Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №201/13387/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11074/26 Справа № 201/13387/25 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 10 серпня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванов Павло Михайлович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу (суддя першої інстанції Покопцева Д.О.),

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Соборного районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванов Павло Михайлович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 10 серпня 2026 року на період перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції зупинено провадження у цивільній справі № 201/13387/25 (провадження № 2/175/1229/2026) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванов Павло Михайлович.

Із вказаною ухвалою суду не погодилась позивачка, та через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вона незаконна, необґрунтована, поставлена з неправильним застосування норм процесуального права і без належного дослідження фактичних обставин справи та з істотним порушення права позивача на справедливий судовий розгляд у продовж розумного строку.

Скарга мотивована тим, що заява про зупинення провадження з додатками подана відповідачем через канцелярію суду, а в електронному суді, всупереч встановленому порядку щодо сканування документів та формування матеріалів справи в кабінеті електронного суду п. 130 розділу VII Перехідні положення Наказу № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи), ані вказана заява, ні додатки до неї не відображаються, та з моменту отримання їх судом до винесення оскаржуваної ухвали в Системі електронного суду не відображені. В карті реєстраційного документа зазначено, про те, що надійшла відповідна заява, про додатки взагалі не зазначено.

Довідка Форми 5 датована 28.05.2026 року. В той же час, з моменту її видачі, та моменту винесення ухвали суду пройшло більш ніж два місяця. За вказаний термін Відповідач міг звільнитись зі служби. Вказані обставини судом при розгляді заяви не встановлені. Судом не з`ясуванні обставини, що мають значення для справи, а саме чи є діючим військовослужбовцем Відповідач, на дату винесення оскаржуваної ухвали суду.

31.08.2026 року при ознайомленні з матеріалами справи було встановлено, що 29.07.2026 року було проведено відкрите судове засідання яке розпочалось в 11.40 годин, та закінчилось в 11.50 годин. Чому засідання проводилось без участі представника Позивача, який на той час був у приміщенні суду, та повідомив про свою явку секретаря судді, та яким чином суддя проводила засідання у вказаний час знаходячись на слуханні іншої справи у складі колегії, апелянту не зрозуміло. Після вказаного, так званого засідання, без надіслання повісток, будь-яких повідомлень про призначене судове засідання, було винесено ухвалу від 10.08.2026 року про зупинення провадження по справі.

ОСОБА_2 , просив ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 10 серпня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 14 частини 1 статті 353 цього Кодексу, зокрема, ухвала про зупинення провадження у справі, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що на даний момент відповідач перебуває у складі ЗСУ, відтак існують визначені у нормі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі, які унеможливлюють продовження розгляду даної справи.

Такий висновок суду ґрунтується на законі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено, що діє на даний час.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження в справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Конструкція формулювань положення ст. 251 ЦПК України дає підстави для висновку про імперативний характер даної норми в частині обов`язку суду зупинити провадження по справі при наявності обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, незалежно від наявності клопотання сторони по справі про зупинення провадження.

Зупинення провадження по справі - це врегульоване законом й оформлене ухвалою суду тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, викликане наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Зупинення провадження у справі не повинно призводити до необґрунтованого затягування розгляду справи та поставлення учасників справи в стан невизначеності.

Аналіз п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України свідчить про те, що вказана норма покладає на суд імперативний обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. За такого формулювання процесуального закону суд обмежений у методах для вирішення балансу інтересів при зупиненні провадження в справах, де однією зі сторін є військовослужбовець. З огляду на те, що воєнний стан запроваджено на всій території України, за наявності інформації, що учасник справи мобілізований і це підтверджено належними доказами, суди всіх інстанцій зупиняють провадження у справах.

Якщо учасник справи служить у ЗСУ, надає відповідні докази та клопоче про зупинення провадження у справі з цих підстав, у суду немає дискреції відмовити в задоволенні такого клопотання.

На підтвердження перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, надано довідку, якою підтверджується, факт перебування відповідача на військовій службі у складі Військової частини НОМЕР_1 під час дії воєнного стану підтверджується копією довідки військової частини НОМЕР_1 № 1205 від 28.05.2026р., виданої командиром військової частини НОМЕР_1 .

Наданий відповідачем доказ є належним, достовірним і достатнім в розумінні положень ст. ст. 77, 79,80 ЦПК України, для підтвердження тієї обставини, що відповідач проходить військову службу, бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що, у свою чергу, є передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обов`язковою та безальтернативною підставою для зупинення провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду 12 листопада 2025 року прийняла постанову у справі №754/947/22, якою відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах №756/3462/20, №557/1226/23, №904/4027/22 та №852/2а-1/24, де підходи щодо зупинення провадження були іншими, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану.

У вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.

Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції».

У вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів у справі, що переглядається, приходить до висновку, що під час дії воєнного стану суди мають виходити з того, що:

- Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан. Тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не потрібно додаткових підтверджень цього факту;

- належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі військовий квиток, наказ командира тощо.

Відтак, враховуючи, що з 24.02.2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_3 щодо продовження розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні, або до припинення воєнного стану в Україні.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції під час розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, обгрунтовано враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.

Разом з тим, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом, оскільки кожна війна має обов`язково закінчитися, або у разі демобілізації відповідача зі складу військ Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що захищають нашу Батьківщину та переведені на воєнний стан, ОСОБА_1 зможе ініціювати питання про поновлення провадження шляхом подання до суду відповідного клопотання. Тому тимчасове припинення провадження у справі, яке має легітимну мету забезпечити рівний доступ сторін до суду, що згідно ст. 12 ЦПК України є елементом принципу змагальності, - у даному випадку не позбавляє права позивачки на справедливий суд, що гарантується ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, принцип пропорційності, ст. 11 ЦПК України, у даному випадку не порушений.

Що стосується доводів скарги про проведення судового засідання без представника позивача, то апеляційний суд їх вважає безпідставними з огляду на те, що згідно протоколу судового засідання підготовче засідання відкрито об 11:40 год., а закрито об 11:50 год., тоді як вбачається із долученої до матеріалів справи самим представником позивачки відповіді ССО ТУ ССО у Дніпропетровській області, що адвокат Ажмяков Р.В., відвідував приміщення Соборного районного суду м. Дніпра в період часу з 11:34 год по 11:38 год, іншими належними доказами дана обставина не спростована.

Що стосується доводів в частині переведення заяви в електронну форму, то колегія суддів вважає що даний довід зводиться до незгоди з оскаржуваною ухвалою і на правильність висновків суду щодо зупинення провадження у справі не впливає.

Доводи апеляційної скарги стосовно врахування місцевим судом довідки від 28.05.2026 року і що з її моменту та постановлення ухвали пройшло більше ніж два місяці, а за цей час відповідач міг звільнись зі служби колегія суддів не враховує, оскільки, позивачка не позбавлена права звернутись із відповідним клопотанням до суду про витребування інформації щодо проходження відповідачем військової служби на даний час.

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що цей суд допустив порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Ажмяков Роман Вікторович залишити без задоволення.

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 10 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

А.В.Гапонов

Л.П.Никифоряк