Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №243/6634/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8519/26 Справа № 243/6634/25 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач Орган опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Органом опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Соловйова О.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025року Орган опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації подав в суд позов проти ОСОБА_1 , з вимогою про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відомості про батька дітей записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України. Згідно з рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2021року по справі № 243/9772/21, діти були відібрані у матері без позбавлення її батьківських прав. Дітям було надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування. Згідно розпорядження керівника Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації від 17 лютого 2022року дітей було влаштовано на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї на базі родини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Мати дітей самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання своїх дітей, не створила належних умов для їх розвитку, та взагалі більше ніж півроку за час проведення на території Слов`янської міської територіальної громади активних бойових дій та ведення воєнного стану в Україні жодного разу не поцікавилася, де її діти, не надала допомогу, не телефонувала та не зверталася до відповідних установ з питанням повернення дітей на виховання до родини. Також не зверталася до відповідних органів з питанням встановлення порядку спілкування з дітьми.

Вважав, що з метою необхідності вирішення подальшої долі дітей, надання їм соціального захисту та подальше їх оформлення, необхідним є позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дітей.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2026року у задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації відмовлено.

Попереджено ОСОБА_1 , що у разі ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона буде позбавлена батьківських прав.

Покладено на Орган опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків відносно дітей.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, не надано належних, допустимих та достовірних доказів щодо наявності правових підстав для позбавлення батьківський прав відповідачки, яка відчуває любов і повагу до своїх дітей, намагається усунути причини, які вплинули на відібрання дітей в неї у 2021 році, а також бажає належним чином виконувати свої батьківські обов`язки щодо своїх трьох дітей.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

12 червня 2026року Орган опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2026року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не врахував думку дітей, яка має переважне значення над думкою відповідачки, безпідставно залишив поза увагою обставини з приводу того, що відповідачка з 2021року взагалі не піклувалась про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкувалась з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального виховання, не виявляла інтересу до їх внутрішнього світу, не створювала умов для отримання ними освіти.

Стверджував, що спроб повернути дітей, встановити порядок спілкування та графік спілкування з дітьми з боку відповідачки з 2021року по 2026рік не було, тільки у 2026році позивачка звернулась до служби у справах дітей і встановила графік спілкування з дітьми щоп`ятниці. Наполягав, що контакт відповідачки з дітьми втрачений.

Зазначав, що факт невизнання позову та висловлення бажання брати участь у вихованні дитини не свідчить про інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку, оскільки з боку матері не було реальних спроб налагодити зв`язок та спілкуватись з дітьми.

Вважав, що в найкращих інтересах дітей буде позбавлення відповідачки батьківських прав щодо трьох дітей, які проживають та виховуються в сімейному середовищі, в якому створені належні умови для фізичного та духовного розвитку дітей.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

17 червня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано зі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу; та 01 липня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

10 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1540год 06 жовтня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 16 від 12 січня 2010року /копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 /. Відомості про батька дитини ОСОБА_2 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України /витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 08 вересня 2021року № 00032469613/.

Крім того, ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 593 від 26 червня 2013року /копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /. Відомості про батька дитини ОСОБА_3 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України /витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 08 вересня 2021року № 00032469928/.

Також, ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 210 від 22 квітня 2021року /копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 /. Відомості про батька дитини ОСОБА_3 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України /витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 08 вересня 2021року №00032469205/.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2021року в справі № 243/9772/21 малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відібрано від матері ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13 вересня 2021року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до розпоряджень керівника Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації від 11 січня 2022року № 41, 42, 43 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», малолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Згідно з розпорядженням керівника Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації від 17 лютого 2022року № 279 «Про створення прийомної сім`ї та влаштування до неї на виховання та спільне проживання дітей», трьох дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було влаштовано на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї на базі родини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Слов`янською міською військовою адміністрацією як органом опіки та піклування 23 липня 2025року було складено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. У вказаному висновку зазначено, що мати дітей ОСОБА_1 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання утримання трьох дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не створила належних умов для розвитку дітей, взагалі більше ніж півроку за час проведення на території Слов`янської міської територіальної громади активних бойових дій та ведення воєнного стану в Україні, мати жодного разу не поцікавилася, де її діти, не надала допомогу, не телефонувала та не зверталася до відповідних установ з питанням повернення дітей на виховання до родини, не зверталася до відповідних органів з питанням встановлення порядку спілкування з дітьми. Внаслідок військової агресії російської федерації проти України та проведення активної бойової фази на території нашої громади, сім`ї з дітьми, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, сім`ї опікунів, патронатні сім`ї були вимушені покинути рідні місця та евакуюватися в більш безпечні регіони України та за кордон. Діти разом з прийомною сім`єю також виїхали за межі області, з метою збереження життя та здоров`я дітей. Мати ОСОБА_1 навіть не поцікавилася, чи в безпеці її троє дітей, що вказує на її повну байдужість до життя та здоров`я дітей. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками, тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до її дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

17 лютого 2026року Слов`янською міською військовою адміністрацією як органом опіки та піклування було складено ще один висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, в якому додатково було зазначено, що на теперішній час діти разом з прийомною сім`єю мешкають в Німеччині, ходять там до навчальних закладів, вивчають англійську та німецьку мови, задоволені проживанням у Німеччині та не бажають повертатись до України. Також вказано, що відповідно до рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2025року по справі № 243/5342/24 ОСОБА_1 була позбавлена батьківських прав відносно малолітньої дитини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від якої відмовилася в пологовому будинку з народження. Враховуючи думку дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про небажання повертатись до родини ОСОБА_9 та кращі умови для виховання і розвитку в родині ОСОБА_10 орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до її дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З акту обстеження умов проживання від 05 лютого 2026року встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , житло розміщене на другому поверсі п`ятиповерхового будинку, складається з двох кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати, санвузла. Всі комунікації в наявності, опалення централізоване. Умови проживання на середньому рівні, кімнати невеликої площі. Необхідна побутова техніка в наявності (пральна машина, холодильник, піч, кімнати мебльовані, є речі особистого вжитку. Санітарно-гігієнічний стан відповідає нормі. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є спальні місця для кожної дитини, місце для навчання одне на всіх, ноутбук один, дитячі речі відсутні. За вищевказаною адресою проживають: ОСОБА_1 (мати), ОСОБА_11 , 2022року народження (син), та ОСОБА_12 , 1986 року народження (співмешканець).

За змістом висновку оцінки потреб сім`ї вбачається, що відсутнє офіційне працевлаштування у матері та її співмешканця, а також непідтверджений характер доходів не дають можливості об`єктивно оцінити спроможність сім`ї забезпечити потреби ще трьох дітей у разі їх повернення. Наявних ресурсів в сім`ї достатньо для забезпечення потреб дитини, яка мешкає в сім`ї. Мати забезпечує задоволення базових потреб дитини ОСОБА_4 , 2022року народження.

Довідкою КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня №1» № 5 від 16 січня 2026року підтверджено, що ОСОБА_1 психіатрична допомога не надавалась, відомості про надання психіатричної допомоги в інших психіатричних установах відсутні.

Довідкою КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м.Краматорськ» у м. Слов`янськ № 4/106 від 16 січня 2026року підтверджено, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за медичною допомогою не зверталась.

24 березня 2026року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації з заявою, в якій просила встановити їй порядок спілкування з дітьми, які виховуються в прийомній сім`ї та евакуйовані до Німеччини.

У листі Слов`янського міського центру соціальних служб від 20 квітня 2026року зазначено, що на підставі спостережень під час зустрічей матері та дітей, які відбувались 10 та 17 квітня 2026року в онлайн режимі, аналізу поведінки сторін та емоційного стану дітей встановлено, що взаємодія ОСОБА_1 на даному етапі супроводжується підвищеним емоційним напруженням та має негативний вплив на психологічний стан дітей. Під час спілкування з боку ОСОБА_1 спостерігаються ознаки емоційного тиску, ігнорування думки дітей, а також використання висловлювань, що можуть носити характер залякування, що суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання дітей станом на 01 квітня 2026року становить по 123 546,32грн на кожну дитину, на підтвердження чого надано розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, складені Слов`янським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчих провадженнях №80256265, №80256261 та № 80256268.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_7 , яка надала показання, що вона є прийомною матір`ю ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , наразі не працює, перебуває в декретній відпустці. З 2021року після народження дитини, пішли з чоловіком на навчання, бо вирішили взяти під опіку дітей з дитячого будинку. Вибір свій зупинили на ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Хлопці не заперечували, щоб вони з чоловіком забрали їх до себе. Відносини з хлопцями дуже добрі, багато розмовляють, розмови чесні та відкриті, як з дорослими, нічого один від одного не приховують. Хлопці діляться з нею своїми проблемами, просять поради. Зазначила, що як тільки забрали хлопців, то ОСОБА_16 та ОСОБА_13 погано говорили, читали. Наразі діти навчаються онлайн в українській школі (спочатку навчалися не дуже добре, потім підтягнулися) та ходять до німецької школи, де навчання на достатньому рівні. Перші два роки діти плакали за рідною матір`ю, сумували, але наразі все змінилося. Зі слів дітей вони не бажають повертатися до рідної матері.

Свідок ОСОБА_6 надав показання, що він є прийомним батьком ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , в Німечинні офіційно працює в комунальному підприємстві механіком, має гарну заробітну плату, крім того, вони отримують допомогу в Німеччині на дітей, тому коштів на велику родину вистачає. Стосовно дітей надав аналогічні пояснення тим, що надала дружина. Також додав, що неодноразово всі разом їздили відпочивати за кордон, зокрема, до Хорватії, Греції, вечорами часто готують сосиски, багато розмовляють, кожні півроку діти проходять медогляд. Зі слів дітей, вважає, що вони спілкуватися з матір`ю не бажають, бо після цих розмов вони дуже розгублені та засмучені.

Судом першої інстанції під час розгляду справи в судовому засіданні було опитано неповнолітнього ОСОБА_2 , який пояснив, що наразі відносини з матір`ю не дуже добрі і йому не хочеться наразі розмовляти з нею, оскільки вона їх покинула і не знайшла як зв`язатись з ними за весь цей довгий час. Також зазначив, що до того часу, коли їх ще не забрали в прийомну родину, він рідко був вдома, часто гуляв з друзями, піклувалась про нього бабуся. ОСОБА_17 давав йому його друг. Їжу готувала як мати, так і бабуся. ОСОБА_18 відвідував, але коли переїхали до ОСОБА_19 (місця мешкання бабусі) трохи походив і перестав. Проживали там разом з матір`ю, бабусею, дідом та батьком (вітчимом). В дитячому будинку їм було важко, а потім з`явилися ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які спочатку спитали їх думку, забрали до себе в родину. Сім`я ОСОБА_10 ставиться до нього з братами дуже добре: багато розмовляють, цікавляться їхніми вподобаннями, навчанням. Вважає, що рідна мати ОСОБА_22 не заслуговує на шанс поновлення з ними відносин, бо пам`ятає як їм важко було в дитячому будинку. Також підтвердив, що мати намагалась з ним зв`язатись один раз через фейсбук, проте він не відповів. До того ж додав, що до переїзду до Мимовки вони з мамою проводили багато часу разом, вона піклувалася про них, а потім все змінилося, увага матері зменшилася. На сьогодні бажання проживати разом з матір`ю не має, бажає і надалі проживати в прийомній родині, в Німеччині, оскільки прийомні батьки роблять для них все необхідне, у них все як в нормальній сім`ї. Займається музикою та відвідує спортзал.

Також, судом першої інстанції під час розгляду справи в судовому засіданні було опитано малолітнього ОСОБА_3 , який пояснив, що коли вони жили в м.Слов`янську, то він ходив до дитячого садочку, все у них в родині з мамою було добре, проте коли вони переїхали до ОСОБА_19 , все змінилося, матері майже весь час не було вдома, він часто почав ходити гуляти, проводив час з рідним батьком, бо з матір`ю вони весь час сварилися та розходилися. В дитячому будинку їм було дуже важко, пробули вони там один рік, багато плакали, думали і сподівалися, що мама їх забере. Проте, цього не трапилося, і їх забрали ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . З цього приводу він був дуже щасливий. В Німеччині відвідує школу, церкву. Прийомні батьки дуже дбайливі, розуміючі. Бажання проживати разом з матір`ю не має, боїться та переживає, що мама знову може залишити їх. Протягом трьох років мати зв`язатися з ними не намагалася, тільки в грудні минулого 2025 року вона направила їм запит в друзі, проте він не зміг з нею спілкуватися, заблокував, бо дуже боляче спілкуватися з мамою, це впливає на його нервову систему, бажає залишитися в Німеччині. Планує записатись на футбол.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини, але позивачем не доведено необхідність застосування такого заходу за обставин цієї справи, не доведено виняткових обставин для позбавлення матері батьківських прав.

Суд також виснував, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, не доведено умислу відповідачки на невиконання нею батьківських обов`язків, тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 51 Конституції України частин другої, третьої статті 5 Сімейного кодексу України (далі — СК України), сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, громадянського суспільства.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі – Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 Сімейного кодексу України, згідно з пунктом 2 якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом наведеної норми ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьків прав на виховання дитини, захист її інтересів та інших прав, які їм надані до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, та вирішальним для результатів розгляду даної справи будуть обставини, що характеризують ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі “Мамчур проти України” (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Встановлені в даній справі обставини вказують на те, що ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належним чином, аліменти на утримання дітей не сплачує, їх вихованням не займається. Діти у 2022 році були влаштовані на виховання до прийомної сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , якими створено належні умови для розвитку та навчання дітей, на теперішній час вони проживають у Німеччині.

Водночас, під час розгляду справи ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом, не встановлено обставин остаточної втрати відповідачкою інтересу до дітей, небажання спілкуватись з синами, свідомого ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків. Як пояснювала відповідачка під час розгляду справи, своїх дітей вона дуже любить, бажає їх повернути, піклуватись про них; зазначала, що намагалась знайти дітей та встановити з ними контакт, проте їй це не вдалося. Наполягала, що не знала, де та з ким перебувають діти, працівники соціальної служби їй не повідомляли, а в соцмережах діти їй не відповідали, заблокували її.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022року у справі №306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 11 січня 2023року у справі №461/7447/17, від 06 вересня 2023року у справі №545/560/21.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанцій щодо відсутності підстав для урахування висновку органу опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, з огляду на його необґрунтованість .

У зазначеному висновку відсутня належна характеристика матері дітей, наявності з її боку загрози для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку. Також органом опіки та піклування не зазначено, які заходи вживались органом опіки та піклування з метою покращення взаємовідносин матері з дітьми.

Крім того, у висновку органу опіки та піклування не зазначено виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками.

Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини .

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про розрив кровних стосунків. Простої бездіяльності з боку батька/матері може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити одного з батьків батьківських прав. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що їй краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього не завжди достатньо, щоб виправдати позбавлення батька/матері всіх батьківських прав. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2026року по справі №708/1440/24.

В першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 12 січня 2026року по справі №708/1440/24, від 02 грудня 2020року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019року у справі №300/908/17.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував думку дітей є необґрунтованими, оскільки думка дітей судом була заслухана та поясненням дітей судом була надана оцінка.

На теперішній час діти висловили небажання спілкуватись та проживати разом з матір`ю, хочуть і надалі проживати в прийомній родині в Німеччині. Слід зазначити, що обставини тривалого перебування дітей за межами території України та їх проживання в прийомній сім`ї створюють певні труднощі у стосунках з дітьми, участю в їх вихованні та спілкуванні в необхідному обсязі. Проте, судом не встановлено, що стосунки матері та дітей вже неможливо змінити на краще, неможливо в подальшому налагодити сталий зв`язок між ними. Діти, хоча і повідомляли, що не хочуть спілкуватись з матір`ю, яка їх не забрала та не зв`язувалась з ними тривалий час, проте водночас щодо матері негативно не висловлювались, про психологічний тиск на них з боку матері не повідомляли.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який слід йти лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Проте, в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, що поведінку відповідачки щодо виконання нею її батьківських обов`язків в кращу сторону змінити неможливо.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Доводи позивача про те, що позбавлення відповідачки батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам трьох її дітей, також не доведені належними та допустимими доказами.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях матері, чого в ході судового розгляду не підтверджено.

Тривала відсутність спілкування з дітьми сама по собі не може бути винятковою підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав, простої бездіяльності з боку матері, на переконання колегії суддів, в даному випадку недостатньо для застосування такого крайнього заходу.

Факт проживання та виховання дітей в іншій сім`ї, в якій умови для проживання та розвитку дітей є кращими, ніж умови відповідачки, не є підставою для розірвання сімейних зв`язків дітей їх матір`ю.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вищевказаних норм права, не надані достовірні докази з приводу остаточної втрати матір`ю інтересу до дітей. Наявних у суду матеріалів справи було не достатньо для висновку про позбавлення батьківських прав батька.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав з урахуванням наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції надав належну та обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та загалом дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність обставин, що визначені статтею 164 СК України, для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його недоцільністю на теперішній час.

Також, з урахуванням особи матері та її поведінки щодо дітей суд першої інстанції підставно вважав за необхідне попередити відповідачку про неприпустимість в подальшому порушення з її боку батьківських обов`язків щодо дітей та про можливі наслідки у разі неналежного виконання нею в подальшому батьківських обов`язків, з покладенням контролю за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків на орган опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026року.

Судді: