Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №938/994/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/994/25

Провадження № 22-ц/4808/1544/26

Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Баркова В.М.,

секретар Шемрай Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючої судді Чекан Н. М. у с.Верховина, у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук Оксани Ярославівни, третя особа ОСОБА_2 , про визнання акта-відкриття спадкової справи №75617461 від 30.01.2024 року, вчиненого приватним нотаріусом Мартищук О.Я., протиправним та зобов`язання відповідача розділити спадщину між спадкоємцями за законом,

у с т а н о в и в:

08.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до приватного нотаріуса Мартищук О.Я. про визнання акта - відкриття спадкової справи №75617461 за заповітом від 30.01.2024 року, вчиненого приватним нотаріусом Мартищук О.Я., протиправним та зобов`язання відповідача розділити спадщину між спадкоємцями за законом в порядку, визначеному ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернулася із заявою від 07.08.2024 року до приватного нотаріуса Мартищук О.Я. про видачу свідоцтва про право на спадщину, в провадженні якої спадкова є справа за заповітом від 30.01.2024. Позивач отримала відмову у видачі свідоцтва. Дії нотаріуса вважає протиправними та такими, що порушують її право на спадщину та завдають моральних збитків.

Позивачка є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав він в селі Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області. Подана позивачем заява про прийняття спадщини від 05.02.2024 року написана в терміни, встановлені чинним законодавством. Нотаріус повідомила, що спадкова справа відкрита за заповітом, який подала онука ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .. З відповіді нотаріуса № 309/02-14 від 12.08.2024 року на заяву позивача щодо видачі свідоцтва на спадщину від 07.08.2024 року з`ясувалося, що провадження по справі (витяг №75617461 від 30.01.2024 року) припинено з причин не надання ОСОБА_2 документів, які засвідчують право власності спадкодавця на майно, яке він заповідає.

У батька позивачки будь-якого майна у приватній власності не було, за життя заяви на приватизацію до місцевих органів не подавав. Спадкодавець, який не набув права власності на майно, не зареєстрував його згідно чинного законодавства, не може вільно ним розпоряджатися.

Згідно зі ст. 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала права на це.

Приватний нотаріус Мартищук О.Я. належним чином не дослідила заповіт, не надала належної правової оцінки заповіту, внаслідок чого порушила наказ №296/5 про порядок вчинення нотаріальних дій від 22.02.2012 року, а саме відкрила спадкову справу за заповітом, складеним спадкодавцем ОСОБА_3 , без документів про право власності на майно заповідача. Відповідно акт відкриття спадкової справи приватним нотаріусом Мартищук О.Я. за заповітом, в основі якого нікчемний заповіт, є протиправним. На письмове звернення позивача від 12.09.2024 року до нотаріуса, в якому вона не заперечує про продовження провадження по справі №75617461 від 30.01.2024 року за законом, відповіді не отримала.

З дня смерті спадкодавця пройшло більше року і вісім місяців. Внаслідок вчинення протиправної дії нотаріусом ОСОБА_4 – відкриття спадкової справи №75617461 від 30.01.2024 року за заповітом без підтверджувальних документів на право власності спадкодавця на майно, яке заповідає спадкодавець, порушені права позивачки. У даному випадку спадкова справа має бути відкрита за законом. Заходів щодо усунення порушення протиправної нотаріальної дії нотаріусом не здійснено, внаслідок цього, позивач не може реалізувати своє право на спадщину, отримати свідоцтво на спадщину, здійснити державну реєстрацію права на спадщину, як спадкоємець першої черги.

Верховинський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 03 червня 2026 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я., третя особа ОСОБА_2 , про визнання акта - відкриття спадкової справи №75617461 від 30.01.2024 року, вчиненого приватним нотаріусом Мартищук О.Я., протиправним та зобов`язання відповідача розділити спадщину між спадкоємцями за законом в порядку, визначеному ЦК України.

Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Вважає оскаржене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. суд не дослідив всі обставини повно.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що первинні позовні вимоги полягали у визнанні дії відповідача приватного нотаріуса Верховинського нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. протиправною, яка полягає у незаконній відмові позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину та зобов`язати відповідача вчинити дії згідно із законом України – видати позивачу, спадкоємцю першої черги за законом, свідоцтво на право на спадщину (ст. 1296 ЦКУ). Однак, зміст позовних вимог до суду були змінені та викладені в новій редакції на основі наявної на час подання позову інформації, яку нотаріус Мартищук О.Я. надала листом №309/02-14 від 12.08.2024 року: «Додатково повідомляю, що ОСОБА_2 не подала до приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, Мартищук О.Я. документи, які підтверджують право власності спадкодавця на майно». Нотаріус приховала інформацію про зміст заповіту, на основі якого відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_3 впродовж періоду для прийняття спадщини.

Вказує, що нотаріусом відкрита спадкова справа за заявою онуки, яка не може успадковувати майно, яке спадкодавець не мав права і заповідати. Підсумком відкриття спадкової справи без підтверджуючих документів права приватної власності спадкодавця ОСОБА_3 є відмова у видачі свідоцтва на право на спадщину ОСОБА_2 ..

ОСОБА_2 як онука не може успадковувати майно, щодо якого заповіт не має правових наслідків. Підтвердженням є надана їй нотаріусом відмова №301/02-31 від 05.08.2024р.

Домогосподарство, де проживав спадкодавець ОСОБА_3 , останній не приватизував. Заповіт, який надала ОСОБА_2 , за яким відкрита спадкова справа №22/2024 від 30.01.2024р. щодо даного домогосподарства правових наслідків не має.

Апелянт вказує, що вона як спадкоємиця за законом першої черги після смерті батька у відповідності до норм ст.ст. 1216 та 1218 ЦК України успадкувала майнові права, які належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті щодо цього домогосподарства. Заповідальний відказ їй, як спадкоємиці першої черги батько ОСОБА_3 не зробив (ст. 1237 ЦК України).

Стверджує, що домогосподарство в селі Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області вона успадкувала, як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .. Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений законодавством, яким встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні. Написання заяви нотаріусу не є підставою для автоматичного відкриття чи основою для заведення спадкової справи. Якщо спадкова справа відкривається за заповітом без наявності документів, що підтверджують право приватної власності спадкодавця на майно – це грубе порушення процедури відкриття спадкової справи. В даному випадку відкриття спадкової справи мало бути відкладене.

Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що онука ОСОБА_2 не могла нічого успадкувати, не надав правової оцінки щодо дій приватного нотаріуса Мартищук О.Я – ухилення її від виконання нотаріальних дій.

Просить скасувати рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає її необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення - законним, ухваленим із повним та всебічним дослідженням обставин справи та дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апелянта про те, що приватний нотаріус Верховинського нотаріального округу Мартищук О.Я. протиправно відкрила спадкову справу за заповітом, не відповідають дійсності та вимогам закону. Відповідно до чинного законодавства України нотаріус зобов`язаний завести спадкову справу на підставі поданої заяви про прийняття спадщини. Відкриття спадкової справи є процедурним кроком, а не фактом видачі свідоцтва. Наявність чи відсутність правовстановлюючих документів на майно спадкодавця перевіряється нотаріусом на стадії видачі свідоцтва про право на спадщину, а не на стадії відкриття спадкової справи. Отже, приватний нотаріус Мартищук О.Я. діяла виключно у межах закону та не мала права відмовити у заведенні спадкової справи.

Суд установив, що спадкодавець ОСОБА_3 01 грудня 2006 року склав заповіт, посвідчений секретарем Верхньоясенівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі № 110, яким все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те на що він за законом на день своєї смерті матиме право – заповів ОСОБА_2 .. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 є чинним, судовими рішеннями недійсним не визнавався, а отже, є обов`язковим до виконання. Твердження ОСОБА_5 про відсутність у спадкодавця документів на майно на момент відкриття спадщини не є підставою для визнання самого заповіту незаконним, оскільки право на спадкування виникає в силу заповіту (ст. 1223 ЦК України).

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що спадкування за законом має місце у випадках, передбачених статтею 1223 ЦК України. Матеріали справи не підтверджують наявності у ОСОБА_1 права на обов`язкову частку у спадщині. Заповіт матері позивачки від 24.07.2001 року не є спільним заповітом подружжя та скасовує окремого волевиявлення спадкодавця, викладеного ним у заповіті від 01.12.2006 року Вимога зобов`язати нотаріуса розділити спадщину між спадкоємцями за законом є неналежним способом захисту. Суд не може підміняти нотаріуса та вирішувати замість нього питання, віднесені до нотаріальної компетенції.

Щодо доводів апелянтки стосовно того, що вона є спадкоємицею першої черги за законом та її права порушені, то відповідно до норми ч.2 ст.1223 ЦК України спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. Оскільки спадкодавець реалізував своє право на складання заповіту щодо всього свого майна на користь третьої особи ОСОБА_2 , яка у свою чергу у встановлений законом строк прийняла спадщину, право на спадкування за законом у ОСОБА_1 взагалі не виникло. З матеріалів справи вбачається, що позивачка не належить до категорій осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України. Наявність чинного заповіту повністю виключає спадкування за законом осіб першої черги, якщо тільки вони не мають права на обов`язкову частку. Захисту в судовому порядку підлягає лише порушене право, а оскільки право спадкування за законом у позивача не виникло, оскаржені дії нотаріуса чи рішення суду не можуть порушувати його інтересів. Таким чином, вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в позові є абсолютно законним, оскільки права ОСОБА_1 не були порушені.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_2 до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника – адвоката Романенка Є.О., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника третьої особи – адвоката Бельмеги М.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася у селі Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області, її зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).

Із свідоцтва про укладення шлюбу від 03.05.1987 року (а.с.10), вбачається, що дошлюбне прізвище позивача - « ОСОБА_6 », яке нею змінено в зв`язку із укладенням шлюбу 03.05.1987 року із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 11.02.1964 року (а.с. 9), батьками позивача ОСОБА_8 є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ..

Мати позивача - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.8).

Із заповіту від 24.07.2001 року, посвідченого секретарем виконкому Верхньоясенівської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за №31 (а.с.11), вбачається, що ОСОБА_9 1942 року народження, мешканка села Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і після її смерті на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , 1964 року народження. Заповіт підписано ОСОБА_9 у виконкомі сільської ради, заповіт заповідачці прочитано секретарем сільської ради та роз`яснено його зміст.

Батько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.46).

Він склав заповіт 01.12.2006 року, який посвідчено секретарем Верхньоясенівської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за №110 (а.с.47), яким на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і після його смерті і на що він за законом матиме право, а також заощадження, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у Верховинському Ощадбанку, заповів ОСОБА_10 , 1993 року народження. Заповіт підписано ОСОБА_3 у виконкомі Верхньоясенівської сільської ради, заповіт заповідачу прочитано секретарем сільської ради та роз`яснено його зміст.

Із виписки Верхньоясенівського старостинського округу №550 від 29.07.2024 року з погосподарської книги №2 номер об`єкта по господарського обліку 01-0104-1 (а.с. 112 зворот) вбачається, що при житті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 належав житловий будинок АДРЕСА_2 , загальна площа 70,0 кв.м., площа земельних ділянок усього 1,36 га з них 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору.

Також відповідно до довідки Верхньоясенівського старостинського округу від 26.01.2024 року №108 (а.с.111), ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , до складу його сім`ї входила онука - ОСОБА_2 , 1993 року народження.

Приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. заведено спадкову справу 30.01.2024 року №22/24 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заяву на спадщину за заповітом подала ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 44-48).

Позивачем ОСОБА_1 подано до приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. заяву від 15.04.2024 року (а.с.13) в якій вона просила долучити до спадкової справи №22/2024 від 30.01.2024 року після померлого ОСОБА_3 заповіт складений матір`ю позивача – ОСОБА_9 , посилаючись на ст. 1243 Цивільного кодексу України (435-15) подружжю надано право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності, зазначивши, що старий ЦК цього положення не містив. Спадкування за заповітом у такому випадку відбувається після смерті другого з подружжя.

Надалі позивач 07.08.2024 року подала до приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті її батька ОСОБА_3 (а.с.14).

У відповідь на подані позивачем заяви приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області повідомлено листом №309/02-14 від 12.08.2024 року (а.с.15) про те, що 30.01.2024 року заведено спадкову справу №22/2024 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Заяву про прийняття спадщини за заповітом подала онука – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , заяву про прийняття спадщини за законом подала дочка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо заяви від 07.08.2024 року приватним нотаріусом роз`яснено, що при спадкуванні за законом майно переходить спадкоємцям відповідно до встановленої черговості. Підставами для спадкування за законом можуть бути шлюбні, родинні чи сімейні стосунки, усиновлення, перебування на утриманні спадкодавця не менше п`яти років до дня його смерті. Спадкування за законом настає у випадку, якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені в заповіт з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або фізична особа розпорядилася лише частиною свого майна. Додатково повідомлено, що ОСОБА_2 не подала приватному нотаріусу документи, які підтверджують право власності спадкодавця на майно, тому відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» , п. 1, 2,3 Глави 13, Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус відмовляє у вчинені нотаріальної дії, якщо не подані відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Надалі ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Мартищук О.Я. із зверненням від 12.09.2024 року (а.с. 16), в якому вказала про те, що не заперечує отримати спадкове майно за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , посилаючись на нікчемність заповіту наданого ОСОБА_2 ..

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання протиправним акта - відкриття спадкової справи №75617461 за заповітом від 30.01.2024 року, оскільки обраний позивачем спосіб захисту цивільного права є неефективним, адже оскарження нотаріальної дії в даному випадку не дозволить ефективно захистити та відновити права позивача. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розділити спадщину між спадкоємцями за законом в порядку, визначеному ЦК України, то така теж не підлягає задоволенню, оскільки, врахувавши відповідні висновки Верховного Суду, суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Стаття 34 Закону України «Про нотаріат» містить вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси.

Нотаріальна дія або відмова у її вчинені, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчинені, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див.: постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див.: пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу (див. постанови Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), від 20 грудня 2023 року у справі № 523/4642/22 (провадження № 61-13095св23)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 185/9284/23 (провадження № 61-10253св24) вказано, що: «згідно з вимогами чинного законодавства нотаріальні дії вчиняються нотаріусами відповідно до наданих їм повноважень та із дотриманням визначеної законом процедури. […] Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судова процедура оскарження має на меті забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій».

Звертаючись до суду із позовом, позивачка просила визнати акт-відкриття спадкової справи за заповітом № 75617461 від 30 січня 2024 року, вчинений приватним нотаріусом Мартищук О.Я., протиправним та зобов`язати відповідача розділити спадщину між спадкоємцями за законом в порядку, визначеному ЦК України. Свої вимоги вона обґрунтовувала тим, що у її померлого батька нібито не було майна у приватній власності, воно не було належним чином зареєстроване, а тому заповіт, складений за відсутності правовстановлюючих документів, вважає нікчемним. На думку апелянтки, відкриття спадкової справи за заповітом, в основі якого лежить нікчемний заповіт, є протиправним.

Однак відповідно до положень чинного законодавства, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку, внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, спадкоємець має право захистити своє право в судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно. При цьому варто зауважити, що відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно не є підставою нікчемності заповіту.

Судом першої інстанції правильно враховано, що хоча у частині першій статті 1257 ЦК України закріплено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, є нікчемним, а згідно з частиною першою статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що її батько, як спадкодавець, на момент складення заповіту не мав повної цивільної дієздатності.

Матеріалами справи підтверджено, що 30 січня 2024 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. заведено спадкову справу № 22/2024 (витяг № 75617461) після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі заяви онуки спадкодавця ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка прийняла спадщину за заповітом від 01 грудня 2006 року.

Доводи апелянтки ОСОБА_1 про те, що нотаріус не мала права відкривати спадкову справу за заповітом через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на майно (домогосподарство) є безпідставними. Заведення та відкриття спадкової справи за заявою спадкоємця є обов`язковою процесуальною дією нотаріуса. Наявність чи відсутність документів, що підтверджують право власності спадкодавця на майно, перевіряється нотаріусом безпосередньо на стадії вирішення питання про видачу свідоцтва про право на спадщину, а не під час заведення самої спадкової справи.

Під час видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (підпункт 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5).

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону «Про нотаріат». Відповідно до частини першої статті 49 цього закону нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, тобто таким, що забезпечує поновлення права, а у разі неможливості такого поновлення гарантує отримання відповідного відшкодування. Спосіб захисту не повинен суперечити закону та має призводити до реального відновлення прав чи інтересів особи, яка звернулася до суду.

Оскарження акта відкриття спадкової справи (яка є процесуальною дією нотаріуса щодо реєстрації звернення спадкоємця) саме по собі не вирішує спору про право, не скасовує заповіту в установленому законом порядку та не породжує для позивачки жодних речових чи спадкових прав на майно. Визнання зазначеного акта протиправним не призведе до автоматичного переходу майна чи відновлення її прав на спадщину за законом, оскільки чинний заповіт спадкодавця на користь іншої особи не скасований і є дійсним.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заведення нотаріусом спадкової справи за заповітом за відсутності оформлених правовстановлюючих документів на майно є правомірним, не порушує прав позивача та не свідчить про нікчемність самого заповіту.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 05.08.2024 року нотаріус Мартищук О.Я. письмово відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю документів на право власності спадкодавця на житловий будинок і земельну ділянку.

Як з`ясовано колегією суддів, ОСОБА_2 у зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину звернулася до суду з позовом про визнання права власності на майно за заповітом, до участі у справі залучена ОСОБА_1 як претендент на спадщину. Відтак, спадкоємець за заповітом не втратила інтерес до спадщини, захищає порушене право в судовому порядку. Сама позивачка ОСОБА_1 не зверталася до суду із позовом до спадкоємця про визнання права власності на спадкове майно, а звернулася з даним позовом до нотаріуса, що не призведе до реального відновлення чи захисту її прав. Отже, є неспроможними її доводи про тривале порушення її прав нотаріусом у зв`язку із тим, що їй не видано свідоцтво про спадщину, хоча нотаріус відмовила і ОСОБА_2 у видачі свідоцтва.

Щодо вимоги про зобов`язання нотаріуса здійснити розподіл спадщини між спадкоємцями за законом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії у чітко визначеному законом порядку та за наявності відповідних правових підстав.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові ОП КЦС від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19, постанові КЦС ВС від 19.03.2018 у справі № 754/16825/15-ц, постанові КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 161/9939/17), суд не може підміняти нотаріуса чи інші органи, до повноважень яких належить вчинення нотаріальних дій, та приймати рішення замість них чи давати вказівки щодо розподілу майна або вирішення питань, що належать до виключної компетенції суб`єктів нотаріальної діяльності. Подібні вимоги є передчасними та не ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і в цій частині.

Щодо клопотання апелянтки про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас подані апелянткою додаткові документи не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки не мають правового значення у межах даного позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та зробив неправильний висновок, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доводи скарги не спростовують правильних висновків місцевого суду та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права і переоцінки встановлених судом обставин.

Отже, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про відмову у задоволенні позову

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись статями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складений 08 жовтня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.А. Барков