Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №173/212/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8121/26 Справа № 173/212/22 Суддя у 1-й інстанції - Челюбєєв Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.,

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Гречишникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

27.01.2022 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в якому позивач просив стягнути з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельної ділянки без відповідних рішень та дозволів встановлених законодавством України у розмірі 970112,62 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 25.06.2021 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Верхньодніпровському, Криничанському, П`ятихатському районах та м. Кам`янське управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Вишнивецьким М.В. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №732-ДК від 09.06.2021 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства.

Об`єктом перевірки була земельна ділянка, розташована поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026.

За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка, розташована в межах охоронної зони навколо (вздовж) енергетичної системи, частина якої становить 12,5129 га, використовується ОСОБА_1 у сільськогосподарських цілях (засіяна сільськогосподарськими культурами) без належних правових підстав, а саме - за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність чи користування (оренду), а також без укладення відповідного правочину.

28.07.2021 року державним інспектором Пугачем Є.О. складено протокол про адміністративне правопорушення №732-ДК/0077П/07/01/-21. Із зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис, та отримав другий примірник документа.

Крім того, відповідач був ознайомлений із розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (для всіх категорій земель, крім земель житлової та громадської забудови), розташованої поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 у м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до зазначеного розрахунку, розмір шкоди становить 970112,62 грн. Вказану суму підлягало сплатити на спеціальний рахунок, відкритий для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Станом на 18.01.2022 року ОСОБА_1 добровільно не відшкодував завдану шкоду у розмірі 970112,62 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року позов Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельної ділянки у розмірі 970112 (дев`ятсот сімдесят тисяч сто дванадцять) грн 62 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 14551 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) грн 69 коп.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

26.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано до суду першої інстанції доказів, що саме відповідачем самовільно зайнята земельна ділянка, 12,5129 га. а лише зазначено «за наявною інформацією», зміст якої до теперішнього часу невідомий.

Крім того земельна ділянка з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 має площу 1.8266 га, її власником є ТОВ «СОЛОМА», доказів в момент косіння соняха відповідачем ОСОБА_1 із прив`язкою до «ЖПС навігації» немає.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

26.06.2026 року від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 незаконно використовував земельну ділянку не з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026, а земельну ділянку площею 12,5129 га, яка знаходилась в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026. Фактична площа земельної ділянки, яка незаконно використовувалась ОСОБА_1 , була визначена сертифікованим інженером-геодезистом Соцковим В.В.

Вина ОСОБА_1 у заподіянні майнової шкоди внаслідок самовільного та нецільового використання земельної ділянки площею 12,5129 га презюмується, оскільки кримінальне провадження щодо нього за цим фактом закрито з нереабілітуючих підстав. Відтак саме на відповідача покладається тягар доказування обставин, які спростовують розмір заподіяної шкоди та/або свідчать про відсутність його вини у заподіянні шкоди.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 190-193).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

24.05.2021 слідчим ВП №3 Кам`янського РУП за №44.3 було направлено запит до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про надання інформації щодо цільового призначення ряду земельних ділянок на території м. Верхівцеве, а також відомостей про те, чи перебувають вони у чиємусь законному користуванні.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.06.2021 за №732-Д доручено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства стосовно земельних ділянок, зазначених у запиті слідчого.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 28.07.2021 за №732-ДК/75/АО/10/01/-21 встановлено, що земельна ділянка комунальної власності площею 12,5129 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 у м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області самовільно зайнята ОСОБА_1 для вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №732-ДК/780/АП/09/01/-21 від 25.06.2021 року встановлено, що земельні ділянки в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 знаходяться в межах охоронної зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи та використовуються в сільськогосподарських цілях для ведення тованого сільськогосподарського виробництва (засіяні сільськогосподарськими культурами). Сертифікованим інженером-геодизистом Соцковим В.В. визначено, що фактична площа використання земельних ділянок в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 складає 4,4634 га та 12,5129 га. Також встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 самовільно займають земельні ділянки в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 площею 4,4634 га та 12,5129 га.

Згідно припису №732-ДК/780/0086Пр/03/01/-21 від 28.07.2021 року встановлено, що земельна ділянка комунальної власності площею 12,5129 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 у м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області самовільно зайнята ОСОБА_1 для вирощування сільськогосподарської продукції та ОСОБА_1 приписано усунути порушення земельного законодавства до 30.08.2021 року.

21.07.2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України Пугачем Є.О. складено протокол про адміністративне правопорушення №732-ДК/0077П/07/01/-21, в якому зазначено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площею 12.5129 га в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 в межах охоронної зони навколо об`єкта енергетичної системи.

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельних ділянок загальною площею 12,5129 га ОСОБА_1 , розмір заподіяної шкоди складає 970112,62 грн.

Постановою про закриття справи №732-ДК/0073По/08/01-21 від 28.07.2021 року встановлені обставини, що підпадають під дію п. 1 ст. 247 КУпАП та зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ст. 197-1 КК України та справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , закрито, а матеріали справи передано до ГУНП в Дніпропетровській області.

27.04.2022 року прокурором Жовтоводської окружної прокуратури затверджено обвинувальний акт від 29.12.2021 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, згідно якого ОСОБА_1 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненого щодо земель в охоронних зонах.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янського (справа №173/555/22, ЄРДР №12021041430000256) клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задоволено. На підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності. На підставі п.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021041430000256 від 27.09.2021 відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 197-1 КК України закрито.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.07.2024 року за №29.4-0.222-3935/2-24, земельна ділянка з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026, площею 1,8294 га, відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням – 01.03 для ведення особистого селянського господарства, її власником є ТОВ «СОЛОМА», земельна ділянка внесена в Державний земельний кадастр 05.06.2015 року.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.02.2026 року за №29.4-0.222-1214/2-26, земельна ділянка з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026, площею 1,8294 га, власником якої є ТОВ «СОЛОМА», зареєстрована 05.06.2015 року, категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення з цільовим призначенням – 11.02 для розміщеної та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. п. 12 та 14 постанови №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 1166, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таку порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

За положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №759/4781/16-ц, від 11.09.2019 у справі №203/2378/14-ц та від 28.08.2019 у справі №638/20603/16.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховний Суд висловив і послідовно дотримується правового висновку, який полягає в тому, що закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду (постанови від 24.05.2018 у справі №531/2332/14-к, від 15.01.2019 у справі №185/442/16-к, від 15.05.2019 у справі №617/609/15-к, від 19.11.2019 у справі №345/2618/16-к, від 10.06.2021 у справі №640/11750/17, від 11.11.2020 у справі №455/229/17, від 27.05.2021 у справі №577/977/19 тощо).

Таким чином, вина ОСОБА_1 у заподіянні майнової шкоди внаслідок самовільного та нецільового використання земельної ділянки площею 12,5129 га презюмується, оскільки кримінальне провадження щодо нього за цим фактом закрито з нереабілітуючих підстав. Відтак саме на відповідача покладається тягар доказування обставин, які спростовують розмір заподіяної шкоди та/або свідчать про відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, оскільки він не використовував спірну земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, факт використання відповідачем земельної ділянки без належних правовстановлюючих документів підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, наданими позивачем.

Водночас суд враховує, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що він не використовував спірну земельну ділянку, а лише здійснював разові роботи зі збирання врожаю на прохання іншої особи. Жодних доказів існування правовідносин із власником суміжної земельної ділянки, зокрема договорів чи інших документів, які б підтверджували законність перебування відповідача на спірній земельній ділянці, суду не надано.

Посилання представника відповідача на неможливість встановлення меж спірної земельної ділянки суд оцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами перевірки та іншими доказами, які містять відомості про місце розташування, площу та фактичне використання земельної ділянки. При цьому суд бере до уваги, що визначення меж і площі фактичного використання земельної ділянки здійснювалося сертифікованим інженером-геодезистом із застосуванням спеціальних знань та відповідних технічних засобів, що свідчить про належність, достовірність і об`єктивність отриманих даних.

Крім того, представник відповідача посилається на закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Водночас у відповідній постанові зроблено висновок про наявність у діях ознак кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 197-1 КК України, у зв`язку з чим матеріали справи були передані до ГУНП в Дніпропетровській області.

Надалі за результатами досудового розслідування було складено обвинувальний акт, який перебував на розгляді суду, за наслідками чого кримінальне провадження закрито у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів, суд дійшов висновку, що саме відповідач здійснював фактичне використання спірної земельної ділянки без належних правових підстав, у зв`язку з чим доводи сторони відповідача є необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.

За таких обставин, на підставі повної, всебічної, об`єктивної та безпосередньої оцінки наданих доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами доведено, що внаслідок самовільного користування та нецільового використання ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності площею 12,5129 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 заподіяв майнову шкоду у розмірі 970112,62 грн.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №732-ДК/780/АП/09/01/-21 від 25.06.2021 року (а.с. 13-15) встановлено, що земельні ділянки в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 знаходяться в межах охоронної зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи та використовуються в сільськогосподарських цілях для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяні сільськогосподарськими культурами). Сертифікованим інженером-геодизистом Соцковим В.В. визначено, що фактична площа використання земельних ділянок в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 складає 4,4634 га та 12,5129 га. Також встановлено, що, зокрема, ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 площею 12,5129 га.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, посилання відповідача на не встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026, що має площу 1.8266 га, власником якої є ТОВ «СОЛОМА» є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки зазначена вище земельна ділянка площею 12,5129 га не має власного кадастрового номеру та знаходиться в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026.

Крім того,обставини самовільного зайняття земельної ділянки площею 12,5129 га ділянку в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:173:0026 встановлені в ухвалі Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 28 серпня 2025 року (справа №173/555/22, ЄРДР №12021041430000256), якою клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задоволено. На підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності. На підставі п.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021041430000256 від 27.09.2021 відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 197-1 КК України закрито.

Оскільки, закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, суд першої інстанції, з метою встановлення чи мали місце дії та чи вчинені вони саме відповідачем, правомірно застосував положення частини 6 статті 82 ЦПК України щодо вказаної вище ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 28 серпня 2025 року у кримінальній справі №173/555/22.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 06.10.2026 року.

Судді: