Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №348/1475/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1475/25

Провадження № 22-ц/4808/1509/26

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Баркова В.М.,

секретар Шемрай Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року у справі за позовом Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

у с т а н о в и в:

13 червня 2025 року Служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представник органу опіки та піклування, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , є матір`ю шістьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відомості про батька вищевказаних неповнолітніх дітей записано згідно з частиною першою ст.135 СК України.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 15.02.2024 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 .

Зазначає, що неодноразово до Служби у справах дітей надходили усні повідомлення про те, що малолітня дитина ( ОСОБА_7 ) перебувала без нагляду дорослих у громадських місцях, зокрема самостійно гуляла містом, що становить загрозу її життю та здоров`ю.

Позивачу відомо, що мати дитини, ОСОБА_1 не займається належним вихованням дитини та не контролює її місце перебування, що свідчить про неналежне виконання батьківських обов`язків.

У зв`язку з цим, працівниками служби у справах дітей Надвірнянської міської ради здійснювались виїзди по місцю проживання дитини з метою обстеження умов проживання та утримання ОСОБА_1 своєї малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Вказує, що працівниками служби неодноразово проводились бесіди з відповідачем щодо неналежного виконання нею батьківських обов`язків і попереджували про відповідальність, яку вона несе за не виконання цих обов`язків. Також ОСОБА_1 було попереджено, що у разі відсутності позитивних змін буде ініційовано розгляд питання на комісії з питань захисту прав дитини про доцільність позбавлення її батьківських прав.

14.03.2025 року до служби у справах дітей Надвірнянської міської ради надійшло подання з Надвірнянського ВП ГУНП про те, що під час патрулювання було виявлено малолітню дитину, яка перебувала на вулиці без супроводу дорослих. Під час з`ясування обставин встановлено, що дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживає з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вітчимом ОСОБА_6 та старшими братами та сестрами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що мати дитини, ОСОБА_1 вживає алкогольні напої, не забезпечує належного догляду за дитиною, часто залишає дитину саму на тривалий час, не контролює місце знаходження дитини, не займається її вихованням. Щоразу мати зобов`язується виправитись та на належному рівні займатись вихованням своїх дітей. Проте, позитивних змін не спостерігалось. Ситуація повторювалась знову і знову.

20.03.2025 року на засіданні Комісії з питань захисту дитини було розглянуто питання про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 щодо своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Під час засідання відповідач пояснила, що справді не приділяла достатньо уваги своїм дітям. З її вини дитина перебувала без належного нагляду та просила членів комісії дати їй шанс виправитись. ОСОБА_1 зобов`язалась забезпечити постійний нагляд за дитиною, створити належні умови для проживання та виховання дітей, не залишати малолітню ОСОБА_7 без нагляду.

Проте, відповідач не змінила свій стиль життя, не зважаючи на проведену профілактичну роботу та попередження з боку служби у справах дітей.

Крім того, останню було попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських (материнських) обов`язків відповідно до Сімейного кодексу України та Закону України "Про охорону дитинства".

Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Надвірнянської міської ради вирішила наступне: «Працівникам служби у справах дітей Надвірнянської міської ради надалі здійснювати контроль за умовами проживання дітей в сім`ї ОСОБА_1 та проводити профілактично-роз`яснювальну роботу з матір`ю, з метою недопущення вчинення будь-яких протиправних дій щодо її малолітніх та неповнолітніх дітей».

Однак, при повторних виїздах працівників служби в сім`ю - умови проживання не покращились, мати не змінила свою поведінку стосовно нагляду та догляду за неповнолітніми дітьми. ОСОБА_1 і надалі зловживає алкогольними напоями.

25.03.2025 до служби у справах дітей надійшло повідомлення від КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району» Надвірнянської міської ради, що на приймальний покій даного медичного закладу працівниками поліції 24.03.2025 року о 12:45 годин доставлена дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителька АДРЕСА_1 . Зі слів працівників поліції дитина залишена на вулиці без супроводу дорослих.

За рішенням медичних працівників дитину було госпіталізовано для подальшого нагляду та вирішення питання щодо її подальшого місця перебування.

01.04.2025 року неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 взято на облік служби у справах дітей, як таких, що перебувають у складних життєвих обставинах. Дана інформація підтверджується наказом Служби у справах дітей від 01.04.2025 року № 19-од.

03.04.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , влаштовано до Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, причина влаштування неналежне виконання її мамою батьківських обов`язків.

Працівники служби у справах дітей 08.05.2025 року здійснили виїзд у сім`ю ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження виявлено, що умови проживання незадовільні, в кімнатах брудно, не прибрано, на стінах в кімнаті сильна пліснява, в квартирі, де на даний час проживає сім`я (квартира батьків чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_10 ) відсутня електроенергія через заборгованість за неоплату. Продукти харчування відсутні зовсім.

Після влаштування дитини в соціально-психологічний центр, мати ОСОБА_1 не зверталася до служби з проханням повернути дитину в сім`ю, не цікавилась її станом та місцем перебування. Протягом всього періоду тільки 2 рази відвідала дитину.

Враховуючи відсутність позитивних змін на розгляд комісії було винесене питання про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, щодо малолітньої ОСОБА_5 , яка на той час перебувала у Івано-Франківському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

Враховуючи вищевикладене та те, що обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дітей, їхній фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти та готувати дітей до самостійного життя свідчить про те, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виховання своїх неповнолітніх дітей, зокрема наявна загроза життю та здоров`ю малолітньої ОСОБА_5 , що є підставою для позбавлення її батьківських (материнських) прав.

Представник позивача зазначає, що на підставі наведеного, керуючись ст.ст.19, 150, 164, 180, 181 СК України, діючи виключно в інтересах дитини, комісія з питань захисту прав дитини Надвірнянської міської ради дійшла висновку вважати за доцільне позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і службі у справах дітей Надвірнянської міської ради подати позов до суду про позбавлення матері батьківських (материнських) прав. Даний висновок затверджений рішенням виконавчого комітету від 27.05.2025 року № 91.

ОСОБА_5 не відвідує жодного закладу дошкільної освіти. Відповідно до інформації КП «Надвірнянський НЦПМД» ОСОБА_5 оперована у 2021 році (щілина твердого піднебіння). ОСОБА_1 п`ять разів притягувалась до адміністративної відповідальності, що підтверджується листом Надвірнянського районного відділу поліції № 83369-2025 від 31.05.2025 року. Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї/особи від 20.01.2025 року у даній сім`ї наявні ознаки СЖО.

Також зазначає, що протягом 2024 року ОСОБА_1 надала службі у справах дітей Надвірнянської міської ради 4 письмові пояснення, які додаються до позовної заяви. В кожному з пояснень остання щиро розкаювалась у своїх діях. Обіцяла докласти всіх зусиль для зміни ситуації, а саме: припинити вживання алкоголю, налагодити побутові умови, відповідально ставитись до виховання дітей, забезпечити їм належний догляд, харчування, медичне обслуговування та безпечне середовище.

Відповідач просила дати їй шанс довести свої наміри та змінити своє життя заради добробуту дітей. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов`язки, оскільки на протязі тривалого часу вихованням малолітньої дитини не займається, зловживає алкогольними напоями, часто залишає без догляду та нагляду чотирьохрічну Камілу, що становить загрозу для її здоров`я та життя, чим ухиляється від своїх обов`язків, що негативно позначається на психологічному стані дитини.

Також, не створила належних умов для виховання, розвитку та проживання дитини, на стінах кімнати, де спить дитина не прибрала плісняву та не забезпечує дитину необхідними продуктами харчування. Все вищевказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 байдуже відноситься до здоров`я дитини та самоусунулась від виконання батьківських (материнських) обов`язків.

Відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. За таких обставин, виходячи з інтересів малолітньої дитини, Служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне в інтересах малолітньої дитини звернутись до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідачка офіційно не працює, проживає на отримані дитячі кошти, однак кошти витрачає на власні потреби, в тому числі на алкогольні напої.

Враховуючи викладене вважає, що аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 2563 грн. на малолітню дитину щомісячно до досягнення дитиною повноліття будуть достатніми для задоволення першочергових потреб дитини та її гармонійного розвитку.

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 05 червня 2026 року у задоволенні позову Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовив.

Попередив ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських (материнських) обов`язків щодо своєї малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ..

Поклав на Службу у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки і піклування, контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських (материнських) обов`язків по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ..

