Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №175/19431/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7757/26 Справа № 175/19431/24 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (суддя першої інстанції Озерянська Ж.М.),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері – ОСОБА_4 .

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась позивачка,та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження всіх обставин справи та причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Скарга мотивована тим, що суд зауважує, що позивачка можливість просто подати заяву про прийняття спадщини протягом півроку,однак з наданих медичних довідок вбачається, що в цей час у чоловіка було загострення хвороби. Позивачу приходилось самої і доглядати за чоловіком і ще заробляти кошти на життя і лікування.

ОСОБА_2 , просила рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи про розгляд справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого Кіровською сільською радою Петриківського району Дніпропетровської області, актовий запис №11.

Батьками ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про народження є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

16 липня 1977 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_7 та після укладання шлюбу взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданим 16 липня 1977 року Кіровською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №35.

ОСОБА_4 , 1927 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданим 17 березня 2015 року Виконавчим комітетом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №34.

ОСОБА_4 , 1927 року народження на випадок своєї смерті заповіт не залишила, а тому має місце спадкування за законом.

Після смерті ОСОБА_4 позивачка, як спадкоємець першої черги, 19 вересня 2024 року звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторії Аркадіївни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , 1927 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

10 жовтня 2024 року постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторії Аркадіївни позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Судом із матеріалів справи та наданої копії спадкової справи встановлено, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , 1927 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 до нотаріальної контори інші спадкоємці не звертались, інших спадкоємців, які прийняли спадщину не має.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних, достатніх та допустимих доказів існування об`єктивних, беззаперечних та непереборних обставин, які перешкодили їй подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері у визначений законом шестимісячний строк, до 12 вересня 2015 року. Фінансові причини не є перешкодою для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки сама лише подача заяви до нотаріуса не накладає на спадкоємця додаткового фінансового навантаження. Законодавець не обмежує спадкоємця у часі з моменту прийняття заяви про прийняття спадщини до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком місцевого суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ вказує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини

з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Відповідно до статей 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Виходячи з викладеного, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить лише від його власної волі. Вчинення або невчинення спадкоємцем дій, з якими закон пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і, як результат, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох зазначених видів спадкування.

Виникнення права на спадкування за законом залежить суто від дій спадкоємців попередньої черги та лише у разі відмови тих від спадщини, неприйняття ними спадщини або позбавлення права на спадщину, робить названу особу учасником спадкових правовідносин, які, як правило, ґрунтуються на родинних стосункам спадкодавця і спадкоємця.

При цьому такі дії також повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2025 року у справі № 496/6349/22.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини насамперед повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).

У справі, яка переглядається, місцевий суд встановив, що позивач знала про відкриття спадщини і як спадкоємець за законом першої черги, яка на час смерті спадкодавця не проживала з нею, для прийняття спадщини мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України, однак цього протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не зробила. Позивач як спадкоємець першої черги за законом не надала належних та допустимих доказів, які свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку, про прийняття спадщини. Оскільки вона є донькою спадкодавці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , їй було відомо про смерть матері та про наявність спадкового майна після її смерті,

Для підтвердження наміру прийняти спадщину в силу положень статей 1269, 1270 ЦК України вона мала б звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, проте у шестимісячний строк до нотаріуса із такою заявою не звернулася.

Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відсутність у позивачки коштів для сплати посаги з відкриття спадкової справи не може вважатись поважною причиною пропуску строку, оскільки подача заява про прийняття спадщини не вимагає від спадкоємця такої оплати, а лише фіксує факт її прийняття у визначений законом шестимісячний строк.

Також колегія суддів вважає, що наведені у позові причини неподання позивачкою заяви про прийняття спадщини в межах строку у зв`язку із доглядом за хворим чоловіком належними доказами не підтверджено, оскільки на підтвердження цієї обставини до матеріалів справи було надано лише виписку №1147219/1739 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_7 з якої вбачається що останній перебував на лікуванні з 26.09.2019 року по 03.10.2019 року, тобто через чотири роки після смерті ОСОБА_4 .

Встановивши відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про надання додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 6 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач О.В. Халаджи