Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №209/6305/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8075/26 Справа № 209/6305/25 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 49

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Макарова М.О., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 21 травня 2026 року у складі судді Юрченко Я.О.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 16 липня 1993 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі.

Від шлюбу народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає про відсутність спільних інтересів, різних поглядів на життя та відсутність між ними взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного, спільного господарства не ведуть, подальше спільне проживання та збереження сім`ї не можливо, у зв`язку з чим просив розірвати шлюб з відповідачем.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 21 травня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 16 липня 1993 року Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, за актовим записом № 583, - розірвано.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки збереження шлюбу суперечить інтересам чоловіка, подальше збереження родини з урахуванням їх взаємних відносин неможливо, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сторони проживають разом, тобто продовжують вести спільне господарство, мають почуття взаємоповаги та любові. Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу, відповідає спільним інтересам сторін, а тому відсутні підстави для розірвання шлюбу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судом встановлено, що сторони у справі з 16 липня 1993 року перебувають у зареєстрованому шлюбу. Від шлюбу у сторін народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між позивачем та відповідачем припинені подружні та сімейні відносини, з того часу спільне господарство між ними не ведеться, спільно вони не проживають.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У розумінні положень ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Частиною 2 ст. 112 СК України унормовано, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою «чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.».

Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Оскільки, судом встановлено, що збереження нормальних сімейних відносин виявилося неможливим та суперечить інтересам сторін, що має істотне значення й подальше збереження родини з урахуванням їх взаємних відносин неможливо, суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає положенням статей 24, 55, 56 СК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що сторони у справі продовжують проживати разом та вести спільне господарство, мають почуття взаємоповаги та любові, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу, відповідає спільним інтересам сторін, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що під час апеляційного перегляду справи, такі обставини не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції надавав сторонам строк для примирення тривалістю в три місяці, однак навіть після закінчення зазначеного строку примирення між сторонами не відбулося, сімейні відносини не були відновлені, що свідчить про остаточний розпад сім`ї та неможливість збереження шлюбу.

Разом з цим, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебуває та проживає за фактичним місцем проходження служби, що унеможливлює спільного проживання та введення спільного господарства з відповідачем у справі, та спростовує доводи останньої.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 21 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

М.М. Пищида