Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №176/1248/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7767/26 Справа № 176/1248/26 Суддя у 1-й інстанції - Крамар О.М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жиркевич Юлія Андріївна,

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

23 березня 2026 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю.

В якій просила визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на будинок АДРЕСА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

22.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жиркевич Юлія Андріївна надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував її право на житловий будинок як майно, набуте за час шлюбу, і в результаті безперервного користування ним протягом сорока п`яти років.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.101-102).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до договору купівлі-продажу будинку 1980 року, ОСОБА_2 , який є колишнім чоловіком позивача, придбав у ОСОБА_3 житловий будинок в с. Комар, розташований на земельній ділянці земель колгоспу "Завет Ильича".

Покупцем житлового будинку позивач ОСОБА_1 не була. Тобто сторонами правочину були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що, з 1980 року до лютого 2025 року, а саме сорок пять років поспіль, безпрерервно проживала, здійснювала добросовісне, відкрите, володіння житловим будинком, сплачувала комунальні послуги, здійснювала ремонт житла та інше, у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Житловий будинок було придбано в шлюбі, у 1980 році.

У 1982 році, ОСОБА_1 , розлучилася та вийшла заміж за ОСОБА_4 .

Після розлучення із ОСОБА_2 позивач не бачилась, не спілкувалась. Наразі ніяких відомостей стосовно відповідача у позивача немає.

Відомо тільки те, що ОСОБА_2 не виїджав на підконтрольну територію України.

Відповідно до технічних характеристик житловий будинок побудований в 1977 році, матеріал стін – шлакоблок, матеріал покрівлі – шифер. Загальна площа -79,2 кв.м. Житлова площа – 47,3 кв.м.

В будинку житлових кімнат -3, зручності: наявність ванної кімнати, скрапленого газу.

А – житловий будинок; а - коридор; а – крильцо; Г – гараж; И – погреб; К –сарай; д -душ; у – уборная.

І –коридор – 8,2кв.м.

1. Коридор – 6,2 кв.м.

2. Кухня – 10,2 кв.м.

3. Кладовая – 1,2 кв.м.

4. Служебная – 6,1кв.м.

5. Жилая – 23,6 кв.м.

6. Жилая – 12,4 кв.м.

7. Жилая 11.3 кв.м.

Присадибна земельна ділянка площею 0,25 га знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Витягу з погосподарської книги від 30.07.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована та мешкала до дня вимушеної евакуації до більш безпечних регіонів України (до лютого 2025р.) за адресою: АДРЕСА_1 .

Номер об`єкта ПГО 0825-1 в погосподарській книзі № 22, відкритий на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи від 06.03.2020р. місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 ніколи не була власником спірного будинковолодіння.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

З матеріалів справи слідує, що за довоговором купівлі-продажу будинку, власником є ОСОБА_2 , колишній чоловік позивачки.

Тобто власником у такому випадку є ОСОБА_2 . Факт титульного володіння ОСОБА_2 виключає можливість застосування ст.344 ЦК України.

Окрім того, слід зазначити що володілець є добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що ця річ належить іншій особі.

Проте, як слідує з матеріалів справи позивач знала, що спірне майно належить колишньому чоловікові. Саме він придбав будинок, хоча і у шлюбі. Суд не може позбавити права власності відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

З підстав набувальної давності може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу будинку, власником є ОСОБА_2 , колишній чоловік позивачки.

А тому суд не може позбавити права власності відповідача.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жиркевич Юлія Андріївна залишити без задоволення.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 06.10.2026 року.

Судді: