Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №351/1695/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/1695/25

Провадження № 22-ц/4808/973/26

Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М. .

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів - Девляшевського В.А., Баркова В.М.

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

на заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року, ухвалене в складі судді Калиновського М.М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 25.11.2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем вказаного товариства, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних та програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1117-6126.

Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 10 000 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період 18 днів, знижена процентна ставка 2,50% в день, стандартна процентна ставка 3,00% в день.

В порушення умов договору відповідачка не виконала свої зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 07.10.2025 року становить: 99 100 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 89 100 грн.

Кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 49 100 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 50 000 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №117-6126 від 25.11.2022 року в розмірі 50 000 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом – 10 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі - 40 000 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованість за кредитним договором №1117-6126 від 25.11.2022 у розмірі 20 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 10 000,00 грн - заборгованість за відсотками. В решті частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось з апеляційною скаргою, у якій посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосуванням судом норм матеріального права, просить вказане рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Позивач має право на нарахування процентів з урахуванням п. 4.6. та 10.1. кредитного договору протягом строку договору, що визначені в п. 4.8. кредитного договору.

Товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно наданого розрахунку заборгованості, Товариство здійснило лише нарахування по процентам (згідно п. 4.6. та 10.1. договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.8. договору), що погоджений між сторонами.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив помилковий висновок, що умови за користуванням кредитом суперечать засадам справедливості, добросовісності, що не відповідає вимогам чинного, а саме ст. 18 ЗУ «Про захист споживачів».

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали вручено ОСОБА_1 02 травня 2026 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2026 року зупинено апеляційне провадження у справі 351/1695/25 за апеляційною скаргою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного суду цивільної справи № 552/672/23.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2026 року поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 50000 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн * 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що нарахування відсотків позивачем за користування кредитом є несправедливим у розумінні до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.Суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором 1117-6126 від 25.11.2022 у розмірі 20 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками. В решті частині позову відмовлено.

Переглядаючи справу колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 25.11.2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем вказаного товариства, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних та програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1117-6126.

Кредитний договір укладено в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 10 000,00 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період– 18 день; знижена процентна ставка – 2,5 % в день; стандартна процентна ставка – 3 % в день.

Згідно довідки про перерахування суми кредиту 1117-6126 від 25.11.2022 р.оку ОСОБА_1 було перераховано кошти від ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay у сумі 10 000 грн.

Із розрахунку заборгованості за договором 1117-6126 від 25.11.2022 вбачається,що станом на 07.10.2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить: 99 100,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 10 000,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 89 100,00 грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення простроченої заборгованості за кредитом в розмрі 10 000,00 грн та простроченоїзаборгованості за процентами в розмірі 40 000,00 грн.

Переглядаючи справу колегія суддів виходить з наступного.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У справі, яка переглядається встановлено, що 25.11.2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №1117-6126 про відкриття кредитної лінії, в якому погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів.

Кредитний договір укладено в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами кредитного договору №1117-6126 від 25.11.2022 року відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 10000, 00 грн.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1117-6126 від 25.11.2022 року за тілом кредиту у розмірі 10000, 00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом колегія суддів зазначає наступне.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (стаття 536 ЦК Україн).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п. 4.3 кредитного договору - плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована.

Відповідно до п.4.6 та 10.1 кредитного договору - нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Знижена процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Базовий період згідно п. 4.4 складає 18 календарний днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду крім наступного випадку: якщо у поточному базовому періоді позичальник не має заборгованості зі сплати процентів, комісії та суми кредиту перебіг базового періоді у припиняється в дату повного виконання грошових зобов`язань позичальника за договором. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що базовий період сплати відсотків – проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.

Погоджений сторонами строк кредитування згідно п. 4.8 договору становить 300 календарних днів. Дата повернення кредиту 21.09.2023 року.

Згідно п.10.2 право користування кредитом за пільговою процентною ставкою протягом першого базового періоду надається позичальнику, якщо про це вказано в п.10.1. договору за умови, що позичальник у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом не пізніше останнього дня першого базового періоду. У разі несплати позичальником у повному обсязі нарахованих відсотків за користування кредитом не пізніше останнього дня першого базового періоду за пільговою процентною ставкою, нарахування процентів за користування кредитом за перший базовий період здійснюється за стандартною ставкою. Надалі нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів. З моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою процентною ставкою.

Тобто, сторони умовами договору визначили, розмір та порядок сплати процентів.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зробила висновок про те, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Отже, при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд не може оцінювати положення кредитного договору на предмет їх несправедливості, вирішувати питання чи є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності та самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом за відсутності окремої позовної заяви споживача про оспорення відповідних умов договору.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 не пред`явила відповідних зустрічних позовних вимог про оспорення умов договору про споживчий кредит, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитом.

З розрахунку заборгованості, який надано позивачем і який не спростовано відповідачем, заборгованість за процентами з 25.11.2022 по 20.09.2023 складає 89100 грн.

Разом з тим, звертаючись до суду, позивач просив суд стягнути проценти у розмірі 40000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог. З урахуванням, викладеного вимоги позивача про стягнення прострочених процентів у розмірі 40000, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задовоенню і доводи апеляційної скарги є слушними.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року необхідно змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1117-6126 від 25.11.2022 року та стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1117-6126 від 25.11.2022 року у розмірі 50 000 грн, яка складається з 10 000 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 40 000 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги задоволено в повному обсязі, то з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 633,60 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.

Заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1117-6126 від 25.11.2022 року та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1117-6126 від 25.11.2022 року у розмірі 50 000 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 40 000, 00 грн - відсотки за користування кредитом, судові витрати по сплаті судового збору у розмір 6 056,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

В.М. Барков