Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №175/17895/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8453/26 Справа № 175/17895/25 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Ладіс»

відповідач ОСОБА_1

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Журавель Т.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Ладіс» (далі – ТОВ «Управляюча компанія «Ладіс») подало в суд позов проти ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 107 756,54грн.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що 15 серпня 2018року був укладений договір з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому оплату за надані послуги не проводила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 107756,54грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Ладіс» заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 вересня 2018року по 01 жовтня 2023року в розмірі 107 756,54грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини того, що відповідачка є споживачем комунальних послуг за спірною адресою, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

10 червня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення та просила про відмову у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що позивачем пропущений строк позовної давності. Також стверджувала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання послуг, а саме обґрунтованого розрахунку вартості кожної послуги, а також відповідності пред`явлених рахунків вимогам законодавства та умовам договору. На думку відповідачки, надана позивачем довідка про наявність заборгованості сама по собі не підтверджує факту надання послуг, оскільки відсутні акти виконаних робіт чи інші первинні документи, які б підтверджували їх фактичне виконання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

17 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу, та 25 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026року.

10 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 16?? год 06 жовтня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

15 серпня 2018року між ТОВ «Управляюча компанія «Ладіс» і співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком /а.с.10-14/.

Згідно пункту 2 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем, крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Пунктом 1 договору визначено, що співвласники зобов`язуються оплачувати Управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Відповідно до пункту 9 Розділу «Ціна та порядок оплати послуги з управління» договору, ціна послуги з управління становить 5,50грн (в тому числі ПДВ або єдиний податок, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, якщо інша розрахункова одиниця послуги не погоджена сторонами, та включає: витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, його поточний ремонт, на оплату послуг щодо енергопостачання спільного багатоквартирного будинку в розмірі 5,3432грн відповідно до розрахунку ціни складових послуги з управління багатоквартирного будинку (кошторис витрат), що міститься у додатку 1 до цього договору винагороду управителю в розмірі 0,1603грн на місяць. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території будинком є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним.

Згідно пункту 10 договору плата нараховується щомісяця управителем та вноситься співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Загальна площа нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 316кв.м, тобто щомісячна вартість послуги з управління за договором складає: 316кв.м х 5,50грн = 1 738,00грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 442763987, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 316кв.м /а.с.6/.

Згідно довідки про заборгованість за період з 01 вересня 2018року по 01 жовтня 2023року, оплата за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за договором не проводилася, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 107756,00грн /а.с.20-21/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивачем підтверджені належними та допустимим доказами обставини щодо існування між сторонами фактичних договірних правовідносин.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004року № 1875-IV (який був чинним по 01 травня 2019року), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 14-280цс18.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017року № 2189-VIII (який набрав чинності 10 грудня 2017року), до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII).

Частиною першою статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017року № 2189-VIII встановлено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (абзац 4 частини першої статті 15 Закону від 09 листопада 2017року № 2189-VIII).

За змістом пунктів 1, 2 частини другої статті 8 вказаного вище Закону, виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України № 2189-VIII).

Згідно частиною третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Частина перша статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015року № 417-VIII визначає, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції – об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 417-VIII, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Враховуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги доведеність факту неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_1 обов`язку зі сплати послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , та наявність заборгованості, – суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 107 756,54грн.

Вказана вище заборгованість підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та не спростований відповідачкою.

Щодо доводів відповідачки ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку позовної давності, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України відносно неустойки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов`язок відповідачів сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг щомісячно на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що даний позов пред`явлений до суду 29 вересня 2025року (згідно поштового штемпелю) /а.с.23/.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020року до 22 травня 2020року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023року № 383 до 30 червня 2023року.

Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12 березня 2020року до 30 червня 2023року.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023року) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Також слід враховувати, що згідно з Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025року № 4434-IX, з Цивільного Кодексу України було виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Закон набув чинності 04 вересня 2025року.

Отже, строк визначений статтею 257 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022року і до 03 вересня 2025року.

Тобто, строк позовної давності за вимогами, що виникли з вересня 2018року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.

Тож, перебіг позовної давності продовжувався на строк дії карантину та зупинявся на строк дії воєнного стану.

Тому, строки позовної давності відносно заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 вересня 2018року по 01 жовтня 2023року позивачем не пропущені.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання послуг, а саме обґрунтованого розрахунку вартості кожної послуги, а також відповідності пред`явлених рахунків вимогам законодавства та умовам договору, – є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У порушення приписів частини третьої статті 12, частин п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України відповідачкою ОСОБА_1 не обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами невиконання або неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях – якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Проте, відповідачкою не надано доказів виклику у передбаченому законом порядку управителя для перевірки якості наданих послуг з моменту обрання позивача управителем багатоквартирного будинку, а також доказів складання актів-претензій щодо якості таких послуг, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо обов`язку позивача надати рахунки та акти виконаних робіт апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно підпункту 2 пункту 4 договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 15 серпня 2018року кожен із співвласників має право без додаткової оплати одержувати від управителя інформацію про ціну послуги з управління, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, норми споживання та порядок її надання, а також про її споживчі властивості.

Підпунктом 2 пункту 7 цього договору визначено, що управитель зобов`язаний надавати співвласникам без додаткової оплати інформацію про ціну послуги з управління, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, норми споживання та порядок надання послуг з управління, а також про її споживчі властивості.

Однак, відповідачкою не надано доказів звернення до управителя (його відмову у разі наявності такого звернення) за період дії договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 щодо надання інформації про структуру тарифу та розрахунку вартості послуги.

Отож, ані положеннями договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, ні положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачений обов`язок управителя щомісяця надавати співвласникам багатоквартирних будинків рахунки на оплату послуг. Не передбачений вищевказаними договором та законом і обов`язок управителя надавати співвласникам багатоквартирного будинку щомісячно акти виконаних робіт за договором. Відсутність вказаних документів не надає відповідачці права не сплачувати надані позивачем послуги.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування непогодження ОСОБА_1 з розміром нарахованої позивачем заборгованості, тощо.

Встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідачка надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026року.

Судді: