Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №184/2195/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5397/26 Справа № 184/2195/25 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О.,

суддів – Пищиди М.М., Петешенкової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 08 травня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1202-2668 за допомогою вебсайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, що реалізують технології обробки інформації та діють у цьому процесі як єдине ціле. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту — 12 000,00 грн; строк кредитування — 300 днів; базовий період — 14 днів; знижена процентна ставка — 2,5 % на день; стандартна процентна ставка — 3,00 % на день. Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач грошові кошти у визначений строк не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка в добровільному порядку не погашена. Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 60 000,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом — 12 000,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами — 48 000,00 грн та простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту — 1 065,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача вказану суму кредитної заборгованості.

Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1202-2668 від 08 травня 2023 року в загальній сумі 16 200,00 грн, з яких: 12 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 4 200,00 грн – заборгованість за процентами, а також стягнуто витрати зі сплати судового збору в сумі 654,05 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для примусового стягнення з відповідача суми непогашеної заборгованості, оскільки кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством, а фактично отримані кошти в добровільному порядку не повернуті. Водночас відповідач не надала належних та допустимих доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем або підтвердили належне виконання зобов`язань за кредитним договором. При цьому суд вважає погодженим у кредитному договорі строк кредитування саме 14 календарних днів, тому вбачає відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору в сумі 43 800,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині залишених без задоволення вимог про стягнення простроченої заборгованості за процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю його висновків фактичним обставинам. Представник скаржника зазначає, що суд не врахував та не звернув належної уваги на те, що строк кредитування визначено умовами кредитного договору в 300 календарних днів, впродовж якого відповідачу було нараховано проценти, розмір яких було узгоджено з останньою. Тому позивач не вийшов за межі узгодженого сторонами строку кредитування та не нарахував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту, а також пені відповідно до ст. 625 ЦК України, а здійснений ним розрахунок заборгованості відповідає нормам закону та є обґрунтованим і правильним.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За змістом п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною першою статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості за процентами, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1202-2668 за допомогою вебсайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, що реалізують технології обробки інформації та діють у цьому процесі як єдине ціле. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту — 12 000,00 грн; строк кредитування — 300 днів; базовий період — 14 днів; знижена процентна ставка — 2,5 % на день; стандартна процентна ставка — 3,00 % на день.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, станом на 10 вересня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 1202-2668 від 08 травня 2023 року становить 119 160,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (основний борг) — 12 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами — 107 160,00 грн.

Разом з тим кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальника за нарахованими процентами в сумі 59 160,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 60 000,00 грн, з яких: 12 000,00 грн — прострочена заборгованість за кредитом та 48 000,00 грн — прострочена заборгованість за процентами.

Таким чином, з урахуванням часткового списання заборгованості за нарахованими процентами загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1202-2668 від 08 травня 2023 року становить 60 000,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) – 12 000,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами – 48 000,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором свідчить про те, що під час дії договору мало місце прострочення сплати позичальником чергових платежів за кредитами та процентами за користування кредитом в рамках укладеного кредитного договору.

При цьому позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом у сумі 43 800,00 грн, суд першої інстанції посилався на те, що при здійсненні перевірки правильності нарахування відсотків за користування позикою, слід керуватися саме строком сплати відсотків, який передбачений договором — 14 днів, а не 300 днів, та не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Зважаючи на це, позивачем нараховані проценти за користування кредитом поза межами строку дії такого договору, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача в частині нарахування відсотків за користування кредитом у вказаній сумі, починаючи з 22 травня 2023 року по 02 березня 2024 року, тобто поза межами строку дії кредитного договору.

Висновок суду першої інстанції в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим, у зв`язку з чим колегія суддів не може з ним погодитися, з огляду на неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

За приписами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У силу положень ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом п. 4.4 кредитного договору базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.8 договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Датою повернення (виплати) кредиту є 02 березня 2024 року.

Тому заявлений у п. 4.4 строк - це строк користування кредитом за зниженою процентною ставкою, який становить 14 днів (базовий період). Водночас строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 300 днів (п. 4.8. договору), а саме з 08 травня 2023 року по 02 березня 2024 року (дата повернення кредиту).

Отже, враховуючи викладені положення кредитного договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про встановлення сторонами строку дії кредитного договору 14 календарних днів, тобто до 21 травня 2023 року включно, ототожнивши базовий період (протягом якого діє знижена процентна ставка) із загальним строком кредитування. Встановивши, що саме протягом базового періоду кредитування 14 календарних днів нараховуються проценти за користування кредитом, суд не взяв до уваги положення п. 4.9 кредитного договору, яким чітко визначено строк, на який надається кредит позичальнику, що складає 300 календарних днів, і дату повернення (виплати) кредиту — 02 березня 2024 року. Строк дії кредиту є рівним строку кредитування.

Однак щодо розміру процентів, нарахування яких за користування кредитними коштами протягом строку кредитування погоджено сторонами, колегія суддів зазначає таке.

У розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

З огляду на це, нарахований позивачем розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, які є невід`ємними елементами конституційного принципу верховенства права. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 наголосив, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

У вказаній постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року також зазначено, що сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати, з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 613 ЦК України). Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками — фізичними особами.

Окрім цього, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим і релевантним застосування наведених правових висновків Конституційного Суду України до спірних правовідносин. Зазначені конституційні принципи є засадами для суду при визначенні справедливого розміру процентів за порушення грошового зобов`язання, що підлягають стягненню з відповідача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Так, за змістом положень ч. ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №175/1543/16-ц.

Водночас у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів щодо несправедливих умов нарахування розміру процентів за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі, з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Враховуючи зазначене, нарахований за кредитним договором розмір процентів є непропорційно великою сумою, яка значно перевищує розмір основного боргу та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Застосовуючи аналогію права та враховуючи, що такий розмір процентів суперечить засадам розумності й добросовісності, колегія суддів констатує наявність істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику як споживачу фінансових послуг. Беручи до уваги очевидну неспівмірність заявлених до стягнення процентів у сумі 48 000,00 грн із розміром тіла кредиту в 12 000,00 грн, колегія суддів доходить висновку про необхідність їх зменшення.

Таким чином, оскільки умови договору встановлювали обов`язок щодо сплати непропорційно великої суми процентів, колегія суддів доходить висновку про зменшення розміру заборгованості за процентами до рівня тіла кредиту — 12 000,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги про те, що сторони погодили всі істотні умови договору, а його положення передбачають нарахування процентів у погодженому сторонами розмірі протягом усього строку кредитування, є безпідставними. Нарахована сума процентів виходить за визначені законом межі та є непропорційно великою, що суперечить засадам справедливості, добросовісності й розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги позивача правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що суд першої інстанції не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми нарахованих відсотків за користування кредитом у період з 22 травня 2023 року по 02 березня 2024 року без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є частково доведеними та обґрунтованими, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Оскільки суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, це відповідно до положень ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до пп. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на висновок апеляційного суду про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Финанс» підлягають стягненню судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 968,96 грн (24 000,00 грн / 60 000,00 грн = 0,4; 0,4 х 2 422,40 грн = 968,96 грн) та за подання апеляційної скарги у сумі 1 453,44 грн (3633,60 грн х 0,4)

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року задовольнити частково.

Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 1202-2668 від 08 травня 2023 року в сумі 12 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 2 422,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.М. Пищида

М.Ю. Петешенкова