Не погоджуючись із таким рішенням, Служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представник органу опіки та піклування звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Вважає, що ухвалене рішення судом першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому його варто повністю скасувати і ухвалити рішення, яким пред`явлений позов задовольнити.

Вказує, що висновки суду першої інстанції суперечать фактичним матеріалам справи та створюють реальну загрозу для життя і здоров`я малолітньої дитини.

Серед доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що поведінка відповідача не є умисною. Матеріали справи беззаперечно доводять системність та тривалість (протягом 10 років) неналежного виховання дітей у цій родині. Сім`я перебуває в складних життєвих обставинах. Мати систематично зловживає алкогольними напоями, офіційно не працює та витрачає отримані на дітей державні кошти на власні потреби, а не на забезпечення життєдіяльності дітей. Така поведінка є свідомим вибором відповідача, що свідчить про прямий умисел у формі байдужого ставлення до долі дитини.

Крім того суд першої інстанції належним чином не оцінив факт критичної події, яка сталася 24.03.2025 року о 12:45 год, коли працівниками поліції на вулиці Кобринської було виявлено малолітню Ключівську Камілу (на той момент 4 роки), яка перебувала абсолютно сама, без нагляду дорослих, у безпорадному стані, що становило пряму загрозу її життю та здоров`ю. Через безвідповідальність матері дитина була екстрено госпіталізована до педіатричного відділення КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району». Цей інцидент не є поодиноким випадком, а є логічним наслідком хронічного невиконання обов`язків відповідачем. Проте суд першої інстанції кваліфікував це як «тимчасові матеріальні труднощі», чим знівелював безпековий фактор.

Суд першої інстанції помилково поклав в основу рішення твердження Відповідача про те, що вона нібито змінила поведінку, зробивши косметичний ремонт та прибравши квартиру. Служба у справах дітей наголошує, що такі дії носять виключно демонстративний характер з метою уникнення юридичної відповідальності під час судового процесу. Згідно з актами обстеження житлових умов від травня 2025 року, квартира ОСОБА_1 перебувала в жахливому антисанітарному стані: повна відсутність електропостачання через борги, відсутність опалення, продуктів харчування, брудна постіль, наявність плісняви на стінах. Дитина фактично виростала в умовах, недопустимих для нормального розвитку. Проведення поверхневого ремонту без відновлення стабільних джерел доходу та без погашення заборгованостей за комунальні послуги не гарантує безпеки дитини в майбутньому. Як тільки дитина повернеться в сім`ю, умови з високою ймовірністю погіршаться до попереднього стану.

Служба у справах дітей, а також Комісія з питань захисту прав дитини неодноразово проводили з відповідачкою профілактично-роз`яснювальні бесіди та виносили попередження. Більше того, відповідачка п`ять разів притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за невиконання батьківських обов`язків. Жодні заходи адміністративного та громадського впливу не дали позитивного результату. Відповідачка свідомо ігнорувала зауваження працівників служби у справах дітей та інших державних органів. Надання їй чергового «шансу» судом першої інстанції є безпідставним авансом за рахунок безпеки малолітньої дитини. ОСОБА_1 офіційно не працює, стабільного доходу не має, борги за електроенергію призвели до її відключення. Косметичний ремонт за відсутності світла, опалення та грошей на утримання шістьох дітей є виключно «процесуальною імітацією виправлення» з метою введення суду в оману.

Суд першої інстанції надав перевагу показанням відповідача, проігнорувавши офіційні та беззаперечні письмові докази державних органів, які мають першочергове безпекове значення.

Суд, ухвалюючи рішення, зосередився виключно на поточному стані малолітньої ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ). Проте поза увагою суду залишився той факт, що на утриманні та вихованні ОСОБА_1 перебуває ще п`ятеро неповнолітніх дітей (2010, 2011, 2013, 2016 та 2018 років народження). Згідно з актами обстеження житлово-побутових умов та довідками, усі шість дітей тривалий час перебували в умовах глибокої соціальної деградації, антисанітарії, без світла та тепла. Відповідач демонструє стійку модель поведінки, за якої вона протягом десяти років (як зазначено в матеріалах соціальних служб) перебуває на обліку і не здатна забезпечити базові потреби жодної зі своїх дітей.

Маючи на вихованні шістьох дітей, відповідач щомісячно отримувала значний обсяг державної фінансової допомоги (як багатодітна родина, допомогу на дітей одиноким матерям тощо). Попри наявність цих гарантованих державою коштів, у квартирі було відключено електроенергію за тривалі борги, повністю відсутні продукти харчування, а діти перебували в стані голоду та занедбаності.

Суд, розглядаючи справу, повинен був оцінити не лише факт окремих позитивних змін, а й те, чи існують достатні гарантії, що права дитини не будуть порушені повторно. Матеріали справи таких гарантій не містять. Відповідачка почала змінювати свою поведінку лише після вилучення дитини, застосування заходів адміністративного впливу та відкриття судового провадження. За відсутності тривалого періоду стабільної належної поведінки такі зміни не можуть вважатися достатнім доказом усунення причин, які стали підставою для звернення до суду.

Таким чином, просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради задовольнити повністю - позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та стягнути з неї аліменти на утримання дитини. Вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ЦПК України.

Представник відповідачки адвокат Романишин Д.М. подав відзив на апеляційну скаргу з пропуском строку, встановленого в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2026 року для його подання. У відзиві представник відповідачки просить поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

За змістом частин першої та другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною третьою статті 359 ЦПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи.

Апеляційний суд зазначає, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, тому вимога представника відповідачки про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу не підлягає задоволенню. А тому суд залишає без розгляду поданий відзив на апеляційну скаргу та не надає оцінку викладеним у ньому доводам.

Представник позивача, відповідачка ОСОБА_1 та її представник до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

06 жовтня 2026 року представник відповідачки адвокат Романишин Д.М. через підсистему «Електронний Суд» направив заяву про відкладення розгляду справи 06 жовтня 2026 року на іншу дату у зв`язку із його перебуванням на амбулаторному лікуванні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційне провадження у справі відкрито 03 липня 2026 року.

Як визначено статтею 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

13 липня 2026 року справа призначена до судового розгляду в Івано-Франківському апеляційному суді на 25 серпня 2026 року о 10:00 год.

24 серпня 2026 року представник відповідачки адвокат Романишин Д.М. подавав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю у кримінальному провадженні.

Таким чином, 25 серпня 2026 року розгляд даної справи вже було відкладено за клопотанням адвоката Романишина Д.М. на 06 жовтня 2026 о 14:30 год.

В постанові Верховного Суду від 12.03.209 року у справі №910/12842/17 зазначено, що довід сторони про неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Наведені стороною обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. В даній справі суд врахував, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявний відзив позивача на апеляційну скаргу і участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, тому дійшов правильного висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів також враховує, що до заяви про відкладення розгляду справи від 06 жовтня 2026 року, яку подано у день судового засідання, адвокат Романишин Д.М. не долучив жодного доказу, який б підтвердив неможливість розгляду справи без участі представника.

Відтак, колегія суддів вважає, що заява про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Крім того, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури Кутинська Н.Я., за участі якої, відповідно до ч. 3 ст. 45 ЦПК України, розглядається дана справа, просила рішення місцевого суду залишити без змін, пояснила, що відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , є матір`ю шістьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.6-11, 13, 14).

Відомості про батька даних неповнолітніх дітей записано згідно з ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується листом Надвірнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Управління міністерства юстиції за №442/32.13.6-18 від 08.04.2025 року (а.с.16).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 15.02.2024 ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 (а.с.15).

Згідно наказу начальника Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради за №19-од. від 01.04.2025, неповнолітніх: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , взято на облік, як дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах (а.с.12).

Як вбачається із відповіді КП «Надвірнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги» Надвірнянської міської ради за № 64 від 19.03.2025 на адресу начальника Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, у лікаря-педіатра даного центру медичної допомоги задекларовані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Вказано, що діти щеплені вчасно, на прийом до лікаря з`являються з мамою. Режим амбулаторного лікування та обстеження мамою дотримувався, згідно рекомендацій. Захворювання періодичні, частіше в осінньо-зимовий період (а.с.17).

Згідно витягу з протоколу № 3 комісії з питань захисту прав дитини Надвірнянської міської ради від 20.03.2025, комісія вирішила наступне: працівникам служби у справах дітей Надвірнянської міської ради надалі здійснювати контроль за умовами проживання дітей в сім`ї ОСОБА_1 та проводити профілактично-роз`яснювальну роботу з матір`ю, з метою недопущення вчинення будь-яких протиправних дій щодо її малолітніх та неповнолітніх дітей (а.с.18).

Листом КНП «Дитяча лікарня надвірнянського району» Надвірнянської міської ради на адресу начальника Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, за вих. №88/01-07 від 25.03.2025, доведено до відома, що на приймальний покій КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району» працівниками поліції 24.03.2025 року о 12:45 годині доставлена дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителька АДРЕСА_1 . Зі слів працівників поліції дитина знайдена на вулиці без супроводу дорослих. Дитина госпіталізована для тимчасового перебування в КНП «Дитяча лікарня питання Надвірнянського району» в педіатричне відділення до вирішення питання про нагляд за малолітньою дитиною. Діагноз: Обстеження (а.с.20, 63-66).

Згідно акту прийому дитини до Центру від 03.04.2025 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , влаштовано до Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, причина влаштування: неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с.22).

Працівниками служби у справах дітей здійснено виїзд у сім`ю ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого складено акт оцінки потреб сім`ї/особи, в якому відображено умови проживання відповідача ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей (а.с.23-28).

Згідно повідомлення Надвірнянського РВП на адресу начальника Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради за №83369-2025 від 31.05.2025, відповідач ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності за ст.ст.176, 180, ч.ч.1, 2 ст.184 КУпАП (а.с.31, 101-103).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 10.09.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання: частково задовільні, на час проведення обстеження в квартирі було чисто, прибрано, були продукти харчування. Дану квартиру сім`я орендує з правом проживання та користування. Для дітей є місце для сну, навчання та проведення дозвілля (а.с.32).

Згідно акту обстеження умов проживання від 13.02.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання: частково задовільні, оскільки брудно, не охайно, квартира потербує косметичного ремонту. Є місце для сну дітей, навчання та проведення дозвілля (а.с.33).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 18.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання: частково задовільні, в кімнатах чисто, прибрано, однак на стінах в кімнаті під вікном сильна пліснява. В квартирі відсутнє електропостачання через заборгованість по оплаті за електроенергію. Умови для дітей для їх виховання та розвитку створені частково, є місце для сну (а.с.34).

Згідно акту обстеження умов проживання від 08.05.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання: квартира в незадовільному стані, в приміщенні антисанітарія, пліснява на стінах, побутова техніка відсутня або несправна. Продукти харчування майже відсутні, холодильник порожній. Опалення не працює. Для виховання та розвитку дітей умов не створено. У дітей брудна постільна білизна, діти сплять по двоє-троє на ліжку. Відсутні навчальні матеріали, шкільне приладдя, книги, іграшки. Діти часто відсутні в школі. Мати не цікавиться навчанням (а.с.35).

На розгляд комісії з питань захисту прав дитини Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області було винесене питання про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, щодо малолітньої ОСОБА_5 , яка на той час перебувала у Івано-Франківському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

Як вбачається із висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 27.05.2025 за №91, з огляду на встановлені та викладені у ньому обставини, комісія з питань захисту прав дитини Надвірнянської міської ради дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.40-42).

Згідно акту обстеження умов проживання від 28.08.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання: квартира не відповідає загальноприйнятим нормам (брудно, не прибрано, запах алкоголю). На кухні безпорядок, посуд не помитий, в холодильнику відсутні продукти харчування, у ванній кімнаті брудно. У дітей відсутнє спальне місце, місце для виконання уроків, діти не забезпечені шкільним приладдям. Діти не доглянуті, в брудному одязі (а.с.74-78).

Відповідно до відповіді Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей за № 80 від 09.09.2025 на запит представника відповідача, адміністрація даного закладу повідомила, що протягом перебування в Центрі малолітньої ОСОБА_5 , її матір, ОСОБА_1 відвідувала дитину 8 раз, а саме: 19.04.2025, 09.05.2025, 21.05.2025, 08.06.2025, 11.07.2025, 23.07.2025, 06.08.2025, 09.09.2025 року, згідно із записами у журналі реєстрації відвідувачів. Також повідомлено, що між ОСОБА_1 і її донькою, малолітньою ОСОБА_5 спостерігаються позитивні відносини. Дитина позитивно ставиться до матері, висловлює бажання повернутись до неї та проживати з нею разом (а.с.83).

Згідно відповіді КП «Надвірнянський НЦПМД» Надвірнянської міської ради за №180 від 09.09.2025 на адвокатський запит представника відповідача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в анамнезі ГРВІ, конюктивіт, щілина твердого піднебіння (оперована в 2021 р.). Соматично здорова. На амбулаторне лікування мама з`являється з дітьми при потребі лікування, діти щеплені вчасно, на даний час запрошено (2 тижні тому) на пробу Манту. Очікуємо візиту. Ознак погіршення стану здоров`я дітей не спостерігається (а.с.85).

Відповідно до довідки Консультативно-діагностичного центру КНП «Надвірнянська ЦРЛ» від 18.08.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в наркологічному кабінеті не перебуває (а.с.86).

Згідно довідки Консультативно-діагностичного центру КНП «Надвірнянська ЦРЛ» від 18.08.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в психіатричному кабінеті не перебуває (а.с.87).

Відповідно до довідки Надвірнянського центру обслуговування клієнтів ТОВ «Прикарпатенерготрейд» № 1034214 від 20.08.2025, станом на 20 серпня 2025 року до показника лічильника 410, зафіксованого 01 серпня 2025 заборгованість за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , становить 0,00 грн. (а.с.88).

Як вбачається із довідок навчальних закладів м.Надвірна, мати ОСОБА_1 цікавиться навчанням старших дітей, їх поведінкою, підтримує зв`язок із класним керівництвом (а.с.89-93).

Згідно акту обстеження №953 від 17.09.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , складеного депутатом Надвірнянської міської ради, відповідач ОСОБА_1 і її діти зареєстровані в АДРЕСА_3 , однак фактично проживають в АДРЕСА_1 . Житлові умови: приватизована трьохкімнатна квартира.

Із характеристики №101 від 02.10.2025, складеної депутатом Надвірнянської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_3 , проте фактично проживає в АДРЕСА_1 . На даний час не працевлаштована. Характеризується позитивно. Скарг у міську раду на протиправні дії не надходило. Зі слів сусідів: доброзичлива, комунікабельна, працьовита. У зловживанні алкогольними напоями не була помічена (а.с.118-120).

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 суду повідомила, що вона є працівником міського центру соціальних служб Офісу соціальних послуг Надвірнянської міської ради. В її обов`язки входить робота із сім`ями, які опинились в складних життєвих умовах.

Сім`я відповідача ОСОБА_1 перебуває на обліку впродовж десяти років. Було встановлено, що діти відповідача не доглянуті, продукти харчування вдома відсутні, діти часто гуляють по вулиці без супроводу матері.

Також нею в період часу із 20.01.2025 по 24.01.2025 було проведено оцінку потреб сім`ї / особи ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт, який міститься в матеріалах справи. Сім`я потребує покращення зі сторони відповідача умов проживання, що відображено у зазначеному акті.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є інспектором ювенальної превенції Надвірнянського РВП. Завданням ювенальної превенції є захист прав дітей, запобігання вчиненню ними правопорушень та попередження будь-яких проявів небезпеки (насильства, булінгу, експлуатації) щодо неповнолітніх.

Підтвердила, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності, зокрема за ст.184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей).

Також зазначила, що діти відповідача часто гуляють по вулиці без супроводу матері. Зокрема вказала, що 24.03.2025 року малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителька АДРЕСА_1 , була знайдена працівниками поліції на вулиці без супроводу дорослих і близько 12 год. 45 хв. доставлена на приймальний покій КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району» працівниками поліції. Дитина була госпіталізована для тимчасового перебування в КНП «Дитяча лікарня питання Надвірнянського району» в педіатричне відділення до вирішення питання про нагляд за нею.

Допитана свідок ОСОБА_14 зазначила, що вона є знайомою відповідача ОСОБА_1 , і часто буває у неї вдома. Їй відомо, що служба у справах дітей звертала увагу останньої на необхідність покращити умови проживання дітей.

Вказала, що на даний час ОСОБА_1 вжила заходів щодо покращення умов проживання дітей, зокрема малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме зробила в квартирі косметичний ремонт, навела порядок в кімнатах. Коли вона прибувала за місцем проживання відповідача, бачила, що на кухні були продукти харчування. Діти були доглянуті.

Відмовляючи у задоволенні позову, з урахуванням встановлених обставин, принципу балансу вірогідностей, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для застосування до відповідачки такого крайнього та виняткового заходу впливу, як позбавлення батьківських прав. Відповідно суд вважав за необхідне відмовити і у задоволенні вимоги про стягнення аліментів на дитину.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали цивільної справи, дійшла таких висновків.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У даній справі Службою у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування ставиться питання про позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав, вказуючи про систематичне та свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання малолітньої дитини, створення реальної загрози її життю і здоров`ю.

Апеляційний суд зазначає, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав, при тому, що це є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в її діях.

Крім того колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній справі ухвалено з урахуванням основних інтересів дитини, зокрема з умовою збереження їх зв`язку із рідною матір`ю.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року закріплене право кожної дитини проживати в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ст.111 вищевказаного Закону України), а також наголошено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини, та визначено обов`язок держави надати батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей (ст.112 вищевказаного Закону України).

Європейський Суд з прав людини при розгляді конкретних справ неодноразово наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції, якщо воно не відповідає законним цілям і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві».

Фактичне розірвання сімейних зв`язків, що означає позбавлення дитини її коріння, може бути виправдане лише за виняткових обставин, має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року, п.39,47-50 та інші справи, зазначені в цьому рішенні).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13).

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від стандарту «достатність доказів», передбачає необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Проте у справах про позбавлення батьківських прав, яке є крайнім заходом (пункти 31,34), з урахуванням підходів Верховного Суду (пункти 34, 41-42) закріплений стандарт «достатніх та переконливих доказів», який означає, що докази, надані стороною, повинні бути достатніми для переконання суду у наявності підстав для позбавлення батьківських прав. Цей стандарт доказування є вищим, ніж «вірогідність доказів» (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2025 року у справі №594/837/24).

Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, взявши до уваги вищенаведені положення закону та обставини конкретної справи, необхідно виходити з того, що при вирішенні вказаного питання необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню дітей, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Отже, в світлі зазначених норм міжнародного та національного законодавства, у даній справі необхідно визначити наступне: чи є доведеним факт ухилення відповідачами від виконання своїх батьківських обов`язків; чи є залишення у відповідачів батьківських прав насправді небезпечним для життя, здоров`я і морального виховання дітей; чи є ці обставини винятковими, а розірвання сімейних стосунків єдиним способом їх розв`язання; чи надавалась відповідачам конкретна цільова підтримка.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року в справі №562/1686/18, від 14 січня 2026 року в справі № 521/23899/23 наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Апеляційний суд зауважує, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дітей. Місцевий суд правильно виходив з того, що відповідно до положень ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Однак, матеріали справи не містять об`єктивних, беззаперечних та виключних доказів винних дій відповідачки із метою навмисного завдання шкоди інтересам дитини.

В оцінці обставин справи суд першої інстанції правильно виходив з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При цьому, необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (дітей).

Незважаючи на наявність складних життєвих обставин, заходів адміністративного впливу та окремих негативних фактів, судом першої інстанції, яким погоджується апеляційний суд, встановлено, що відповідачка вживає заходів до виправлення своєї поведінки, підтримує особистий контакт із малолітньою дочкою під час її перебування у спеціалізованому закладі, між ними наявний стійкий емоційний зв`язок, дитина виявляє прихильність до матері.

Сам по собі факт перебування сім`ї в складних життєвих обставинах чи наявність матеріально-побутових труднощів автоматично не свідчить про наявність прямих винних дій чи безпосереднього умислу на ухилення від виховання. У даній справі матеріали не підтверджують повної нездатності чи неможливості коригування поведінки відповідачки за допомогою інших, менш радикальних заходів впливу із застосуванням соціального супроводу.

Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_1 щодо ухилення від участі у вихованні дитини, умисного і свідомого нехтування нею обов`язками матері, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів виходить з того, що судом на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу.

Не залишаючи поза критикою відсутність належної уваги до дітей зі сторони матері, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до відповідачки попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків. Таке попередження відповідачки відповідає фактичним обставинам справи та сприяє відновленню взаємин між матір`ю і дитиною.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Оскільки суд відмовив позивачу у позбавленні відповідачки батьківських прав стосовно її малолітньої доньки, то відповідно відсутні підстави для стягнення з неї аліментів на утримання дитини.

Відтак оскаржене рішення апеляційний суд вважає ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Барков