Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №176/546/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6085/26 Справа № 176/546/26 Суддя у 1-й інстанції - Крамар О. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Макарова М.О., Пищида М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року у складі судді Крамар О.М.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 13 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №267059442, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 10000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 22000,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

В подальшому, до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод), ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги №б/н від 15 липня 2025 року до договору факторингу №5/07/25-Е від 15 липня 2025 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року у розмірі 51327,60 грн, з якої: 22000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29327,60 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право вимоги до відповідача.

Не погодившись з таким рішення суду, ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договори факторингу укладені між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЕЙС» у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому останній має право грошової вимоги до відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 13 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 267059442, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 10000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 22000,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

В подальшому, до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року становить 51327,60 грн, з якої: 22000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29327,60 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача та наявність у останнього права звернення до суду з даним позовом, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п. 8.2, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно до додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод), ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги №б/н від 15 липня 2025 року до договору факторингу №5/07/25-Е від 15 липня 2025 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч.1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25.

Факт укладення договорів факторингу до укладення кредитного договору не свідчить про відсутність переходу права вимоги, оскільки відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня вимога, про що узгоджено у вказаному договорі факторингу. При цьому майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Тому, право вимоги за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року перейшло після виникнення відповідного зобов`язання та його індивідуалізації у відповідних реєстрах прав вимоги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем порушення прав з боку відповідача та наявність у останнього права звернення до суду з даним позовом, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки на вказане вище.

Надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №267059442 та отримання останньою кредитних коштів, враховуючи неналежне виконання умов вказаного договору, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року.

Разом з тим, з наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані з 13 грудня 2021 року по 11 травня 2022 року, тоді як умовами кредитного договору передбачено, що строк кредитування складає 30 днів (до 12 січня 2022 року), тому розмір заборгованості по процентам, відповідно до узгоджених сторонами умов, становить 6930,00 грн. (22000,00 грн. х 1,05 % х 30 днів).

Як вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості, 14 січня 2022 року відповідачем частково погашено заборгованість по несплаченим процентам у розмірі 7266,00 грн.

Отже, заборгованість за тілом кредиту складає 22000,00 грн., заборгованість по процентам відповідно до узгоджених сторонами умов складає 6930,00 грн., відповідачем внесено в рахунок погашення заборгованості 7266,00 грн., тому загальний розмір заборгованості, яка підлягає до стягнення на становить 21664,00 грн. (22000,00 грн. - 7266,00 грн.).

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Згідно з пунктами першим, другим частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС».

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2771,33 грн., сплачений позивачем при подачі позову та апеляційної скарги.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 13000,00 грн., колегія суддів зауважує наступне.

Пунктами 1, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

В матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери»та ТОВ «ФК «ЕЙС»; додаткова угода №25770986198 від 01 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 27 березня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року.

З акту прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року вбачається, що виконавець надав, а клієнт прийняв послуги у формі вивчення матеріалів справи, підготовки адвокатського запиту та клопотання для отримання інформації про зарахування коштів, складання позову. З акту прийому-передачі наданих послуг від 27 березня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року вбачається, що виконавець надав, а клієнт прийняв послуги у формі складання апеляційної скарги.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 року у справі № 758/6113/19, зазначено, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити розмір судових витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що дана справа є типовим спором про стягнення заборгованості, не відзначалася підвищеною складністю фактичних обставин чи правового регулювання, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків, витребування значного обсягу доказів або вчинення інших складних процесуальних дій, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та заперечень відповідача з приводу заявленого розміру витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №267059442 від 13 грудня 2021 року у розмірі 21664,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2771,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

М.М. Пищида