Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №201/10671/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3688/26 Справа № 201/10671/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О.

суддів – Пищиди М.М., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 21 липня 2022 року о 19:15 год. на перехресті просп. Б. Хмельницького та вул. Л. Стромцова у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia А5», днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen», днз НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року у справі № 932/4294/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2023 року вказане судове рішення скасовано та ухвалено нову постанову, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності. Закриття провадження з цих підстав не є реабілітаційною обставиною. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Octavia A5» була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно з полісом обов`язкового страхування № ЕР 208114489. Власник пошкодженого автомобіля «Volkswagen» звернувся до страховика із повідомленням про ДТП від 22 липня 2022 року та заявою про виплату страхового відшкодування від 01 серпня 2022 року. Вказану подію визнано страховим випадком, і на підставі акта огляду транспортного засобу, рахунку та страхового акта № 14881/01/922 від 11 серпня 2022 року позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 127 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 283037 від 12 серпня 2022 року.

Оскільки договір страхування укладено на пільгових умовах (на підставі пенсійного посвідчення страхувальника ОСОБА_2 ), а на момент ДТП за кермом автомобіля перебувала ОСОБА_1 (відповідачка), яка права на таку пільгу не має, було порушено вимоги пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв`язку з порушенням умов поліса відповідачка зобов`язана компенсувати позивачу 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що становить 63 750,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену суму боргу.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СГ «ТАС» завдані збитки у сумі 63 750,00 грн, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, шо на момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля перебувала ОСОБА_1 , а не страхувальник ОСОБА_2 , який є пенсіонером і уклав договір страхування на пільгових умовах. З огляду на те, що відповідачка права на таку пільгу не має, вона в силу закону зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що становить 63 750,00 грн. Факт винуватості ОСОБА_1 у ДТП та реальність здійсненої позивачем страхової виплати повністю підтверджуються матеріалами справи, що свідчить про правомірність позовних вимог.

Не погодившись із рішенням суду, відповідачка звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вона просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована незаконністю та необґрунтованістю рішення суду через неповне з`ясування обставин справи та неправильну оцінку доказів, оскільки позивачем не надано належних доказів, які підтверджують сплату страхового відшкодування, а також не надано експертний звіт дослідження, складений на підставі Методики товарознавчої експертизи та колісних транспортних засобів.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У відповідності до п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною першою статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 липня 2022 року о 19:15 год. на перехресті просп. Б. Хмельницького та вул. Л. Стромцова у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia А5» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen» (державний номерний знак НОМЕР_2 ). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року у справі № 932/4294/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2023 року у вказаній справі постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження у справі на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Закриття провадження у справі не є реабілітаційною обставиною.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Octavia A5» була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 208114489. Власник пошкодженого автомобіля «Volkswagen» звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» із повідомленням про ДТП від 22 липня 2022 року та заявою про страхове відшкодування від 01 серпня 2022 року.

Вказану подію визнано страховим випадком, у зв`язку з чим було здійснено розрахунок та виплату страхового відшкодування на підставі акта огляду транспортного засобу від 22 липня 2022 року, рахунку № KC00009339 від 29 липня 2022 року та страхового акта № 14881/01/922 від 11 серпня 2022 року з розрахунком суми страхового відшкодування. АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 127 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 283037 від 12 серпня 2022 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачкою умов обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що в силу закону покладає на неї обов`язок компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, а відтак правомірності та обґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні цивільно-правові відносини у сфері страхування відповідальності власників транспортних засобів врегульовані Законом України №1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв на час виникнення вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38-1 цього Закону №1961-ІV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України. Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за правилами, встановленими статтею 1191 ЦК, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК).

Первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Спеціальний Закон №1961-ІV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом цього Закону страхове відшкодування, яке за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик виплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й відшкодуванням шкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобов`язанні, оскільки страховик у договірних правовідносинах обов`язкового страхування відповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов`язанні.

Отже, правові наслідки виплати страховиком страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування та виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності різняться.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «Skoda Octavia A5», була застрахована на пільгових умовах на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 06 жовтня 2020 року, виданого на ім`я страхувальника ОСОБА_2 . Оскільки на час вчинення ДТП за кермом вказаного автомобіля перебувала відповідачка ОСОБА_1 , було порушено вимоги пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що в силу закону зобов`язує відповідачку компенсувати позивачу 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в сумі 63 750,00 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачки 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування у сумі 63 750,00 грн у зв`язку з порушенням нею умов пільгового страхування.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду через неповне з`ясування обставин справи та ненадання позивачем належних доказів з огляду на таке.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження сплати страхового відшкодування, спростовуються матеріалами справи. Факт перерахування позивачем грошових коштів у сумі 127 500,00 грн як страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Volkswagen» підтверджується належним розрахунковим документом — платіжним дорученням № 283037 від 12 серпня 2022 року.

Твердження апелянта про обов`язковість надання позивачем експертного звіту дослідження, складеного на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, є безпідставними та ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права. Оскільки позивач здійснив розрахунок та виплату відшкодування за страховим випадком на підставі акта огляду транспортного засобу від 22 липня 2022 року, рахунку від 29 липня 2022 року та страхового акта № 14881/01/922 від 11 серпня 2022 року, надання експертного висновку за вказаною Методикою для вирішення цього спору не є обов`язковим.

Крім того, відповідачка у суді першої інстанції не скористалася своїм процесуальним правом, не проводила експертизу самостійно та не заявляла клопотань про призначення судової авто товарознавчої експертизи для спростування розміру завданої майнової шкоди, а тому її посилання на неправильність розрахунку страховика не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не містять передбачених законом підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та відповідно для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а переоцінка доказів чинним законодавством не передбачена.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду — без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.М. Пищида

М.Ю. Петешенкова