Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №208/11446/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5365/26 Справа № 208/11446/23 Суддя у 1-й інстанції - Подкопаєва І. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О.В.

суддів:Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Кам`янського від 05 березня 2026 року за заявою Комунального підприємства «Аульський водовід» Дніпропетровської обласної ради про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, судового збору (суддя першої інстанції Похваліта С.М.),

В С Т А Н О В И В:

11.01.2024 року Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області видав судовий наказ № 208/11446/23 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Аульський водовід» Дніпропетровської обласної ради заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.01.2018 року по 01.12.2023 року у сумі 36 970,85 гривень та витрати зі сплати судового збору у сумі 134,2 гривень з кожного.

23.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Ворона Артема Ігоровича надійшла заява про скасування судового наказу від 11.01.2024 року.

В обґрунтування заяви представник заявника вказує, що боржник ОСОБА_1 категорично не погоджується, так як запропонована до стягнення заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 36 970 грн. 85 коп. нараховано безпідставно, боржник не є власником спірної квартири, ніколи не проживав у спірній квартирі та не споживав послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.01.2018 по 01.12.2023 рік. До того ж, до заяви про видачу судового наказу Стягувачем не надано жодного доказу, крім розрахунку заборгованості, який би реально підтверджував факт надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за адресою: АДРЕСА_1 . Факт отримання зазначених послуг Боржником ОСОБА_1 заперечується у повному обсязі. Відтак, стверджує, що між сторонами існує спір про право.

На підставі викладеного, просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновити пропущений процесуальний строк та скасувати судовий наказ № 208/11446/23 від 11.01.2024 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського від 05 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , подану через представника – адвоката Ворона Артема Ігоровича, про скасування судового наказу № 208/11446/23, винесеного 11.01.2024 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за заявою Комунального підприємства «Аульський водовід» Дніпропетровської обласної ради про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, судового збору – повернуто без розгляду.

Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника Ворона А.І., подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а також без врахування обставин справи.

Скарга мотивована тим, що Боржник не є власником спірної квартири, ніколи не проживав у спірній квартирі та не споживав послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.01.2018 по 01.12.2023 р. До заяви про видачу судового наказу Стягувачем не додано жодного доказу, крім розрахунку заборгованості, із яким Боржник не погоджується. Не додано жодного доказу, який би реально підтверджував факт надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за адресою: АДРЕСА_1 . Факт отримання зазначених послуг Боржником ОСОБА_1 заперечується у повному обсязі.

ОСОБА_2 , просив ухвалу Заводського районного суду м. Кам`янського від 05 березня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Повертаючи заяву про скасування судового наказу без розгляду, суд першої інстанції керувався ч.6 ст. 170 ЦПК України та виходив із того, що вона не відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України оскільки є не обґрунтованою.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Тому судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Тобто наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках на підставі поданої заяви особою, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, але на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, що є особливою формою судового рішення.

В частині 1 ст. 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно п. 3 ч. 1 цієї статті судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

За наведеного та враховуючи спрощений вид наказного судового провадження, до форми та змісту заяви про видачу судового наказу (ст. 163 ЦПК України), як і до заяви про скасування судового наказу (ст. 170 ЦПК України) пред`являються відповідні вимоги, не дотримання яких тягне за собою повернення такої заяви без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Заява підписується боржником або його представником.

До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України суддя постановляє ухвалу про повернення заяви про скасування судового наказу в єдиному випадку - у разі якщо подано неналежно оформлену заяву про скасування судового наказу.

Водночас, за змістом ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

З огляду на зазначені норми права, у випадку належним чином оформленої заяви про скасування судового наказу з дотриманням строку подання такої заяви, суд вправі тільки скасувати судовий наказ, а стягувач вправі звернутись з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Тобто, відсутність можливості апеляційного оскарження судового наказу обумовлена процедурою скасування судового наказу.

Таким чином, законодавець розширивши коло предметів вимог, за якими можна видати судовий наказ, виключивши можливість апеляційного оскарження судових наказів та за наявності нової процедури оскарження судових наказів, яка не передбачає залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення, виходив із того, що у випадку незгоди боржника з судовим наказом, такі вимоги стягувача не можна вважати безспірними і повинні розглядатись за процедурою спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим судовий наказ повинен бути скасований.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2024 року Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області видав судовий наказ № 208/11446/23 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Аульський водовід» Дніпропетровської обласної ради заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.01.2018 року по 01.12.2023 року у сумі 36 970,85 гривень та витрати зі сплати судового збору у сумі 134,2 гривень з кожного.

Під час розгляду поданої заяви, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заява про скасування судового наказу містить посилання щодо необґрунтованості вимог стягувача, в ній зазначено, що вимоги КП ДОР «Аульський водовід» є необґрунтованими та заявник не погоджується розрахунком стягнутої заборгованості, а також вказує на те, що боржник у квартирі не проживав і послугами з централізованого водопостачання не користувався. При цьому ЦПК України не передбачає обов`язку боржника підтверджувати зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Питання щодо законності нарахування та стягнення з боржника такої заборгованості повинні бути перевірені судом під час розгляду справи в позовному провадженні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, оскільки у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування у даному випадку положення ч.6 ст.170 ЦПК України, а тому апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Заводського районного суду м. Кам`янського від 05 березня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до положень статті 141 ЦПК України не проводиться.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.

Керуючись статтями 141,368, 369, 374,379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Кам`янського від 05 березня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк