Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №202/4672/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/35/26 Справа № 202/4672/22 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла із сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2023року, головуючий у суді першої інстанції Кухтін Г.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2022року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом проти ОСОБА_2 з вимогами про збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на утримання спільної дитини сторін, ОСОБА_3 , 2008року народження, з 2 000,00грн до 10 000,00грн.

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що вона є вчителем у школі, коштів на утриманні дитини не вистачає, а мінімальний розмір аліментів на дитину кожного року зростає, наразі коштів, що стягуються за судовим рішенням не достатньо для належного та повного забезпечення спільної дитини, що змушує позивача просити суд збільшити розмір аліментів, що стягується з відповідача. Вказувала, що наразі дохід відповідача значно зріс, у зв`язку із проходженням ним військової служби, що на її думку може бути підставою для перегляду розміру аліментів, що стягуються.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2023року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що розмір прожиткового мінімуму порівняно з 2019роком, у якому приймалось рішення про зміну розміру стягуваних з відповідача аліментів, зріс, а також з того, що матеріальне становище відповідача змінилось.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

19 серпня 2023року ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2023року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про зміну розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, з твердої суми в розмірі 2 000,00грн на тверду грошову суму в розмірі 2 833,00грн, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не врахував, що у відповідача на утриманні є непрацездатна матір, яка проживає разом з відповідачем.

Вказував, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач крім аліментів, окремо перераховував кошти своєму сину на власні потреби, тобто належним чином виконував свої батьківські обов`язки та забезпечував сина належним утриманням.

Наполягав на тому, що аліменти у розмірі 10 000,00грн є завищеними та не обґрунтованими.

Інша підстава апеляційної скарги зводилась до того, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, з грубими процесуальними порушеннями.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, заявляла, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

28 серпня 2023року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 202/4672/22; та 07 вересня 2023року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2023року відкрито апеляційне провадження у справі.

28 вересня 2023року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 17 жовтня 2023року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023року провадження у справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2024року поновлено провадження у справі та витребувано з військової частини НОМЕР_1 , в якій ОСОБА_2 проходив службу та у ІНФОРМАЦІЯ_1 , по наказу якого він був відправлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , а також у НОМЕР_2 окремій механізованій бригаді — інформацію щодо продовження проходження ОСОБА_2 служби у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

13 грудня 2024року на виконання вищевказаної ухвали від військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь, згідно якої, солдат ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28 лютого 2022року по 14 травня 2024року та був звільнений у зв`язку з переведенням. Згідно витягу з наказу №135 від 14 травня 2024року, солдат ОСОБА_2 вибув з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби до Збройних Сил України, у військову частину НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2024року витребувано з військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 — інформацію щодо проходження ОСОБА_2 служби у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Однак жодних відомостей до суду апеляційної інстанції не надходило.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025року провадження у справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2026року поновлено провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

03 липня 2017року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (у справі №202/1045/17) з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти, на утримання ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00грн, але не менше 30 процентів від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації.

20 серпня 2019року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (у справі №202/4651/19) розмір аліментів, що стягується з відповідача на користь позивача, на утримання ОСОБА_3 , було змінено на 2 000,00грн, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації.

ОСОБА_2 був призваний по мобілізації згідно Указу Президента України від №69/2022року від 24 лютого 2022року, до військової частини НОМЕР_1 .

У відповідності до довідки щодо розміру доходів військовослужбовця ОСОБА_2 , загальна сума доходу з 28 лютого 2022року по 1 липня 2022року, становить 177919,05грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, заявлені позивачкою вимоги про збільшення розміру аліментів відповідають інтересам дитини, рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Як правову підставу для задоволення позову суд першої інстанції виснував, що змінились обставини, що існували на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, визначені статтею 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України), що дають підстави для збільшення розміру аліментів.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивачка посилалась на те, що у відповідача покращився матеріальний стан та з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів витрати на утримання дитини та її потреби збільшились.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми вказує на те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення /частини перша та друга статті 77 ЦПК України/.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, установивши, що загальна сума доходу ОСОБА_2 з 28 лютого 2022року по 1 липня 2022року, становить 177919,05грн, обґрунтовано зазначив, що у зв`язку з цим матеріальне становище платника аліментів покращилось.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не врахував, що у відповідача на утриманні є непрацездатна матір, яка проживає разом з відповідачем, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки хоча така обставина і має враховуватись при визначенні розміру аліментів, однак за встановлених обставин справи щодо доходів відповідача, не може бути такою, що не дозволятиме йому сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі, при цьому враховуючи інтереси його матері.

Водночас слід зазначити, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів пройшов значний час, із віком потреби дитини зростають, економічна ситуація в Україні значно погіршилась, в державі відбулося зростання споживчих цін, у зв`язку з чим збільшилися витрати, які несе позивач на утримання дитини.

Також, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, вважає встановленим, що дійсно змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку сина, оскільки потреби дитини у віці дев`яти років (на момент ухвалення рішення по справі про стягнення аліментів) очевидно є меншими за потреби дитини у віці п`ятнадцяти років (на момент розгляду даної справи судом першої інстанції). Крім того, у зв`язку зі значним підвищенням цін на товари та послуги у всіх сферах життя відповідно зростають і витрати на утримання дитини.

А тому в силу статті 192 СК України у позивачки виникли підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

У даній справі правильно встановлено наявність підстав для збільшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про недоведеність підстав для збільшення розміру аліментів та неврахування матеріального становища позивачки як отримувача аліментів зводяться до переоцінки доказів у справі та не впливають на законність рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства /стаття 3 ЦК України/.

Апеляційний суд також враховує, що відповідач є працездатною особою та отримує постійний дохід, доказів на предмет скрутного матеріального становища, яке б унеможливлювало сплату аліментів на утримання дитини, відповідач суду не подав, а тому суд вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання дитини саме у розмірі 10 000,00грн.

Тож, аліменти у розмірі 10 000,00грн не є завищеними та є обґрунтованими, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач крім аліментів, окремо перераховував кошти своєму сину на власні потреби, тобто належним чином виконував свої батьківські обов`язки та забезпечував сина належним утриманням не приймаються судом до уваги, оскільки добровільне перерахування коштів своєму сину на власні потреби не є виконанням аліментних зобов`язань, проте за належної доведеності такі оплати можуть бути враховані державним виконавцем при обрахуванні розміру аліментів тощо.

На підставі викладеного, оцінюючи надані докази суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини.

Збільшення розміру аліментів до такого розміру не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000року №2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999року № 966-XIV), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про процесуальні порушення суду першої інстанції, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки відповідач мав можливість і виклав свої заперечення щодо позову в поданій апеляційній скарзі, а тому вказані обставини не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2023року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026року.

Судді: