Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №183/10116/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7184/26 Справа № 183/10116/25 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ямковий Віктор Феофанович,

на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

30.09.2025 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі, в якому позивачка просила суд:

- розірвати Договір оренди земельної ділянки № 120 А, що був укладений 01 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» щодо земельної ділянки площею 2,4000 га, кадастровий номер 1223281000:01:001:2185, номер запису про інше речове право: 23340982 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 09.11.2017 року, зареєстрованого Виконавчим комітетом Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 , доповнений Додатковою угодою № 88 А, виданою 01.06.2023 року, зареєстрованою Виконавчим комітетом Божедарівської селищної ради, Дніпропетровської області Задоя А.В., номер запису про інше речове право: 50806917;

- стягнути з ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» на її користь заборгованість по орендній платі за 2022, 2023, 2024 роки, а саме: суму основного боргу за договором – 32553,84 грн, пені – 1075,89 грн, інфляційні втрати – 5214,46 грн., та 3 % річних – 1643,56 грн, та невиплачену орендну плату за 2025 рік – 12506,10 грн, що разом становить 52993,85 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що позивачці, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 905964, виданого 11 березня 2008 року на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду № 2-4160 від 05.09.2007 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-08-126-00784, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,4000 га (кадастровий номер 1223281000:01:001:2185), що розташована на території Василівської сільської ради, Самарівського району Дніпропетровської області.

01 листопада 2017 року між ОСОБА_1 , як Орендодавцем, та ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» укладено Договір оренди земельної ділянки № 120 А, який було зареєстровано Виконавчим комітетом Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В., номер запису про інше речове право: 23340982 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 09.11.2017 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38105671 від 14.11.2017 року.

Зазначений Договір оренди доповнений Додатковою угодою №88 А, виданою 01.06.2023 року, зареєстрованою Виконавчим комітетом Божедарівської селищної ради, Дніпропетровської області Задоя А.В., номер запису про інше речове право: 50806917.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зміни сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» до Договору оренди земельної ділянки № 120 А від 01.11.2017 року вносились Додатковою угодою №88 А від 01.06.2023 року в частині збільшення терміну дії договору оренди, інші зміни не вносились.

Позивачка наполягає на тому, що таку додаткову угоду вона не підписувала.

Позивачка у позові зазначає, що відповідач з моменту укладення договору оренди землі до 2022 року своєчасно виконував обов`язки щодо виплати орендної плати, у розмірі, що визначений в Договорі, але без застосування індексів інфляції (збільшення розміру орендної плати), а починаючи з 2022 року по день звернення до суду орендна плата за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік так і не була сплачена.

Відповідач за весь час прострочення виплати заборгованої орендної плати жодним чином не виявляв ініціативи щодо врегулювання питання заборгованості.

На думку позивачки, відсутність будь-якої комунікації з боку Відповідача свідчить про його недобросовісну поведінку як сторони договору та ігнорування своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати відповідно до умов укладеного договору.

Станом на 25 вересня 2025 року заборгованість за 2022, 2023 та 2024 роки не виплачена, за 2025 рік орендна плата також не виплачена, хоча строк її виплати ще не настав.

За підрахунками позивачки, сума заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за користування належною їй земельною ділянкою за 2022, 2023, 2024 роки, з урахуванням індексів інфляції становить 32553,84 грн. Орендна плата за 2025 рік, яка ще не виплачена, становить 12506,10 грн., та розрахована позивачем з урахуванням індексації споживчих цін.

Згідно п. 11.5 Договору оренди землі, Орендар несе відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,01 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Посилаючись на п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, за розрахунком позивачки, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 25.09.2024 року по 25.09.2025 року за Договором становить 1075,89 грн.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачка просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 01 січня 2023 року по 25 вересня 2025 року у урахуванням 3% річних, що за її підрахунками становить 1643,56 грн, а також інфляційних витрат у розмірі 5214,46 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

05.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ямковий Віктор Феофанович, надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, з покладенням на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, Позивачка наполягала, що переплати за Договором оренди земельної ділянки №120 А від 01.11.2017 року не існує, оскільки сума фактично сплаченої Відповідачем орендної плати за 2021-2022 роки не покриває реальний розмір орендних платежів, визначених із урахуванням індексації, передбаченої статтею 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 3.6 Договору.

Відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність переплати по орендній платі, та намагання відповідача до моменту звернення позивача до суду з позовом, узгодити з позивачем цю переплату в рахунок майбутніх платежів по орендній платі або вимагати її повернення, або надати докази узгодження між Сторонами такої переплати як платежі за майбутні періоди оренди, що свідчить про відсутність будь якої переплати.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

29.09.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ставиться питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначено, що ціна договору оренди землі (як істотна умова договору) не може змінюватися лише самим фактом оплати орендарем суми більшої, аніж визначена договором річна орендна плата.

Окрім того, виплата орендної плати в сумі більшій за визначену договором, оформлена видатковими касовими ордерами, які за своєю правовою природою є первинним бухгалтерським документом, який фіксує факт виконання договору, і не може вважатися доказом зміни ціни договору, тому що не є письмовою угодою про сторін договору про зміну його ціни. Видатковий касовий ордер фіксує господарську операцію, а не змінює правовідносини сторін договору.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.135-137).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач є власницею земельної ділянки площею 2,400 га (кадастровий номер 1223286000:02:021:1170), розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району, переданої у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить копія Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД № 905961, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 28 листопада 11 березня 2008 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01-08-126-00784 (а.с. 28).

Судом встановлено, що 01 листопада 2017 року між ОСОБА_1 , як Орендодавцем, та ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» укладено Договір оренди земельної ділянки №120А, який було зареєстровано Виконавчим комітетом Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В., номер запису про інше речове право: 23340982 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 09.11.2017 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38105671 від 14.11.2017 року (а.с. 29-30).

У відповідності до наданої позивачкою Додаткової угоди № 88 А, виданою 01.06.2023 року, зареєстрованою виконавчим комітетом Божедарівської селищної ради, Дніпропетровської області Задоя А.В., номер запису про інше речове право: 50806917, сторони дійшли згоди про внесення доповнень до зазначеного вище Договору оренди землі в частині продовження дії договору до 01.11.2024 року (а.с. 25).

Позивачка у позові наполягає на тому, що таку додаткову угоду вона не підписувала, однак протягом судового розгляду, нею не ставилося питання щодо оспорювання цього договору.

У відповідності до п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, Договору, з урахуванням додаткової угоди ОСОБА_3 надала ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,0800 га (кадастровий номер 1223281000:01:003:0029) терміном на 14 років до 01 листопада 2031 року.

Пунктом 2.2 Договору визначено початок дії Договору оренди з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 1.6 Договору оренди визначено, що грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладення цього договору, згідно нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 84245,50грн.

Відповідно до п. 3.1, 3.5 Договору Відповідач зобов`язався сплачувати Позивачу щороку до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно орендну плату у грошовій формі у розмірі 6000,00 грн. (Шість тисяч грн. 00 коп.), що становить 7,1 відсотки від нормативно грошової оцінки землі.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата, не виплачена з вини Орендаря, підлягає індексації на дату її фактичної виплати у відповідності з рівнем інфляції національної валюти України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 звернула увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Верховний Суд у постанові від 10.09.2021 року у справі № 650/628/19 (провадження № 61-21777св19) вказав, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

В обґрунтування позовних вимог, як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки, позивачка посилається на те, що відповідач у період з 2022 року по січень 2024 року не виконував свої зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати, як і не виконав такий обов`язок в 2025 році, не дивлячись на те, що строк сплати орендної плати за 2025 рік не настав станом на день звернення до суду у вересні 2025 року.

З огляду на пояснення учасників справи та надані докази судом установлено, що між позивачем та відповідачами виник спір щодо належного виконання умов договору оренди ТОВ «ФГ АНДРІЇВКА» перед позивачем, та як наслідок, - правових підстав для розірвання договору оренди.

Так, позивачем до матеріалів справи подано Відомість з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 станом на 16.09.20025 року (а.с. 26-27), які містить наступну інформацію:

-у грудні 2022 року ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» було нараховано 6082,87 грн., сплачено суму податку 1094,92 грн., військового збору 91,24 грн., даних про розмір виплаченої орендної плати відомість не містить;

-у грудні 2023 року ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» було нараховано 5998,38 грн., сплачено суму податку 1079,71 грн., військового збору 89,98 грн., виплачено орендну плату у розмірі 5998,38 грн.;

-у грудні 2024 року ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» було нараховано 6304,30 грн., сплачено суму податку 1134,77 грн., військового збору 315,22 грн., даних про розмір виплаченої орендної плати відомість не містить.

Сторонами договору визначено щорічну орендну плату в грошовій формі у розмірі 6000 грн, яка сплачується до 31 грудня поточного року.

Виходячи з доказів, поданих самою позивачкою у виді Відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_1 не отримала орендну плату за 2022 рік та 2024 рік, що не може бути розцінено судом, як систематичне невиконання умов договору, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо наявності заборгованості з виплати орендної плати, суд звертає увагу на наступне.

Відповідачем на виконання умов укладеного договору оренди землі подано видатковий касовий ордер від 18.01.2022 року про отримання ОСОБА_1 10000 грн. в якості орендної плати за 2021 рік (а.с. 60).

Представник позивача протягом судового розгляду не спростовував того факту, що позивачка дійсно отримала таку суму орендної плати, однак виключно за 2021 рік, представник відповідача наполягала на тому, що призначення платежу визначене у видатковому касовому ордері є бухгалтерською помилкою, однак фактично ця сума виплачена позивачці, в якості орендної плати за 2022 рік та частково за 2023 рік.

Оцінюючи подані докази з точки зору належності та допустимості, суд звертає увагу на таке.

Як зазначав суд вище, сторонами узгоджена сума орендної плати у розмірі 6000 гривень, з якої орендар утримує податки, відповідно до законодавства.

Доказів узгодження виплати орендної плати за 2021 рік у розмірі 10000 гривень суду не подано, як і не подано доказів виплати орендної плати за 2021 рік у розмірі, визначеному договором, а тому суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що такий розмір орендної плати був виплачений частково наперед, що не суперечить вимогам п.3.3 Договору.

Далі, 15 травня 2023 року позивачка, відповідно до видаткового касового ордеру отримала орендну плату за 2022 рік у розмірі 10000 гривень (а.с. 61).

Представник позивача у позові наполягав на тому, що її довіритель не отримувала орендну плату за 2022 рік, а у письмових поясненнях не спростовував того факту, що його довіритель отримала орендну плату за 2022 рік у розмірі 10000 грн., і такий розмір був узгоджений між сторонами шляхом підписання видаткового касового ордеру, залишилося не виплаченою орендна плата за період з 2023 року по 2025 рік включно.

Така позиція позивача не узгоджується з доказами, поданими сторонами.

Так, Відомість з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору містить інформацію про нарахування орендної плати позивачці за 2022 рік у розмірі 6082,87 грн. та сплату податків на загальну суму 1185,24 грн. Таким чином, позивачці за 2022 рік належало до виплати орендної плати у розмірі 4897,63 грн., яка на думку суду фактично була сплачена відповідачем за видатковим касовим ордером від 18.01.2022 року.

Відомість з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору містить про нарахування та виплату позивачці орендної плати за 2023 рік у розмірі 5998, 18 грн.

Інформації про спосіб отримання позивачкою орендної плати (готівкою в касі підприємства чи зарахування на картковий рахунок) суду не подано.

Таким чином, належними та допустимими доказами про систематичне невиконання умов договору щодо виплати орендної плати за 2023 рік, як на тому наполягає позивач у позові та у письмових пояснення, суду не доведено, зазначена вище відомість являється належним доказом виконання умов Договору за 2023 рік.

Аналізуючи подану позивачем Відомість з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у сукупності з видатковими касовими ордерами, за підрахунками суду позивачка отримала в період з 18 січня 2022 року по 15 травня 2023 року 20000 гривень.

Орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ст. 21 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-ХІІ «Про оренду землі»). Виняток передбачено для строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Отже, Закон № 161 не забороняє достроково виплачувати орендну плату за земельні ділянки приватної власності.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19.

Подібні висновки викладені також Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19, від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 484/1399/19, від 06 жовтня 2021 року у справі №183/5051/16, що свідчить про сталість та єдність судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (у випадку сплати орендної плати наперед за майбутні періоди користування земельною ділянкою).

Отже очевидно, що отримані 18 січня 2022 року та 15 травня 2023 року від ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» грошові кошти в загальній сумі 20000 грн. мають бути зараховані в якості орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.3 Договору оренди, укладеного між сторонами, передбачено право орендаря здійснити виплату орендної плати Орендодавцю за весь термін оренди наперед. У такому випадку перерахунок розміру орендної плати, зазначеної у п.3.1 цього Договору, а також застосування інших коефіцієнтів, які впливатимуть на зміну розміру орендної плати, не здійснюється.

Таким чином, у відповідача є не заборонене договором та законом право виплати орендної плати наперед, як на тому наполягав представник відповідача протягом судового розгляду, а тому виходячи з поданих відповідачем видаткових касових ордерів, а також, виходячи з доказів про отримання орендної плати у більшому розмірі, ніж визначено умовами договору, які не спростовані позивачем, суд не знаходить підстав для стягнення заборгованості по орендній платі за період з 2022 року 2024 рік, як на тому наполягав представник позивача, звертаючись до суду з позовом, як і не знайдено підстав для стягнення заборгованості по орендній платі за період з 2023 року по 2025 рік, як на тому наполягав представник позивача у своїх письмових поясненнях та при розгляд справи в суді.

З огляду на те, що на момент звернення позивача до суду з позовом не настав строк виплати орендної плати за 2025 рік, а позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог на стадії підготовчого судового засіданні, і не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про невиплату орендної плати за 2025 рік, суд, виходячи з положень ст. 13 ЦПК України, не знаходить підстав для вирішення позову щодо стягнення орендної плати за 2025 рік.

В зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідно до змісту статей 629, 526, 530 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами і зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору є також орендна плата.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За правилами статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі статтями 3, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно з договором оренди земельної ділянки №120А (а.с. 29-30), а саме, пунктами 3.1, 3.5 встановлено, що орендар (відповідачі) щороку до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно сплачує орендну плату у грошовій формі у розмірі 6000,00 грн. (Шість тисяч грн. 00 коп.), що становить 7,1 відсотки від нормативно грошової оцінки землі.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 станом на 16.09.20025 року (а.с. 26-27) встановлено:

-у грудні 2022 року ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» було нараховано 6082,87 грн., сплачено суму податку 1094,92 грн., військового збору 91,24 грн;

-у грудні 2023 року ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» було нараховано 5998,38 грн., сплачено суму податку 1079,71 грн., військового збору 89,98 грн., виплачено орендну плату у розмірі 5998,38 грн;

-у грудні 2024 року ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» було нараховано 6304,30 грн., сплачено суму податку 1134,77 грн, військового збору 315,22 грн, даних про розмір виплаченої орендної плати відомість не містить.

Відповідно до видаткових касових ордерів від 18.01.2022 року (а.с. 60) та 15.05.2023 року (а.с. 61) позивачка отримала орендну плату за 2021 рік у розмірі 10000 гривень та за 2022 рік у розмірі 10000 гривень, тобто у розмірі, який перевищує встановлений договором оренди земельної ділянки №120А розмірі.

Відтак, на думку апеляційного суду, проаналізувавши в сукупності наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що отримані 18 січня 2022 року та 15 травня 2023 року від ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» грошові кошти в загальній сумі 20000,00 грн мають бути зараховані в якості орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою, тобто 2023 та 2024 роки.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, на момент звернення позивачки до суду з позовом строк виплати орендної плати за 2025 рік не настав.

Отже посилання позивачки про невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасного внесення орендної плати за період з 2023 року по 2024 рік є такими, що спростовуються матеріалами справи, а в частині періоду за 2025 рік є передчасними.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ямковий Віктор Феофанович, залишити без задоволення.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 06.10.2026 року.

Судді: