Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №194/2090/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6491/26 Справа № 194/2090/25 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю.І. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Союз-Дніпро» на заочне рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року у справі за позовом Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2025 року Кредитна спілка «Союз-Дніпро» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.

Позов мотивовано тим, що 21 жовтня 2020 року між Кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та ОСОБА_3 було укладено договір споживчого кредиту № 1459/20, за умовами якого позичальнику надано грошові кошти у сумі 37 000,00 грн строком на 24 місяці, з 21 жовтня 2020 року по 20 жовтня 2022 року, зі сплатою процентів за користування кредитом. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 зобов`язався погашати заборгованість щомісячно з 20 по 30 число кожного місяця згідно з погодженим графіком. За умови своєчасного внесення поточних платежів, кредит мав бути повністю повернутий позичальником до 20 жовтня 2022 року. ОСОБА_3 неналежним чином виконував свої кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Станом на дату його смерті загальна сума заборгованості за кредитним договором складала 66 101,87 грн, з яких: 34 400,24 грн — залишок за тілом кредиту, 31 701,63 грн — проценти, нараховані за користування кредитом. Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України у разі смерті боржника за кредитним договором його права та обов`язки переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Під час розгляду цивільної справи № 194/1969/24 встановлено, що спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, є його батько — ОСОБА_1 . Матір померлого, ОСОБА_2 , відмовилася від прийняття спадщини у встановлений законом строк. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 21 жовтня 2020 року між Кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та поручителями ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 1459/20, згідно з п. 2.1 якого відповідальність поручителів настає у разі, якщо позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання з будь-яких причин, зокрема й у разі смерті. Посилаючись на те, що після смерті позичальника обов`язок із погашення заборгованості за кредитним договором перейшов до його спадкоємця ОСОБА_1 , а також до поручителя ОСОБА_2 , які є солідарними боржниками, позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості за договором споживчого кредиту в загальній сумі 66 101,87 грн.

Заочним рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивач у визначені законом строки не пред`явив вимог до спадкоємців померлого боржника, а також не довів існування чинних зобов`язань за договором поруки після смерті позичальника.

В апеляційній скарзі Кредитної спілки «Союз-Дніпро», посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позову через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Представник апелянта вказує на положення статті 543 ЦК України, відповідно до якої солідарна відповідальність передбачає право кредитора вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників, які залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Також представник апелянта зазначає, що згідно з п. 2.1 договору поруки відповідальність поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 настає у разі, якщо позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором споживчого кредиту з будь-якої причини, зокрема й у разі смерті. Оскільки позичальник ОСОБА_3 помер, а заміна боржника в основному зобов`язанні відбулася в силу закону, скаржник вважає, що обов`язок із погашення заборгованості за кредитним договором перейшов до його спадкоємця ОСОБА_1 , а також до поручителя ОСОБА_2 , яка відповідно до п. 2.7 договору поруки добровільно прийняла на себе зобов`язання нести відповідальність за нових боржників у випадку смерті позичальника. Враховуючи викладене, на переконання апелянта, відповідачі є солідарними боржниками перед кредитною спілкою.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Кредитної спілки «Союз-Дніпро» на заочне рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 жовтня 2020 року між Кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та ОСОБА_3 було укладено договір споживчого кредиту № 1459/20, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у сумі 37 000,00 грн строком на 24 місяці, з 21 жовтня 2020 року по 20 жовтня 2022 року. Процентна ставка за договором становить 60,84% річних, реальна процентна ставка — 37,55% річних, а розмір процентів за користування кредитом — 0,5% на день від суми залишку за кредитом за кожен день прострочення заборгованості до повного її погашення; загальна вартість кредиту складає 64 787,03 грн.

Повернення кредиту та сплата процентів мали здійснюватися щомісячно, згідно з графіком платежів, з 20 по 30 число кожного місяця.

Відповідно до п. 4.2 договору, якщо на дату закінчення строку, вказаного в п. 4.1 договору, залишається неповернений залишок кредиту, і кредитодавець до закінчення цього строку не звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, строк дії цього договору автоматично продовжується на 24 місяці, тобто до 20 жовтня 2024 року, з урахуванням п. 4.3 цього договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту № 1459/20 від 21 жовтня 2020 року між Кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 1459/20, згідно з п. 2.2 якого поручителі і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем.

Позивач належним чином виконав свій обов`язок та надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 37 000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером № 309 від 21 жовтня 2020 року.

Однак позичальник своїх зобов`язань за договором споживчого кредиту № 1459/20 від 21 жовтня 2020 року належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку станом на 20 жовтня 2024 року в загальній сумі становить 66 101,87 грн.

Як вбачається з копії спадкової справи № 89/2024, яка відкрита 29 серпня 2024 року приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих С.І., в якій зазначено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

29 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

05 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті сина ОСОБА_3 . Також 05 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова маса складається із залишку грошових коштів на рахунку у сумі 20 170,09 грн, відкритому у відділенні АТ «Укрсиббанк».

Як встановлено судом, позичальник за основним зобов`язанням ОСОБА_3 помер, і спадкоємцем після його смерті є його батько ОСОБА_1 . Батьки померлого — ОСОБА_2 та ОСОБА_1 — є поручителями за договором поруки. У договорі поруки № 1459/20 від 21 жовтня 2020 року наявна умова, що поручитель несе солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань позичальника.

Як зазначає позивач, про смерть позичальника він дізнався під час розгляду Тернівським міським судом Дніпропетровської області цивільної справи № 194/1969/24 за позовом Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою суду від 19 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі № 194/1969/24. Таким чином, первісний відповідач (боржник ОСОБА_3 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ще до відкриття провадження та до подання позовної заяви до суду.

Провадження у справі за позовом Кредитної спілки «Союз-Дніпро» в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту було закрито у зв`язку зі смертю останнього ухвалою суду від 17 березня 2025 року. Тобто позивачу стало відомо про смерть боржника не пізніше 17 березня 2025 року.

18 вересня 2025 року рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області у задоволенні позову Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту було відмовлено з підстав необґрунтованості вимог позивача до поручителів, які несуть солідарну відповідальність за виконання зобов`язань боржника, без пред`явлення вимоги до самого основного боржника (його правонаступників).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Союз-Дніпро», суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що за приписами статті 1281 ЦК України кредитор мав пред`явити свої вимоги до спадкоємця боржника, який прийняв спадщину ( ОСОБА_1 ), протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. Проте позивач у встановлені строки не заявив вимог ні безпосередньо до ОСОБА_1 , ні через нотаріуса, у зв`язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України позбавився права вимоги за основним зобов`язанням. Оскільки зобов`язання поруки за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) і не може існувати окремо від основного, а матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали згоду забезпечувати виконання зобов`язань за нового боржника (спадкоємця), порука також вважається припиненою. З урахуванням обов`язкових для застосування правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц, пропуск кредитором строків звернення до спадкоємців за статтею 1281 ЦК України тягне за собою повну втрату права вимоги і до поручителів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц (провадження № 14-12цс24) зробила правовий висновок щодо пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, та дійшла таких висновків.

Відповідно до приписів статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є строками, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Наявність встановлених законом строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців забезпечує юридичну визначеність та стабільність цивільного обороту.

Встановлення темпоральних обмежень як для подання заяви про прийняття чи відмову від спадщини, так і для пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника збалансовує інтереси учасників спадкових відносин та унеможливлює продовження стану невизначеності у цивільних відносинах, які зазнають змін у зв`язку зі смертю одного з їх учасників.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника регламентуються приписами статті 1281 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених порукою (іпотекою). Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язанням, а також припинення таких зобов`язань (див. пункти 55–62 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, пункт 69.5 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, пункт 39 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, пункт 99 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).

Приписи статті 1281 ЦК України не містять особливих застережень щодо порядку задоволення вимог кредитора у разі, якщо смерть боржника настала після пред`явлення позову до нього під час розгляду судової справи.

Отже, якщо смерть позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості, до таких правовідносин застосовуються правила про загальний порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначені у статті 1281 ЦК України, а спадкоємці, які прийняли спадщину, підлягають залученню до участі у справі як правонаступники відповідного учасника справи на підставі статті 55 ЦПК України.

Водночас потрібно звернути увагу на те, що підставою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. З огляду на наведене, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді) суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, зокрема претензії кредиторів.

За змістом наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, подана кредитором претензія є однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені особи спадкоємців взагалі.

Відповідно до пункту 3.11.17 розділу 3 «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, консул за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Отже, кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано — через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України — через консульські установи).

Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

У силу частина четверта статті 1281 ЦК України недотримання встановлених строків позбавляє кредитора права вимоги та припиняє відповідне зобов`язання .

Крім того, слід зазначити, що розрізняють основні зобов`язання та додаткові (акцесорні) зобов`язання. Основні зобов`язання можуть існувати самостійно без додаткового (акцесорного) зобов`язання, тоді як додаткові (акцесорні) зобов`язання виникають лише за наявності основного зобов`язання та нерозривно пов`язані з ним.

У законодавстві не наведено визначення акцесорних зобов`язань. Водночас у статті 266 ЦК України йдеться саме про основну та додаткову вимоги, тобто фактично про основне та акцесорне зобов`язання.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

У наведених нормах права чітко простежується акцесорність поруки та її додатковий характер, який проявляється у неможливості існування поруки окремо від основного зобов`язання. Вимоги до поручителя можуть бути пред`явлені лише у разі чинності основного зобов`язання та (якщо в договорі не передбачено інше) лише у тому обсязі, що й до основного боржника.

Як зазначено вище, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, позбавлення права вимоги такого кредитора за зобов`язаннями, які існували у померлого боржника.

Аналіз правил частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України дає підстави для висновку, що у разі пропуску кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням (порукою), яке не може існувати окремо від основного зобов`язання.

Отже, приписи частини першої статті 559 ЦК України щодо припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язання не передбачають жодного винятку, тому сплив строків, визначених частинами другою, третьою статті 1281 ЦК України, який має наслідком припинення права вимоги кредитора за основним зобов`язанням, одночасно має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги за додатковими зобов`язаннями (порукою) незалежно від того, хто є спадкоємцями померлого боржника - цей самий поручитель чи інші особи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за приписами статті 1281 ЦК України кредитор мав пред`явити свої вимоги до спадкоємця боржника, який прийняв спадщину ( ОСОБА_1 ), протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. Проте Кредитна спілка «Союз-Дніпро» у встановлені строки не заявила вимог ні безпосередньо до ОСОБА_1 , ні через нотаріуса, у зв`язку з чим відповідно до частини четвертої статті 1281 ЦК України позбавилася права вимоги за основним зобов`язанням. Оскільки зобов`язання поруки за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) і не може існувати окремо від основного, а матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали згоду забезпечувати виконання зобов`язань за нового боржника (спадкоємця), порука також вважається припиненою. З урахуванням обов`язкових для застосування правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц, пропуск кредитором строків звернення до спадкоємців за статтею 1281 ЦК України тягне за собою повну втрату права вимоги і до поручителів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та обґрунтовано відмовив у його задоволенні, з чим повністю погоджується колегія суддів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Кредитної спілки «Союз-Дніпро», колегія суддів відхиляє їх з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами після смерті позичальника ОСОБА_3 , регулюються спеціальними нормами Книги шостої Цивільного кодексу України.

Реалізація кредитором своїх прав можлива лише за умови суворого дотримання процесуальних строків, визначених законом. За приписами статті 1281 ЦК України кредитор мав пред`явити свої вимоги до спадкоємця боржника, який прийняв спадщину, а саме до ОСОБА_1 , протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте позивач у встановлені строки не заявив вимог ні безпосередньо до ОСОБА_1 , ні через нотаріуса, у зв`язку з чим відповідно до частини четвертої статті 1281 ЦК України позбавився права вимоги за основним зобов`язанням. Зазначений строк є присічним, його пропуск позбавляє кредитора права вимоги та є самостійною підставою для відмови у позові.

Безпідставними є й доводи апелянта щодо чинності договорів поруки на підставі пунктів 2.1 та 2.7, за якими поручителі нібито надали добровільну згоду нести відповідальність за нових боржників у випадку смерті позичальника.

Оскільки зобов`язання поруки за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) і не може існувати окремо від основного, а матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали згоду забезпечувати виконання зобов`язань за нового боржника (спадкоємця), порука також вважається припиненою.

З урахуванням обов`язкових для застосування правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц, пропуск кредитором строків звернення до спадкоємців за статтею 1281 ЦК України тягне за собою повну втрату права вимоги і до поручителів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 додатково скористалася своїм правом та відмовилася від прийняття спадщини у встановлений законам строк, вона не набула статусу спадкоємця, а її зобов`язання як поручителя припинилися в силу закону через припинення основного боргу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповною мірою встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Посилання представника скаржника в апеляційній скарзі на безпідставну відмову в задоволенні позову колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, та мають на меті задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та належним чином дослідив і оцінив подані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованості висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення суду — без змін.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. cт. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Союз-Дніпро» – залишити без задоволення.

Заочне рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида