Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №183/71/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7435/26 Справа № 183/71/25 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О.В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»

на заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

02.01.2025 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4102848 від 31.10.2023 року у розмірі 191097,62 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 31.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір № 4102848 про надання коштів (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 24500 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом.

26.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором № 4102848 від 31.10.2023 року перейшло до позивача.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим, станом на момент набуття права вимоги відповідач мав заборгованість у розмірі 146507,64 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить – 24499,99 грн., заборгованість за процентами становить 122007,65 грн. В межах року дії договору новим кредитором було нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 44589,98 грн, тому позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 191097,62 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за Кредитним договором №4102848 від 31.10.2023 у розмірі 26459,99 гривень (двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень, 99 копійок), яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24499,99 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 1960 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

13.05.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року в частині стягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 1960 грн – скасувати та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у загальній сумі 211190 грн, та залишити рішення без змін в іншій частині.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідач не подавав зустрічний позов в частині змін умов кредитного договору, однак суд за своєю ініціативою змінив умови кредитування в частині відсотків за користування чужими коштами, визначивши останні в розмірі тіла кредиту.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.164-165, 170).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині суми стягнутих відсотків, апеляційний суд переглядатиме рішення суду першої інстанції саме в цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

31.10.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір №4102848 про надання коштів на умовах споживчого кредиту згідно якого останній отримав кредит в сумі 24500 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування. Зазначений кредитний договір був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу (Credit7) та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с.38-42).

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Credit7), позичальник надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів кредитного договору та проставив відмітку про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає Закону України «Про захист персональних даних» та рекомендаціям Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо застосування положень цього Закону.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 є дієздатною особою, яка в повній мірі має можливість усвідомлювати свої дії та керувати ними, розуміти наслідки вчинення певних дій та можливість відмовитись від вчинення таких дій, що будуть суперечити його інтересам, адже без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Credit7) за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не був би укладений.

Крім того, підписанням за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору, ОСОБА_1 підтвердив свою обізнаність та згоду із запропонованими умовами надання кредиту, що свідчить про його вільне волевиявлення, спрямоване на укладення договору саме на тих умовах, що у ньому визначені.

Таким чином, суд першої інстанції вважав доведеним факт укладання між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 . Договору №4102848 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.10.2023 року.

На виконання умов Договору № 4102848 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.10.2023 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 24500 грн., що підтверджується довідкою №631-2607 від 26.07.2024 (а.с.51), а також випискою за період з 31.10.2023 року по 09.11.2023 року по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я відповідача ОСОБА_1 (а.с.92-93).

Вказані докази суд першої інстанції вважав належними, допустимими та достатніми доказами по справі та ставити їх під сумнів не вбачав підстав.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, має заборгованість, яка, за розрахунком ТОВ «Лінеура Україна» станом на 24.07.2024 становить 156797,65 грн., з яких: 24499,99 грн. - заборгованість за кредитом; 122007,65 грн. - заборгованість за нарахованими процентами (а.с.59-64).

Зазначений розрахунок містить відомості про сплату відповідачем 20.11.2023 року процентів у розмірі 10290 гривень та тіла кредиту у розмірі 1 копійки.

26.07.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу №26/07/2024, згідно якого до ТОВ «Українській фінансові операції» перейшло право грошової вимоги за Договором №3774003 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.10.2023 року (а.с.38-42).

Враховуючи відсутність оплати за Договором №4102848 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.10.2023 року з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 24499,99 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування позикою суд першої інстанції прийшов такого висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Позивач вказує, що станом на 26.07.2024 року загальний розмір заборгованості по відсоткам становить 122007,65 грн.

Разом з тим, згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України, «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі №664/1261/16-ц (провадження №61-25248св18), від 27.01.2020 у справі №754/6091/18 (провадження №61-11473св19), від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 (провадження №61-1416св20).

Згідно з умовами договору споживчого кредиту, стандартна ставка за весь строк користування кредитом становить 32646,25 річних (а.с.38 зворот), що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч.4 ст.42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 №7-рп/2013).

З огляду на наведене, суд першої інстанції, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважав за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50% від суми позики, а саме до 12250 грн.

З огляду на часткову сплату відповідачем процентів протягом дії договору у розмірі 10290 грн, в примусовому порядку підлягають стягненню проценти у розмірі 1960 грн.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 24499,99 грн та заборгованість за відсотками 1960 грн, а всього 26459,99 грн.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 122 007,65 грн не є співмірною сумі кредиту 24 499,99 грн за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» залишити без задоволення.

Заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлено 06.10.2026 року.

Судді: