Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №932/6091/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10390/26 Справа № 932/6091/26 Суддя у 1-й інстанції - Леміщенко О. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Департамент житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Леміщенко О.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2026року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації з вимогами про визнання протиправною відмову у приватизації, визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2026року позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 29 червня 2026року та 30 липня 2026року позивачка не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

31 липня 2026року ОСОБА_1 подала через суд першої інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування ухвали та просила про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що правові підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Заявниця не заперечувала, що дійсно була повідомлена про дату та час судового засідання та знала про необхідність явки до суду, проте очікувала на додаткове повідомлення з боку суду після телефонного звернення щодо необхідності особистої явки в судове засідання. Жодного дзвінка від суду щодо необхідності її участі у судовому засіданні вона не отримувала.

Вказувала, що суд першої інстанції припустився надмірного формалізму при постановленні оскаржуваної ухвали та обмежив позивачку у доступі до правосуддя.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

11 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2026року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2026року.

24 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 16?? год 06 жовтня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виснував, що належним чином повідомлена позивачка повторно не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини своєї неявки.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Тож, за змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022року у справі № 369/3184/19).

Залишення позову без розгляду – це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024року у справі № 686/15042/20.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, – разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності – разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Натомість, офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, це: сервіс Електронного кабінету ЄCITC; адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄCITC.

Згідно пункту 17 розділу IІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) вказано, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в ЄСІТС. Разом з тим, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2023року у справі № 920/367/17 зазначив, що в умовах воєнного стану та за відсутності достатнього фінансування судів, надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу як власна електронна адреса, в поданих ним документах, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення, з урахуванням відсутності фінансової можливості здійснити поштове направлення.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвалу про відкриття провадження у справі від 20 травня 2026року доставлено до Електронного кабінету ЄCIКC позивачки ОСОБА_1 03 червня 2026року, а судову повістку про виклик до суду на 29 червня 2026року доставлено до її електронного кабінету 05 червня 2026року, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с.22, 23 зворот).

Судову повістку про виклик до суду на 30 липня 2026року доставлено до Електронного кабінету ЄCIКC позивачки ОСОБА_1 01 липня 2026року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.46 зворот).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).

Отже, суд зобов`язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

За наведених умов, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши, що позивачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у судові засідання, які були призначені на 29 червня 2026року та 30 липня 2026року, не з`явилася, не надала заяв та доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали явці в судові засідання, не надала заяви про розгляд справи без її участі, – суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення її позову без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Апеляційний суд звертає увагу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), про що судом було роз`яснено позивачу в оскаржуваній ухвалі.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ заявника до правосуддя і гарантує дотримання процесуальних прав обох сторін, їх право на справедливий судовий розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави для висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2026року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026року.

Судді: