню, так і період, протягом якого вона може нараховуватися.

Згідно наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості за договором 1554-1712 від 18.05.2025 року, станом на 15.01.2026 р. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.10. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.14. Договору), який був погоджений між сторонами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадки недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.

Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.

Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

Суд першої інстанції мотивуючи своє рішення про зменшення нарахованих за договором процентів вважав, що відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, з посиланням на правильність своїх висновків у відповідності до постанови Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Проте, з таким висновком апеляційний суд не погоджується виходячи з такого.

Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Оскільки відповідачем зустрічних позовних вимог щодо оспорювання встановленого кредитним договором розміру процентів не було заявлено, відсутні підстави для зменшення розміру процентів з цих підстав.

Колегія суддів зазначає, що погоджені сторонами умови кредитного договору, зокрема розмір процентної ставки та строк користування кредитними коштами, були відомі відповідачці на момент укладення договору та прийняті нею шляхом його підписання, а тому такі умови підлягають виконанню сторонами.

Саме по собі посилання суду на значний розмір нарахованих процентів та їх не співвідношення із сумою кредиту не свідчить про несправедливість чи непропорційність погоджених сторонами умов та не є підставою для невиконання відповідачкою взятих на себе договірних зобов`язань.

За відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови кредитного договору суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів.

У цій справі сторони чітко визначили, що відповідно до п. 4.8. кредитного договору визначено, Базовий період складає 29 календарних днів. пунктом 1.1. договору передбачено, що Базовий період сплати відсотків - проміжки часу впродовж строку дії договору, не пізніше останнього дня яких у позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через вебсайт кредитодавця або мобільний додаток.

Пунктом 4.14. договору встановлено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 17.05.2026 року. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього договору, згідно з якою після укладення Додаткової угоди строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення додаткової угоди до його закінчення 365 календарних днів. У такому випадку актуальний строк кредитування зазначається в останній укладеній сторонами додатковій угоді до цього договору, якою змінювався строк кредитування.

Відповідно до п. 2.11 додаткової угоди від 31.05.2025 року зазначено, що сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 378 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.

Таким чином базовий період - строк протягом якого боржник (позичальник) зобов`язаний сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку – 29 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (з урахуванням додаткової угоди в даному випадку становить 378 днів).

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що умови договору №1554-1712 від 18.05.2025 року допускають різне розуміння порядку нарахування процентів.

Апеляційний суд також зауважує, що за правилами ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті. Якщо споживач подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або подане і підписане представником за наявності довіреності на вчинення таких дій. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв`язку з відмовою від договору про споживчий кредит.

Однак, позичальниця таким передбаченим законом правом не скористалась.

Оскільки відповідач не проявив розумної обачливості під час ознайомлення з умовами Кредитного договору перед його підписанням, колегія суддів вважає, що враховуючи принципи розумності та свободи договору, наслідки легковажності Позичальника не можуть бути покладені на іншу сторону правочину.

З огляду на викладене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково та необґрунтовано виснував про неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, як наслідок, неправильно визначив розмір процентів.

Виходячи з вищенаведеного заборгованість позичальниці за процентами за користування кредитом користь позивача підлягає стягненню у загальному розмірі 18102,56 коп., яка складається з: 5300,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 12007 грн. 56 коп. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами та 795 грн. 00 коп. заборгованість по комісії.

За наведеного колегія суддів висновує про необхідність часткового задоволення скарги та скасування рішення суду з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс`з позичальниці на користь позивача заборгованості про надання споживчого кредиту у розмірі 18102,56 коп., та відповідно суми судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2322 грн. 41 коп.

Крім того відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3483 грн. 61 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2026 року змінити в частині суми стягнення і викласти резолютивну частину рішення в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ - 38548598, рахунок IBAN НОМЕР_2 , банк АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1554-1712 продукту «ManiKasa» від 18.05.2025 у розмірі 18102,56 коп. (вісімнадцять тисяч сто дві) гривень 56 копійок, з яких: заборгованність за кредитом – 5300 гривень 00 копійок, заборгованність за відсотками – 12007 гривень 56 копійок, заборгованість по комісії - 795 гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ - 38548598, рахунок IBAN НОМЕР_2 , банк АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478) судовий збір у сумі 1461 гривень 92 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ - 38548598, рахунок IBAN НОМЕР_2 , банк АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478) 2322 грн. 41 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ - 38548598, рахунок IBAN НОМЕР_2 , банк АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478) 3483 грн. 61 коп. судових витрат за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Судді:

О.А.Письменний Л. М. Дьомич О.Л. Карпенко