Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №202/3937/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2676/26 Справа № 202/3937/26 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

захисника - Бутова М. А.

апеляційну скаргу захисника Бутова М. А. на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 10 червня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно із оскарженою постановою суду першої інстанції, водій ОСОБА_1 19.04.2026 року о 15 годині 22 хвилин, за адресою: м. Дніпро по вул. Березинська, біля ЛЕП 45, керував транспортним засобом «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , та перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечним, та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження та оскаржену постанову змінити в частині застосованого адміністративного стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, не пов`язане з позбавленням права керування транспортними засобами, а саме, штраф.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що під час ухвалення судового рішення ОСОБА_1 присутній не був. Про результат прийнятого рішення йому не було відомо, оскільки він є військовослужбовцем, та в момент розгляду справи перебував на службі, у зоні бойових дій. Про розгляд справи дізнався лише 18.09.202026 року, після відкриття виконавчого провадження щодо стягнення судового збору та арешту його банківських рахунків, а тому не мав змоги вчасно підготувати апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, захисник зазначає, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні ДТП визнає.

Вказує на те, що ОСОБА_1 не є злісним правопорушником, у нього відсутні адміністративні стягнення за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Також, захисник звернув увагу, що його підзахисний не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до службової характеристики, для належного та ефективного виконання службових обов`язків ОСОБА_1 потребує можливості самостійного керування транспортними засобами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , відомості про отримання стороною захисту копії постанови у межах строку її апеляційного оскарження відсутні, доводи апелянта про отримання зазначеної копії постанови лише 24.09.2026 року матеріалами справи не спростовуються, а отже з метою забезпечення доступу до правосуддя та права на апеляційне оскарження судового рішення вказаний строк підлягає поновленню.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскарженої постанови, апеляційний суд зважає на те, що відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Висновки суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин вчинення адміністративного правопорушення, доведеності вини ОСОБА_1 , правильності кваліфікації його дій за ст. 124 КУпАП в апеляційному порядку не оспорюються, ОСОБА_1 повністю визнає свою провину у скоєнні ДТП, у зв`язку із чим постанова районного суду у цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Що стосується доводів апелянта про надмірну суворість застосованого до правопорушника адміністративного стягнення, то вони заслуговують на увагу.

Так, згідно з ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

У відповідності до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ст. 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Як убачається з оскарженого рішення та наявних матеріалів провадження, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд прийшов до передчасного висновку про необхідність застосування його саме у виді позбавлення останнього права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, яке у даному випадку є надмірно суворим.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 дійсно мало місце, проте не спричинило значних негативних наслідків. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, які не мають значного характеру. Травмованих осіб в результаті ДТП не виявилось.

Також судом першої інстанції не було належним чином враховано те, що відносно ОСОБА_1 відсутні, будь-які обставини, що у розумінні ст. 35 КУпАП обтяжують його покарання, та останній є військовослужбовцем і бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно диспозиції ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а не просто як міра суворого покарання, тож суд апеляційної інстанції вважає, що накладення штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ст. 124 КУпАП, а саме 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, буде достатнім та співмірним заходом впливу для запобігання вчиненню нових правопорушень ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що судом першої інстанції у постанові не наведено переконливого мотивування необхідності застосування до ОСОБА_1 саме найбільш суворого за видом стягнення з числа передбачених ст. 124 КУпАП, допущене ним правопорушення не є грубим або повторним, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для його пом`якшення.

Відтак вважаю за необхідне апеляційну скаргу захисника Бутова М. А. задовольнити, а постанову суду першої інстанції - змінити в частині застосованого адміністративного стягнення, пом`якшивши його до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “ Про судовий збір” він під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору, у зв`язку із чим питання про стягнення з нього судового збору апеляційним судом не вирішується.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Строк апеляційного оскарження — поновити.

Апеляційну скаргу захисника Бутова Михайла Алєковича – задовольнити.

Постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 10 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , за ст. 124 КУпАП, – змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В решті постанову суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду А. А. Мазниця