Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №201/9734/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1620/26 Справа № 201/9734/24 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Макарова М.О., Пищиди М.М.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 вересня 2025 року у складі судді Федоріщева С.С.

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором доручення на представництво, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2024 року ПрАТ «СК «Еталон» звернулося до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що 01 серпня 2023 року між ПрАТ «СК «Еталон», як довірителем та ОСОБА_1 , як повіреним було укладено договір доручення на представництво страховика щодо укладання договорів страхування №2930200, за умовами якого повірений зобов`язується виконувати частину його страхової діяльності, зокрема щодо укладання полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договорів комплексного страхування подорожучих, в тому числі приймати страхові платежі від страхувальників, з подальшим перерахуванням отриманих коштів довірителю.

Зазначає, що відповідач неналежним чином виконує грошове зобов`язання за договором доручення на представництво страховика щодо укладання договорів страхування №2930200, не перераховує на рахунок довірителя отриманні від страхувальників страхові платежі, у зв`язку з чим станом на 30 червня 2024 року існує заборгованість за укладеними договорами у розмірі 416274, 35 грн.

З урахуванням викладеного, товариство вимушене звернутися до суду за захистом своїх прав та просити стягнути з відповідача заборгованість за договором доручення № 2930200 від 01 серпня 2023 року у розмірі 500879,62 грн., з яких: 416274,35 грн. основна заборгованість; 10961,59 грн. 3 % річних; 26878,09 грн. інфляційні збитки; 46765,59 грн. пеня. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 16 вересня 2025 року позов ПрАТ «СК «Еталон» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Еталон» заборгованість за договором доручення №2930200 від 01 серпня 2023 року у розмірі 500879,62 грн., з яких: 416274,35 грн. основна заборгованість; 10961,59 грн. 3 % річних; 26878,09 грн. інфляційні збитки; 46765,59 грн. пеня.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору доручення в частині своєчасного перерахування отриманих платежів від страхувальників довірителю.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що не маючи жодних письмових доказів на підставі яких можливо встановити інформацію яка міститься в інформаційної системи In Core, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до безпідставного та необґрунтованого висновку про те, що інформація викладена у бухгалтерській довідці, наданій позивачем сформована саме на підставі даних з Інформаційної системи. Крім того, судом першої інстанції договори страхування не досліджувалися, оскільки з їх змісту не вбачається факт його підписання саме ним, а тому суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно прийшов до висновку, що факт підписання вказаних договорів страхування відповідачем визнаний. Жоден з договорів страхування ОСЦПВВНТЗ, які долучені до матеріалів справи не містить його персонального коду, як повіреної особи, що в свою чергу спростовує висновок суду про встановлення факту підписання договорів страхування. Крім того, вказує, що не укладення між сторонами окремої додаткової угоди до договору доручення, якою би страхова компанія уповноважувала його на приймання страхових платежів від страхувальників, свідчить про те, що у нього були відсутні повноваження на отримання таких страхових платежів, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 01 серпня 2023 року між ПрАТ «СК «Еталон» як довірителем, та ОСОБА_1 , як повіреним, укладено договір доручення на представництво страховика щодо укладання договорів страхування №2930200, за умовами якого повірений приймає на себе зобов`язання страхового посередника, який за дорученням довірителя виконує частину його страхової діяльності, а саме: укладання полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі за текстом - «полісів ОСЦПВВНТЗ») та договорів комплексного страхування подорожуючих; сприяння довірителю в укладанні договорів страхування за видами визначеному у додатку №5 до цього договору; ідентифікація та верифікація страхувальників (представників страхувальника); пошук потенційних страхувальників га встановлення з ними відносин; пропонування страхувальникам страхових послуг страховика; консультування потенційних страхувальників щодо умов послуг; проведення переговорів з потенційними страхувальниками на предмет укладання договорів страхування; приймання страхових платежів від страхувальників в порядку, передбаченому чинним законодавством України, подальшим перерахуванням отриманих коштів страховику у строки, передбачені чинним законодавством України та цим договором.

Перелік договорів, за якими повірений не здійснив перерахунку страхових платежів на користь довірителя та розрахунок дебіторської заборгованості станом на 30 червня 2024 року, відображений у бухгалтерській довідці ПрАТ «СК «Еталон».

Договори укладені в електронній формі згідно до умов додаткової угоди №1 ЕД (електронний договір In Core) до договору доручення на представництво страховика щодо укладання договорів страхування №2930200 від 01 серпня 2023 року.

Розрахунок з ПрАТ «СК «Еталон» за договори страхування, що були укладені ОСОБА_1 , передбачений частиною 6 договору, містить посилання на пункт 2 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками затвердженого Постановою КМУ «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками» №1523 від 18 грудня 1996 року, яке було чинне на момент укладання договорів страхування, зазначених у бухгалтерській довідці товариства від 30 червня 2024 року та на момент настання заборгованості за ними.

Відповідно до додатку №7 до договору доручення ОСОБА_1 надано доступ до Інформаційної системи та було присвоєно персональний код повіреного №2930200, який використовується ним під час підписання договорів страхування. До даної Інформаційної системи повірений може мати доступ виключно за використанням свого персонального коду. У випадку залучення до виконання умов договору третіх осіб, повірений зобов`язаний за п.6 додаткової угоди №1 подати на адресу довірителя «Заявки на організацію доступу до системи InCore», проте відповідних заяв від ОСОБА_1 на адресу ПрАТ «СК «Еталон» не надходило.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору доручення в частині своєчасного перерахування отриманих страхових платежів від страхувальників.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Як передбачено частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У розумінні положень статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2, 7 статті 15 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов`язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Відповідно до частини 1 статті 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Згідно із статтею 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до статті 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Звертаючись до суду з позовом, ПрАТ «СК «Еталон» стверджувало про порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині неперерахування отриманих від страхувальників страхових платежів у погоджений сторонами строк. Вважали, що у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 416274,35 грн.

Колегія суддів звертає увагу що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18.

Отже, з урахуванням наведеного принципу змагальності саме позивач у даній справі, який стверджує про порушення відповідачем зобов`язань за договором, мав довести ту обставину, на яку посилається в обґрунтування заявленого позову.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, як з`ясовано судом, за умовами укладеного договору доручення, зокрема пункту 4.1., повірений має право приймати страхові платежі від страхувальників за окремою додатковою угодою до цього договору, в порядку, передбаченому чинним законодавством України, з подальшим перерахуванням отриманих коштів довірителю у строки, передбачені цим договором. Разом з цим, сторони у договорі обумовили приймання-передачу наданих послуг шляхом складання та підписання акту приймання-передачі наданих послуг (додаток №2 до цього договору) протягом 5 робочих днів з моменту його отримання від повіреного.

Тобто сторони у договорі доручення чітко визначили дії сторін та документи, які підтверджують факт надання послуг за спірним договором доручення та можливості повіреним приймати страхові платежі

Водночас, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження заявленого позову, оскільки матеріали справи не містять окремої додаткової угоди між сторонами щодо приймання страхових платежів за договором доручення на представництво страховика щодо укладання договорів страхування № 2930200 від 01 серпня 2023 року, як і не містять акту приймання-передачі наданих послуг повіреним за договором доручення, як передбачено умовами договору.

Надана позивачем бухгалтерська довідка на підтвердження розміру заборгованості з недотриманих страхових платежів станом на 30 червня 2024 року у загальному розмірі 416274,35 грн., не відповідає вимогам статей 77, 78, 80 ЦПК України щодо належності, допустимості та достатності доказів, оскільки за відсутності у справі первинних (фінансових) документів про рух коштів на рахунку страховика ПрАТ «СК «Еталон» станом на 30 червня 2024 року, копія вказаної бухгалтерської довідки не дає можливості у повній мірі дійти висновку про наявність обставин відносно незарахування сум страхових платежів за полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на які посилається ПрАТ «СК «Еталон» у позові.

Наданий перелік договорів, за якими відповідач не перерахував страхові платежі, складений позивачем в односторонньому порядку, містить інші види договорів, які договором доручення не передбачено, і не свідчить про об`єктивність такого доказу.

При цьому, сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Водночас відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Аналогічні правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19), а саме у пункті 81 зазначено,що "Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки позивачем під час розгляду справи не подано належних, допустимих та достовірних доказів, не доведено правомірності та законності пред`явленого позову, так само як і факту порушення відповідачем у справі умов договору доручення, що свідчить про помилковість висновків суду при винесенні оскаржуваного рішення на підставі доказів, які не відповідають положенням статей 76-81 ЦПК України та не можуть бути покладені в основу рішення.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з ПрАТ «СК «Еталон» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9124,20 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9124,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 29 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: М.О. Макаров

М.М. Пищида