Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №346/1587/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/1587/26

Провадження № 22-ц/4808/1705/26

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Мальцевої Є. Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Домбровської Г. В. в м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 19 червня 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 09.10.2020 та, встановивши мобільний додаток monobank, отримала розрахункову карту № НОМЕР_1 .

Положення Анкети-заяви передбачають, що така разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять договір про надання банківських послуг (далі – Договір).

Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що становлять Договір, та зобов`язується виконувати його умови. Окрім того, в Анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору (п. 11).

Отже, 09.10.2020 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений Договір, відповідно до умов якого відповідачу наданий кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000,00 грн, з можливістю його корегування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (37,2 % річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (74,4 % річних).

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

У відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором становить понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 28.10.2025 Банк надіслав відповідачу повідомлення «пуш» (Push) про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, спрямованої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за Договором станом на 06.02.2026 становить 9321,17 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 9321,17 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками – 0,00 грн; заборгованість з пені та комісії – 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання – 0,00 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Універсал Банк».

У зв`язку з наведеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.10.2020 станом на 06.02.2026 у розмірі 9321,17 грн, в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 9321,17 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2026 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що положення підписаної відповідачем Анкети-заяви передбачають, що така разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що становлять Договір, та зобов`язується виконувати його умови.

Відповідно до п. 6 Анкети-заяви від 09.10.2020 ОСОБА_1 була згенерована ключова пара з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка в подальшому використовувалась для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення дій Клієнта згідно з Договором.

Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» надавались відповідачу як користувачу та були отримані нею. Такі Умови і правила до цього часу перебувають у загальному доступі й у тому самому вигляді, в якому вони існували на момент підписання відповідачем Анкети-заяви до Договору, розміщені вони на офіційному сайті АТ «Універсал Банк» та в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики з визначенням порядку і умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншої інформації, необхідної для укладення договору. У них же містяться й Тарифи, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «monobank».

Анкету-заяву клієнт підписала 09.10.2020, тобто в межах періоду дії вказаних умов та правил. Таким чином, відповідач на час підписання анкети-заяви не могла ознайомитись з будь-якими іншими правилами, ніж ті, що діяли протягом вказаного часу.

Тому, на думку апелянта, ствердження суду у оскаржуваному рішенні про те, що, підписуючи Анкету-Заяву та укладаючи Договір, відповідач не була ознайомлена саме з тими Умовами та правилами, які існували станом на дату такого підписання, жодним чином не можуть братися до уваги та доводів позовної заяви не спростовують.

Щодо погашення позивачем в односторонньому порядку за рахунок кредитних коштів, понад встановлений кредитний ліміт заборгованості за нарахованими відсотками, вказує, що враховуючи неповернення відповідачем кредитних коштів у повному обсязі, прострочена заборгованість зростала. Однак відповідач, незважаючи на факт збільшення заборгованості, продовжувала надсилати заявки через мобільний застосунок «Monobank» на збільшення кредитного ліміту за її картковим рахунком. А отже, оскільки суми, які відповідач вносила на картковий рахунок, були недостатніми для погашення заборгованості внаслідок раніше здійснених платежів, на підставі вищевказаних умов Тарифів 31.12.2023 позивач нарахував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 798,15 грн, які 01.01.2024 були списані за рахунок коштів, додатково наданих у кредит згідно з умовами п. 5.22 Умов і правил, що є частиною Договору про надання банківських послуг «Monobank» та з якими відповідач ознайомилася, підписавши Анкету-заяву. Отже, 01.01.2024 в порядку виконання згаданого п. 5.22 Умов і правил почалося договірне списання нарахованих відсотків у розмірі 798,15 грн за користування коштами кредитного ліміту, яке в силу тих самих причин продовжувалося і в подальшому.

Таким чином, апелянт не погоджується зі твердженням суду про те, що позивач в односторонньому порядку погасив відсотки за користування відповідачем кредитними коштами.

Так, керуючись п.п. 5.22 п. 5 Розділу II Умов і Правил, Банк (позивач) на передбачених Умовами і Правилами підставах (з якими відповідач попередньо ознайомилася, підписавши Анкету-Заяву), щоразу фіксуючи факт несплати відповідачем передбачених договірним зобов`язаннями коштів, надавав боржнику кредит згідно з Договором в розмірі наявної заборгованості та спрямовував ці кредитні кошти на погашення вказаної заборгованості – відсотків за користування кредитним лімітом згідно з Тарифами.

Звертає увагу, що виписка з рахунку є належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту в сукупності з іншими доказами. Усі платежі щодо погашення заборгованості за кредитом відображені у розрахунку, наданому до позовної заяви, який так само є належним доказом підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, так як містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення відповідачем платежів, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Натомість, відповідач не висловила жодних заперечень щодо заборгованості, яка виникла у зв`язку з невиконанням взятих нею на себе зобов`язань за Договором про надання банківських послуг «Monobank».

Посилається на практику Верховного Суду у постановах від 08.07.2020 у справі № 464/4985/15-ц (провадження № 61-43538св18), від 02.07.2020 у справі № 753/16745/15-ц (провадження № 61-40036св18) щодо оцінки розрахунку як доказу в таких справах, та на норми права щодо належного виконання договірних зобов`язань.

Просить заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.10.2020 станом на 06.02.2026 у розмірі 9321,17 грн, в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 9321,17 грн.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у цій справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.10.2020 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с. 19).

Відповідно до п. 2 Анкети-заяви позичальник просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на його ім`я НОМЕР_2 .

Згідно п. 3 Анкети-заяви позичальник просить кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць. Погоджується, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Просить вважати її власноручний підпис або його аналоги (у томі числі удосконалений електронний підпис) обов`язковим під час здійснення операцій за всіма рахунками, що відкриті або будуть відкриті їй в банку. Із цією метою засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем (п. 6 Анкети-заяви).

Також у Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідна з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, Тарифами складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи Анкету-заяву, відповідач підтвердив отримання примірника Договору в мобільному додатку Monobank; ознайомлення та згоду з умовами Договору; укладення Договору; зобов`язалась виконувати умови Договору.

До договору банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (а.с. 117-164), Паспорт споживчого кредиту від 01.09.2020 та від 21.09.2020 (а.с. 100-116, 165-181).

Також банком надано Виписку/особовий рахунок з 09.10.2020 по 06.02.2026, із якої вбачається надання і користування кредитом (а.с. 20-98).

Відповідно до доданого до позову розрахунку заборгованість позичальниці за Договором № б/н від 09.10.2020 станом на 06.02.2026 становить 9321,17 грн та складається із: 9321,17 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с. 8-9).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 09.10.2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти й у неї виникло зобов`язання повернути їх у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі.

Проте, позивач заявляє до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9321,17 грн, яка складається з суми овердрафту. В такому випадку позивач діяв відповідно до Розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг, які банком додано до позовної заяви. В анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг. Однак, матеріали справи не містять підтверджень про ознайомлення ОСОБА_1 з основними умовами кредитування, оскільки не містять її підпису, як і немає доказів, що саме ці умови і правила обслуговування розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, комісії, списання по яких відображені у розрахунку заборгованості та виписці по руху коштів. Паспорт споживчого кредитування теж не може бути підтвердженням того, на які саме умови відповідач пристала.

Отже, відсутні підстави вважати, що відповідач погодилася на списання процентів за рахунок коштів понад встановлений кредитний ліміт. Відтак, позивач в односторонньому порядку за рахунок кредитних коштів, понад встановлений кредитний ліміт, погасив заборгованість за нарахованими відсотками в загальній сумі 10 667,88 грн, що не відповідає узгодженими між сторонами умовами.

Заборгованість за відсотками щомісячно погашалась банком за рахунок кредитних коштів та до розрахунку тіла кредиту позивачем включені нараховані відсотки на суму 10 677,88 грн. Сума 9321,17 грн, яку включено позивачем до заборгованості за тілом кредиту, є нарахованими процентами за порушення строку повернення кредитних коштів, розмір яких сторонами не узгоджувався. Стягнення таких сум банком здійснено без правових підстав, а тому сума заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню на 10 677,88 грн.

За таких обставин, оскільки неправомірно стягнуті з відповідача проценти у розмірі 10 677,88 грн перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9321,17 грн, які заявлені до стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позовних вимог про стягнення відсотків позивачем за цим позовом не заявлено.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2020 ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, якою було визначено, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, Тарифами складають договір про надання банківських послуг.

Таким чином, між сторонами 09.10.2020 було укладено кредитний договір.

Однак, в матеріалах справи немає підтвердження, що саме із долученими до матеріалів справи Умовами та правилами відповідач ознайомилася і погодилася, підписуючи заяву.

Надані до позовної заяви Умови та правила обслуговування не містять реквізитів та підпису позичальника, а також не містять посилання на кредитний договір, до якого вони входять. А наведені з цього приводу доводи скарги належними і допустимими доказами також не підтверджені.

У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: «З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником».

Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена така хоча і містить вказівку про строк пільгового періоду та процентну ставку у разі виходу за його межі, не містить відповідних істотних умов кредитного договору, відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, та інших істотних умов.

В той же час Тарифи банку та Умови і правила, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості Банком було долучено розрахунок та Виписку про рух коштів по картці відповідача за період з 09.10.2020 по 06.02.2026, за змістом якої відповідач систематично користувалася кредитними коштами, загальна сума витрат за весь період становить 44 250,93 грн, загальна сума зарахувань – 34 929,76 грн.

Таким чином залишок заборгованості за кредитним договором становить 9321,17 грн.

Згідно наданої до апеляційної скарги Довідки про розмір встановленого кредитного ліміту ОСОБА_1 з 09.10.2020 по 31.01.2026 ліміт неодноразово збільшувався/зменшувався. Максимальний розмір становив 04.12.2023 – 20 000,00 грн (а.с. 219).

Встановлення такого ж ліміту вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 8).

При цьому, з 31.12.2023 банк нараховував відповідачу проценти за користування кредитними коштами, не обліковував ці проценти на окремому рахунку, а здійснював переведення їх у тіло кредиту шляхом їх погашення новими кредитними коштами, для чого збільшував кредитний ліміт (овердрафт).

Як вбачається з пояснень апелянта і встановлено судом, в даному випадку позивач діяв відповідно до п. 5.22 Розділу ІІ Умов і правил.

Так, п. 5.22 Розділу ІІ Умов і правил встановлено що кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної у цьому пункті заборгованості.

Проте, як зазначено вище, оскільки в матеріалах справи відсутні докази підписання та ознайомлення відповідача із вказаними Умовами і правилами, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети 09.10.2020.

А отже відсутні підстави вважати, що відповідач погодилася на списання процентів за рахунок коштів понад встановлений кредитний ліміт.

Оскільки в Анкеті-заяві від 09.10.2020 відсутня домовленість сторін про сплату овердрафту і збільшення заборгованості тіла кредиту за рахунок погашення заборгованості по відсотках понад встановлений кредитний ліміт, колегія суддів вважає безпідставним зарахування суми овердрафту до заборгованості, а стягненню підлягала б лише сума, фактично використаних відповідачем коштів.

Відповідно до матеріалів справи кредитний ліміт становив 20 000,00 грн, загальна сума витрат за весь період - 44 250,93 грн, загальна сума зарахувань – 34 929,76 грн, овердрафт, який виник на підставі п. 5.22 Розділу ІІ Умов і правил – 10 677,88 грн.

Таким чином, оскільки непогашена сума кредиту (9324,17 грн) фактично менша овердрафту, який виник на підставі п. 5.22 Розділу ІІ Умов і правил – 10 677,88 грн, і стягнення якого не підлягає до задоволення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9324,17 грн.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апелянта правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до незгоди з висновками суду, власної інтерпретації судового рішення, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду по суті вимог не змінюється і не скасовується, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

Є. Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року.